Постанова від 18.03.2025 по справі 910/11200/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2025 р. Справа№ 910/11200/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Сітайло Л.Г.

Андрієнка В.В.

За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.

та представників сторін:

позивача - Алавердян Т.О.;

відповідача - Семеняка В.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного житлово-комунального підприємства національної академії наук України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024

у справі №910/11200/24 (суддя - Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг"

до Державного житлово-комунального підприємства національної академії наук України

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України про стягнення 1370345,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань із оплати теплової енергії за договором №3010016 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2001, внаслідок чого за період з 01.10.2017 по 01.05.2018 утворилася заборгованість у розмірі 1370345,68 грн, яка підлягає стягненню з Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг", як правонаступника енергопостачальної організації за вказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 відкрито провадження у справі №910/11200/24 та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 (повне рішення складене 11.12.2024) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне житлово-комунальне підприємство національної академії наук України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що оскаржуване рішення суду прийняте за неповного з`ясування обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням приписів процесуального права.

Основні аргументи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- в матеріалах справи відсутні первинні документи, які підтверджують факт та обсяги постачання теплової енергії у гарячій воді та, відповідно, наявність заборгованості, так як надані позивачем дублікати облікових карток (табуляграми) не можуть підтвердити факт здійснення господарської операції з постачання теплової енергії за спірним договором, оскільки такі документи не містять відомостей щодо осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також відбитків печаток постачальника;

- в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт набуття позивачем права вимоги до відповідача за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №3010016 від 01.05.2001, оскільки оголошення про проведення аукціону за лотом №71 не містить копії спірного договору, додатків до нього, облікових карток, довідки про стан розрахунків за спожиту теплову енергію;

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.01.2025 справу №910/11200/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги Державного житлово-комунального підприємства національної академії наук України, суддею-доповідачем виявлено недоліки такої скарги, а саме відсутність доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2025 апеляційну скаргу у справі №910/11200/24 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного житлово-комунального підприємства національної академії наук України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі №910/11200/24, справу призначено до розгляду на 18.03.2025, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

17.02.2025 через систему «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Заперечуючи проти доводів скарги позивач, покликаючись на висновки наведені в постанові Верховного Суду від 06.08.2024 у справі №910/55/23, стверджує, що чинне законодавство не містить заборони особі, яка є правонаступником за правом вимоги до боржника, видати дублікат документа, який містить відомості про виконання постачальником теплової енергії свого обов`язку за договором. Крім того позивач зауважує, що зазначені в дублікатах обсяги спожитої теплової енергії не суперечать умовам договору, зокрема, додатку №1 (обсяги постачання теплової енергії), доказів наявності будь-яких розбіжностей відповідачем до суду не надано.

Також позивач наголосив, що на адресу відповідача направлялось повідомлення від 08.11.2021 про заміну кредитора, а також вимогу про сплату заборгованості, однак відповідна заборгованість відповідачем не сплачена, доказів оплати боргу первісному кредитору не надано.

17.03.2025 до суду від Державного житлово-комунального підприємства національної академії наук України надійшла заява, згідно якої відповідач просить врахувати позицію Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2024 у справі №910/20020/23 щодо неприйняття дублікатів облікових карток в якості належних доказів на підтвердження заборгованості.

У судовому засіданні 18.03.2025 представники сторін надали пояснення по суті спору. Представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні позову. Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив суд залишити без змін оскаржуване рішення суду.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши думку представників сторін, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.05.2001 між Державним житлово-комунальним підприємством Національної академії наук України (споживач) та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (постачальник) було укладено договір №3010016 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.2.1 договору постачальник зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Додатками №№1-12 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії, тарифи та порядок розрахунків, схему межі поділу теплової мережі, акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін, умови припинення подачі теплової енергії, дані по будинку опалення і гаряче водопостачання якого здійснюється від теплових мереж постачальника, довідку про теплові навантаження об`єктів теплопостачання, реквізити сторін.

Відповідно до п. 2 додатку №4 до договору (Порядок розрахунків за теплову енергію), відповідач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ №4 за адресою: вул. Борщагівська, 171/18 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки відповідач повертає МВРТ-4, платіжну вимогу - доручення, куди включенні вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Пунктом 3 додатку №4 до договору визначено, що сплата за вказаними в п. 2 цього додатку документами відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до додатків №4 до договору "Акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін" межею розподілу балансів належності між енергопостачальною організацією та споживачем є зовнішня стіна гуртожитку по вул. Серпова 16/21 та зовнішня стіна гуртожитку по вул. Доброхотова, 24.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін (п. п. 8.1 ,8.4 договору).

25.08.2021 згідно протоколу електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ» (з 14.09.2021 назву змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг») на аукціоні з придбання майна банкрута - Акціонерного товариства «К.Енерго» за лотом №71, придбано право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241900394,18 грн.

30.08.2021 між позивачем та Акціонерним товариством «К.Енерго» підписано акт придбання майна на аукціоні, відповідно до якого продавцем передано, а позивачем прийнято майно, що є предметом продажу на аукціоні №UA-PS-2021-08-10-000016-3 по лоту №71, який відбувся 25.08.2021, а саме: право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241900394,18 грн, в тому числі заборгованість відповідача за договором (додаток №1 до цього акту).

Відповідно до витягу з додатку №1 до акту придбання майна на аукціоні позивач набув право вимоги до відповідача за договором №3010016 у розмірі 1691221,93 грн.

08.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» направило на адресу відповідача повідомлення про заміну кредитора та просило погасити заборгованість, зокрема за договором №3010016 від 01.05.2001 на суму 1691221,93 грн.

У подальшому, 12.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» повторно направило відповідачу вимогу №3-К про сплату заборгованості, зокрема за договором №3010016 від 01.05.2001 на суму 1691221,93 грн.

У відповідь на вимогу позивача Державне житлово-комунальне підприємство Національної академії наук України визнало борг за договором №3010016 від 01.05.2001 станом на 01.02.20218 частково в сумі 844269,96 грн та просило враховуючи воєнний стан та важкий фінансовий стан підприємства, укласти додаткову угоду про реструктуризацію вищезазначеного боргу на термін 36 місяців або надати в оренду позивачу для його потреб нежитлові приміщення з зарахуванням орендної плати в рахунок погашення боргу.

Відповідач вказану заборгованість не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором в частині оплати за використану теплову енергію протягом періоду з 01.10.2017 по 01.05.2018 у розмірі 1370345,68 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що:

- надані позивачем докази приймаються судом як такі, що з більшою долею вірогідності підтверджують наведені позивачем обставини в обґрунтування заявлених позовних вимог;

- питання прийняття облікових карток (табуляграм) у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії, у контексті їх оцінки як доказів, неодноразово вирішувалося у судовій практиці, що відображено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/6652/17, від 12.07.2018 у справі №910/6654/17, від 12.10.2018 у справі №910/30728/15, якими залишено без змін судові рішення, за якими стягнуто заборгованість, наявність якої обґрунтовано посиланням на облікові картки (табуляграми);

- заперечення відповідача в частині стягнення заборгованості в сумі 844269,96 грн суперечить доктрині venire contra factum proprium, оскільки означена сума заборгованості була визнана до звернення позивача до суду з даним позовом, а доказів її погашення матеріали справи не містять.

Апеляційний господарський суд погоджується з наведеними висновками місцевого господарського суду у їх сукупності та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом.

Частиною 1 статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Пунктами 29, 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (Правила №1198) зі змінами, передбачено, що теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше. Споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 2.3.1 договору сторони погодили, що відповідач зобов`язаний додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно з п. 2.3.2 договору відповідач зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.3 договору абонент, що має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни, передбачені у додатку №1 до договору.

Пунктом 2 додатку №4 до договору передбачено, що відповідач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у міжрайонному відділенні із збуту теплової енергії №4 за адресою: вул. Борщагівська, 171/18, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в МВРТ-4) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяці з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Отже, обов`язок з отримання первинних документів покладено саме на відповідача, який оформлює вказані документи і повертає один примірник позивачу.

Доказів виконання відповідачем вимог п. 2 додатку №4 до договору щодо самостійного отримання вказаних документів матеріали справи не містять, як не містять і доказів вмотивованої відмови абонента від їх підписання, а відтак надані енергопостачальною організацією відповідачу на підставі договору послуги вважаються прийнятими.

У той же час колегія суддів відмічає, що на підтвердження наявності заборгованості та обсягів наданих послуг за договором №3010016 від 01.05.2001 у спірний період, Товариством з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» долучено до матеріалів справи довідку Акціонерного товариства «К.Енерго» про стан розрахунків за спожиту від Акціонерного товариства «К.Енерго» теплову енергію Державним житлово-комунальним підприємством національної академії наук України, згідно з якою за відповідачем станом на 01.01.2021 наявна заборгованість у розмірі 1691221,93 грн. Вказана довідка відображає інформацію про період виникнення заборгованості, нараховані постачальником та сплачені споживачем суми, а також підписана керівником (директором) структурного відокремленого підрозділу Акціонерного товариства «К.Енерго» Куніним Л.М. та скріплена печаткою Структурний відокремлений підрохділ «Київська енергопостачальна компанія» Акціонерного товариства «К.Енерго».

Крім того, наявність у довідці про стан розрахунків за спожиту теплоенергію за договором ідентифікуючих даних споживача (крім назви), зокрема коду ЄДРПОУ, юридичної адреси та номеру договору, дає можливість ідентифікувати, що дана довідка складена та стосується саме відповідача - Державного житлово-комунального підприємства національної академії наук України.

Довідка містить інформацію про здійснення Державним житлово-комунальним підприємством національної академії наук України оплат у спірному періоді в рахунок часткового погашення заборгованості за поставлену теплову енергію за договором №3010016 від 01.05.2001, що не спростовано відповідачем, а відтак додатково підтверджує факт реальності поставки теплової енергії у спірний період відповідачу.

Відповідач в свою чергу не надав жодних доказів на підтвердження того, що у спірний період не отримував теплову енергію, не доводить наявність розбіжностей у документах, отриманих відповідачем, та у відомостях обліку споживання теплової енергії, довідці про стан розрахунків за спожиту від Акціонерного товариства «К.Енерго» теплоенергію та у дублікатах, наданих позивачем, щодо обсягу теплової енергії та нарахованих оплат за спожиту теплову енергію.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач стверджує, що долучені позивачем копії дублікатів облікових карток (табуляграм) за період з 01.10.2017 по 01.05.2018 є неналежними доказами на підтвердження заборгованості відповідача з оплати поставленої у вказаний період теплової енергії у розмірі 1370345,68 грн, оскільки дублікати облікових карток (табуляграм) не містять будь-яких засвідчуваних підписів зі сторони Акціонерного товариства «К.Енерго» (постачальника).

Суд апеляційної інстанції вказує, що аргументи відповідача, що надані позивачем дублікати облікових карток не можуть підтвердити факт здійснення господарської операції з постачання теплової енергії за договором, спростовуються наступним.

Відповідно до Національного стандарту України «Діловодство й архівна справа» ДСТУ 2732:2004, дублікат оригіналу (службового документа) - повторно оформлений службовий документ для використання, замість втраченого чи пошкодженого оригіналу, що має таку саму юридичну силу.

Фактично видача дублікату полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямоване на відновлення такого документа у випадку неможливості використання останнього з певних причин. Єдиною підставою, за наявності якої видача дубліката документа не може бути здійснена суб`єктом, який видав такий документ, є ліквідація (припинення діяльності) такого суб`єкта. У такому випадку видача дубліката документа здійснюється правонаступником відповідного суб`єкта або архівною установою (якщо передбачається передача документа до архіву).

Таким чином, видача дублікатів облікових карток за договором не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов`язків, а є документами, які лише дублюють та відтворюють зміст.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, не лише обставини оформлення первинних документів, а й інші обставини, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Принагідно колегія суддів зауважує, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії, у контексті їх оцінки як доказів, неодноразово вирішувалося у судовій практиці, що відображено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/6652/17, від 12.07.2018 у справі №910/6654/17, від 12.10.2018 у справі №910/30728/15, якими залишено без змін судові рішення, якими стягнуто заборгованість, наявність якої обґрунтовано посиланням на облікові картки (табуляграми).

Щодо факту та обсягів наданих відповідачу за договором послуг колегія суддів зазначає про таке.

Зі змісту договору слідує, що теплова енергія на потреби опалення та гарячого водопостачання постачалась в гуртожитки за адресами вул. Серпова, 16/21 та вул. Доброхотова, 24.

Теплова енергія постачається безперервно (п. 29 Правил №1198).

Згідно з п. 36 Правил №1198 теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

Споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (п. п. 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2005).

Водночас матеріали справи не містять як доказів відключення у спірний період від теплопостачання гуртожитків за адресами вул. Серпова, 16/21 та вул. Доброхотова, 24, так і доказів того, що у вказаний період теплову енергію до зазначених будинків постачала інша особа.

При цьому, лише те, що облікові картки виготовлені та засвідчені позивачем, а не енергопостачальною організацією, не вказує, що такі документи не можуть вважатися належними та допустимими доказами на підтвердження наявності у відповідача заявленої у цій справі заборгованості. В свою чергу вищезгадана довідка про розрахунки виготовлена саме енергопостачальною організацією.

Відтак, зазначеним вище спростовуються твердження відповідача, що позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження факту постачання теплоенергії на користь Державного житлово-комунального підприємства національної академії наук України.

Колегія суддів зауважує, що за загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Північний апеляційний господарський суд наголошує, що стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази з урахуванням приписів ст. ст. 76-79 ГПК України, колегія суддів зазначає про те, що позивачем надано більш переконливі та вагомі докази на підтвердження як факту постачання теплової енергії до спірних гуртожитків, так і те, що заборгованість відповідача за отриману за договором у період з жовтня 2017 року по травень 2018 року теплову енергію становить 1370345,68 грн.

Слід окремо зауважити і на тому, що у листі №09-180 від 29.09.2022 відповідач визнав, зокрема і спірну заборгованість на суму 844269,96 грн. А відтак суд першої інстанції вірно застосовував до спірних правовідносин принцип заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium), яка базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, а також ст. 13 ЦК про заборону зловживання правами.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями додатку №4 до договору відповідач має у повному обсязі оплатити вартість спожитої електроенергії не пізніше 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем вказаної суми заборгованості.

За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 1370345,68 грн за поставлену у період з жовтня 2017 року по травень 2018 року за договором теплову енергію.

Твердження скаржника стосовно того, що позивачем не доведено права вимоги до відповідача за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №3010016 від 01.05.2001 колегія суддів визнає неспроможними, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Як вже було зазначено вище, 25.08.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ» (код ЄДРПОУ 32826328) на аукціоні з придбання майна банкрута - Акціонерного товариства «К.Енерго», була придбана заборгованість, яка виникла у відповідача перед Акціонерним товариством «К.Енерго» за договором про постачання теплової енергії у гарячій воді №3010016 від 01.05.2001 у розмірі 1691221,93 грн, що підтверджується електронним протоколом №UA-PS-2021-08-10-000016-3 від 25.08.2021, актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 та витягом з додатку №1 до акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 (результати аукціону розміщені за посиланням https://prozorro. sale/auction/UA -PS-2021-08-10-000016-3).

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» є правонаступником всіх прав Акціонерного товариства «К.Енерго» за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №3010016 від 01.05.2001 згідно з результатами аукціону з придбання майна банкрута за лотом №71.

До того ж, слід відмітити, що рішенням Господарського суду Донецької області від 18.06.2024 у справі №905/1965/19 (910/12027/23), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2024, відмовлено в задоволенні позовних вимог Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» та Акціонерного товариства «К.Енерго» про визнання недійсним результатів електронного аукціону та визнання недійсним акту.

Також суд апеляційної інстанції вважає хибними твердження скаржника про необхідність врахування під час розгляду даного спору висновків Північного апеляційного господарського суду наведених в постанові від 28.06.2024 у справі №910/20020/23 щодо неприйняття дублікатів облікових карток в якості належних доказів на підтвердження заборгованості, оскільки за приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, в постанові Верховного Суду від 23.01.2025 у справі №910/55/23 касаційний суд висловив позицію з приводу прийняття облікових карток в якості доказів у справі, вказавши, що видача дублікатів документів не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов`язків, а є документами, які лише дублюють, відтворюють зміст документів.

З урахуванням наведеного доводи апелянта по суті його скарги свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для його скасування.

Доводи відповідача наведені у відзиві на апеляційну скаргу є обґрунтованими та приймаються судом до уваги.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі №910/11200/24 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Державного житлово-комунального підприємства національної академії наук України не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного житлово-комунального підприємства національної академії наук України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі №910/11200/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 19.03.2025.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді Л.Г. Сітайло

В.В. Андрієнко