Постанова

від 12.03.2025 по справі 910/12851/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2025 р. Справа№ 910/12851/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Прокопів Н. М.

від відповідача-1: Савченко О. В.

від відповідача-2: Калінін М. В.

від третьої особи: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства "Гарантований покупець"

на рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2024 (повний текст рішення складений та підписаний 06.11.2024)

у справі № 910/12851/22 (суддя Борисенко І. І.)

за позовом Державного підприємства "Гарантований покупець"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмак Солар Енерджі";

2) Державного підприємства "Енергоринок"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про визнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В листопаді 2022 року Державне підприємство "Гарантований покупець" (далі за текстом - ДП "Гарантований покупець"; позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмак Солар Енерджі" (далі за текстом - ТОВ "Токмак Солар Енерджі"; відповідач-1) та Державного підприємства "Енергоринок" (далі за текстом - ДП "Енергоринок"; відповідач-2) про визнання недійсними додаткової угоди від 30.06.2019 № 351/01 та додаткової угоди від 23.03.2020 № 658/01/20 до договору купівлі-продажу від 22.11.2012 № 9075/02 з моменту їх укладення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ "Токмак Солар Енерджі" не мало права на укладення спірних додаткових угод, оскільки з метою збільшення встановленої потужності сонячної електростанції, ТОВ "Токмак Солар Енерджі" подало НКРЕКП договір позики від 20.07.2012, укладений між ним та ПП "Компанія "Пріма-Транс", який у подальшому був визнаний недійсним у судовому порядку.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі №910/12851/22 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що підставою для прийняття постанови НКРЕКП від 04.12.2020 № 2324 "Про анулювання ліцензії з виробництва електричної енергії, виданої ТОВ "Токмак Солар Енерджі", стала його власна заява № 03/350 від 19.11.2020. Вказане також підтверджується копією обґрунтування Управління ліцензування до рішення НКРЕКП від 04.12.2020, а також копією протоколу засідання НКРЕКП, яке проводилось у формі відкритого слухання від 04.12.2020. Постанова НКРЕКП від 17.05.2022 № 496, якою було припинено дію "зеленого" тарифу ТОВ "Токмак Солар Енерджі" та визнано такою, що втратила чинність постанова НКРЕКП від 01.11.2012 №1418 "Про затвердження "зеленого" тарифу ТОВ "Токмак Солар Енерджі", була прийнята НКРЕКП вже після анулювання ліцензії з виробництва електричної енергії, виданої ТОВ "Токмак Солар Енерджі" (04.12.2020).

Короткий зміст апеляційної скарги. Позиції інших учасників справи.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі № 910/12851/22, ДП "Гарантований покупець" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та процесуального права, зокрема, ст.ст. 11, 215, 216 ЦК України, ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 19, 92, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ст.ст. 2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236 ГПК України, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

При цьому скаржник посилається на те, що недійсність договору позики від 20.07.2012 свідчить про те, що даний правочин не міг породжувати жодних наслідків, в тому числі, внесення змін до ліцензії ТОВ "Токмак Солар Енерджі" на виробництво сонячної енергії, отримання права на "зелений" тариф, а відтак, останнє не мало право укладати спірні додаткові угоди.

ДП "Енергоринок" подало до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на те, що документи, прийняті НКРЕКП щодо ліцензії ТОВ "Токмак Солар Енерджі", на які позивач посилається як на підставу свого позову, не впливають на правомірність та дійсність спірних угод.

04.03.2025 через систему "Електронний суд" ТОВ "Токмак Солар Енерджі" до суду подані додаткові пояснення, які за своїм змістом є відзивом на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою про відкриття апеляційного провадження від 13.01.2025 ТОВ "Токмак Солар Енерджі" встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом десяти днів з дня її вручення.

Приписами абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України передбачено, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

ТОВ "Токмак Солар Енерджі" отримало копію ухвали в електронному вигляді - 14.01.2025 о 18:06, що підтверджується довідкою Північного апеляційного господарського суду про доставку електронного документа.

Отже, за приписами абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України в даному випадку днем вручення ТОВ "Токмак Солар Енерджі" копії ухвали суду апеляційної інстанції слід вважати - 15.01.2025.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно з ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

ТОВ "Токмак Солар Енерджі" до закінчення строку для подання відзиву на апеляційну скаргу не подало відповідну заяву.

Оскільки станом на 04.03.2025 строк для подання відзиву на апеляційну скаргу закінчився, суд залишає його без розгляду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 (колегія суддів: головуюча Ховаківська І.М., судді Владимиренко С.І., Демидова А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі № 910/12851/22 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.02.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 розгляд справи відкладено на 26.02.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 розгляд справи відкладено на 12.03.2025 та продовжено строк її розгляду.

Присутній у судовому засіданні 12.03.2025 представник ДП "Гарантований покупець" підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Присутні у судовому засіданні 12.03.2025 представники ДП "Енергоринок" та ТОВ Токмак Солар Енерджі" заперечили проти вимог апеляційної скарги, просили відмовити в її задоволенні та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

У судове засідання 12.03.2025 НКРЕКП (третя особа) явку свого представника не забезпечила, про дату, час та місце слухання справи повідомлена належним чином. Враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов`язковою, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника НКРЕКП, повідомленого належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, 20.09.2012 на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі - НКРЕ) № 1214 "Про видачу ліцензії з виробництва електричної енергії ТОВ "Токмак Солар Енерджі" товариству видано ліцензію з виробництва електричної енергії № 179901.

Постановою НКРЕ від 01.11.2012 № 1418 ТОВ "Токмак Солар Енерджі" затверджено "зелений" тариф на електричну енергію, а постановою НКРЕ від 01.11.2012 № 1419 - встановлено величину "зеленого" тарифу на електричну енергію на листопад 2012.

22.11.2012 між ДП "Енергоринок" та ТОВ "Токмак Солар Енерджі" укладений договір № 9075/02, за умовами якого останнє зобов`язалося купувати електроенергію, вироблену ДП "Енергоринок" та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

У додатку № 1 до вказаного договору купівлі-продажу сторони погодили перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку (електростанція "Сонячна електростанція, Запорізька обл., Токмацький район, Новенська сільськрада").

В грудні 2012 року ТОВ "Токмак Солар Енерджі" завершило виконання робіт щодо будівництва нового об`єкта електроенергетики, а саме - ІІІ-го пускового комплексу потужністю 6 МВт Сонячної електростанції (с. Нове, Токмацького району, Запорізької області).

26.03.2013 ТОВ "Токмак Солар Енерджі" отримало свідоцтво про право власності № 1609290 на нерухоме майно - будівля, сонячна електростанція, ІІІ пусковий комплекс, за адресою: Запорізька обл., Токмацький р-н, с/рада Новенська ТОВ "Токмак Солар Енерджі" Комплекс будівель і споруд № 2, загальною площею 27 967 кв.м. (копія якого міститься у матеріалах справи).

Листом від 12.06.2013 № 01/97 ТОВ "Токмак Солар Енерджі" повідомило НКРЕ про введення в експлуатацію ІІІ-го пускового комплексу потужністю 6 МВт сонячної електростанції ТОВ "Токмак Солар Енерджі" (Запорізька обл., Токмацький район, с. Нове) та просило збільшити встановлену потужність з 4 МВт до 10 МВт згідно з ліцензією від 20.09.2012. До вказаного листа було додано договір позики від 20.07.2012, укладений між ТОВ "Токмак Солар Енерджі" (позичальник) та ПП "Компанія "Пріма-Транс" (позикодавець).

20.06.2013 НКРЕ листом повідомило ТОВ "Токмак Солар Енерджі", що комісією було прийнято рішення щодо коригування встановленої електричної потужності ТОВ "Токмак Солар Енерджі" до 10 МВт.

30.06.2019 між ДП "Енергоринок", ТОВ "Токмак Солар Енерджі" та ДП "Гарантований покупець" укладено додаткову угоду № 351/01 від 30.06.2019 до договору купівлі-продажу від 22.11.2012 № 9075/02, відповідно до якої замінено сторону ДП "Енергоринок" на ДП "Гарантований покупець", а статті 1-10 договору купівлі-продажу, замінено статтями 1-8 у новій редакції. Зокрема, згідно з п. 1.1 договору за цим договором ТОВ "Токмак Солар Енерджі" зобов`язується продавати, а ДП "Гарантований покупець" зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України.

23.03.2020 між ДП "Гарантований покупець" та ТОВ "Токмак Солар Енерджі" була укладена додаткова угода № 658/01/20, відповідно до якої сторони дійшли згоди статті 1-7 договору викласти у новій редакції.

Листом від 14.10.2022 № 12285/22.3.2/7-22 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), посилаючись на лист НАБУ від 01.11.2019 № 04-199/37821, повідомила ДП "Гарантований покупець", що рішенням господарського суду Запорізької області від 05.03.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2019 та постановою Верховного Суду від 13.01.2020, у справі № 908/2436/18 було визнано недійсним договір позики від 20.07.2012, укладений між ТОВ "Токмак Солар Енерджі" (позичальник) та ПП "Компанія "Пріма-Транс".

У цьому ж листі, НКРЕКП зробило висновок про анулювання ліцензії з виробництва електричної енергії, виданої ТОВ "Токмак Солар Енерджі" на підставі постанови НКРЕКП від 04.12.2020 № 2324.

Крім того, НКРЕКП окремо повідомило ДП "Гарантований покупець", що постановою НКРЕКП від 17.05.2022 № 496 було припинено дію "зеленого" тарифу ТОВ "Токмак Солар Енерджі" та визнано такою, що втратила чинність постанова НКРЕ від 01.11.2012 № 1418 "Про затвердження "зеленого" тарифу ТОВ "Токмак Солар Енерджі". А постановою НКРЕКП від 17.05.2022 № 497 "Про затвердження змін до деяких постанов НКРЕ", та НКРЕКП було внесено зміни до відповідних постанов НКРЕ та НКРЕКП в частині скасування встановлених ТОВ "Токмак Солар Енерджі" "зелених" тарифів.

Звертаючись до суду з даним позовом, ДП "Гарантований покупець" послалось на те, що визнання недійсним договору позики від 20.07.2012, який був підставою для внесення змін до ліцензії на виробництво електричної енергії ТОВ "Токмак Солар Енерджі", анулювання у подальшому зазначеної ліцензії та припинення дії "зеленого" тарифу свідчить про недійсність додаткової угоди від 30.06.2019 № 351/01 та додаткової угоди від 23.03.2020 № 658/01/20 до договору від 22.11.2012 № 9075/02, з моменту їх укладення на підставі ст. 227 ЦК України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

За змістом частин 1 та 2 статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 15 ЦК України закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалися Верховним Судом та узагальнено містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Принцип диспозитивності, закріплений у статті 14 ГПК України, передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, а учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, з урахуванням вищевикладеного особа має право на власний розсуд обрати будь-який з можливих способів захисту, які передбачені законом або договором, за виключенням випадків, коли законом встановлено імперативний характер щодо застосування конкретного способу захисту.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 910/1485/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Дозвіл - це особливий юридичний акт визнання та закріплення державою права на здійснення діяльності, використання об`єктів, що підлягають державному нагляду. Його суть полягає не в наданні права фізичній або юридичній особі здійснювати заборонені дії, а в забезпеченні кваліфікованого, технічного і технологічного обґрунтованого здійснення відповідної діяльності.

Ліцензія (лат. Licentia - свобода, право) - це дозвіл, який видається уповноваженою особою іншим особам на виконання певних дій або використання права.

Техніко-юридичний прийом, коли в нормативно-правовому акті, зокрема в ст. 227 ЦК України, вживається один термін, а потім в дужках зазначається інший термін, не свідчить про те, що законодавець зазначив про необхідність отримання юридичною особою саме ліцензії, а не дозволу.

Зазначення в ст. 227 ЦК України в дужках ліцензії є наведенням одного із можливих видів дозволів.

Чинність ст. 227 ЦК України поширюється не лише на правочини, для вчинення яких передбачено одержання ліцензії відповідно до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" та правочинів, що підпадають під дію ст. 2 цього Закону, а і на правочини для укладення яких необхідним є відповідний дозвіл.

Отже, у випадку, якщо особа вчинила правочин за відсутності встановленого законом дозволу, до видів яких відноситься і ліцензія, цей правочин може бути визнаний недійсним на підставі ст. 227 ЦК України.

Наведений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 922/2012/21.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що договір позики від 20.07.2012, що був підставою для внесення змін до ліцензії на виробництво електричної енергії ТОВ "Токмак Солар Енерджі", був визнаний недійсним у судовому порядку, а тому у НКРЕ не було підстав для внесення змін до ліцензії на виробництво електричної енергії ТОВ "Токмак Солар Енерджі", та, відповідно, у відповідача-1 права укладення зазначених додаткових угод.

Станом на час укладення договору купівлі-продажу від 22.11.2012 № 9075/02, був чинним Закон України "Про електроенергетику", згідно зі ст. 15 якого купівля електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії здійснюється на ОРЕ оптовим постачальником електричної енергії, функції якого виконує ДП "Енергоринок". Усі учасники оптового ринку електричної енергії укладають договори купівлі-продажу електричної енергії з суб`єктом господарської діяльності, який здійснює оптове постачання електричної енергії відповідно до Договорів між членами Оптового ринку електричної енергії.

Матеріалами справи підтверджено, що 01.11.2012 постановою НКРЕ № 1418 ТОВ "Токмак Солар Енерджі" був затверджений "зелений" тариф на електричну енергію, а 22.11.2012 на виконання вимог ч. 1 ст. 15 Закону України "Про електроенергетику", договору між членами Оптового ринку електричної енергії, Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою НКРЕ від 08.02.1996 №3, між ДП "Енергоринок" та ТОВ "Токмак Солар Енерджі" був укладений договір купівлі-продажу електричної енергії від № 9075/02.

13.04.2017 прийнятий Закон України "Про ринок електричної енергії", яким з 01.07.2019 була запроваджена нова модель ринку, в якій, на відміну від ОРЕ (оптового ринку електричної енергії), передбачається продаж електричної енергії за новими правилами на підставі двосторонніх угод між виробниками електроенергії з однієї сторони та постачальниками або споживачами з іншої.

Згідно з ч. 16 Розділу Прикінцевих та Перехідних положень вказаного Закону "Про ринок електричної енергії" з дати початку дії нового ринку електричної енергії гарантований покупець є правонаступником оптового постачальника електричної енергії за договорами купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом (у тому числі за договорами, укладеними відповідно до частини четвертої статті 71 Закону України "Про ринок електричної енергії"), договорами купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, укладеними оптовим постачальником електричної енергії відповідно до цього Закону.

З метою реалізації вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" та приведення договору у відповідність до Типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, між ДП "Енергоринок" та ТОВ "Токмак Солар Енерджі" була підписана додаткова угода № 351/01 до договору купівлі-продажу від 22.11.2012 № 9075/02, за якою сторони дійшли згоди замінити сторону ДП "Енергоринок" на ТОВ "Токмак Солар Енерджі".

Отже, судом обґрунтовано встановлено, що укладення додаткової угоди від 30.06.2019 № 351/01 фактично відбулось на виконання вимог закону, у зв`язку запровадженням нового ринку електричної енергії, передбаченого Законом України "Про ринок електричної енергії".

Також, відповідно ч. 3 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівлі-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом на строк дії "зеленого" тарифу, встановленого для відповідного виробника.

В той же час, укладення додаткової угоди № 658/01/20 від 23.03.2020, було зумовлено необхідністю внесення змін до договору купівлі-продажу - заміні ТОВ "Токмак Солар Енерджі", як "виробника за "зеленим" тарифом" на "продавця за "зеленим" тарифом".

Матеріалами справи підтверджено, що 20.07.2012 між ТОВ "Токмак Солар Енерджі" (позичальник) та ПП "Компанія "Пріма-Транс" (позикодавець) був укладений договір позики, відповідно до якого в позику передавались товарно-матеріальні цінності, визначені родовими ознаками, відповідно до акту приймання-передачі ТМЦ, що є невід`ємною частиною даного договору.

Вказаний договір позики був наданий відповідачем-1 НКРЕ разом з листом № 01/97 від 12.06.2013 про збільшення встановленої ТОВ "Токмак Солар Енерджі" потужності з 4 МВт до 10 МВт на підставі ліцензії від 20.09.2012, яку (потужність) НКРЕ погодило на засіданні комісії, проведеному 20.06.2013.

В подальшому рішенням господарського суду Запорізької області від 05.03.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2019 та постановою Верховного Суду від 13.01.2020, у справі № 908/2436/18 було визнано недійсним договір позики від 20.07.2012.

В той же час, як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, до листа від 12.06.2013 № 01/97 про збільшення потужності, окрім договору позики, ТОВ "Токмак Солар Енерджі" також надало: довідку щодо переліку станцій, які знаходяться у власності або користуванні ліцензіата; свідоцтво № 1609290 про право власності ТОВ "Токмак Солар Енерджі" на нерухоме майно (будівлю, сонячну електростанцію, ІІІ пусковий комплекс, за адресою: Запорізька обл., Токмацький р-н, с/рада Новенська) Комплекс будівель і споруд № 2, загальною площею 27 967 кв.м.); витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно.

Таким чином, місцевим господарським судом вірно визначено, що рішення про коригування (збільшення) встановленої електричної потужності ТОВ "Токмак Солар Енерджі" до 10 МВт було прийнято НКРЕ за результатом розгляду усіх зазначених документів, а не тільки договору позики, тим більше, що предметом договору позики була передача товарно-матеріальних цінностей, а не спірного об`єкту.

Крім того, право власності заявника на енергогенеруюче обладнання (будівлю, сонячну електростанцію, ІІІ пусковий комплекс, за адресою: Запорізька обл., Токмацький р-н, с/рада Новенська), введення в експлуатацію якого і стало підставою для звернення ТОВ "Токмак Солар Енерджі" про збільшення потужності виробництва електричної енергії, підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно №1609290. Вказане свідоцтво є чинним та у судовому порядку недійсним визнано не було.

Отже, судом обґрунтовано встановлено, що обставини того, що договір позики від 20.07.2012 було визнано недійсним у судовому порядку, не є підставою для недійсності додаткової угоди від 30.06.2019 № 351/01 та додаткової угоди від 23.03.2020 № 658/01/20.

Також, судом встановлено, що підставою для прийняття постанови НКРЕКП від 04.12.2020 № 2324 "Про анулювання ліцензії з виробництва електричної енергії, виданої ТОВ "Токмак Солар Енерджі", стала власна заява ТОВ "Токмак Солар Енерджі" № 03/350 від 19.11.2020, що також підтверджується копією обґрунтування Управління ліцензування до рішення НКРЕКП від 04.12.2020, а також копією протоколу засідання НКРЕКП, яке проводилось у формі відкритого слухання від 04.12.2020.

Зазначені обставини спростовують доводи позивача, що підставою анулювання вказаної ліцензії ТОВ "Токмак Солар Енерджі" стало визнання недійсним договору позики від 20.07.2012 у судовому порядку.

Окрім того, постанова НКРЕКП від 17.05.2022 № 496, якою було припинено дію "зеленого" тарифу ТОВ "Токмак Солар Енерджі" та визнано такою, що втратила чинність постанова НКРЕ від 01.11.2012 № 1418 "Про затвердження "зеленого" тарифу ТОВ "Токмак Солар Енерджі", була прийнята НКРЕКП вже після анулювання ліцензії з виробництва електричної енергії, виданої ТОВ "Токмак Солар Енерджі" (04.12.2020).

Крім того, у своїй заяві № 03/350 від 19.11.2020 ТОВ "Токмак Солар Енерджі" просило припинити дію "зеленого" тарифу для об`єкта електроенергетики ТОВ "Токмак Солар Енерджі" - ІІІ пусковий комплекс розташований у Запорізькій області, Токмацькому районі, с/рада Новенська, Комплекс будівель і споруд № 2.

Також, судом враховано, що постанова НКРЕКП від 17.05.2022 № 497 "Про затвердження Змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (якими внесені зміни в частині скасування встановлених ТОВ "Токмак Солар Енерджі" "зелених" тарифів), на яку посилався позивач, визнано протиправною та скасовано рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 у справі № 320/5489/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023.

При цьому, Київський окружний адміністративний суд, з висновками якого погодився Шостий апеляційного адміністративного суду, в своєму рішенні зазначив, що ні нормами Порядку встановлення, перегляду та припинення дії "зеленого" тарифу на електричну енергію для суб`єктів господарської діяльності, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП № 1817 від 30.08.2019, ані нормами Законів України "Про альтернативні джерела енергії" та "Про НКРЕКП" (які вказані в оскаржуваній постанові в якості підстави її прийняття) взагалі не передбачено можливості для прийняття НКРЕКП рішень про скасування встановлення величин "зелених" тарифів. Крім того, оскаржувана постанова є актом індивідуальної дії, а відтак вона не може скасовувати інші акти індивідуальної дії. Оскаржувана постанова НКРЕКП від 17.05.2022 № 497 прийнята з порушенням принципів ефективності та прогнозованості прийняття рішень органом державної влади, та при винесенні оскаржуваної постанови, НКРЕКП своїми діями жодним чином не обґрунтувала необхідність та наявність підстав для її прийняття.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведення позивачем підстав недійсності додаткових угод від 30.06.2019 № 351/01 та від 23.03.2020 № 658/01/20, з якими ст.ст. 215, 227 ЦК України пов`язує недійсність правочинів, а відтак, правомірною є відмова в позові.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаних висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі №910/12851/22 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повна постанова складена - 18.03.2025.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко