Постанова від 11.03.2025 по справі 279/5008/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 року

м. Київ

справа № 279/5008/19

провадження № 51-3566км24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючогоОСОБА_1 ,суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,прокурора представника потерпілого ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця ст. Омелянівка Коростенського району, жителя АДРЕСА_1

Обставини справи

1. ОСОБА_7 обвинувачувався за частинами 1 та 3 статті 191 КК у тому, що, працюючи на посаді комірника складу готової продукції трубопрокатного цеху № 2 ПрАТ «Трубний завод «Трубосталь» (далі - «Трубосталь») в м. Коростені Житомирської області, він розтратив майно, яке перебувало у його віданні.

2. 20 січня 2017 року між 1:20 та 3:49 він доручив підлеглим працівникам завантажити в автомобіль перевізника на дві пачки труб більше, ніж було вказано в документах на видачу продукції. Ці зайві труби вартістю 58 110,47 грн згодом передали невідомій особі.

3. 23 січня 2017 року в період з 18:36 по 21:41 за аналогічних обставин було вивезено дві надлишкові пачки труб вартістю 66 551,72 грн.

4. Малинський районний суд Житомирської області вироком від 08 серпня 2022 року виправдав ОСОБА_7 через недоведеність його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, а апеляційний суд оскарженою ухвалою залишив вирок без змін.

5. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність у виправданого прямого умислу, корисливого мотиву та корисливої мети на розтрату майна і причетність до цієї розтрати. Також, пославшись на постанову Касаційного цивільного суду від 12 травня 2021 року у справі № 337/2083/17[1] за позовною заявою «Трубосталь» до виправданого та інших про відшкодування матеріальної шкоди, суди визнали недоведеним перебування товарно-матеріальних цінностей у віданні обвинуваченого.

Вимоги і доводи касаційної скарги

6. Прокурор, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржену ухвалу і призначити новий розгляд у апеляційному суді.

7. Він вважає, що апеляційний суд не спростував доводів прокурора, наведених у апеляційній скарзі, про наявність в діях виправданого складу інкримінованих злочинів, тому ухвала не відповідає вимогам статті 419 КПК.

8. Зокрема, апеляційний суд не дав відповідей на доводи прокурора про те, що:

- виправданий був присутній в складському приміщенні під час завантаження надлишкової продукції як комірник;

- в нарядах на завантаження та пропусках на виїзд було детально зазначено, яка саме труба підлягала завантаженню та її вага;

- не надано належної оцінки показанням ряду свідків, які підтвердили той факт, що саме виправданий отримав документи на відвантаження продукції та безпосередньо керував краном-вагами;

- посилання суду на рішення у цивільній справі є необґрунтованим, оскільки не стосується даного кримінального провадження.

9. Захисник ОСОБА_8 направив до Суду письмові заперечення на касаційну скаргу прокурора, в яких навів свої аргументи щодо необґрунтованості доводів сторони обвинувачення.

Позиції учасників касаційного розгляду

10. У судовому засіданні прокурор та представник потерпілого підтримали касаційні вимоги сторони обвинувачення.

11. Захисник подав клопотання про проведення касаційного розгляду без участі сторони захисту

Оцінка Суду

12. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали провадження, обговоривши наведені сторонами доводи, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити.

13. Частиною 2 статті 433 КПК передбачено, що касаційна інстанція переглядає рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги. Згідно з частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення касаційна інстанція має керуватися статтями 412-414 КПК. Відповідно до статті 433 КПК касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі є завданням перш за все судів попередніх інстанцій.

14. Суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

15. Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (частина 1 статті 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених статтею 404 КПК. Недотримання вказаних положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

16. Апеляційний суд зазначених вимог закону в повному обсязі не дотримався.

17. У апеляційній скарзі прокурор просив апеляційний суд скасувати вирок через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим за пред`явленим обвинуваченням та призначити відповідне покарання.

Щодо перебування у віданні виправданого матеріальних цінностей

18. Апеляційний суд дійшов висновку, що спірне майно не перебувало у віданні виправданого, ґрунтуючись на постанові Верховного Суду у цивільній справі (див. пункт 5. вище), де було констатовано, що «Трубосталь» не дотрималося порядку укладення договору про колективну матеріальну відповідальність.

19. Суд зазначає, що рішення суду у цивільній справі зазвичай не має преюдиційного значення для кримінального суду.[2]Крім того, суди цивільної юрисдикції у справі, на яку послався апеляційний суд, не заперечували обставин подій, які стали підставою для обвинувачення, і не вирішували питання, чи перебувало спірне майно у віданні виправданого, а ґрунтували свої висновки на встановлених ними дефектах договору про колективну матеріальну відповідальність.

20. Суд зазначає, що стаття 191 КК передбачає відповідальність за розтрату чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні. Саме встановлення того, чи було майно ввірене особи або чи перебувало воно в її віданні, є предметом доказування відповідно до статті 91 КПК.

21. Однак суди попередніх інстанцій підмінили це питання іншим: чи давав укладений договір про матеріальну відповідальність підстави для відшкодування шкоди, що не входить до предмету розгляду у цій справі.

22. Внаслідок цього апеляційна інстанція не дала відповідей на вагомі доводи сторони обвинувачення, яка зазначала, що перебування майна у віданні виправданого доводиться наявними у справі доказами. Зокрема, сам виправданий не заперечував, що обіймав посаду комірника складського господарства на підставі відповідного наказу, посадова інструкція комірника передбачала, крім іншого, що він веде складський облік та відповідає за його достовірність. Крім того, інші документи підтверджували, що саме виправданий приймав і видавав продукцію зі складу відповідно до встановленого на підприємстві порядку, чого він також не заперечував.

23. Суд апеляційної інстанції не пояснив, чому ця сукупність доказів спростовує довід сторони обвинувачення про те, що відповідне майно перебувало у віданні виправданого.

Щодо доказів у справі

24. Апеляційний суд не взяв до уваги надані стороною обвинувачення записи з камер відеоспостереження, на яких зафіксований перебіг подій, пов`язаних з обвинуваченням, на тій підставі, що якість зображення не дає можливості встановити, хто саме зображений на відео.

25. Суд зазначає, що обставини справи встановлюються судом на підставі всієї сукупності доказів, наданих сторонами. Неможливість на підставі одного доказу встановити певну обставину може бути компенсована іншими доказами. У цій справі той факт, що виправданий перебував 20 та 23 січня 2017 року на робочому місці та керував відвантаженням продукції, підтверджується показаннями виправданого, табелем робочого часу та журналом входу і виходу працівників зі складу № 2, і апеляційний суд підтвердив правильність встановлення цих фактів. За таких обставин висновок апеляційного суду про те, що стороною обвинувачення не доведено жодних ознак за якими ідентифіковані особи зображені на відеозапису, який здійснювався саме в той час, коли виправданий та інші робітники відвантажували продукцію, потребував детального обґрунтування, яке в ухвалі відсутнє.

26. Також апеляційний суд не обґрунтував й висновок про те, що сама по собі присутність при навантаженні продукції двох стропальників, водія та охоронця, свідчить про недоведеність винуватості виправданого в злочині.

27. Не спростовані апеляційним судом і доводи апеляційної скарги, що маючи документи з детальним описом продукції, що підлягала завантаженню, та її вагою, виправданий, керуючи краном-вагами, не міг помилитися.

28. Прокурор в апеляційній скарзі посилався і на інші докази, які залишились поза увагою суду першої інстанції, зокрема, на показання свідків про те, яким чином було виявлено нестачу труби на складі за 20 та 23 січня 2017 року та документи складені за результатами інвентаризації.

Підсумок

29. Відповідно до статті 94 КПК суд апеляційної інстанції мав оцінити достовірність наданих обвинуваченням доказів та їхнє значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню, виходячи з усієї сукупності доказів і навести в ухвалі переконливі мотиви свого рішення, однак не зробив цього.

30. При перегляді кримінального провадження апеляційний суд залишив поза увагою вказані обставини і належної правової оцінки їм не дав, що Суд вважає істотним порушенням процесуального закону.

31. Суд згідно зі статтею 433 КПК не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а тому не може усунути ці порушення. Це дає підстави для скасування ухвали апеляційного суду на підставі, передбаченій пунктом 1 частини 1 статті 438 КПК, та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

32. Враховуючи рішення про скасування ухвали апеляційного суду, Суд не вважає за необхідне надавати оцінку іншим доводам касаційної скарги, зокрема щодо повторного дослідження доказів судом апеляційної інстанції.

33. При новому розгляді справи апеляційному суду належить урахувати зазначене, ретельно, з використанням усіх процесуальних можливостей, у тому числі, за необхідності, шляхом проведення судового слідства, перевірити доводи, наведені в апеляціях, інші доводи, викладені у касаційній скарзі, дати на них вичерпну відповідь і прийняти законне, обґрунтоване й справедливе рішення, зважаючи на приписи статей 370, 419 КПК з урахуванням вимог статті 439 цього Кодексу.

Керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд в судіапеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

[1] Постанова Касаційного цивільного суду від 12 травня 2021 року у справі № 337/2083/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/96890386.

[2] Постанова від 05 серпня 2020 року у справі справа № 700/361/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/90906016.