Окрема думка

від 29.01.2025 по справі 990/143/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

29 січня 2025 року

м. Київ

справа №990/143/24

адміністративне провадження №П/990/143/24

судді Верховного Суду Уханенка С.А. на рішення Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України ) суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.

Користуючись цією нормою, висловлюю незгоду з рішенням колегії суддів у цій справі.

Предметом спору в цій справі є рішення ВККС від 19 березня 2024 року № 357/дс-24 про відмову в наданні рекомендації про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Київського районного суду м. Одеси.

На обґрунтування позовних вимог позивач висловив свою незгоду з висновками відповідача, на яких основане спірне рішення, головне щодо добровільності набуття громадянства російської федерації (після окупації Автономної Республіки Крим). Зазначив, що Комісією помилково інтерпретовано зміст пункту 6 (в анкеті від 03 травня 2017 року) і пункту 10 (в анкеті від 12 жовтня 2023 року) в аспекті зміни ним громадянства, оскільки громадянство України він ніколи не змінював, а примусово набутого громадянства рф він позбувся у встановленому порядку.

Рішенням Верховного Суду від 29 січня 2025 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, Cуд спочатку окреслив межі, в яких рішення ВККС у процедурі конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого суду, будуть піддаватися судовому контролю та зазначив, що в цьому контексті Суд покликаний перевірити: чи достовірні (дійсні, реальні) відомості, які зумовили сумніви Комісії в доброчесності кандидата на посаду судді, й чи могли ці обставини бути предметом обговорення в зіставленні із завданнями і призначенням Комісії у конкурсному доборі на посаду судді; яким чином були отримані відомості, які Комісія обговорювала під час співбесіди і дослідження досьє кандидата на посаду судді; чи була дотримана процедура Конкурсу й чи були під час цієї процедури допущені порушення, які вплинули (або могли вплинути) на її результат; чи передбачуваними були зауваги Комісії щодо тих обставин, які, у підсумку, спонукали до ухвалення спірного рішення, й чи мав претендент на посаду судді можливість висловити (пояснити) свою позицію з приводу цих зауваг; чи могли (були спроможні) відомості (обставини, факти) у своїй сукупності створити об`єктивні підстави (умови) для відмови в наданні рекомендації про призначення позивача на посаду судді та, водночас, чи охоплювалося розсудом (дискрецією) ВККС оцінювати ці відомості (обставини, факти) та висловлювати на цій основі висновки у процедурі конкурсу щодо відповідності кандидата на посаду судді.

Суд з`ясував та наголосив, що наявність у кандидата на посаду судді паспорта громадянина російської федерації є істотною обставиною, яка вимагає належної уваги (реагування), що Комісія й зробила, зіставивши повідомлену позивачем інформацію в частині зміни громадянства (в анкетах кандидата на посаду судді місцевого суду) з тими поясненнями, які позивач артикулював на співбесіді.

Суд підкреслив, що у вимірі обставин цієї справи сумнів Комісії спричинило не те, яким чином держава-окупант [російська федерація] «надає» своє громадянство, а власне поведінка/дії позивача в цьому зв`язку.

У вимірі правовідносин, з яких виник цей спір, порушене у спірному рішенні питання щодо громадянства зачіпає, з погляду Суду, не стільки юридичний аспект зміни громадянства України, - хоча його теж - як радше етичний, тобто підхід кандидата до повідомлення обставин, які мають значення для вирішення питання про відповідність посаді судді.

За думкою Суду, кандидат на посаду судді не може не розуміти, що громадянство, особливо в умовах тимчасової окупації російською федерацією частини території України, а також злочинної збройної агресії проти України, є тією інформацією, яка має відображатися в анкеті кандидата на посаду судді місцевого суду, який претендує на те, щоб здійснювати правосуддя в Україні та іменем України.

На основі пояснень позивача Суд з`ясував, що громадянство російської федерації позивач, проживаючи на території АР Крим, на час отримання паспорта уже «набув» примусово, а юридичні наслідки цього «набуття» визначені у частині шостій статті 5 Закону №1207-VII. Поза тим, отримання паспорта громадянина російської федерації передбачало вчинення активних дій, спрямованих на те, щоб отримати документ, який, по суті, підтверджує зв`язок особи з відповідною державою, що таким чином породжує також певні права і обов`язки щодо цієї держави.

Опосередкованим підтвердженням того, що позивач усвідомлював (розумів) як значення (зміст) запитання з приводу громадянства іншої держави, так і значимість цієї інформації, є те, яким чином він відповів на нього в анкеті кандидата на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, заповненої 29 листопада 2016 року.

Суд усвідомлював, що зазначена анкета подана в рамках іншої процедури, але покликання на неї мало на меті показати, що позивач розумів зміст запитання (те, як його сформульовано) в анкетах кандидата на посаду судді місцевого суду і, відповідно, мав передбачати наслідки своїх відповідей, не тільки в анкетах, але на співбесіді теж. Тому, за висновками Суду пояснення позивача у своїй сукупності могли слугувати для відповідача приводом для сумніву у відповідності кандидатури ОСОБА_1 вимогам до посади судді за критерієм доброчесності.

Однак я не можу погодитися з наведеними висновками Суду з огляду на наступне.

Оскаржуване рішення, яке є предметом спору, відповідач ухвалив за наслідками співбесіди з позивачем, за результатами якої Комісія дійшла висновку про невідповідність кандидатури позивача вимогам до посади судді за критерієм доброчесності.

Судом з`ясовано, що ознаки недоброчесності Комісія побачила у відображеній позивачем інформації щодо зміни громадянства в анкетах кандидата на посаду судді місцевого суду від 03 травня 2017 року та від 12 жовтня 2023 року, співставивши її з наданими під час співбесіди поясненнями.

Необхідно зауважити, що Анкета кандидата на посаду судді є Додатком до Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженої рішенням ВККС України від 02.11.2016 № 141/зп-16 з відповідними змінами.

Отже, вирішення спору неможливо без дослідження окреслених пунктів Анкет із відображенням тексту цих пунктів для усвідомлення їхньої чіткості, точності і однозначності та відповідності відповіді позивача їхньому змісту.

Така необхідність пояснюється правовим значенням Анкети, яка, як зазначалося, є частиною (додатком) Положення про проведення конкурсу і, у відповідності до приписів частини першої статті 79 Закону № 1402-VIІI, є нормативно-правовим актом, що регулює питання конкурсної процедури зайняття вакантної посади судді.

Водночас вимоги до нормативно-правового акту сформульовані у висновку Європейської комісії за демократію через право (Венеціанська комісія) від 2011 року CDL-AD(2011)003rev, розвинутому у документі з назвою Мірило правовладдя CDL-AD(2016)007, згідно з якими юридичні норми мають бути доступними, сформульованими з достатньою чіткістю та зрозумілістю, аби суб`єкти права мали змогу впорядкувати свою поведінку згідно з ними.

Пункти анкет від 03 травня 2017 року та від 12 жовтня 2023 року, відповідно 6 та 10, є ідентичними за змістом і передбачають наступне питання: «Дата набуття (прийняття) громадянства України (якщо громадянство Вами змінювалося, вкажіть дані про попереднє громадянство)».

Як вбачається з тексту пунктів наведених анкет перша (основна) частина анкети не викликала будь-яких зауваг з боку сторін, проте друга частина: «якщо громадянство Вами змінювалося, вкажіть дані про попереднє громадянство» викликала різночитання з боку сторін справи.

Досліджуючи питання чіткості та передбачуваності наведеного в пункті анкети виразу спершу необхідно визначити пов?язаність пунктів другої частини з першою. За логічною побудовою формулювання тексту досліджуваного пункту на це питання необхідно відповісти ствердно, «так, ці частини є пов?язаними».

Вивчаючи питання значення словосполучення «зміна громадянства» варто звернутися до приписів Закону України «Про громадянство» № 2235-III, у якому в редакції на час заповнення анкети від 03 травня 2017 року таке словосполучення містилося лише у пункті 4 частини першої статті 2 Закону та визначало принцип визнання права громадянина України на зміну громадянства, а на час виникнення спірних правовідносин, крім зазначеного, також стаття 1 Закону містила визначення терміну «заява про зміну громадянства», як документу, що подається іноземцем.

Отже, словосполучення «зміна громадянства» необхідно розуміти як зміна одного громадянства на інше (зміна правового зв?язку з однією державою на правовий зв?язок з іншою державою). При цьому, з огляду на текстуальну пов?язаність двох частин пункту Анкети, то правове значення зміни громадянства для правовідносин щодо доступу до суддівської професії, в контексті досліджуваного питання, буде мати при зміні іноземного громадянства на громадянство України, яке позивач не втрачав і не змінював з моменту його набуття.

Водночас, з огляду на встановлені Судом обставини справи, правовідносини, що виникли між позивачем та рф при оформленні ним паспорта громадянина рф, виключно з правової точки зору, необхідно кваліфікувати як набуття громадянства іншої країни, а не як зміну громадянства.

З огляду на зміст питання анкет «Вкажіть, чи маєте громадянство іншої держави», відображеного у пунктах 7 та 11 Анкети відповідно, то і зміст другої частини пунктів 6 та 10 Анкети повинен відповідати значенню, встановленому виключно приписами Закону України «Про громадянство».

З поміж іншого, у висновку Комісія наголосила, «що у пункті 6 анкети від 06.05.2017 року та у пункті 10 анкети від 12.10.2023 року обов`язковому відображенню підлягала не тільки дата набуття громадянства України, а й інформація про зміну громадянства, яку кандидат не вказав».

Такий висновок, на моє переконання, свідчить про тлумачення Комісією змісту наведених пунктів (частини норми), яке не відповідає його змістовному навантаженню.

Такі дії позивача Комісія розцінила як недоброчесну поведінку у процедурі конкурсу на зайняття.

Отже, висновок комісії щодо недоброчесності позивача вказує на порушення ним головного принципу доброчесності - чесність, що беззаперечно не відповідає обставинам справи, і у чому неможливо дорікнути позивача з огляду на відтворенні в судовому засіданні записи співбесіди.

Таким чином, за наявного правового регулювання спірних правовідносин позивач діяв принаймні в межах розумного, якщо не беззаперечно правильно, коли не надав відповідь про зміну громадянства в аналізованому ВККС України пункті анкети, не порушуючи при цьому критерію доброчесності.

За таких обставин вважаю, що позовні вимоги ОСОБА_1 у цій справі необхідно було задовольнити.

Суддя С.А. Уханенко