Рішення від 18.03.2025 по справі 766/11177/24

Справа № 766/11177/24

н/п 2/766/2282/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2025 року Херсонській міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Шестакової Я.В.

за участю секретарів Божко О.С.

Сивкович О.А.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Рева С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Херсонського академічного обласного театру ляльок Херсонської обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Сулима В.В. у липні 2024 року звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до Херсонського академічного обласного театру ляльок Херсонської обласної ради, в якому просить, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, визнати незаконним та скасувати наказ №98-ос від 29.12.2023 року про призупинення трудових відносин; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за період з 29.12.2023 року по 14.06.2024 року у розмірі 39244 грн за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначає, що позивач працювала у Херсонському академічному обласному театрі ляльок Херсонської обласної ради на посаді заступника директора з загальних питань. 29.12.2023 року відповідачем видано наказ №98-ос про призупинення з позивачем дії трудового договору до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану. ОСОБА_1 вважає зазначений наказ незаконним, таким, що порушує її право на працю, оскільки комунальний заклад у 2023 та у 2024 роках фінансувався в повному обсязі, працює фактично у м. Коломия, Івано-Франківської області, а отже має змогу надавати позивачу оплачувану роботу у зв`язку з чим позивач звернулась до суду із цим позовом.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.07.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

23.07.2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому остання просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не намагалась, як заступник директора, брати участь в організації роботи закладу керівництвом було прийняте рішення про призупинення дії трудового договору. Оскільки фінансування закладу зменшилось більшій частині працівників було оголошено простій з оплатою 2/3 частин посадового окладу. Приміщення театру у м. Херсон не функціонує з причин постійних обстрілів, директор закладу з творчою групою знаходиться у м. Коломия, Івано-Франківської області для виконання статутних завдань. Крім того, позивач пропустила строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом.

16.01.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якому останній зазначив, що оскільки установа виконує статутні завдання у м. Коломия, Івано-Франківської області, то відповідач з невідомих позивачу причин не надав можливості їй виконувати свої посадові обов`язки. Представник позивача зазначив, що строк позовної давності не вважає пропущеним, оскільки позивач спочатку звернулась до суду у м. Миколаєві із аналогічним позовом який було залишено без розгляду за її заявою.

Позивач у судове засідання з`явилася, підтримала позовні вимоги, просила задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення сторін по справі, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, згідно наказу Херсонського академічного обласного театру ляльок №98-ос від 29.12.2023 року про призупинення дії трудового договору за підписом в.о. директора театру В. Гаврилюк керуючись статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IХ, у зв?язку зі збройною агресією Російської Федерації та запровадженням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», що унеможливлює здійснення театром своєї основної діяльності (публічне виконання та показ вистав), і призводить до неможливості забезпечення працівника роботою, в зв?язку з недостатнім фінансуванням закладу, враховуючи, що працівник є ВПО, та знаходиться поза межами міста Херсон - призупинено дію трудового договору з 01 січня 2024 року з ОСОБА_1 , заступник директора з загальних питань, до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.

Із заяви ОСОБА_1 від 15.01.2024 року, яку було адресовано ГУ Держраді у Херсонській області убачається, що позивач покинула своє місце проживання з вересня 2022 року, та те, що наказ «Про призупинення трудового договору» №98-ос вона отримала 29.12.2023 року на месенджер Viber.

Згідно наказу №26-ос від 13.06.2024 року про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора з загальних питань за власним бажанням (ст.38 КЗпП України).

Згідно заяви ОСОБА_1 від 12.06.2024 року остання просила звільнити її із займаної посади заступника директора з загальних питань за власним бажанням з 14.06.2024 року.

Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє до теперішнього часу.

Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

15 березня 2022 року прийнято Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", який визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Частинами першою та другою статті 1 Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"(тут і надалі в редакції на час винесення оспорюваного наказу) встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Відповідно до статті 13 Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Отже роботодавцю надано право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 01 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292св23).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки наказ Херсонського академічного обласного театру ляльок Херсонської обласної ради від 29.12.2023 року № 98-ос про призупинення дії трудового договору, був прийнятий роботодавцем в умовах воєнного стану, у зв`язку із військовою агресією проти України, що очевидно впливало на безпечні й належні умови праці працівників театру.

Слід зазначити, що роботодавцем 29.12.2023 року було повідомлено позивачку про призупинення дії трудового договору шляхом направлення їй повідомлення у месенджері "Viber", що підтверджується матеріалами справи у тому числі заявою позивача від 15.01.2024 року адресовано ГУ Держраді у Херсонській області.

ОСОБА_1 не зверталася з вимогою до роботодавця про відновлення дії трудового договору, а 12.06.2024 року подала заяву, в якій просила звільнити її із займаної посади.

Позивачку було звільнено 14.06.2024 року з посади заступника директора Херсонського академічного обласного театру ляльок Херсонської обласної ради на підставі статті 38 КЗпП України. У заяві про звільнення позивачка не просила виплатити не виплачену заробітну плату у зв`язку із призупиненням трудового договору за період з 29.12.2023 року до 14.06.2023 року. Наказ про звільнення позивачка не оскаржувала, про порушення своїх прав при звільненні не заявляла.

Із урахуванням встановлених у цій справі обставин, суд дійшов висновку про недоведеність позивачкою порушення її трудових прав внаслідок прийняття роботодавцем оскарженого наказу від 29.12.2023 року № 98-ос про призупинення дії трудового договору, а отже у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Крім того, з матеріалів справи убачається, що позивачем пропущено строк для звернення до суду із позовною заявою, а клопотання про його поновлення відсутнє.

Натомість, представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що оскільки відповідачем було призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 29.12.2023 року, а перший раз до суду остання звернулась у лютому 2024 року, а саме до Корабельного районного суду м. Миколаєва, позов було залишено без розгляду на підставі заяви позивача, а також, враховуючи, що положення ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не містять строків для звернення за захистом своїх прав, отже, на думку представника позивача, на спірні правовідносини розповсюджується загальний строк позовної давності.

З такими твердженнями представника позивача суд не може погодитись з наступних підстав.

Відповідно до частини першоїстатті 233 КЗпП України(у редакції, чинній на момент звернення позивачки до суду) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Встановленістаттею 233 КЗпП Українистроки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Згідно з вимогамистатті 234 КЗпП Україниу разі пропуску з поважних причин строків, установленихстаттею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Устатті 234 КЗпП Українине наведено переліку поважних причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Поважними причинами пропуску строку, встановленого в частині першійстатті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

В абзаці 1 пункту 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"судам роз`яснено, що встановлені статтями228,223 КЗпП Українистроки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбаченийстатті 233 КЗпП Українимісячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Таким чином, враховуючи те, що позивач зверталась з аналогічним позовом до Корабельного районного суду м. Миколаєва, який було залишено без розгляду на підставі заяви позивача, неодноразово зверталась до Херсонського міського суду Херсонської області з аналогічним позовом, які також були повернуті позивачу, а також те, що "Прикінцеві та перехідні положення" КЗпП України не містять норм про продовження строків, визначенихстаттею 233цього Кодексу, на строк дії воєнного стану, крім того, беручи до уваги, що в матеріалах справи відсутня заява про поновлення строків позовної давності, суд дійшов висновку про те, що дії позивача призвели до пропуску позовної давності на звернення до суду із цим позовом, відтак у суду відсутні підстави для поновлення такого строку. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено представником відповідача, є підставою для відмови у позові.

На підставі викладено, керуючись ст.ст.115-117,44,237-1КЗпП України, ст.ст.13,81,82,137,141, 258,265,268, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Херсонського академічного обласного театру ляльок Херсонської обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення абоухвала судуне буливручені удень його(її)проголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження:на рішеннясуду -якщо апеляційнаскарга поданапротягом тридцятиднів здня врученняйому повногорішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18.03.2025 року

Суддя Я.В. Шестакова