Рішення

від 26.02.2025 по справі 766/10264/24

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/10264/24

н/п 2/766/2107/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Шестакової Я.В.,

за участі секретарів: Божко О.С.

Сивкович О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку загального провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради про встановлення факту одноосібного виховання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в червні 2024 року звернувся із зазначеним позовом до Херсонського міського суду Херсонської області в якому просить, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, встановити факт того, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує сина ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 12.09.2008 року позивач уклав шлюб з ОСОБА_2 який було розірвано рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 15.04.2013 року. Після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 перебували на тимчасово окупованій території у м. Олешки, а згодом у с. Лазурне, Скадовського району. У серпні 2023 року відповідачка привезла сина батькові позивачу на територію України, а сама повернулася на тимчасово окуповану територію рф. Позивач наразі самостійно виховує і утримує сина, приділяє багато уваги його життю та інтересам, здійснив низку заходів для відновлення його психічного стану, який після перебування на окупованій території України був складним. Позивач зазначив, що з метою влаштування сина на навчання, отримання для сина і використання на його потреби та інтереси соціальної допомоги, та враховуючи те, що відповідачка, наразі, зовсім не приймає участі у вихованні та утриманні ОСОБА_3 , необхідно встановити факт самостійного виховання та утримання сина, у зв`язку з чим змушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 16.07.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 30.07.2024 року відкрито провадження у цивільній справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 26.11.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою судувід 16.01.2025року призначено підготовче провадження.

Ухвалою суду від 20.02.2025 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання з`явився, надав суду заяву у якій просив розглядати справу за його відсутності, підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, надіслала на електронну пошту суду зави у яких зазначила, що проживає на тимчасово окупованій території України, ОСОБА_3 проживає з батьком ОСОБА_1 . Вказала, що приїхати в Україну, надавати матеріальну допомогу, приймати участь у вихованні сина не має змоги. Зазначила також, що не заперечує щодо задоволення позовних вимог позивача щодо встановлення факту самостійного виховання та утримання сина.

Представник Служби у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради в судове засідання не з`явилася, надала на адресу суду висновок щодо встановлення факту самостійного виховання та утримання сина позивачем, який підтримує та просить розглядати справу за відсутності представника.

Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 1ст. 13ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 12.09.2008 року, який розірвано рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 15.04.2013 року, справа № 664/602/13-ц.

Від даного шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина ОСОБА_3 , про що 07.05.2009 року зроблено актовий запис №110 та відділом реєстрації актів цивільного стану Цюрупинського районного управління юстиції Херсонської області видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .

Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №4804-5002885462 від 28.07.2023 року ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .

Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №4804-5002978983 від 29.09.2023 року ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 має позитивну характеристику з місця роботи, яку видано Головою правління Федором Яровим.

ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «МОЦПЗ» МОР у 6 відділенні з 08.12.2023 року по 05.01.2024 року з діагнозом: тяжкий депресивний епізод з галюцінаторним синдромом.

Відповідно до епікризу КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради від 05.04.2024 року №796 ОСОБА_3 перебував на обстеженні у дитячому психіатричному відділенні з 18.03.2024 року по 06.04.2024 року, оскільки мав розлад поведінки у підлітковому віці на тлі акцентуації характеру по циклоїдному типу.

В матеріалах справи міститься висновок виконавчого комітету Миколаївської міської ради у якому вказано, що ОСОБА_3 займається веслувальними видами спорту у Миколаївській спеціалізованій дитячо-юнацькій спортивній школі олімпійського резерву з веслувальних видів спорту. Згідно соціально-психологічного висновку з результатами психодіагностування ОСОБА_3 щодо його ставлення до матері, встановлено, що його стосунки з матір`ю є емоційно дискомфортними, недружелюбними, по відношенню до неї хлопець відчуває амбівалентні почуття, адже тривалий час з нею проживав. Натомість відчуває прив`язаність до батька, його любов, захист, підтримку та піклування.

Також, в матеріалах справи міститься висновок Миколаївського міського центру соціальної служби виконавчого комітету Миколаївської міської ради про оцінку потреб сім`ї від 11.02.2025 року, що наданий позивачу у зв`язку із зміною предмету позову, з якого убачається, що ОСОБА_3 проживає разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .. Основними ознаками та чинниками, що спричиняють складні життєві обставини є те, що вони є внутрішньо переміщеною сім`єю, встановлення статуту дитини яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. Речами першої необхідності ОСОБА_3 забезпечений, має позитивні стосунки з членами родини. Висновок підписаний директором центру Т.Гудима.

Частиною третьоюстатті 51 Конституції Українипередбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктом 2 частини 1 статті 315 Цивільного процесуального України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд приймає до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", де зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових чи немайнових прав громадян та встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Наведені у цій заяві обставини підтверджують, що факт, який просить встановити заявник є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника та можливість безперешкодної реалізації його особистих прав, адже встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на самостійному вихованні і утриманні заявника необхідно йому для цілей захисту прав та інтересів дитини, а також прав заявника, як батька.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно зі статями 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно достатті 8 Закону України "Про охорону дитинства"кожна дитинамає правона рівеньжиття,достатній дляїї фізичного,інтелектуального,морального,культурного,духовного ісоціального розвитку.Батьки абоособи,які їхзамінюють,несуть відповідальністьза створенняумов,необхідних длявсебічного розвиткудитини,відповідно дозаконів України.

Відповідно до статті15 Закону України «Про охорону дитинства»дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятоюстатті 7 СК Українисімейні відносиниможуть бутиврегульовані задомовленістю (договором)між їхучасниками.Регулювання сімейнихвідносин маєздійснюватися змаксимально можливимурахуванням інтересівдитини.Сімейні відносинирегулюються назасадах справедливості,добросовісності тарозумності,відповідно доморальних засадсуспільства.

Згідно із статтею141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно достатті 153 СК Українимати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею157 СК Українивстановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що мати, яка проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівномірне виховання батьками.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року N 31111/04 у справі "Хант проти України" зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі "Olsson v. Sweden" (N 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема,стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободне надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі "Johansen v. Norway" від 07 серпня 1996 року, § 78).

Згідно з частинами четвертою, п`ятоюстатті 19 СК Українипри розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, орган опіки та піклування подає письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Частиною шостоюстатті 19 СК Українипередбачено, що суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки і піклування має базуватися на достовірній інформації про усі фактичні обставини, які можуть мати істотне значення та ретельному їх з`ясуванні. Такий висновок є рекомендаційним, тому суд може постановити інше рішення, ніж пропонує орган опіки та піклування.

Зважаючи на наведене, органом опіки та піклування виконано вимоги частин четвертої та п`ятоїстатті 19 СК Українищодо участі у вирішенні спору про факт самостійного виховання дитини батьком, а висновки наявні у матеріалах справи є повними, достатніми, містять усю необхідну інформацію щодо обставин які склались між сторонами, а також відомості про умови проживання ОСОБА_3 , відносини між батьками та сином.

Згідно зістаттею 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 88 ЦПК Українивстановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою устатті 129 Конституції України.

Дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України "Про охорону дитинства").

Дитина є суб`єктом права і незважаючи на вікову категорію, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Суд, враховуючи вищевикладене, не зважаючи на визнання ОСОБА_2 позову ОСОБА_1 , дослідив та встановив фактичні обставини справи, врахував висновки служби у справах дітей, та дійшов висновку про те, що позивачем доведено, а відповідачем не оспорюється факт її перебування на тимчасово окупованій території України, та те, що відповідач самоусунулась від виховання та утримання сина. З матеріалів справи було встановлено, що після повернення ОСОБА_3 на підконтрольну територію України він мав тяжкий психічний стан, який супроводжувався тяжкою депресією та галюцінаторним синдромом. Наразі, ОСОБА_3 проживає з батьком та знаходиться на його повному утриманні, почав займатися спортом, почав активне спілкування, став активно цікавитися життям.

Таким чином, суд дійшов висновку, що встановлення факту одноосібного виховання дитини батьком є таким, що відповідатиме потребам дитини, та за сумлінного відношення батька до виконання свого обов`язку, буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання сина та забезпечення якнайкращих інтересів дитини, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги вищенаведене та керуючись ст.ст. 7,19, 141,153,157, 159 СК України ст.ст.12,13,77,81,88141,259,263-265,268,354ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа:Служба усправах дітейадміністрації Центральногорайону Миколаївськоїміської радипро встановленняфакту одноосібноговиховання дитини задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 самостійно виховує та утримує сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд.20 ЄДРПОУ 22434727.

Повний текст рішення складено 26.02.2025 року.

Суддя Я.В. Шестакова