Постанова

від 06.03.2025 по справі 922/3007/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 року м. Харків Справа №922/3007/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Терещенко О.І.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників сторін у режимі відеоконференції:

позивача - Спектор Ю.І., самопредставництво, витяг з ЄДР ЮО ФОП та ГФ;

відповідача - Білоголовська Л.А. (адвокат), свідоцтво серія ХВ №000439 від 27.09.2017 року, ордер серія АХ№122878;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Приватного підприємства «Золота Нива 1» (вх.№3167Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 року у справі №922/3007/24,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укравтологістика», м.Одеса,

до Приватного підприємства «Золота Нива 1», м.Харків,

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укравтологістика» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Золота Нива 1» про стягнення основного боргу у розмірі 229320,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в межах укладеного між сторонами договору транспортного експедирування №ЗН-КУАЛ-0601 від 06.01.2023 року відповідачу були надані транспортно-експедиторські послуги з перевезення соняшника за прямим маршрутом: смт. Сарата, Одеська область м. Рені, Одеська область, та щодо повернення вантажу соняшника за зворотнім маршрутом: м. Рені, Одеська область смт. Сарата, Одеська область у розмірі 229320,00 грн, які так останнім і не оплачені.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 року у справі №922/3007/24 (повний текст складено 12.12.2024 року, суддя Жельне С.Ч.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного підприємства «Золота Нива 1» (64333, Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Забавне, вул. Харківська, буд. 1 "Б", код ЄДРПОУ 33897138) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укравтологістика» (65104, Одеська обл., місто Одеса, вул. Академіка Вільямса, будинок 86, код ЄДРПОУ 39427556) суму основного боргу 229320,00 грн та витрати по сплаті судового збору 3439,80 грн.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 року у справі №922/3007/24 та ухвалити нове, яким у позові відмовити в повному обсязі; судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення порушено вимоги ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність». Так відсутність узгодженої сторонами ціни послуг, як обов`язкової умови господарських договорів, відсутність заявки на організацію перевезення, яка б містила ціну послуг за договором чи додатку до договору з узгодженням ціни послуг свідчить про недосягнення сторонами всіх істотних умов такого договору, а тому в силу приписів ч.2, ч.3 ст. 180 Господарського кодексу України, ст.638, ст.639 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», п. 8.2. договору, такий договір не є укладеним, а отже відсутня відповідальність відповідача на відшкодування позивачу будь-яких витрат, які останній здійснив без відповідної домовленості з відповідачем

Відповідач вважає, що суд першої інстанції безпідставно, без відповідних та належних доказів встановив наявність узгоджених між позивачем та відповідачем істотних умов договору транспортного експедирування №ЗНКУАЛ-0601 від 06.01.2023 року, що відповідно до приписів п.2 ст.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування такого рішення.

Скаржник звертає увагу, що зі змісту товарно-транспортних накладних вбачається, що замовником (платником) перевезення є взагалі інша особа. Однак суд першої інстанції не дослідив питання чи є ПП «Золота Нива 1» належним відповідачем у справі та не залучив для участі у справі ТОВ «ТЕК» Зектер» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Апелянт вказує, що судом першої інстанції порушено ст. 74 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України та принцип допустимості доказів, який закріплений в ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, а надані позивачем докази не свідчать про виконання ним договору транспортного експедирування №ЗН-КУАЛ-0601 від 06.01.2023 року. Про відсутність факту надання послуг свідчить і те, що позивач звернувся з заявою про стягнення лише витрат на оплату перевізника (плати за перевезення), стягнення експедиторської винагороди не є предметом спору. Також позивачем не надано доказів знищення під час пожежі доказів стосовно узгодження ціни послуг. Податкова накладна, складена позивачем на користь ТОВ «Імені газети «Ізвестія» не є доказом перевезення вантажу позивачем. Зареєстрована податкова накладна №13 від 09.01.2023 року по взаємовідносинам з ТОВ газети імені «Ізвестія» жодним чином не підтверджує твердження позивача про виконання ним замовлення на користь відповідача, оскільки в січні 2023 року відповідачем виписувалось декілька накладних на користь ТОВ газети імені «Ізвестія», в тому числі і 09.01.2023 року. Твердження позивача що він здійснював перевезення саме соняшника, зазначеного в цій податковій накладній позивач не відповідає дійсності, а є лише припущенням.

Встановивши, що позивач діяв в інтересах відповідача, суд в оскаржуваному рішенні не обґрунтував з посиланням на відповідний письмовий доказ, волевиявлення відповідача на таке перевезення, а так само і погодження з відповідачем зміну маршруту перевезення.

Одночасно з апеляційною скаргою апелянт надав клопотання, в якому просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «Зектер», місцезнаходження: вул.Мельницька, буд.26/5, м.Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 33506789, тел. (0482) 375622, електронна пошта: alexs@zekter.com.

Як вказує відповідач, зі змісту наданих позивачем товарно-транспортних накладних: №0000000079, №0000000080, №0000000093, №0000000094, №0000000097 від 09.01.2023 року, в графах «Замовник (платник)» в кожній з них зазначено: «Замовник (платник) ТОВ «ТЕК» ЗЕКТЕР» Україна, 65005, Одеська обл., м.Одеса, вул. Мекльницька, будинок 26/5 ЄДРПОУ 33506789». При цьому позивач звертається з позовом до ПП «Золота нива 1». Між відповідачем та ТОВ «ТЕК» Зектер» було укладено договір №1-250422 про надання транспортно-експедиторських послуг від 25.04.2022 року, згідно з яким останній зобов`язався надати відповідачу комплекс транспортно-експедиційних послуг на складі ТОВ «Саратский КХП», який знаходиться за адресою: Одеська обл., Саратський район, смт. Сарата, вул. Соборна, буд. 46А (надалі «зерновий склад»). Відповідач вважає, що ТОВ «ТЕК «Зектер» повинно приймати участь у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, оскільки рішення у справі може вплинути на його права та обов`язки щодо ПП «Золота Нива 1» за договором про надання транспортно-експедиторських послуг №1-250422 від 21.04.2022 року, у зв`язку з тим, що рішенням у даній справі може бути встановлений факт, що повернення соняшника з ДП «Ренійський морський торговельний порт» є наслідком зараженості жуком мукоїдом вантажу соняшнику, встановленого лабораторним дослідженням вантажу від 10.01.2023 року і може призвести до виникнення у ТОВ «ТЕК «Зектер» обов`язку відшкодувати ПП «Золота Нива 1» стягнуті судом транспортні витрати та завдані цим збитки та/або понести перед ПП «Золота Нива 1» іншу відповідальність, передбачену договором про надання транспортно-експедиторських послуг №1-250422 від 21.04.2022 року.

09.01.2025 року від позивача надійшли заперечення (вх.№333) на клопотання апелянта про залучення третьої особи. Позивач вказує на недобросовісну поведінку відповідача, зокрема, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідне клопотання не заявлялось і таке питання не виникало. Відповідно до ст.50 Господарського процесуального кодексу України третя особа може бути залучена до участі у справі судом першої інстанції до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання. Наразі, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями залучати до участі у справі третіх осіб.

Крім того, позивач вказує, що разом із апеляційною скаргою, відповідачем надано додаткові нові докази - копію договору №1-250422 про надання транспортно-експедиторських послуг від 21.04.2022 року, всупереч вимог ч.3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, без наведення поважних причин, чому такі докази не могли бути подані до суду першої інстанції та які були цьому перешкоди.

Розглянувши клопотання апелянта, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні.

Відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Слід відзначити, що наразі справа перебуває на стадії апеляційного перегляду, а матеріали справи свідчать, що у суді першої інстанції відповідне клопотання не заявлялось та питання щодо участі ТОВ «ТЕК «Зектер» у справі не поставало.

У клопотанні апелянт зазначає, що рішенням у даній справі може бути встановлений факт, що повернення соняшника з ДП «Ренійський морський торговельний порт» є наслідком зараженості жуком мукоїдом вантажу соняшнику, встановленого лабораторним дослідженням вантажу від 10.01.2023 року і може призвести до виникнення у ТОВ «ТЕК «Зектер» обов`язку відшкодувати ПП «Золота Нива 1» стягнуті судом транспортні витрати та завдані цим збитки та/або понести перед ПП «Золота Нива 1» іншу відповідальність, передбачену договором про надання транспортно-експедиторських послуг №1-250422 від 21.04.2022 року.

Однак, в межах даної справи до предмету дослідження належать встановлення обставин транспортування та повернення товару (соняшника), а не причин такого повернення і наслідків для третіх осіб такого повернення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що залучення третьої особи на стадії апеляційного провадження є недопустимим, а також з огляду на обставини справи (предмет та підстави позову) не стосується прав та інтересів такої особи і впливає на суть розглядуваного спору.

Крім того колегія суддів враховує заперечення позивача щодо наданих апелянтом нових доказів разом з апеляційною скаргою та відзначає, що вони долучені до матеріалів справи, однак перегляд справи здійснюється без їх урахування з огляду на приписи ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 року з урахуванням ухвали суду від 23.01.2025 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Приватного підприємства «Золота Нива 1» на рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 року у справі №922/3007/24. Встановлено строк на протязі якого позивач має право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку через підсистему електронний суд. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3007/24.

Вказані ухвали були направлені учасникам справи до електронного кабінету користувача у підсистемі електронний суд і доставлені їм 14.01.2025 року та 24.01.2025 року.

15.01.2025 року матеріали справи №922/3007/24 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

06.02.2025 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1742), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення норм матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судове засідання 20.02.2025 року з`явились представники позивача та відповідача. Однак провести судове засідання не вдалось. З метою реалізації учасниками справи їх процесуальних прав, Східним апеляційним господарським судом винесено ухвалу від 20.02.2025 року щодо повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства «Золота Нива 1» на рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 року у справі №922/3007/24, а саме: на 06.03.2025 року на 10:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

Вказана ухвала була направлена учасникам справи до електронного кабінету користувача у підсистемі електронний суд і доставлені їм 21.02.2025 року.

У судовому засіданні 06.03.2025 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні. Представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

06.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укравтологістика» (позивач, експедитор за договором) та Приватним підприємством «Золота Нива 1» (відповідач, замовник за договором) було укладено договір транспортного експедирування №ЗН-КУАЛ-0601 за умовами якого експедитор приймає на себе зобов`язання та надає транспортно-експедиторські послуги з організації перевезень вантажів за дорученнями (заявками) замовника, а замовник зобов`язується прийняти такі послуги та оплатити їх вартість в порядку та строки, визначені договором. Послуги з організації перевезення вантажів здійснюються на підставі окремих доручень (заявок), в яких містяться дані про перевезення, організацію якого (яких) необхідно здійснити. В рамках кожної окремої заявки замовника транспортно-експедиторські послуги з організації перевезень вантажів включають в себе виконання наступних дій експедитором: пошук транспорту, перевізників для виконання перевезень; своєчасна подача транспортного засобу; укладення угод за рахунок та від імені замовника з перевізниками та іншими учасниками перевезення; здійснення розрахунків з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів. (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 2.2. договору експедитор, протягом 24 годин з моменту отримання заявки акцептує (приймає) її шляхом підписання або відхиляє її.

Відповідно до п. 2.3. договору будь-які зміни, що вносяться в заявку, повинні бути оформлені за формою і передані способом, що передбачені договором. Прийнята в роботу (акцептована) заявка є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 4.2. договору, оплата послуг здійснюється боржником у безготівковій формі на підставі рахунку заявника, протягом 7 календарних днів після одержання вантажу вантажоодержувачем.

Відповідно до п. 4.7. договору надання послуг оформлюється актом приймання-передачі послуг (надалі акт). Акт повинен бути підписаний замовником та повернутий експедитору протягом 3 (три) днів з дати його отримання замовником способом, передбаченим договором. У випадку відсутності у вказаний строк письмових зауважень замовника, акт вважається погодженим замовником і в подальшому він не може посилатись на неналежне виконання послуг.

Відповідно до п. 8.2. договору, даний договір вважається укладеним у випадку вчинення стороною дій направлених на його виконання, зокрема передачі замовником у спосіб передбачений договором доручення на організацію певного перевезення (заявки). Порядок оформлення доручення на організацію перевезення закріплено в п. 2 договору, відповідно до якого заявка повинна містити: вид та найменування вантажу, пункти відправлення та призначення вантажу, строк (термін) виконання.

Як зазначає позивач, діючи за вказівкою замовника - ПП «Золота Нива 1», з метою організації перевезення його власного вантажу соняшнику за маршрутом: смт. Сарата, Одеська область - м. Рені, Одеська область, експедитор - ТОВ «Компанія «Укравтологістика» підшукав для виконання цього перевезення конкретного перевізника - ТОВ «Транс-Віо», з яким уклав договір перевезення вантажів №04/186 від 02.01.2023 року та на підставі заявки №1 від 06.01.2023 року замовив виконання послуг з перевезення вантажу (соняшник 130 тонн+/-10%) автомобільним транспортом за маршрутом: Одеська область, Саратський район, смт. Сарата, вул. Заводська, 9 - Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188, причал №36. Вантожоожержувач - ТОВ «Фарм Шиппінг». Дата доставки - 09.01.2023 року.

Для виконання вантажних перевезень були залучені наступні транспортні засоби:

1) автомобіль MAN, р/н НОМЕР_1 , з причепом MEUSBURGER, р/н НОМЕР_2 ;

2) автомобіль MAN, р/н НОМЕР_3 , з причепом STAS, р/н НОМЕР_4 ;

3) автомобіль VOLVO, р/н НОМЕР_5 , з причепом BODEX, р/н НОМЕР_6 ;

4) автомобіль VOLVO, р/н НОМЕР_7 , з причепом DENNISON, р/н НОМЕР_8 ;

5) автомобіль RENAULT, р/н НОМЕР_9 , з причепом STAS, р/н НОМЕР_10 .

На підтвердження факту перевезення вантажу (соняшника) матеріали справи містять копії наступних товаро-транспортних накладних: ТТН №0000000079 від 09.01.2023 року; ТТН №0000000080 від 09.01.2023 року; ТТН №0000000093 від 09.01.2023 року; ТТН №0000000094 від 09.01.2023 року; ТТН №0000000097 від 09.01.2023 року.

Позивач вказував, що вантаж соняшника, який належав вантажовласнику ПП «Золота Нива 1», було доставлено до пункту призначення, проте вантажоодержувач відмовився приймати вказаний вантаж з тих підстав, що лабораторними дослідженнями вантажу соняшнику встановлено його зараження жуком-борошноїдом, що підтверджується результатами лабораторного дослідження вантажу соняшника, власником якого є відповідач, виконаного 10.01.2023 року, внаслідок чого вантаж було повернено на склад відповідача.

У подальшому, на підставі укладеної між ТОВ «Компанія «Укравтологістика», як експедиором та ТОВ «Транс-Віо», як виконавцем заявки №2 від 12.01.2023 року до договору №04/186 від 02.01.2023 року повернення вантажу соняшника (130 тонн+/-10%) здійснювалось у зворотньому напрямку за маршрутом - м.Рені, Одеська область - смт.Сарата, Одеська область від 14.03.2024 року.

Так, транспортні послуги (транспортні послуги по доставці соняшника за маршрутом: смт.Сарата, Одеська область - м.Рені, Одеська область та поверненню зараженого соняшника за маршрутом: м.Рені, Одеська область - смт. Сарата, Одеська область) за договором перевезення вантажів №04/186 від 02.01.2023 року на підставі складеного між сторонами акту надання послуг №54 від 16.01.2023 року та рахунку на оплату №49139 від 13.01.2023 року на суму 229320,00 грн позивачем були сплачені 14.03.2024 року згідно платіжної інструкції №634490.

Позивач звертався до відповідача з претензією №1Т-0424 від 24.04.2024 року, в якій вимагав у строк не пізніше 7 (семи) днів з моменту її отримання сплатити суму боргу за договором транспортного експедирування №ЗН-КУАЛ-0601 від 06.01.2023 року у розмірі 229320,00 грн, а також підписати та повернути на адресу позивача разом із відповіддю на цю претензію підписаний відповідачем примірник акту надання послуг №49139 від 13.01.2023 року. Проте, вказана претензія залишена відповідачем без реагування.

Посилаючись на несплату відповідачем коштів за надані послуги на суму 229320,00 грн, позивач звернувся до суду з вимогою про їх стягнення.

Пунктом 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Згідно абз. 1 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абз. 1 ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно абз. 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Дійсно матеріали справи не містять заявки від відповідача на здійснення перевезення вантажу за маршрутом - смт. Сарата, Одеська область-м.Рені, Одеська область, оформлення якої передбачено пунктами 1.1, 2.1 договору.

Позивач відсутність доказів оформлення заявки на перевезення, а також листування між сторонами щодо обговорення умов перевезення пов`язує зі знищенням внаслідок ракетного обстрілу за адресою м. Одеса вул. Євгена Чикаленка (вул. Академіка Вільямса) 86, яка є юридичною адресою та фактичним місцезнаходженням позивача ТОВ «Компанія «Укравтологістика», що має наслідком, знищення, зокрема, документів та електронних носіїв.

Зазначені обставини підтверджені актом про пожежу від 02.05.2024 року, в якому причина пожежі, яка була виявлена 01.05.2024 року за адресою м. Одеса вул. Євгена Чикаленка, 86 встановлена як від влучання (потрапляння) вибухонебезпечного військового приладу внаслідок бойових дій, а також витягом з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації від 26.06.2024 року.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.1 ст. 1 вказаного Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Документами, які є підставою для оприбуткування товару та внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри, є накладні та товарно-транспортні накладні. При цьому вказані первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити та містити дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Приписами ст. 931 Цивільного кодексу України встановлено, якщо розмір плати не встановлений договором, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що у спірних правовідносинах доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують факт перевезення товару до місцезнаходження вантожоодерувача (покупця), тому належним і допустимим доказом перевезення товару є товарно-транспортні накладні у разі, якщо вони містять усі необхідні реквізити.

Так, перевезення вантажу (соняшнику 130 тонн+/-10%) підтверджується наступними товарно-транспортними накладними ТТН №0000000079 від 09.01.2023 року; ТТН №0000000080 від 09.01.2023 року; ТТН №0000000093 від 09.01.2023 року; ТТН №0000000094 від 09.01.2023 року; ТТН №0000000097 від 09.01.2023 року складеними за формою №1-ТН додатком 7 до «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 14.10.1997 року зі змінами та доповненнями.

Вищезазначені товарно-транспортні накладні містять наступні відомості:

Перевізник/експедитор: ТОВ «Компанія «Укравтологістика» (ЄДРПОУ 39427556); Вантажовласник: ПП «Золота нива 1» (ЄДРПОУ 33897138);

Експортер: ТОВ Імені газети «Ізвєстія» (ЄДРПОУ 31834521);

Пункт навантаження: ТОВ «Саратський КХП» (адреса: Одеська область, Саратський район, смт. Сарата, вул. Заводська, 9);

Пункт розвантаження: ДП «Ренійський морський торговельний порт» (адреса: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188, причал №36).

Зараженість жуком мукоїдом вантажу соняшнику, який перевозився транспортними засобами за р/н НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_5 , НОМЕР_7 , НОМЕР_9 підтверджується лабораторним дослідженням вантажу від 10.01.2023 року ANALYTICAL REPORT No. RN 0323-004-1; ANALYTICAL REPORT No. RN 0323-004-2; ANALYTICAL REPORT No. RN 0323-004-3; ANALYTICAL REPORT No. RN 0323-004-4; ANALYTICAL REPORT No. RN 0323-004-5, в яких зазначено номери та дати товарно-транспортних накладних та номерні знаки вантажних автомобілів і причепів на кожну партію товару.

Сума витрат, понесених позивачем, з метою перевезення вантажу відповідача в прямому та зворотному сполученні підтверджується складеним між перевізником ТОВ «Транс-Віо» та позивачем-експедитором актом надання послуг №54 від 16.01.2023 року, рахунком ТОВ «Транс-Віо» №54 від 16.01.2023 року за послуги перевезення на загальну суму 229320,00 грн та платіжною інструкцією №634490 від 14.03.2024 року про сплату позивачем вказаної суми коштів.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Відповідно до абзацу другого ст.12 вказаного Закону клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Матеріали справи свідчать, що відповідач фактично підтверджує той факт, що між ним, як продавцем та ТОВ імені газети «Ізвестія» як покупцем був укладений договір поставки соняшника №05/01-С від 05.01.2023 року за яким соняшник поставлявся за одним й тим самим маршрутом - «пункт навантаження» ТОВ «Саратський КХП» смт.Сарата, Одеська обл. та «пункт розвантаження» ДП «Ренійський морський торговельний порт» м.Рені. За умовами договору поставки №05/01-С від 05.01.2023 року відповідач продав ТОВ імені газети «Ізвестія» насіння соняшника у кількості 162680 тон, що зберігалось на складі у ТОВ «Саратський КПХ», Одеська обл., смт. Сарата, вул. Заводська, 9 у зв`язку із чим була складена та підписана видаткова накладна №13 від 09.01.2023 року.

Також підтверджується, що у зв`язку з продажем ТОВ імені газети «Ізвестія» насіння соняшника у кількості 162680 тон на покупця - ТОВ імені газети «Ізвестія» відповідачем було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄПРН) податкову накладну №13 від 09.01.2023 року.

Зі змісту листа №17 від 21.10.2024 року ТОВ імені газети «Ізвестія» вбачається, що частина продукції у кількості 123,18 тонн була вивезена за допомогою транспортного експедитора ТОВ «Компанія «Укравтологістика» (позивача).

Отже за сукупністю відомостей товарно-транспортних накладних №0000000079, №0000000080, №0000000093, №0000000094, №0000000097 від 09.01.2023 року та податкової накладної №13 від 09.01.2023 року, складених одночасно, в один день, де прямо вказані одні й ті самі особи «вантажовласника» («продавця») - ПП «Золота Нива 1» та «експортера» («покупця») - ТОВ «Імені газети «Ізвестія», можна дійти висновку, що ініціатором перевезення вантажу (соняшнику) за вищевказаними товарно-транспортних накладними є саме відповідач, оскільки саме останній мав намір його продати ТОВ «Імені газети «Ізвестія».

При цьому, в усіх товарно-транспортних накладних чітко було зазначено дві особи: замовник (в дужках платник) - ТОВ «ТЕК «ЗЕКТЕР» (в дужках ПП «Золота Нива 1») тобто, апелянт був прямо вказаний в усіх ТТН в дужках як платник перевезення.

Разом із цим, відсутність в товарно-транспортних накладних відмітки про причини відмови вантажоодержувача від вантажу наразі є незначними недоліками, які не спростовують встановлені судом обставини та не змінюють суті, оскільки наявність недоліків вантажу (соняшнику), перевезення якого здійснювалося транспортними засобами за р/н НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_5 , НОМЕР_7 , НОМЕР_9 підтверджено лабораторним дослідженням вантажу від 10.01.2023 року ANALYTICAL REPORT No. RN 0323-004-1; ANALYTICAL REPORT No. RN 0323-004-2; ANALYTICAL REPORT No. RN 0323-004-3; ANALYTICAL REPORT No. RN 0323-004-4; ANALYTICAL REPORT No. RN 0323-004-5 та не спростовано.

Істотним є те, що відповідачем фактично не заперечується факт повернення на склад спірного вантажу. Письмових зауважень до акту надання послуг №49139 від 13.01.2023 року з боку відповідача, як обумовлено п.4.7 договору транспортного експедирування №ЗН-КУАЛ-0601 від 06.01.2023 року не надано.

Верховний Суд в своїх правових позиціях (в т.ч. у постановах від 12.06.2018 року у справі №825/3419/14, від 28.02.2018 року у справі №806/1033/17, від 16.10.2020 року у справі №820/2587/15, від 01.12.2020 року у справі №808/5315/14, від 31.08.2021 року у справі №160/15514/20, від 22.11.2021 року у справі №670/2176/11 та інших), окремі недоліки в оформленні первинних документів не спростовують наявності у підприємства відповідних господарських операцій.

Відповідно до останнього абзацу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до положень статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував на необхідності застосування під час розгляду справи категорій стандартів доказування - правил, які дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На даний час у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Слід наголосити, що 17.10.2019 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію цього нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом». Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що з огляду на обставини справи, а також наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, беручи до уваги фактичні дії сторін, більш вірогідними доказами доведено обставини понесення позивачем витрат за договором транспортного експедирування №ЗН-КУАЛ-0601 від 06.01.2023 року в розмірі 229320,00 грн, що пов`язані з перевезенням вантажу соняшника на замовлення відповідача, ніж докази, надані відповідачем на спростування означених обставин.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 229320,00 грн.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження своєї позиції по справі.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства «Золота Нива 1» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 року у справі №922/3007/24 бути залишене без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 126, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Золота Нива 1» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 року у справі №922/3007/24 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 17.03.2025 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Терещенко