Рішення

від 13.03.2025 по справі 686/12936/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/12936/23

Провадження № 2/686/977/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого судді Палінчака О.М.

при секретарі Цибульській Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення державного реєстратора,

встановив:

24 травня 2023 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом до ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення державного реєстратора.

Свої вимоги позивачі мотивували тим, що 29.07.2016 року ОСОБА_2 передала в оренду ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» наступні земельні ділянки: земельну ділянку загальною площею 1,9074 га, кадастровий номер 6825080300:02:011:0318, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Андрійковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області; земельну ділянку загальною площею 2,9291 га, кадастровий номер 6825080300:02:002:0131, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Андрійковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області; земельну ділянку загальною площею 2,1571 га, кадастровий номер 6825080300:02:011:0317, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Андрійковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. За умовами п. 8 вказаних договорів оренди землі від 29.07.2016 року, вони були укладені на 7 років.

07 жовтня 2022 року ОСОБА_2 подарувала вказані вище земельні ділянки своїй доньці позивачці ОСОБА_4 , уклавши договори дарування, посвідчені приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Красовською Н.В., зареєстровані в реєстрі за № 4205, № 4206, № 4207.

В ході укладення договорів дарування, ОСОБА_4 стало відомо про існування трьох додаткових договорів за № 1 від 05.04.2019 року до кожного з Договорів оренди земельних ділянок від 29.07.2016 року. Однак, зі слів ОСОБА_2 , остання будь-яких додаткових угод не підписувала, не надавала повноважень на підписання такого документу від її імені іншим особам.

Крім того, у чоловіка ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на праві власності перебували наступні земельні ділянки: земельна ділянка загальною площею 2,0151 га, кадастровий номер 6825080300:02:002:0101, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Андрійковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області; земельна ділянка загальною площею 2,0347 га, кадастровий номер 6825080300:02:002:0090, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Андрійковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

06 квітня 2023 року ОСОБА_3 подарував вказані земельні ділянки своєму сину - ОСОБА_1 , уклавши договори дарування, посвідчені приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Красовською Н.В., зареєстровані в реєстрі за № 1532 та № 1531.

Таким чином, у квітні 2023 року, під час укладення договору дарування позивачу ОСОБА_1 та його батьку стало відомо про існування наступних договорів оренди землі та додаткових угод до них, за яким орендодавцем був ОСОБА_3 , а ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» орендарем: договору оренди землі б/н від 02.08.2017 року та додаткового договору б/н від 27.11.2019 року (рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Лаврентьєва Юрія Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39991671 від 05.03.2018 року), строк дії договору - до 28.02.2032 року; договору оренди землі б/н від 02.12.2016 року та додаткового договору б/н від 27.11.2019 року (рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Кізюн Тетяни Андріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33604126 від 27.01.2017 року), строк дії договору - до 27.01.2031 року.

Однак, як стверджує ОСОБА_3 , земельні ділянки, які перебували в його власності, він в оренду ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» не передавав, будь-яких договорів оренди та додаткових угод, в тому числі і вказаних вище, не підписував, не надавав повноважень на підписання таких договорів від його імені іншим особам, власного волевиявлення щодо укладення оспорюваних договорів оренди та додаткових угод до них не формував, про їх існування йому відомо не було, він не ознайомлений зі змістом таких договорів.

Оскільки відбувся перехід прав власності на земельні ділянки від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , зареєстровані договори оренди землі від 02.12.2016 року та від 02.08.2017 року з додатковими договорами порушують права ОСОБА_1 як власника земельних ділянок, оскільки ні його волевиявлення, ні волевиявлення попереднього орендодавця ( ОСОБА_3 ) на укладення будь-яких договорів оренди землі з орендарем, в тому числі і оспорюваних, не було.

З врахуванням зазначеного, позивачі, з метою захисту порушених прав власності на земельні ділянки просять суд: cкасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Лаврентьєва Юрія Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39991671 від 05.03.2018 року щодо реєстрації за ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» права оренди земельної ділянки загальною площею 2,0151 га, кадастровий номер 6825080300:02:002:0101, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Андрійковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Кізюн Тетяни Андріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33604126 від 27.01.2017 року щодо реєстрації за товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» права оренди земельної ділянки загальною площею 2,0347 га, кадастровий номер 6825080300:02:002:0090, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Андрійковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області; скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію трьох додаткових договорів за № 1 від 05.04.2019 року до Договорів оренди від 29.07.2016 року, що укладені між ОСОБА_2 та ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» щодо наступних земельних ділянок: загальною площею 1,9074 га, кадастровий номер 6825080300:02:011:0318, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Андрійковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області; загальною площею 2,9291 га, кадастровий номер 6825080300:02:002:0131, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Андрійковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області; загальною площею 2,1571 га, кадастровий номер 6825080300:02:011:0317, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Андрійковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області; стягнути з відповідача на користь позивачів понесені судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору; витрати, пов`язані з розглядом справи: витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із проведенням експертизи.

Ухвалою суду від 29 травня 2023 року було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в загальному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 14 червня 2023 року у справі було витребувано докази.

27 червня 2023 року представник відповідача ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» подав до суду відзив на позов, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, вказавши, що всі оспорюванні договори укладені відповідно до закону, орендодавці на підтвердження укладення оспорюваних договорів отримували грошові кошти у вигляді бонусу, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 19 вересня 2023 року по справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, провадження було зупинено.

14 грудня 2023 року провадження у справі було поновлено.

Ухвалою суду від 11 квітня 2024 року позов в частині вимог ОСОБА_4 було залишено без розгляду, призначено у справі додаткову судові почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 19 липня 2024 року провадження у справі було поновлено.

Ухвалою суду від 13 серпня 2024 року у справі призначено додаткову судову почеркознавчу експертизу, провадження зупинено.

06 грудня 2024 року провадження у справі було поновлено.

Ухвалою суду від 16 грудня 2024 року справу було призначено до судового розгляду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представниця ОСОБА_5 не з`явились, від представниці до суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутності, вимоги позову підтримала.

Представник відповідача ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» Гандзюк В.В. в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, відношення до позву висловив у відзиві на позов.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вирішив справу в межах заявлених позивачем вимог та на підставі доказів, наданих сторонами по справі, та прийшов до наступного висновку.

06 квітня 2023 року було укладено договір дарування ОСОБА_3 сину ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 2,0151 га, кадастровий номер 6825080300:02:002:0101, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Андрійковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Красовською Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 1532.

Також, 06 квітня 2023 року було укладено договір дарування ОСОБА_3 сину ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 2,0347 га, кадастровий номер 6825080300:02:002:0090, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Андрійковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Красовською Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 1531.

Під час укладення зазначених договорів дарування позивачу ОСОБА_1 та його батьку ОСОБА_3 стало відомо про існування наступних договорів оренди землі та додаткових угод до них, за яким орендодавцем був ОСОБА_3 , а ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» орендарем: договору оренди землі б/н від 02.12.2016 року та додаткового договору б/н від 27.11.2019 року (рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Кізюн Тетяни Андріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33604126 від 27.01.2017 року), строк дії договору - до 27.01.2031 року; договору оренди землі б/н від 02.08.2017 року та додаткового договору б/н від 27.11.2019 року (рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Лаврентьєва Юрія Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39991671 від 05.03.2018 року), строк дії договору - до 28.02.2032 року.

Однак, як стверджує третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , земельні ділянки, які перебували в його власності, він в оренду ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» не передавав, будь-яких договорів оренди та додаткових угод, в тому числі і вказаних вище, не підписував, не надавав повноважень на підписання таких договорів від його імені іншим особам, власного волевиявлення щодо укладення оспорюваних договорів оренди та додаткових угод до них не формував, про їх існування йому відомо не було, він не ознайомлений зі змістом таких договорів.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України визначено те, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відтак, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п.п. 1.5. - 1.6. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року по справі № 145/2047/16-ц порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

За змістом п.п. 7.7. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року по справі № 145/2047/16-ц вказано, що як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у ст.ст. 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За приписами п.п. 7.17.-7.18. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року по справі № 145/2047/16-ц сформовано висновок про те, що у разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Відповідно до висновку експерта Хмельницького НДЕКЦ МВС України за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 05.12.2023 року № СЕ-19/123-23/11482-ПЧ, підпис від імені ОСОБА_3 у договорі оренди землі б/н від 02.12.2016 року, який укладено між ОСОБА_3 та ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» в розділі «Підписи сторін» у графі «Орендодавець» виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Відповідно до висновку експерта Київського НДІСЕ Міністерства юстиції України за результатами проведення додаткової судової почеркознавчої експертизи від 26.11.2024 року № 986/24-26, підпис від імені ОСОБА_3 у графі «Орендодавець» напроти прізвища ОСОБА_3 договору оренди землі б/н від 02.08.2017 року, який укладено між ОСОБА_3 та ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка», кадастровий номер земельної ділянки 6825080300:02:002:0101, виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Отже, договори оренди землі: б/н від 02.12.2016 року, який укладено між ОСОБА_3 та ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» та б/н від 02.08.2017 року, який укладено між ОСОБА_3 та ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» є неукладеними, права та обов`язки за даними правочинами його сторонами не набуті, а правовідносини за ними не виникли.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки. Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких земельних ділянок.

Ефективним способом захисту та таким, що забезпечує реальне відновлення порушеного права у випадку реєстрації неукладеного між сторонами договору оренди, є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 05 серпня 2020 у справі № 125/702/17, від 01 грудня 2021 року у справі № 656/239/18, від 05 квітня 2022 року у справі № 143/1441/18, від 11 листопада 2022 року у справі № 394/486/21, від 06 квітня 2023 року в справі № 388/964/21.

Установивши, що підпис від імені ОСОБА_3 у договорах оренди землі б/н від 02.12.2016 року та від 02.08.2017 року виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою, що підтверджено відповідними висновками експертів, наданих згідно ухвал суду, суд приходить до обґрунтованого висновку про неукладеність цих правочинів, та, відповідно, і додаткових договорів до них від 27.11.2019 року, що є їх невід`ємними їх частинами.

В той же час у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 цього закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

За таких обставин, рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Кізюн Тетяни Андріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33604126 від 27.01.2017 року щодо реєстрації за ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» права оренди земельної ділянки загальною площею 2,0347 га, кадастровий номер 6825080300:02:002:0090, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Андрійковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Лаврентьєва Юрія Вікторовича про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 39991671 від 05.03.2018 року щодо реєстрації за ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» права оренди земельної ділянки загальною площею 2,0151 га, кадастровий номер 6825080300:02:002:0101, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Андрійковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області слід скасувати, оскільки спірні договори оренди між ОСОБА_3 та ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» укладені не були, а відтак сторони не набули за даними правочинами відповідних прав та обов`язків, в тому числі відповідач по справі не набув відповідних прав оренди земельних ділянок.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно положень ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, на професійну правничу допомогу.

Так, у п. 3 прохальної частини позовної заяви від 24 травня 2023 року позивачами було зазначено вимогу про стягнення на їх користь з відповідача понесених судових витрат, а саме, судовий збір, витрати, пов`язані з розглядом справи: витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з проведенням експертизи.

Судовий збір позивачем ОСОБА_1 було сплачено в сумі 2147 грн. 20 коп., позивачкою ОСОБА_4 в сумі 3220 грн. 80 коп.

Окрім того, 15 листопада 2023 року представниця позивача Савченко О.В. подала до суду клопотання про долучення до матеріалі справи копії квитанції від 09.11.2023 року про оплату вартості експертизи в сумі 6883 грн. 20 коп. 12 грудня 2024 року представниця позивача Савченко О.В. подала до суду клопотання про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із залученням експерта у справі в розмірі 8708 грн. 72 коп. (копія рахунку № 4078 від 16.09.2024 року та копія квитанції про його оплату від 24.10.2024 року). Всього на проведення експертиз у справі позивачем було сплачено 15591 грн. 92 коп.

Також, 10 лютого 2025 року представниця позивача Савченко О.В. подала до суду клопотання про стягнення судових витрат, а саме, витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50000 грн. 00 коп. До даного клопотання представницею додано копію договору про надання правничої допомоги від 24.05.2023 року, укладеного між АО «Савченко Груп» та ОСОБА_1 , згідно п. 3.1 якого вартість послуг Виконавця за цим Договором становить 50000 грн. 00 коп.; копію довідки № 10-02/25-01 від 10 лютого 2025 року на підтвердження оплати ОСОБА_1 винагороди Виконавцю АО «Савченко Груп» в розмірі 50000 грн. 00 коп.; акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 10.02.2025 року; копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних виконавцем, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 10.02.2025 року.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Положеннями частини першої статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

До схожого висновку Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Суд бере до уваги, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №№ 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разіпідтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартостіпідлягають розподілу за результатами розгляду справинезалежно від того, чи їх уже фактично сплаченостороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Також, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може,за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Таким чином, зменшення судових витрат судом можливо лише за клопотанням іншої сторони.

Зазначене відповідає правовій позиції викладеній в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, у якій Верховний Суд зазначив, що право суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогуадвоката, що підлягає розподілу між сторонами, можливе лише за клопотанням іншої сторони.

Представником відповідача ТОВ «Сільськогосподарського підприємства «Агропромтехніка» 12 березня 2025 року подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у якому він просив суд відмовити ОСОБА_1 у стягненні таких витрат у зв`язку з їх недоведеністю.

Разом з тим, судом при визначенні суми витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача враховано залишення без розгляду вимог позивачки ОСОБА_4 , що фактично становили 3/5 позовних вимог, що були заявлені 24 травня 2023 року під час подачі до суду позовної заяви.

Згідно до ч. 1, 2ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, заперечень представника відповідача, принципів розумності та співмірності, повного задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_4 , суд приходить до висновку про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу до розміру 20000 грн. 00 коп.

Окрім того, судом встановлено, що при подачі позовної заяви до суду позивачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у сумі 2147 грн. 20 коп., який за наслідками розгляду справи підлягає стягненню на його користь з відповідача у справі.

На проведення судових експертиз у справі стороною позивача було сплачено 15591 грн. 92 коп. Дані витрати також підлягають стягнення з відповідача на користь позивача за наслідками розгляду справи.

Отже, в загальному з відповідача ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі: 20000 грн. 00 коп. + 2147 грн. 20 коп. + 15591 грн. 92 коп. = 37739 грн. 12 коп.

11 березня 2025 року представник відповідача ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» Гандзюк В.В. подав до суду клопотання про долучення доказів на підтвердження понесення відповідачем витрат на правову допомогу та просив суд врахувати зазначенні докази при ухваленні рішення про розподіл судових витрати між сторонами.

Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_1 судом задоволено повністю, то понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на сторону відповідача, та, відповідно, судові витрати, понесені відповідачем з позивача стягненню не підлягають.

Разом з тим, позов в частині вимог ОСОБА_4 ухвалою суду від 11 квітня 2024 року було залишено без розгляду на підставі заяви позивачки.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача це форма закінчення справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, що не містить обмежень у його реалізації. Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Таким чином, за змістом ч. 5 ст. 142 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачем не доведено, які саме необґрунтовані дії позивачки ОСОБА_4 були нею здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяла позивачка недобросовісно та пред`явила необґрунтований позов; чи систематично протидіяла правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісна позивачка мала протиправну мету ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивачки умисні та який ступінь її вини й чим це підтверджується.

Тому, суд відмовляє відповідачу у стягнення на його користь понесених витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 142, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Кізюн Тетяни Андріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33604126 від 27.01.2017 року щодо реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» права оренди земельної ділянки загальною площею 2,0347 га, кадастровий номер 6825080300:02:002:0090, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Андрійковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Лаврентьєва Юрія Вікторовича про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 39991671 від 05.03.2018 року щодо реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» права оренди земельної ділянки загальною площею 2,0151 га, кадастровий номер 6825080300:02:002:0101, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Андрійковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка»</a> (ЄДРПОУ 34584276, адреса: Хмельницька область, Хмельницький район, с. Розсоша) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати в сумі 37 739 грн. 12 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 19 березня 2025 року.

Суддя: О.М. Палінчак