Рішення

від 19.03.2025 по справі 761/28867/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/28867/24

Провадження № 2/761/2638/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 березня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І. В.,

секретаря судового засідання - Бордусенка Б. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бурмака Ірина Павлівна про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київської міської ради, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бурмака Ірина Павлівна про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

У своїй позовній заяві просила суд:

1) Встановити юридичний факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживала однією сім?єю із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , понад п?ять років, з 1989 року по день смерті ОСОБА_3 ;

2) Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ;

3) Встановити юридичний факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживала однією сім?єю із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , понад п?ять років, з 2015 року по день смерті ОСОБА_4 ;

4) Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , право власності в порядку спадкування за заповітом на квартири АДРЕСА_2 .

Свою позовну заяву обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_2 (спадкодавець). Спадкодавець залишила заповіт, згідно якого єдиним її спадкоємцем є ОСОБА_1 (позивач).

Позивачка стверджує, що після смерті спадкодавця відкрилась спадщина, яка складається, зокрема, з:. 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на праві власності згідно свідоцтва про право власності на житло від 13 січня 1999 року; 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала свекрусі спадкодавця, ОСОБА_3 ; квартира АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_4 ..

Розглянувши документи по спадковим справам № 25/2023 та № 20/2022 приватний нотаріус І.П. Бурмака видала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме: у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 , та 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , у зв?язку із відсутністю документів, що посвідчують родинні та інші відносини спадкоємця зі спадкодавцем, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Ухвалою суду від 26 серпня 2024 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

29 жовтня 2024 року на адресу суду надійшла копія спадкової справи №25/2023 та спадкової справи №20/2022

Ухвалою суду від 05 листопада 2024 року було витребувано у Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 3» інформацію про те, чи перебувала в Київській міській клінічній лікарні № 3 у період січень - грудень 2006 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та з якого приводу.

Ухвалою суду від 12 грудня 2024 року було закрито підготовче провадження у справі, призначено до розгляду по суті.

Представник позивачки подала клопотання про розгляд справи без їх участі, позовну заяву просили задовольнити.

Відповідач у судове засідання не прибули, повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Відзив не подавали.

Третя особа у судове засідання не прибули, подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Справа розглядалась у порядку загального позовного провадження із проведеним підготовчого судового засідання.

Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України, 2003 року, законами України «Про нотаріат», «Про міжнародне приватне право», іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права, крім того, у судовій практиці застосовується постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» та іншими нормативно-правовими актами.

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_2 (спадкодавець), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка села Козаровичі Вишгородського району Київської області, про що складено актовий запис № 17450.

ОСОБА_2 залишила заповіт, згідно якого єдиним її спадкоємцем є дружина її померлого сина, ОСОБА_1 (позивач), ІНФОРМАЦІЯ_4 , картка обліку платника податків НОМЕР_2 .

Відповідно до змісту заповіту спадкодавець: «все моє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що на день моєї смерті буде належати мені та на що я матиму право за законом» заповіла позивачу.

Позивачкою стверджує, що після смерті спадкодавця відкрилась спадщина, яка складається, зокрема, з:

1). 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на праві власності згідно свідоцтва про право власності на житло від 13 січня 1999 року;

2). 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала свекрусі спадкодавця, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на праві власності згідно свідоцтва про право власності на житло від 13 січня 1999 року.

Зазначену частку квартири АДРЕСА_1 спадкодавець фактично прийняла у спадщину, оскільки після смерті ОСОБА_3 продовжувала володіти та користуватися нею.

3). квартири АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 12 січня 1998 року.

За заявою спадкодавця приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу І.П. Бурмака було заведено спадкову справу № 20/2022.

08 листопада 2023 року за заявою позивача приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу І.П. Бурмака було заведено спадкову справу № 25/2023 до майна спадкодавця, зокрема, квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 .

Розглянувши документи по спадковим справам № 25/2023 та № 20/2022 приватний нотаріус І.П. Бурмака видала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме: у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 , та 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , у зв?язку із відсутністю документів, що посвідчують родинні та інші відносини спадкоємця зі спадкодавцем, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Щодо 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , з матеріалів справи вбачається наступне.

30 квітня 1963 року ОСОБА_2 (спадкодавець) одружилась з ОСОБА_5 , що підтверджується відомостями з Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

З 1989 року разом зі спадкодавцем та її сім?єю за адресою: АДРЕСА_3 , стала проживати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати чоловіка спадкодавця, її свекруха.

В 1999 році спадкодавець та ОСОБА_3 спільно приватизували квартиру АДРЕСА_1 , що в м. Києві.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 93 років від хронічної серцево-судинної недостатності померла ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , що в м. Києві. Заповіту ОСОБА_3 не залишила.

В січні 2023 року спадкодавець звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бурмака І.П. за роз?ясненням чинного законодавства з метою оформлення спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 . На що приватний нотаріус Бурмака І.П. надала роз?яснення за № 26/01-16, де зазначила, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім?єю не менше як п?ять років до часу відкриття спадщини.

Таким чином, оскільки спадкодавець не могла підтвердити факт свого проживання з ОСОБА_3 однією сім?єю з 1989 року по день смерті останньої, вона звернулася до суду з відповідною заявою, справа № 761/7921/23.

У зв?язку зі смертю спадкодавця ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2023 року провадження у справі № 761/7921/23 було закрито.

Щодо квартири АДРЕСА_2 , судом було встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_8 народилась ОСОБА_4 , уродженка села Козаровичі Вишгородського району Київської області.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 померла, про що було складено відповідний актовий запис №16440.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_2 .

Заповіту ОСОБА_4 не залишила.

У вересні 2022 року спадкодавець звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бурмака І.П. з метою належного оформлення спадкових прав після померлої ОСОБА_4 , крім спадкодавця інших спадкоємців немає.

Нотаріус повідомила, що згідно з підпункту 4.2. пункту 4 Глави 10 Видача свідоцтв про право на спадщину Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: «Докази родинних відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних відносин».

Спадкодавець не була зареєстрована з ОСОБА_4 за однією адресою.

Щодо позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).

Як роз`яснено у абз. 1 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

При цьому, для набуття права на спадкування за законом на підставі ст. 1264 ЦК України позивачеві необхідно довести два юридичних факти: проживання однією сім`єю із спадкодавцем; на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 року у справі №1-8/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати норми частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини, і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Подібні за змістом висновки виклав Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 542/1648/19, лише надання допомоги одинокій особі похилого віку (спадкодавцю), яка за станом здоров`я потребувала постійного стороннього догляду, не є достатньою підставою для встановлення факту проживання з нею однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо встановлення факту спільного проживання спадкодавця ОСОБА_2 із ОСОБА_3 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Матеріалами справи підтверджується, що спадкодавець мала гарні стосунки з ОСОБА_3 , допомагала їй по господарству.

Свідок ОСОБА_6 повідомила, що проживає в будинку АДРЕСА_4 , від самого заселення, з тих пір і знає сім?ю ОСОБА_2 . З кінця 1980х років разом з сім?єю ОСОБА_2 почала проживати її свекруха, ОСОБА_3 . Після смерті чоловіка ОСОБА_2 , її свекруха продовжувала з нею проживати, ОСОБА_7 її доглядала. За словами свідка, ОСОБА_8 проживала разом з ОСОБА_9 до дня своєї смерті в 2009 році.

Свідок ОСОБА_10 повідомила, що в будинку АДРЕСА_4 , проживала разом зі своїми батьками з дитинства, тому і знайома з сім?єю ОСОБА_2 . Мати свідка була лікарем, часто заходила бувала у сім?ї ОСОБА_11 , на прохання ОСОБА_12 заходила виміряти тиск ОСОБА_13 , призначити ліки. ОСОБА_8 проживала разом з ОСОБА_9 з кінця 1980х і до самої смерті в 2009 році.

Оцінюючи покази свідків, суд вважає їх достовірними і такими, що не викликають сумніву в їх правдивості.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що факт, про встановлення якого просить позивач, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, встановлення факту спільного проживання ОСОБА_2 однією сім?єю із ОСОБА_3 понад п?ять років, з 1989 року по день смерті ОСОБА_3 , має для позивача юридичне значення і потрібне для реалізації спадкових прав, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Суд зауважує, що відповідно до частин першої, третьої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З огляду на викладене, враховуючи встановлення судом факту проживання спадкодавця ОСОБА_2 із ОСОБА_3 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, тобто одержання нею права на спадкування за законом як спадкоємцем четвертої черги, а також враховуючи те, що остання не відмовлялася від прийняття спадщини, а значить прийняла її.

За таких підстав, 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала свекрусі спадкодавця, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на праві власності згідно свідоцтва про право власності на житло від 13 січня 1999 року, входить до складу спадщини.

Разом з цим, позовна вимога про визнання за позивачем у порядку спадкування права власності на вказане майно задоволенню не підлягає, оскільки згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

Позивачем не було доведено, що у нього існує спір або будь-які перешкоди для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 у нотаріальному порядку за умови встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, оскільки позивач в силу положень частини третьої статті 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину після померлої ОСОБА_2 , а тому заявлена нею вимога про визнання права власності, задоволенню не підлягає.

Вказане виходить з того, що ОСОБА_2 залишила заповіт, згідно якого єдиним її спадкоємцем є ОСОБА_1 (позивач).

Тому, суд зазначає, що позивач не позбавлений права оформлення спадщини у встановленому законом порядку, під час якого нотаріус має перевірити наявність правомірних підстав для видачі свідоцтва про право на спадкове майно.

Щодо встановлення факту проживання спадкодавця ОСОБА_2 із ОСОБА_4 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_14 повідомила, що була найкращою подругою ОСОБА_4 ще зі студентських часів. Саме в той період вона познайомилась і зі спадкодавцем, ОСОБА_2 . Свідок повідомила, що в студентські роки неодноразово їздила з ОСОБА_4 в гості до її батьків в с. Казаровичі, де і познайомилась з ОСОБА_2 ... ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були родичами, а саме - двоюрідними сестрами.

ОСОБА_15 вказала, що приблизно з 2015 року ОСОБА_2 почала постійно проживати з ОСОБА_4 , допомагати їй по домашньому господарству. Свідок повідомила, що відвідувала ОСОБА_4 у неї вдома щовихідні і бачила, що ОСОБА_2 проживає там. ОСОБА_15 повідомила, що саме ОСОБА_2 взяла на себе всі клопоти по організації поховання ОСОБА_4 ..

Свідок ОСОБА_16 розповіла, що була сусідкою ОСОБА_4 , оскільки спірна квартира є частиною комунальної квартири, тому ОСОБА_4 та свідок мали спільну кухню, де щодня бачились. Свідок зазначила, що часто бачила ОСОБА_17 в гостях у ОСОБА_4 . З 2015 року ОСОБА_2 переїхала на постійне проживання до ОСОБА_4 . Також свідок повідомила, що ОСОБА_2 доглядала за ОСОБА_4 , в останні дні її життя викликала їй швидку, взяла на себе всі клопоти по організації похорону ОСОБА_4 .

Суд зауважує, що спадкодавець була зареєстрована за адресою відмінною від адреси ОСОБА_4 .

Доказів того, що вона фактично та постійно проживала з померлою матеріали справи не містять.

Самі лише пояснення свідків щодо загальних обставин, які пов`язані з тим, що спадкодавиця приїжджала до ОСОБА_4 та допомагала їй, а також те, що вони мали теплі відносини не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю.

Інших доказів на підтвердження заявлених позовних вимог матеріали справи не містять.

Окремо суд зауважує, що стороною позивача, а також свідками неодноразово було заявлено про те, що спадкодавець здійснювала організацію похорону ОСОБА_4 , проте матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження означеного.

Таким чином стороною позивача не доведено факту проживання однією сім`єю ОСОБА_2 із ОСОБА_4 , понад п?ять років, з 2015 року по день смерті ОСОБА_4 .

Оскільки позовна вимога щодо визнання за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за заповітом на квартири АДРЕСА_2 є похідною від встановлення факту проживання, то вона також не підлягає задоволенню.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

За таких підстав позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо судових витрат суд дійшов наступних висновків.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд відповідно до ст.88 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 141 ЦПК України й судові витрати (судовий збір) у сумі 1 211 гривень 20 копійок за одну позовну вимогу немайнового характеру стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі ст. 1216, 1217, 1218, 1220, 1228, 1262, 1268 ЦК України, а також Закону України «Про нотаріат», з урахуванням постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про спадкування», Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, керуючись ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 55, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бурмака Ірина Павлівна про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом- задовольнити частково.

Встановити юридичний факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживала однією сім?єю із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , понад п?ять років, з 1989 року по день смерті ОСОБА_3 .

В решті позовних вимог - відмовити.

Стянути з Київської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 гривень 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса місця проживання - АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

Київська міська рада, юридична адреса - м. Київ вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141,

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бурмака Ірина Павлівна, адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. О. Васкула, буд. 23/25.

Суддя: