Ухвала від 19.03.2025 по справі 526/830/25

Справа № 526/830/25

Провадження № 2-з/526/5/2025

У Х В А Л А

іменем України

19 березня 2025 року суддя Гадяцького районного суду Полтавської області Черков В.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Гадяцького районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Гадяцького районного нотаріального округу Заєць Ніни Миколаївни про визнання заповіту недійсним.

Одночасно з поданням вищевказаного позову до суду подано заяву про забезпечення позову, яка мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (дідусь позивача) та після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку в с. Ручки Гадяцького району та двох земельних ділянок на території Ручківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області. При зверненні до нотаріуса було встановлено, що спадкову справу за заповітом померлого заведено спадкову справу приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Заєць Н.М. Вказує, що про існування заповіту було невідомо. Вважає, що спадкове майно, без згоди позивача, можуть бути відчужені відповідачем на користь третіх осіб та у разі не вжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Просить накласти арешт на житловий будинок та дві земельні ділянки та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного нерухомого майна.

Розгляд заяви про забезпечення позову проводиться в порядкуст. 153 ЦПК Українибез повідомлення учасників справи.

Так, згідно з положеннями ч. ч. 1, 2ст. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У заяві про забезпечення позову, зокрема, повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18(провадження № 14-729цс19) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, а також чи не перешкоджає такий вид забезпечення здійсненню господарської діяльності юридичної особи чи фізичної особи-підприємця.

Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна/закриття рахунків чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі №932/14900/19.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач як на підставу вжиття заходів забезпечення позову посилається на те, що без згоди позивача, нерухоме майно може бути відчужене відповідачем на користь третіх осіб та у разі не вжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, але жодного обгрунтування та належних і допустимих доказів на підтвердження таких дій не надає. Більш того, як до заяви про забезпечення позову, так і до позовної заяви долучена тільки інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку відносно двох земельних ділянок, але жодного доказу про належність житлового будинку померлому не надано. Окремо суд звертає увагу заявника, що ним не надано жодних відомостей про відношення нерухомого майна, яке вказане у заяві, до оскаржуваного заповіту, оскільки заявником також подана заява про витребування спадкової справи у приватного нотаріуса.

Отже, саме лише посилання в заяві на порушення прав без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Також, позивачем не надано жодного доказу на обґрунтування та підтвердження викладених обставин в заяві про забезпечення позову.

Поряд з цим, ч. 2 ст. 8-1 Закону України "Про нотаріат" встановлена заборона будь-якого втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов`язків.

Відповідно до пункту 3 Глави 2 Розділу І «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5, за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Отже, чинним законодавством України прямо передбачений обов`язок нотаріуса зупинити нотаріальне провадження, тобто тимчасово припинити вчинення нотаріальних дій на невизначений строк, за умови надходження від заінтересованої особи відповідної заяви та надання доказів звернення до суду з позовною заявою.

З копії заяви та поштового повідомлення про вручення вбачається, що позивач подав приватному нотаріусу відповідну заяву (визнання недійсним заповіту в судовому порядку) та вона отримана останнім 17.02.2025. Відомості про ігнорування чи неправомірні дій нотаріуса з цього приводу відсутні.

Отже з урахуванням ст. 150 ЦПК України, суд вважає, що забезпечення позову є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Полтавського апеляційного суду безпосередньо.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складений 19.03.2025.

Головуючий: В. Г. Черков