Рішення

від 19.03.2025 по справі 911/3413/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3413/24

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Щербаченко Алли Вікторівни ( АДРЕСА_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССХІД" (08033, Київська обл., Бучанський р-н, с. Копилів, вул. Заводська, буд. 1)

про стягнення 487438,02 грн. заборгованості, у тому числі - 316242,51 грн. основного боргу, 140126,60 грн. інфляційних втрат, 31068,91 грн. 3% річних,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Щербаченко Алла Вікторівна (далі - ФОП Щербаченко А.В., позивач) через систему "Електронний суд" звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССХІД" (далі - ТОВ "ТРАНССХІД", відповідач) про стягнення 537438,02 грн. заборгованості, у тому числі - 366242,51 грн. основного боргу, 140126,60 грн. інфляційних втрат, 31068,91 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на поставку ФОП Щербаченко А.В. ТОВ "ТРАНССХІД" товару, який покупцем був оплачений несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 366242,51 грн. основного боргу, 140126,60 грн. інфляційних втрат, 31068,91 грн. 3% річних, а також зазначити в рішенні суду про нарахування 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою ФОП Щербаченко А.В. позовною заявою до ТОВ "ТРАНССХІД" про стягнення 537438,02 грн. заборгованості, у тому числі - 366242,51 грн. основного боргу, 140126,60 грн. інфляційних втрат, 31068,91 грн. 3% річних, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.12.2024 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 911/3413/24 постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Вказану ухвалу було отримано позивачем 26.12.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.

Поряд з цим, копія вказаної ухвали суду отримана відповідачем 02.01.2025 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600997757286.

Окрім того, у відповідності з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, сторони не були позбавлені можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Київської області від 24.12.2024 р. у справі № 911/3413/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

Відзиву на позов чи інших пояснень або заперечень щодо позовних вимог відповідачем до матеріалів справи не подано.

Поряд з цим, у позовній заяві ФОП Щербаченко А.В. в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України заявляла клопотання про витребування в Макарівської ДПІ ГУ ДПС у Київській області інформації щодо включення ТОВ "ТРАНССХІД" до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФОП Щербаченко А.В. за поставлений товар за податковими накладними № 11 від 03.02.2022 р. на суму 222097,01 грн. та № 70 від 18.02.2022 р. на суму 156145,50 грн.

Дане клопотання залишене судом без задоволення з огляду на таке.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (ч. 2 ст. 81 ГПК України).

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази (ч. 4 тієї ж статті 81 Кодексу).

Поряд з цим, згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 Кодексу предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Дослідивши матеріали позовної заяви та долучені позивачем до неї документи, з огляду на предмет спору та предмет доказування у даній справі, суд дійшов висновку щодо достатності у даній справі доказів для об`єктивного, повного та всебічного її розгляду, у зв`язку з чим клопотання позивача про витребування інформації від Макарівської ДПІ ГУ ДПС у Київській області залишається судом без задоволення.

Окрім цього, 21.02.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог б/н від 21.02.2025 р., за змістом якої позивач зазначала, що після звернення з даним позовом до суду відповідачем у рахунок погашення заборгованості 21.02.2025 р. було здійснено оплату в сумі 50000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача, у зв`язку з чим позивач зменшує розмір позовних вимог на вказану суму 50000,00 грн. та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 316242,51 грн. основного боргу, 140126,60 грн. інфляційних втрат, 31068,91 грн. 3% річних. Водночас, позивач просила суд повернути переплачений судовий збір у розмірі 600,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до закінчення підготовчого засідання збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що зменшення позивачем у даній справі розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог б/н від 21.02.2025 р.

З огляду на викладене, подальший розгляд справи здійснювався з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, виходячи з нової ціни позову, а саме - про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 487438,02 грн., у тому числі - 316242,51 грн. основного боргу, 140126,60 грн. інфляційних втрат, 31068,91 грн. 3% річних

У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Фізична особа-підприємець Щербаченко Алла Вікторівна (продавець) поставила Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРАНССХІД" (покупець) товар на суму 378242,51 грн., що підтверджується видатковими накладними № Фв 000000009 від 03.02.2022 р. на суму 222097,01 грн., № Фв 000000067 від 18.02.2022 р. на суму 156145,50 грн.

Постачання товару також підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 9 від 03.02.2022 р. та № 66 від 18.02.2022 р.

ФОП Щербаченко А.В. було виставлено ТОВ "ТРАНССХІД" рахунки на оплату № Фв 000000008 від 03.02.2022 р. на суму 222097,01 грн., № Фв 000000071 від 18.02.2022 р. на суму 156145,50 грн.

Окрім того, ФОП Щербаченко А.В. було складено податкові накладні № 11 від 03.02.2022 р. та № 70 від 18.02.2022 р., які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, станом на час звернення позивача до суду, відповідач не повністю розрахувався з позивачем за поставлений товар, сплативши лише 12000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1022 від 07.09.2022 р. та повідомленням про зарахування платежу від 04.12.2024 р.

Слід зазначити, що пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202, ст. 203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Оскільки видаткові накладні № Фв 000000009 від 03.02.2022 р. на суму 222097,01 грн., № Фв 000000067 від 18.02.2022 р. на суму 156145,50 грн. містять найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, а також, враховуючи прийняття відповідачем поставленого згідно вказаних накладних товару та здійснення часткової оплати, суд дійшов висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору поставки, укладеного у спрощений спосіб.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженням позивача про невиконання відповідачем свого обов`язку з оплати поставленого товару за укладеним у спрощений спосіб договором поставки, у зв`язку з чим ФОП Щербаченко А.В. і звернулась з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Поряд з цим, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу Українинаявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач будь-яких заперечень проти позову чи доказів здійснення повної оплати поставленого товару суду не надав.

Суд відзначає, що нормою ст. 530 Цивільного кодексу Українипередбачено, між іншим, можливість виникнення обов`язку негайного виконання. Такий обов`язок випливає, зокрема, з приписів частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню, починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 910/9075/17.

З огляду на те, що до справи не надано доказів погодження строків оплати товару, поставленого за видатковими накладними № Фв 000000009 від 03.02.2022 р. на суму 222097,01 грн., № Фв 000000067 від 18.02.2022 р. на суму 156145,50 грн., суд дійшов висновку щодо застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, відповідач повинен був оплатити товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № Фв 000000009 від 03.02.2022 р., до 04.02.2022 р. включно, за видатковою накладною № Фв 000000067 від 18.02.2022 р., до 21.02.2022 р. включно (згідно приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки день виконання зобов`язання припадав на вихідний день).

Відповідно до повідомлення ФОП Щербаченко А.В. про зарахування платежу від 04.12.2024 р., частина коштів за платіжним дорученням № 1022 від 07.09.2022 р. на суму 100000,00 грн. зараховані як оплата за видатковою накладною № Фв 000000009 від 03.02.2022 р. на суму 222097,01 грн. в сумі 12000,00 грн.

Окрім того, як слідує з матеріалів справи, після звернення ФОП Щербаченко А.В. з даним позовом до суду, відповідачем у рахунок погашення заборгованості 21.02.2025 р. було здійснено оплату в сумі 50000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1494, у зв`язку з чим позивачем було зменшено розмір позовних вимог.

Окрім цього, Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач будь-яких заперечень проти позову чи доказів здійснення оплати поставленого товару суду не надав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на час прийняття рішення у даній справі сума основного боргу становить 316242,51 грн. за видатковими накладними № Фв 000000009 від 03.02.2022 р. на суму 222097,01 грн. та № Фв 000000067 від 18.02.2022 р. на суму 156145,50 грн., з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат у загальній сумі 62000,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості відповідача у розмірі 316242,51 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були спростовані відповідачем, у зв`язку з чим позовні вимоги ФОП Щербаченко А.В. в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просила суд стягнути з відповідача 31068,91 грн. 3% річних та 140126,60 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що їх розмір було визначено позивачем у сумі 31068,91 грн.

Як зазначалося вище, згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За приписами ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За перерахунком суду розмір 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача у даній справі, становить 310,33 грн. за період з 04.02.2022 р. по 20.02.2022 р. на суму 222097,01 грн.; 6155,51 грн. за період з 21.02.2022 р. по 06.09.2022 р. на суму 378242,51 грн.; 24655,86 грн. за період з 07.09.2022 р. по 04.12.2024 р. на суму 366242,51 грн., що загалом складає 31121,70 грн.

Водночас, за приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в межах заявленого позивачем розміру, а саме - 31068,91 грн. 3% річних.

Також позивачем було заявлено клопотання щодо зазначення в рішенні суду про нарахування 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду.

Відповідно до приписів ст.ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України, наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Частиною 11 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.

Поряд з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 р. у справі № 910/14524/22 зауважила, що передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3% річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України, якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3% річних за порушення виконання грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання позивача про нарахування 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду.

Розмір інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем, становить 140126,60 грн.

Згідно з арифметичним розрахунком інфляційних втрат, зробленим судом, з урахуванням вірного визначення дати виникнення прострочення грошового зобов`язання та періодів прострочення, інфляційні втрати у даному випадку складають 148520,12 грн., з них: 3553,55 грн. за період з 04.02.2022 р. по 20.02.2022 р. на суму 222097,01 грн.; 61051,24 грн. за період з 21.02.2022 р. по 06.09.2022 р. на суму 378242,51 грн.; 83915,33 грн. за період з 07.09.2022 р. по 04.12.2024 р. на суму 366242,51 грн.

Водночас, з урахуванням наведеного вище, позовні вимоги в частині нарахування інфляційних втрат підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог, а саме - в сумі 140126,60 грн.

Таким чином суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

При цьому, беручи до уваги, що позивачем в процесі розгляду справи було зменшено розмір позовних вимог та заявлено про повернення судового збору у відповідній частині, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», частина сплаченого судового збору пропорційно сумі, на яку було зменшено позовні вимоги, а саме - в сумі 600,00 грн., підлягає поверненню ФОП Щербаченко А.В. з Державного бюджету України за ухвалою суду.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССХІД" (08033, Київська обл., Бучанський р-н, село Копилів, вул. Заводська, буд. 1, код 43451925) на користь Фізичної особи-підприємця Щербаченко Алли Вікторівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 316242 грн. (триста шістнадцять тисяч двісті сорок дві) грн. 51 коп. основного боргу, 31068 (тридцять одну тисячу шістдесят вісім) грн. 91 коп. 3% річних, 140126 (сто сорок тисяч сто двадцять шість) грн. 60 коп. інфляційних втрат, 5850 (шість тисяч вісімсот п`ятдесят ) грн. 00 коп. судового збору.

3. Органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання даного рішення Господарського суду Київської області від 17.03.2025 р. у справі № 911/3413/24, в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 3% річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 05.12.2024 р., до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: (СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3% річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих процентів з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССХІД" (08033, Київська обл., Бучанський р-н, село Копилів, вул. Заводська, буд. 1, код 43451925) на користь Фізичної особи-підприємця Щербаченко Алли Вікторівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст.253,254,256-259 ГПК України.

Повне рішення складене 19.03.2025 р.

Суддя В.М. Бабкіна