Постанова

від 05.03.2025 по справі 911/2073/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2025 р. Справа№ 911/2073/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Недвига Н.О., прокурор відділу Київської обласної прокуратури;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Бойко Ю.М., адвокат,

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПЛАНТ"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.12.2024 (повний текст складено 06.12.2024)

за результатами розгляду заяви Виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області про забезпечення позову (вх. № 9569 від 04.12.2024)

у справі № 911/2073/24 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом Виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області

в інтересах держави в особі позивача: Бориспільської районної державної адміністрації Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПЛАНТ"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЛІ ТРЕЙД"

про витребування земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 Виконувач обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (далі - Бориспільської РДА, позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПЛАНТ" (далі - ТОВ "Мегаплант", відповідач) про витребування земельних ділянок.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконним заволодінням ТОВ "Мегаплант" земельними ділянками лісогосподарського призначення з кадастровими номерами 3220888000:03:001:0013, 3220888000:03:001:0014.

Оскільки спірні земельні ділянки під час їх відчуження відносились до земель лісогосподарського призначення та використовувались для ведення лісового господарства, суд першої інстанції дійшов висновку про підставність заяви прокурора про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - ДСГП "Ліси України", третя особа 1), оскільки рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки цього підприємства.

Крім того, з огляду на те, що відповідачем спірні земельні ділянки набуті за Договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 05.07.2019 №645, що укладений між ним, як іпотекодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Березова роща", як іпотекодавцем, суд першої інстанції визнав за необхідне залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АРЛІ ТРЕЙД" (попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Березова роща") (далі - ТОВ "Арлі Трейд", третя особа 2), так як рішення у цій справі може вплинути на його права та обов`язки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.09.2024 позовну заяву прокурора прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №911/2073/24 за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого судового засідання, залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, та запропоновано учасникам справи вчинити певні процесуальні дії у встановлені судом строки.

04.12.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" прокурором до суду першої інстанції подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, які розташовані на території Бориспільського району з кадастровими номерами: 3220888000:03:001:0013 площею 0,7494 га, 3220888000:03:001:0014 площею 1,1201 га, які належать ТОВ "Мегаплант" .

Зазначена заява обґрунтована тим, що предметом позову і спору у даній справі є вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивача до відповідача про витребування на користь держави з незаконного володіння останнього земельних ділянок лісогосподарського призначення з кадастровими номерами 3220888000:03:001:0013, 3220888000:03:001:0014, а підставою вищевказаного позову є те, що вищезазначені земельні ділянки згідно з матеріалами лісовпорядкування накладаються на землі лісогосподарського призначення кв. 1 Вишеньківського лісництва Бориспільського лісгоспу, а їх приватизація відбулась незаконно. При цьому, починаючи з моменту припинення права Бориспільського лісгоспу користування спірними земельними ділянками рішенням Щасливської сільської ради, відбувалась неодноразова зміна власників цих земельних ділянок, тому існує реальна загроза уникнення виконання відповідачем, у подальшому, рішення суду, в разі задоволення позову, шляхом, зокрема, зміни первісного об`єкту цивільних прав (його поділу чи об`єднання), або відчуження земельних ділянок іншим суб`єктам господарювання.

Господарський суд Київської області ухвалою від 06.12.2024 заяву прокурора про забезпечення позову у справі №911/2073/24 задовольнив та вжив заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, які розташовані на території Бориспільського району з кадастровими номерами: 3220888000:03:001:0013 площею 0,7494 га, 3220888000:03:001:0014 площею 1,1201 га, які належать ТОВ "Мегаплант" (ЄДРПОУ 34501857).

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, ТОВ "Мегаплант" 17.12.2024 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Київської області від 06.12.2024 у справі № 911/2073/24 скасувати; відмовити у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову від 04.12.2024.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме: частину 7 статті 140 ГПК України; дійшов помилкових висновків про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, які є предметом спору, ускладнить можливість для позивача вчиняти дії, направлені на відновлення стану, який існував до порушення прав держави, у разі задоволення позову, а також про те, що, начебто, існує обґрунтоване припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання рішення суду.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 17.12.2024 справу № 911/2073/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Шапран В.В., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 06.12.2024 у справі № 911/2073/24; відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ТОВ "Мегаплант" на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.12.2024 у справі № 911/2073/24 до надходження до суду матеріалів оскарження ухвали.

08.01.2025 матеріали оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 06.12.2024 у справі № 911/2073/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. у відпустці з 09.01.2025 по 11.01.2025 включно, та з 16.01.2025 по 18.01.2025 включно, процесуальні дії у справі не здійснювались.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Мегаплант" на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.12.2024 у справі № 911/2073/24 залишено без руху на підставі частин 2, 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржником 27.01.2025 усунуто недоліки апеляційної скарги та надано до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору та подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали.

Так, скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження з огляду на те, що ухвалу було отримано 06.12.2024 о 18 год 35 хв в електронному кабінеті ЄСІТС, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 клопотання ТОВ "Мегаплант" про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 06.12.2024 у справі №911/2073/24 задоволено; поновлено відповідачу строк на апеляційне оскарження зазначеної ухвали суду першої інстанції; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Мегаплант" на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.12.2024 у даній справі; розгляд справи призначено на 17.02.2025 о 11 год 30 хв, запропоновано сторонам вчинити певні процесуальні дії в установлений судом строк.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з перебуванням судді Шапрана В.В. у відпустці.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2025 справу № 911/2073/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Остапенка О.М., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2025 зазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Мегаплант" на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.12.2024 у справі № 911/2073/24; розгляд справи призначено на 05.03.2025 об 11 год 00 хв.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з перебуванням судді Остапенка О.М. у відпустці.

Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2025 справу № 911/2073/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П., Тарасенко К.В.

Зазначеною колегією суддів ухвалою від 04.03.2025 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Мегаплант" на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.12.2024 у справі № 911/2073/24, розгляд якої призначено у судовому засіданні 05.03.2015 об 11 год 00 хв.

Прокурор, позивач та треті особи не скористалися своїм правом подати відзив/ пояснення/ заперечення на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Відповідачем 04.03.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до суду апеляційної інстанції (вх. №09113/5536/25 від 05.03.2025) подано додаткові пояснення у даній справі, в яких останній наполягає на своїх доводах, викладених в апеляційній скарзі, стосовно того, що відчуження відповідачем спірних земельних ділянок не призведе до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, зважаючи на предмет позову у справі №911/2073/24. При цьому відповідач посилається на аналогічні висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі №911/2071/24, яка є подібною до даної справи, що розглядається. Відповідач просить апеляційний господарський суд прийняти додаткові пояснення у справі, поновити строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи такі докази: заяву Бориспільської окружної прокуратури від 26.11.2024 про забезпечення позову у справі №911/2071/24; заяву ТОВ "Аккордгруп" від 27.11.2024 про відмову у задоволенні заяви Бориспільської окружної прокуратури про забезпечення позову; ухвалу Господарського суду Київської області від 03.12.2024 у справі №911/2071/24; апеляційну скаргу Бориспільської окружної прокуратури від 10.12.2024 на ухвалу Господарського суду Київської області від 03.12.2024 у справі №911/2071/24; відзив ТОВ "Аккордгруп" від 27.01.2025 на апеляційну скаргу Бориспільської окружної прокуратури; постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 у справі №911/2071/24. В обґрунтування підстав поважності причин пропуску подання зазначених додаткових доказів та поновлення строку для їх подання, відповідач вказує на те, що вони отримані ним в повному обсязі лише 04.03.2025 - моменту складення повного тексту постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 у справі №911/2071/24.

Розглядаючи зазначені додаткові пояснення та подане клопотання відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду зважає на таке.

Згідно з частиною 1 статті 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

За приписами частини 1 статті 161 ГПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Згідно із частиною п`ятою цієї статті суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Порядок розгляду апеляційної скарги визначено у статті 270 ГПК України.

З огляду на приписи цієї статті з урахуванням положень статті 252 ГПК України при перегляді справи в порядку апеляційного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадках розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення, зокрема щодо заявника апеляційної скарги - в межах доводів апеляційної скарги. Саме в межах доводів апеляційної скарги повинні встановлюватися обставини і досліджуватися докази (частина 5 статті 270 ГПК України).

Зазначене також кореспондується з вимогами частин 1-3 статті 269 ГПК України, в яких передбачено, що суд апеляційної інстанції здійснює перегляд в апеляційному порядку судових рішень в межах доводів та вимог апеляційної скарги; досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду бере до уваги, що за змістом частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм, викладені в постановах Верховного Суду. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє додаткові пояснення відповідача, оскільки останні подані поза межами строку на подання доповнення до апеляційної скарги; судом апеляційної інстанції не визнавалося необхідним подання відповідачем додаткового пояснення з питання, яке порушене заявником у ньому; доводи додаткового пояснення та подані на їх підтвердження додаткові докази стосуються висновків судів першої та апеляційної інстанції, наведених в іншій справі, не можуть бути застосовані до спірних у даній справі правовідносин в силу приписів частини 4 статті 236 ГПК України.

У судове засідання 05.03.2025 прибули прокурор, представник відповідача.

Представник відповідача підтримав свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Присутній у судовому засіданні прокурор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач та треті особи участі уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. З огляду на строк розгляду апеляційної скарги, передбачений статтею 273 ГПК України, враховуючи, що ухвалою суду апеляційної інстанції участь уповноважених представників сторін обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності представників позивача та третіх осіб.

Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника відповідача, розглянувши матеріали апеляційного оскарження, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову, зокрема заборонити відповідачу та іншим особами вчиняти певні дії щодо предмету спору. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.06.2021 у справі 914/2438/20 зазначено, що під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання про накладення арешту, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеному у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 зробила висновок про те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Господарське процесуальне законодавство не містить жодних застережень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору. Тому як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Як убачається з матеріалів справи, судом першої інстанції встановлено:

- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджують, що власником спірних земельних ділянок є відповідач;

- спірні відносини щодо відчуження вказаних земельних ділянок вже розглядались у справі №359/3373/16-ц, в якій судами встановлювались обставини законності приватизації цих земельних ділянок громадянами - відповідачами у зазначеній справі, проте, з огляду на передачу спірних земельних ділянок низкою правочинів між громадянами урешті-решт Товариству з обмеженою відповідальністю "Березова роща" (чинне найменування - ТОВ "Арлі Трейд", яке залучене до участі у цій справі, що розглядається, в якості третьої особи 2) постановою Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц провадження у справі закрито, в частині вимог до зазначеного товариства щодо спірних земельних ділянок, з огляду на суб`єктний склад сторін, у зв`язку з чим, справа, в цій частині, відносилась до юрисдикції господарських судів;

- позов у справі №359/3373/16-ц поданий прокурором у квітні 2016 року, а провадження в ній, в частині спірних земельних ділянок закрито 23.11.2021;

-під час розгляду справи №359/3373/16-ц ТОВ "Березова роща" (чинне найменування - ТОВ "Арлі Трейд") укладено з відповідачем два правочини: договір безпроцентної позики №ЗС/Б 16/69 від 10.06.2016 та договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 05.07.2019 №645, наслідком яких стало відчуження спірних земельних ділянок у час, коли судами вирішувалось питання їх витребування від попереднього власника на користь держави, відтак, відповідачем набуте спірне майно у ході судового розгляду щодо цього майна.

Зважаючи на зазначені обставини, а також на предмет та підстави позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, які є предметом спору, ускладнить можливість для позивача вчиняти дії, направлені на відновлення стану, який існував до порушення прав держави, у разі задоволення позову, тобто, існує обґрунтоване припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання рішення суду, одночасно дотримується збалансованість інтересів обох сторін, оскільки за відсутності наміру відповідача відчужити спірні земельні ділянки протягом розгляду судом спору щодо них, жодним чином такі заходи забезпечення не вплинуть на права відповідача щодо них, зокрема, щодо їх використання в господарській діяльності.

Враховуючи, що законність/незаконність перебування спірних земельних ділянок у власності відповідача, а також встановлення обставин фактичного володіння відповідачем зазначеними земельними ділянками на момент вирішення спору входить в предмет дослідження даної справи, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів прокурора щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення заявленого ним позову з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню, у зв`язку із вжиттям таких заходів, прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, так як в разі поділу чи об`єднання спірних земельних ділянок чи їх відчуження відповідачем на користь третіх осіб, у разі задоволення позову, існує загроза в утрудненні виконання відповідачем ухваленого рішення у справі та не буде здобуто ефективного захисту порушених прав та інтересів держави в особі позивача, за захистом яких прокурор звернувся з позовом до суду, оскільки захист або поновлення прав держави в особі позивача в межах одного судового провадження буде неможливим без нових звернень до суду.

Таким чином, з огляду на предмет спору, накладення арешту на спірні земельні ділянки, що належать на праві власності відповідачу, є співмірним видом забезпечення позову з предметом та підставами позову у цій справі.

Водночас, судова колегія апеляційного господарського суду вважає за доцільне зазначити, що за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже, накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить права відповідача здійснити зміну первісного об`єкту цивільних прав (поділу чи об`єднання спірних земельних ділянок), або реалізувати вказане майно (земельні ділянки) третім особам.

З огляду на положення статей 73, 74, 76 ГПК України достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Твердження відповідача про допущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права, а саме: частини 7 статті 140 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє зважаючи на таке.

Вимоги щодо змісту та форми заяви про забезпечення позову встановлені у статті 139 ГПК України.

Так, за приписами частини 1 цієї норми Кодексу заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (пункт 4); ціну позову, про забезпечення якого просить заявник (пункт 5); пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення (пункт 6).

Відповідач вказує на відсутність в заяві прокурора про забезпечення позову саме зазначених відомостей, на що суд першої інстанції уваги не звернув та не застосував наслідки, передбачені частиною 7 статті 140 ГПК України, якою визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Як убачається зі змісту заяви прокурора, вона містить: 1) захід забезпечення позову, який належить застосувати - накласти арешт на спірні земельні з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову - 9 343 629,88 грн; стосовно зустрічного забезпечення прокурор зазначив про те, що підстави для такого відсутні, оскільки накладення арешту на земельні ділянки не спричинить збитків відповідачу та будь-яким іншим фізичним та юридичним особам, в тому числі, і з огляду на факт набуття їх у власність в порушення вимог чинного законодавства.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі дослідив зазначені обставини та надав їм оцінку.

З наведеного слідує, що доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо порушення судом норм процесуального права, передбачених частиною 7 статті 140 ГПК України, є безпідставними та необґрунтованими.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у справі доказам, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення ухвалено судом першої інстанції відповідно до норм чинного законодавства, актуальних правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.

Аргументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування постановленої ухвали про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи та аргументи учасників справи не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спірного питання у даній справі.

Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника (відповідача).

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПЛАНТ" на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.12.2024 у справі №911/2073/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 06.12.2024 у справі №911/2073/24 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження у справі №911/2073/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 17.03.2025.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді К.В. Тарасенко

Г.П. Коробенко