Постанова

від 26.02.2025 по справі 904/5413/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2025 року м.Дніпро Справа № 904/5413/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Чус О.В. (доповідач),

судді Кощеєв І.М., Дармін М.О.

секретар судового засідання Солодова І.М.

Представники сторін:

Від позивача: Богачук Я.О. (поза межами суду з використанням власних технічних засобів) адвокат

Від відповідача: Снітко Ю.Л. (в залі суду) - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного малого підприємства "ЄВРО-В" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 у справі № 904/5413/23

за позовом Приватного малого підприємства "ЄВРО-В"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПАП"

про стягнення коштів у розмірі 780 581,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2023 Приватне мале підприємство "ЄВРО-В" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПАП" про стягнення помилково сплачених грошових коштів у розмірі 780 581,40 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним помилково 09.09.2022, 30.11.2022, 26.12.2022, 04.01.2023, 18.01.2023, 31.01.2023 перераховано позивачу грошові кошти на загальну суму 780 581,40 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 у справі № 908/2780/23 у задоволені позовних вимог Приватного малого підприємства "ЄВРО-В" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПАП" про стягнення коштів у розмірі 780 581,40 грн, відмовлено. Судові витрати покладені на позивача.

Не погодившись з зазначеним рішенням, Приватне мале підприємство "ЄВРО-В" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 у справі № 904/5413/23, в якій просить: призначити у справі су дову почеркознавчу експертизу, на розгляд якої поставити питання: чи належать громадянину Ніценку Олегу Юрійовичу, директору ПМП «ЄВРО-В», підписи, про ставлені в графі «Отримав(ла)» на видаткових накладних №КР-0004188 від 09.09.2022; №КР-0006158 від 30.11.2022; №КР-0006753 від 26.12.2022; №КР- 0000084 від 04.01.2023; №КР-0000466 від 18.01.2023; №КР-0000925 від 31.01.2023, постачальником за якими зазначено ТОВ «ІМПАП»; оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити; вирішити питання про розподіл судових витрату зв`язку з поданням цієї апе ляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що помилковим є висновок місцевого суду про укладення між сторонами у спрощений спосіб договору купівлі-продажу; ПМП «ЄВРО-В» не мало жодного волевиявлення на укладення такого договору; жодна повноважна особа від ПМП «ЄВРО-В» не брала участі в укладенні такого договору; неправомірне вико ристання неповноважною особою електронного цифрового підпису директора ПМП «ЄВРО-В» не може породжувати правових наслідків для підприємства.

Позивач не мав жодного волевиявлення на укладення договору з Відповідачем, як і не надавав згоду на погодження умов такого договору. Позивач взагалі не знав про існування цих відносин, які суд назвав «спрощеним договором».

Єдиною повноважною особою на укладення договорів є незмінний з початку за снування ПМП «ЄВРО-В» керівник і засновник Ніценко О. Ю. Він жодним чином не брав участі в сплаті коштів для Відповідача, в отриманні товарів від Відпові дача та в укладенні у спрощений спосіб договору, як про це вказав суд.

Оплати з банківського рахунку ПМП «ЄВРО-В» були здійснені із використанням електронного цифрового підпису директора підприємства. Однак в дійсності ЕЦП незаконно було використано іншою неповноважною особою (бухгалтером підп риємства), яка не мала повноважень на укладення договорів та на проведення непогоджених керівником оплат третім особам. З цього приводу директор ПМП «ЄВРО-В» звернувся до правоохоронних органів. На підтвердження цього 12.01.2024 місцевому суду було подано додаткові пояснення та клопотання про долучення додаткових письмових доказів до матеріалів справи (витягу з ЄРДР, протоколів допиту посадових осіб підприємства).

На думку скаржника, той факт, що неповноважна особа неправомірно використала ЕЦП директора для здійснення Відповідачу оплат, не може породжувати для Позивача правових наслідків у вигляді існування укладеного у спрощеній формі договору між Пози вачем та Відповідачем.

Також скаржник зазначає про те, що помилковим є висновок місцевого суду про те, що надані Відповідачем ви даткові накладні підтверджують поставки товару Відповідачем для Позивача. Ці видаткові накладні не підписувалися директором ПМП «ЄВРО-В»; відтиск печатки на видаткових накладних не може бути свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Позивач не отримував жодних товарів від Відповідача.

Скаржник наголошує, що на видаткових накладних підпис від імені ПМП «ЄВРО-В» візуально подібний до підпису директора ПМП «ЄВРО-В», але не належить йому.

Місцевий суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про приз начення почеркознавчої експертизи. Так, сторона Позивача просила суд призначити почеркознавчу експертизу для того, щоб встановити, чи належать підписи на видаткових накладних директору ПМП «ЄВРО-В» Ніценку О. Ю., як про це стверджував Відповідач. Відповідач заперечу вав проти призначення такої експертизи. Суд, відмовивши в задоволенні такого клопотання, допустився неповноти судового розгляду.

Скаржник наголошує, що ситуація із виведенням коштів із рахунків ПМП «ЄВРО-В» є більш глобальною. Так, кошти підприємства виводилися не лише на рахунки Від повідача, а й на інших суб`єктів господарювання - ФОП Логвинюка В. В. (судова справа N2903/989/23, апеляційним судом призначено експертизу); ФОП Шев чук А. І. (судова справа N2903/1091/23, місцевим судом призначено експертизу); ФОП Карпюка І. І. (в рамках кримінального провадження N212023030580003653 проведено експертизу, якою встановлено, що підпис від імені директора ПМП «ЄВРО-В» Ніценка О. Ю. виконано іншою особою).

Також скаржник зауважує, що неналежними є висновки місцевого суду про те, що відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними; помилковим є і посилання місцевого суду на су дову практику Верховного Суду в цій частині.

Оскільки Позивач не укладав жодних договорів із Відповідачем, не отри мував від нього жодних товарів - то Відповідач зобов`язаний повернути Пози вачу отримані від нього кошти. Через те, що між Позивачем та Відповідачем не було жодних договірних чи фактичних відносин з приводу поставки Відповідачем будь-яких товарів Позивачу, то отримані Відповідачем від Позивача кошти в сумі 780 581,40 грн були сплачені Позивачем помилково. Ці кошти набуті Відповідачем без достатніх правових під став і підлягали поверненню Відповідачем Позивачу на вимогу останнього. Такі вимоги заявлялися двічі, однак залишилися без задоволення. Позивач, не отримавши від Відповідача жодних товарів, і не бажаючи та кого отримання в подальшому, правомірно заявив вимогу про повернення Від повідачем коштів, у т.ч. з посиланням на ст. 1212 ЦК України. Ця вимога ґрунту ється на тому, що жодних поставок для Позивача Відповідач не здійснював.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Коваль Л.А., судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф.

Ухвалою суду від 02.04.2024 витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області справу № 904/5413/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду справи № 904/5413/23.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 29.08.2024 о 14:00 год.

29.04.2024 від відповідача/ТОВ "ІМПАП" до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу Приватного малого підприємства "ЄВРО-В" в якому зазначено про те, що між підприємствами існував усний договір з вересня по грудень 2022 року на поставку товару тапір.

Перші три відвантаження відбувались на підставі усного договору (вересень, листопад та грудень 2022р.), а з 2023 року між сторонами було досягнуто згоди про укладення договору поставки у письмовій формі, про що договір було надано Позивачу. В січні 2023 року поставка товару відбувалась на умовах попередньої оплати з визначенням номеру договору у видаткових накладних, Відповідач передав договір на підписання Позивачу, але останній не повернув підписаний договір Відповідачу, через це неповернення у продовженні поставок паперу Позивачу було відмовлено.

В суді першої інстанції Позивач повністю заперечував про отримання товару і про те, що такий товар не потрібен для потреб підприємства і просив повернути кошти на підставі ст. 1212 ЦК України, але Відповідач довів в суді, що повторність в шість раз не може бути випадковістю і помилкою оплат через банківський рахунок з використанням електронного підпису і директором ПМП «Євро-В» про це знав.

Всі оплати, а їх було шість, сплачувались на рахунок Відповідача на підставі даних вказаних в рахунку фактура (всё шість разів) через Приватбанк.

Через пів року після останньої оплати Позивач вирішує все спростувати та повернути кошти за отриманий товар.

Позивач намагається довести суду, що відповідач повинен повернути кошти віддавши товар і відповісти за дії недобросовісних працівників Позивача, що є абсурдом.

Відповідач довів суду першої інстанції про підстави перерахунку коштів Позивачем, про існування усного договору поставки з вересня по грудень 2022 року, та надав суду письмовий договір поставки з січня 2023 по січень 2024 рік, також було надано видаткові накладні, рахунки фактура, скріншоти листування, що до погодження на поставку товару через мобільний додаток, надав зареєстровані шість податкових накладних, надано було і договір відповідального зберігання товару та документи про повернення товару з відповідального зберігання і передача товару Позивачу уповноваженою особою Відповідача за довіреністю, яка теж надана до матеріалів справи. Суд перевірив надані Відповідачем документи і відмовив Позивачу, та наголосив, про невірно обраний спосіб захисту. Натомість Позивач надав суду Акт перевірки на підприємстві, де виявлено грубі порушення ведення бухгалтерського обліку та ігнорування отримання ПДВ по шести видатковим закладним, Позивач в усний спосіб використав повне заперечення отримання товару, що спростовано Відповідачем у суді першої інстанції ...через недобросовісних дій когось із працівників Позивача (як зазначено самим Позивачем) Відповідач не несе і не може нести відповідальність перед Позивачем за його персонал на підприємстві Позивача.

Повернення коштів не можливо, так як Позивач самовивозом всі шість раз отримував товар і надавав Відповідачу видаткову накладну. Реалізація товару Позивачу і оплата від Позивача на рахунок відповідача відбувалась день у день. Позивач не включив до декларації за відповідний період ПДВ, а лімітом Позивач скористався.

Позивач наполегливо намагається змінити предмет повозу (безпідставно набуті кошти, бо бухгалтер Позивача перераховувала кошти по виставленим рахункам і Позивач отримував товар, і видаткову накладну в якій з січня 2023 року відображено реєстраційний порядковий номер і дату присвоєний до Договору поставки в бухгалтерські базі Відповідача) і наполягає на проведенні почеркознавчої експертизи, про що судом відмовлено Позивачу, бо предметом доказування є доведення Відповідачем про підстави набутих коштів по всіх шести оплатах за товар і поставку товару Позивачу (самовивіз).

Відповідач наполягає, що факт виставлення Відповідачем рахунків та їх зміст, а також оплата Позивачем зазначених рахунків, свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин та вказує на те, що сторонами погоджено предмет поставки та ціну товару.

Між сторонами відбулось укладення договору у спрощений спосіб відповідно до ст. ст. 202, 205 ЦК України, який відповідає вимогам ст. ст. 180, 181 ГК України та за своєю правовою природною є договором поставки.

Позивач намагався довести в суді про неотримання товару, але первинні документи реєстрація задаткових накладних свідчить про існування між сторонами договірних відносин, які Позивач - намагається спростувати.

Відповідач зазначає, що такі обставини як неналежне ведення позивачем бухгалтерського та податкового обліку не може бути обґрунтованою підставою позовних вимог Позивача до Відповідача.

Просить, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

08.05.2024 від позивача/Приватного малого підприємства "ЄВРО-В" до ЦАГС надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено про те, що Відповідач стверджує, що повторність оплат (6 разів) не може бути випадковістю. Водночас ці оплати робила особа, яка не була уповноважена укладати правочини із Відповідачем; як і не мала права від імені Позивача щось купувати у Відповідача. Відповідач стверджує, що з його сторони було шість поставок товарів для Позивача. Водночас жодних фактичних поставок не було. Відповідачем стверджується, що він здійснював поставку товарів для Позивача, і від імені останнього їх отримував директор Ніценко О. Ю. З цією метою Відповідачем було надано суду протокол опитування особи за її згодою від 09.11.2023, в якому вказано, що товари передавалися для директора ПМП «ЄВРО-В». На видаткових накладних підпис від імені ПМП «ЄВРО-В» візуально подібний до підпису директора ПМП «ЄВРО-В», але не належить йому. Тобто, хтось, підробляючи підпис директора, свідомо намагався імітувати його. Відтак, лише експертиза може встановити, чи отримував директор ПМП «ЄВРО-В» товари від Відповідача, чи ні.

Неналежними є посилання Відповідача на те, що факт виставлення ним рахунків Позивачу і їх оплата свідчить про виникнення договірних правовідносин. Як вже неодноразово стверджувалося і вказувалося в апеляційній скарзі, такі оплати робилися хоч і з банківського рахунку, але без будь-якого відома і без згоди повноважних осіб Позивача. Тому, хоча кошти Відповідачу надійшли і з банківського рахунку Позивача, водночас фактичні дії по їх перерахуванню були навмисно вчинені недобросовісним працівником Позивача, який не мав таких повноважень в частині укладення правочинів (договорів) і купівлі товарів у Відповідача.

В даній ситуації наявність відтиску печатки ПМП «ЄВРО-В» на видаткових накладних не означає фактичної передачі товару для Позивача.

Доказом отримання товарів має бути належність підпису особі, яка повинна була б брати участь у господарській операції.

Висновок експерта в кримінальному провадженні підтверджує, що підпис нібито директора ПМП «ЄВРО- В» Ніценка О. Ю. на видаткових накладних іншого суб`єкта господарювання (ФОП Карпюка І. І.) є підробленим.

Позивач в жодному випадку не змінював предмету позову, як про це пише у відзиві Відповідач. Тому застосування ст. 1212 ЦК України в даному випадку було і є цілком підставне. Позивач неодноразово зазначав, що навіть якщо й допустити існування договірних відносин між Позивачем і Відповідачем - то в силу відсутності будь-яких поставок зі сторони Відповідача для Позивача кошти підлягали б поверненню також на підставі ст. 1212 ЦК України.

Позивач вважає, що доводи відзиву не спростовують аргументів апеляційної скарги, і тим більше свідчать про необхідність проведення експертизи підписів на видаткових накладних.

16.08.2024 від відповідача/ТОВ «Імпап» до ЦАГС надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено про те, що Відповідач не погоджується з Позивачем про проведення експертизи і в загалі з вимогами поданої апеляційної скарги з наступних підстав:

За доводами Позивача - саме бухгалтер ПМП «Євро-В» мала можливість проставляти печатки підписувати у уповноваженої особи видаткові накладні; бухгалтерські документи підписані електронним підписом керівника підприємства, який несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України - забезпечувати конфіденційність та неможливість доступу інших осіб до особистого ключа; Позивач несе повну відповідальність на законність використання його печатки на документах та знає і знав, яким чином використовується вказана печатка та на який документ поставлена; відсутній вирок суду в кримінальному провадженні в притягненні до відповідальності винної особи за шахрайські дії або підробку документів, тощо.

Станом на даний час вже є чотири рішення, з урахуванням даної справи, де ПМП «Євро-В» відмовлено в задоволенні позовних вимог: ТОВ «ЮНАЙТЕД ФОРЕСТ» (справа №910/15803/23), ФОП Логвинюк В.В. (справа №903/989/23), ФОП Шевчук А.І. (справа №903/1091/23) в якому ПМП «Євро-В» відмовлено повністю в задоволенні позовних вимог.

З вказаних викладених обставин Відповідач просить суд відмовити Позивачу в апеляційній скарзі повністю.

Судове засідання, призначене на 29.08.2024 не відбулося у зв`язку з перебуванням на лікарняному члена колегії у справі головуючого судді Коваль Л.А.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2024 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В, судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Приватного малого підприємства "ЄВРО-В" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 у справі №904/5413/23. Розгляд апеляційної скарги Приватного малого підприємства "ЄВРО-В" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 у справі №904/5413/23 призначено у судовому засіданні на 26.02.2025 об 11:00 год.

Розглянувши клопотання, позивача/скаржника, про призначення у справі су дової почеркознавчої експертизи, на розгляд якої скаржник пропонував поставити питання: чи належать громадянину Ніценку Олегу Юрійовичу, директору ПМП «ЄВРО-В», підписи, проставлені в графі «Отримав(ла)» на видаткових накладних №КР-0004188 від 09.09.2022; №КР-0006158 від 30.11.2022; №КР-0006753 від 26.12.2022; №КР- 0000084 від 04.01.2023; №КР-0000466 від 18.01.2023; №КР-0000925 від 31.01.2023, постачальником за якими зазначено ТОВ «ІМПАП» - колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів (ч.1).

Згідно зі ст.1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" від 01.06.2006, яке відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судом як джерело права, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку у разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №902/834/20, від 13.08.2021 у справі №917/1196/19, від 30.09.2021 у справі №927/110/18, від 26.10.2022 у справі № 904/5077/21).

Отже, як вбачається з вищенаведених норм чинного законодавства та практики Верховного Суду щодо їх застосування, експертиза призначається виключно за наявності дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Позивач/скаржник зазначає, на видаткових накладних підпис від імені ПМП «ЄВРО-В» візуально подібний до підпису директора ПМП «ЄВРО-В», але не належить йому. Однак, як вбачається з матеріалів справи, предметом доказування у справі №904/5413/23 є наявність або відсутність правових підстав набуття відповідачем коштів, перерахованих позивачем, а не питання отримання або неотримання товару позивачем за спірними видатковими накладними. При цьому Відповідач посилається на те, що кошти ним отримані на підставі усного договору купівлі-продажу, виставлених рахунків на оплату та передачі товару на підставі видаткових накладних, в яких зазначено номери рахунків-фактур. На думку колегії суддів, зазначені обставини не можуть бути підставою для висновку про необхідність проведення експертизи.

26.02.2025 в судовому засіданні проголошено скорочене судове рішення (вступна та резолютивна частини постанови) по справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 09.09.2022 по 31.01.2023, з належного ПМП ЄВРО-В розрахункового рахунку НОМЕР_1 , відкритого в установі АТ КБ Приватбанк, здійснено перерахування грошовий коштів на рахунок НОМЕР_2 в установі АТ Південний відкритий на ім`я ТОВ ІМПАП, а саме згідно платіжних документів: №3747 від 09.09.2022 на суму 141 083,40 грн., з призначенням платежу за товар зг. рах. №КР-4188 від 09.09.2022 у сумі 117569.50 грн., ПДВ - 20% 23513.90 грн.; № 3805 від 30.11.2022 на суму 138 384,00 грн з призначенням платежу: за товар зг. рах. №КР-6158 від 30.11.2022 у сумі 115320.00 грн., ПДВ - 20% 23064.00 грн.; № 3824 від 26.12.202 на суму 121086,00 грн з призначенням платежу: за товар зг. рах. №КР-6753 від 23.12.2022 у сумі 100905.00 грн., ПДВ - 20% 20181.00 грн.; № 3833 від 04.01.2023 на суму 138 384,00 грн з призначенням платежу: за товар зг. рах. №КР-0084від 04.01.2023 у сумі 115320.00 грн., ПДВ - 20% 23064.00 грн.; № 3845 від 18.01.2023 на суму 147 033,00 грн з призначенням платежу: за товар зг. рах. №КР-0466 від 17.01.2023 у сумі 122527.50 грн., ПДВ - 20% 24505.50 грн.; № 3855 від 31.01.2023 на суму 94 611,00 грн з призначенням платежу: за товар зг. рах. №КР-0925 від 31.01.2023 у сумі 78842.50 грн., ПДВ - 20% 15768,50 грн. (т.1, а.с. 29 -34).

Як стверджує позивач, грошові кошти в сумі 780 581,40 грн. були ним перераховані помилково, оскільки жодних договірних чи зобов`язальних правовідносин між сторонами не існує.

В свою чергу відповідач стверджує, що грошові кошти позивачем сплачено на підставі виставлених рахунків, товар відповідачем отримано, підстави для повернення коштів у відповідача відсутні.

Враховуючи відмову відповідача щодо повернення грошових коштів, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача безпідставно перерахованих коштів в сумі 780 581,40 грн. з посиланням на ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд установив, що договірні відносини з поставки між сторонами виникли у спрощений спосіб, на виконання якого відповідач виставляв рахунки, а позивач неодноразово оплачував їх. Узгоджений позивачем товар був прийнятий ним на загальну суму 780581.40 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами та скріплені їх печатками. Суд дійшов висновку про недоведеність позивачем того, що оспорювана сума вважається отриманою відповідачем саме безпідставно в розумінні статті 1212 ЦК України, оскільки кошти оплачувались позивачем на підставі рахунків, отриманих від відповідача. За висновком суду, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 780581,40 грн. слід відмовити.

Колегія суддів погоджується з даним висновком з огляду на таке.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).

Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18 (провадження № 61-434 св 20) та від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21 (провадження № 61-1022 св 22).

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач сформував наступні рахунки-фактури на оплату товару на загальну суму 780 581,40 грн: № КР-0004188 від 09.09.2022 на суму 141 083,40 грн., № КР-0006158 від 30.11.2022 на суму 138 384,00 грн., № КР-0006753 від 23.12.2022 на суму 121 086,00 грн., № КР-0000084 від 04.01.2023 на суму 138 384,00 грн., № КР-0000466 від 17.01.2023 на суму 147 033,00 грн., № КР-000925 від 31.01.2023 на суму 94 611,00 грн. (т. 2, а.с. 43-48).

Оплата за товар відбулася на підставі платіжних інструкцій №3747 від 09.09.2022 на суму 141 083,40 грн., з призначенням платежу за товар зг. рах. №КР-4188 від 09.09.2022 у сумі 117569.50 грн., ПДВ - 20% 23513.90 грн.; № 3805 від 30.11.2022 на суму 138 384,00 грн з призначенням платежу: за товар зг. рах. №КР-6158 від 30.11.2022 у сумі 115320.00 грн., ПДВ - 20% 23064.00 грн.; № 3824 від 26.12.202 на суму 121086,00 грн з призначенням платежу: за товар зг. рах. №КР-6753 від 23.12.2022 у сумі 100905.00 грн., ПДВ - 20% 20181.00 грн.; № 3833 від 04.01.2023 на суму 138 384,00 грн з призначенням платежу: за товар зг. рах. №КР-0084від 04.01.2023 у сумі 115320.00 грн., ПДВ - 20% 23064.00 грн.; № 3845 від 18.01.2023 на суму 147 033,00 грн з призначенням платежу: за товар зг. рах. №КР-0466 від 17.01.2023 у сумі 122527.50 грн., ПДВ - 20% 24505.50 грн.; № 3855 від 31.01.2023 на суму 94 611,00 грн з призначенням платежу: за товар зг. рах. №КР-0925 від 31.01.2023 у сумі 78842.50 грн., ПДВ - 20% 15768,50 грн..

Слід зазначити, що графа призначення платежу заповнюється саме позивачем.

Таким чином, між сторонами виникли договірні відносини щодо поставки товару, узгодженого покупцем і на умовах попередньої оплати, яка повністю сплачена покупцем.

Відхиляючи доводи скаржника про неправомірне використання невстановленою особою електронного цифрового підпису директора ПМП «Євро-В» при здійсненні платежів, колегія суддів виходить з того, що електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис. Кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису (п. 15 та п. 27 частини 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).

Пунктом 34 частини 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що користувачі електронних довірчих послуг - підписувачі, створювачі електронних печаток, відправники та отримувачі електронних даних, інші фізичні та юридичні особи, які отримують електронні довірчі послуги у надавачів таких послуг відповідно до вимог цього Закону.

Підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис (п. 44 частини першої ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).

Згідно положень частини 6 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 12 Закону України «Про електронні довірчі послуги», користувачі електронних довірчих послуг зобов`язані, зокрема, забезпечувати конфіденційність та неможливість доступу інших осіб до особистого ключа; невідкладно повідомляти надавача електронних довірчих послуг про підозру або факт компрометації особистого ключа.

Таким чином, наявність електронного підпису директора позивача ПМП «Євро-В» на платіжних інструкціях свідчить про направленість волі особи, яка без довіреності представляє Приватне мале підприємство «Євро-В» у відносинах з відповідачем, на вчинення правочину поставки товару за цінами, у кількості та асортименті, вказаних у рахунках-фактурах.

За таких обставин справи, на думку колегії суддів, позивач не може посилатися на відсутність правових підстав для перерахування позивачем коштів відповідачу у загальному розмірі 780 581,40 грн, тож позов не підлягав задоволенню.

Питання виконання укладеного постачальником договору у спрощений спосіб не входять до вказаних позивачем у позові підстав для повернення коштів, тому заява позивача про призначення почеркознавчої експертизи (як в суді першої інстанції так і в апеляційному суді) є безпідставною.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни судового рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного апелянтом судового рішення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного малого підприємства "ЄВРО-В" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 у справі № 904/5413/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 у справі № 904/5413/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 19.03.2025.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін