Ухвала

від 19.03.2025 по справі 727/5346/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 727/5346/17

Провадження № 11-кп/4808/98/25

Категорія ст. 537 КПК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Івано-Франківського апеляційного суду

в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю секретаря ОСОБА_6 ,

розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12016260040002289 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 , що діє в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 22 листопада 2024 року про відмову у поверненні застави заставодавцю та звернення її в дохід держави,

за участю прокурора ОСОБА_9

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 22 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката засудженого ОСОБА_10 - ОСОБА_7 , про повернення застави в сумі 50000,00 гри. заставодавцю ОСОБА_8 , внесену відповідно до ухвали від 20 грудня 2016 року Шевченківського районного суду м. Чернівці за підозрюваного ОСОБА_10 .

Заставу в розмірі 50000,00 гри., внесену заставодавцем ОСОБА_8 за підозрюваного ОСОБА_10 , звернено в дохід держави та зараховано її до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд обґрунтував прийняте рішення тим, що обвинуваченим ОСОБА_10 були порушені обов`язки, покладені на нього ухвалою суду, а саме ОСОБА_10 , будучи обізнаним про наявність відносно нього кримінального провадження, яке знаходиться на стадії судового розгляду, у судові засідання не з`являвся, неодноразово про причини неявки суду не повідомляв, таким чином ухилявся від явки до суду, змінив місце проживання, про що також не повідомив суд.

А тому суд дійшов висновку, що позиція прокурора про звернення застави в дохід держави є законною та обґрунтованою належними й допустимими доказами, а тому заставу в розмірі 50000,00 гри., внесену заставодавцем ОСОБА_8 за підозрюваного ОСОБА_10 слід звернути в дохід держави.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про повернення застави заставодавцю ОСОБА_8 та повернути заставу в розмірі 50000,00 гри.

Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим через невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Вказує, що суд дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні клопотання про повернення застави, після того, як запобіжний захід припинив свою дію.

Зазначає, що суд помилково вказав, що із заявою про повернення застави звернувся адвокат в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , оскільки він звертався із такою заявою в інтересах заставодавцю ОСОБА_8 .

Наголошує, що вирішення питання про звернення застави в дохід держави не було розглянуто судом належним чином та у процесуальний спосіб, оскільки судом не розглядалось жодних клопотань прокурора про звернення застави в дохід держави, а лише заслуховувалась його думка з приводу відмови у задоволенні заяви про повернення застави.

Звертає увагу, що суд, наперед передбачав, що в день розгляду заяви, згідно графіків відключення електроенергії, можливі відключення електроенергії, тобто у суду відсутня технічна можливість для проведення відеоконференції з адвокатом, що призведе до безпідставного відкладення розгляду справи, про що зазначено в ухвалі. Проте адвоката завчасно не було повідомлено про такі обставини. Суд мав відкласти розгляд судового засідання на іншу дату щоб адвокат наступного разу зміг прибути особисто до суду для участі в розгляді заяви.

Наголошує, що суд посилається на те, що обвинувачений ОСОБА_10 05 листопада 2021 року, 16 листопада 2021 року, 10 грудня 2021 року не прибув на підготовче судове засідання, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а 16 листопада 2021 року за клопотанням прокурора ухвалою суду до обвинуваченого застосовано привід, а 10 грудня 2021 року за клопотанням прокурора ОСОБА_10 оголошено в розшук. Але, суд в помилково вважає, що дані порушення мали місце, так як згідно ухвали від 23 лютого 2022 року Івано-Франківського апеляційного суду були частково задоволені апеляційні скарги захисників та скасовано ухвалу від 16 грудня 2021 року, як незаконну, та якою було безпідставно змінено запобіжний захід у вигляді застави на тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 .

Крім того, суд додатково посилається і на інші дні, в які обвинувачений ОСОБА_10 начебто не з`явився у судові засідання. а саме: 24 березня 2022 року, 15 квітня 2022 року, 28 квітня 2022 року, 03 травня 2022 року, 06 травня 2022 року, 16 травня 2022 року, 18 травня 2022 року, 21 червня 2022 року, 08 вересня 2022 року, 25 листопада 2022 року, 18 січня 2023 року, 23 серпня 2023 року, 16 жовтня 2023 року, 22 грудня 2023 року, 12 січня 2024 року, 02 лютого 2024 року, у зв`язку із чим судові засідання відкладалися. А тому, прокурор і суд вважає, що саме обвинуваченим ОСОБА_10 були порушені обов`язки покладені ухвалою суду під час дії запобіжного заходу у вигляді застави. Але, суд в оскаржуваній ухвалі не зазначає, що стало підставою для відкладення зазначених вище судових засідань, чи були і інші причини, які зумовили відкладення зазначених вище судових засідань та чи були поважні причини неявок тощо.

Вказує, що суд мав керуватися лише ч. 11 ст. 182 КПК України та повернути заставодавцю ОСОБА_8 заставу в сумі 50000,00 грн., внесену за підозрюваного ОСОБА_10 у зв`язку із тим, що 28 серпня 2024 року вирок від 16 лютого 2024 року набрав законної сили та запобіжний захід припинив свою дію, а тому вважається, що обвинувачений належним чином виконав покладені на нього обов`язки, так як ні в суду, ні у прокурора не було підстав для ініціювання питання про звернення застави в дохід держави та зміни йому запобіжного заходу, в порядку. передбаченому ч. 10 ст. 182 КПК України. Запобіжний захід, який припинив дію не може нести жодних правових наслідків для заставодавцю та засудженого у випадку його порушення, а заставодавець не може бути неправомірно позбавлений права власності на грошові кошти, які були внесені як застава, якщо під час дії цього запобіжного вони не були звернуті в дохід держави у зв`язку із невиконанням обов`язків заставодавцем чи порушенням покладених підозрюваним. обвинуваченим обов`язків під час дії застосованого запобіжного заходу так і вже після припинення його дії.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор просив залишити апеляційну скаргу без змін.

- заявник ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_7 в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, неодноразово належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не подавали.

Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, а тому колегія суддів вважає за можливе провести судове засідання без участі заявника ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7

Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу обвинуваченого належить залишити без задоволення, ухвалу місцевого суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги сторони захисту, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив обставини, з`ясування яких має істотне значення для цього кримінального провадження, а висновки суду першої інстанції, викладені у судовому рішенні, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

На думку суду апеляційної інстанції, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання адвоката засудженого ОСОБА_10 - ОСОБА_7 , про повернення застави в сумі 50000,00 гри. заставодавцю ОСОБА_8 , яку внесену відповідно до ухвали від 20 грудня 2016 року Шевченківського районного суду м. Чернівці за підозрюваного ОСОБА_10 ґрунтується на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України з точки зору належності, достовірності, допустимості та достатності.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 18 серпня 2016 року відомості по факту таємного викрадення чужого майна були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016260040002289, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 КК України.

19 грудня 2016 року ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України.

Ухвалою суду від 20 грудня 2016 року відносно ОСОБА_10 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 50 000 грн.

26 грудня 2016 року ОСОБА_10 було звільнено з під варти на підстави внесення застави та покладено обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, здати на зберігання органу досудового розслідування свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний/ обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У підготовче судове засідання, призначене Садгірським районим судом м. Чернівці на 05 листопада 2021 року, 16 листопада 2021 року, 10 грудня 2021 року до суду обвинувачений ОСОБА_10 не прибув, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, шляхом судових повісток за адресами, які містяться в матеріалах кримінального провадження. Крім цього, зі слів, захисника обвинуваченого за два дні до розгляду справи, а саме 08 грудня 2021 року, захисник розмовляла в телефонному режимі з обвинуваченим і наполягала на його участі в судовому засіданні. Про причини своєї неявки обвинувачений до суду не повідомив. Крім цього, що під час розгляду даного кримінального провадження іншими судами протягом всього 2021 року обвинувачений в судові засідання не з`являвся, кореспонденцію судів не отримував, приводи не виконувались у зв`язку з не проживанням ОСОБА_10 за зазначеною адресою.

16 листопада 2021 року за клопотанням прокурора ухвалою суду до обвинуваченого застосовано привід, 10 грудня 2021 року ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці за клопотанням прокурора обвинуваченого ОСОБА_10 оголошений в розшук.

Також, обвинувачений ОСОБА_10 , будучи належним чином повідомлений, під час судового розгляду Садгірським районним судом м. Чернівці неодноразово не з`являвся в судові засідання без поважних причин, приводи відносно останнього залишалися невиконаними, оскільки за місцем проживання останній відсутній, що вказувало на переховування від суду та спроби ухилитися від понесення покарання за вчинене кримінальне правопорушення.

Так, з матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_10 не з`являвся в судові засідання: 24 березня 2022 року, 15 квітня 2022 року, 28 квітня 2022 року, 03 травня 2022 року, 06 травня 2022 року, 16 травня 2022 року, 18 травня 2022 року, 21 червня 2022 року, 08 вересня 2022 року, 25 листопада 2022 року, 18 січня 2023 року, 23 серпня 2023 року, 16 жовтня 2023 року, 22 грудня 2023 року, 12 січня 2024 року, 02 лютого 2024 року, у зв`язку з чим судові засіданні відкладалися.

Також суд першої інстанції зазначив, що при цьому він неодноразово не з`являвся в останні судові засідання, що тягнуло за собою відкладення справи, що перешкоджало суду у можливості вийти в нарадчу кімнату та проголосити вирок по справі. На проголошення вироку обвинувачений не з`явився, як і не з`явився в суд під час апеляційного розгляду зазначеної справи.

Колегія суддів вважає, що прокурор правомірно просив звернути заставу, внесену заставодавцем ОСОБА_8 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Чернівецькій області за ОСОБА_10 у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень в дохід держави та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України, оскільки обвинуваченим ОСОБА_10 були порушені обов`язки, покладені на нього.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому ст. 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до вимог абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

При цьому, на підозрюваного у разі внесення застави були покладені обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора або суду залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; уникати від спілкування зі свідками, потерпілим чи іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні.

Колегія суддів вважає, що обвинувачений ОСОБА_10 , будучи обізнаним про наявність відносно нього кримінального провадження, яке знаходиться на стадії судового розгляду, у судові засідання не з`являвся, неодноразово про причини неявки суду не повідомляв, таким чином ухилявся від явки до суду, змінив місце проживання, про що також не повідомив суд. Такі факти є порушенням процесуальних обов`язків, покрадених на обвинуваченого.

На підставі ч. 6 ст. 9 КПК України, виходячи з рівності прав сторін кримінального провадження на реалізацію процесуальних прав (ч. 2 ст. 22 КПК України), які мають здійснюватись у формі однакових судових процедур, колегія суддів доходить висновку, що в даному випадку висновки суду першої інстанції про звернення в дохід держави сплаченої застави у розмірі 50000 грн. є цілком обґрунтованим.

Заходами забезпечення кримінального провадження є, у тому числі, запобіжні заходи (пункт 9 частини 2 статті 131 КПК). Застава є одним із видів запобіжних заходів (пункт 3 частини 1 статті 176 КПК).

Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

При порушенні умов такого запобіжного заходу як застава процедура його застосування включає також застосування заходів кримінально-процесуальної відповідальності. Так, у разі порушення умов застави - вона звертається в дохід держави (частина 8 статті 182 КПК).

Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу (частина 9 статті 182 КПК).

З наведеного вище слідує, що звернення застави в дохід держави є невід`ємною складовою зміни запобіжного заходу в вигляді застави, яка передбачена частинами 8 та 10 статті 182 КПК, та охоплюється поняттям застосування запобіжного заходу в вигляді застави.

У зв`язку із викладеним, звернення застави в дохід держави має (із врахуванням особливостей цього заходу) відповідати встановленим правилам застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

В ч. 3 ст. 182 КПК України вказано, що при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

Заставодавцем ОСОБА_8 внесено заставу за підозрюваного ОСОБА_10 , якого звільнено з-під варти саме на підставі факту внесення заставодавцем грошових коштів. Запобіжний захід у виді тримання під вартою змінено на заставу, яка є запобіжним заходом для підозрюваного (обвинуваченого) до часу її повернення заставодавцю або до її звернення в дохід держави.

У разі невиконання обов`язків, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України (частина 8 статті 182 КПК).

Метою припису частини 8 статті 182 КПК є запобігання порушенню підозрюваним покладених на нього обов`язків шляхом застосування заходу кримінально-процесуальної відповідальності за таке порушення. У той же час метою звернення застави в дохід держави не є відшкодування шкоди, у завданні якої особа підозрюється.

Водночас зі змісту частини 8 статті 182 КПК вбачається, що в ній при описі обов`язків, у разі порушення яких передбачено застосування санкції у вигляді звернення застави в дохід держави, використані формулювання, як у множині, так і в однині. Зокрема, неявка за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи неповідомлення про причини своєї неявки як підстава для звернення застави в дохід держави зазначено як одноразову дію.

При цьому суд звертає увагу, що застава є безстроковим запобіжним заходом, тому її строк не може бути визначний ухвалою суду, і вона без визначення строку забезпечує виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду (частина 7 статті 42 КПК).

Отже, у разі порушення умов такого запобіжного заходу як застава (зокрема, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, суду без поважних причин та не повідомив заздалегідь про причини своєї неявки), суд вправі застосувати заходи кримінально-процесуальної відповідальності - звернути заставу (її частину) в дохід держави.

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції помилково послався не неприбуття ОСОБА_10 на підготовче судове засідання, застосування відносно нього приводу та оголошення його у розшук, через те що ухвалою від 23 лютого 2022 року Івано-Франківського апеляційного суду були частково задоволені апеляційні скарги захисників та скасовано ухвалу від 16 грудня 2021 року, як незаконну, та якою було безпідставно змінено запобіжний захід у вигляді застави на тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 не є слушним, оскільки сам факт порушення останнім покладених процесуальним рішенням обов`язків, зокрема обов`язку прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимого, свідчить про доведеність ризиків та невиконання заставодавцем своїх обов`язків щодо забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. При цьому колегія суддів враховує, що судове рішення скасовано в наслідок відсутності в матеріалах контрольного провадження доказів на підтвердження цього факту, що обумовлено процедурою передбаченою ст. 422-1 КПК України, щодо змісту контрольного провадження.

При цьому колегія суддів звертає увагу те, що Івано-Франківський апеляційний суд в ухвалі від 23 лютого 2022 року взяв до уваги той факт, що ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2021 року обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_10 оголошено в розшук, та зупинено підготовче судове засідання до їх розшуку. Однак, вже 16 грудня 2021 року Садгірський районний суд м. Чернівці, без постановлення ухвали про відновлення судового провадження, розглянув клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , за участі обвинувачених, які добровільно з`явились до суду першої інстанції. Водночас, на запит апеляційного суду, суд першої інстанції не надав протокол затримання обвинувачених, що ухвала про їх розшук носила формальний характер і обвинувачені добровільно самостійно прибули в судове засідання 16.12.2021 року.

Крім того в ухвалі від 23 лютого 2022 року суд дійшов до висновку, що на час розгляду апеляційних скарг оскаржувана ухвала виконана у повному обсязі і встановлений нею строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_10 закінчився. Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 03 лютого 2022 року продовжено обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 04 квітня 2022 року включно. Наявність вказаної ухвали суду першої інстанції свідчить про те, що рішення суду апеляційної інстанції щодо розгляду раніше заявленого прокурором клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не має ніяких правових наслідків.

Також не є слушним твердження апелянта про те, що суд мав повернути заставодавцю ОСОБА_8 заставу в сумі 50000,00 грн., внесену за підозрюваного ОСОБА_10 у зв`язку із тим, що 28 серпня 2024 року вирок від 16 лютого 2024 року набрав законної сили та запобіжний захід припинив свою дію, а тому вважається, що обвинувачений належним чином виконав покладені на нього обов`язки, оскільки питання повернення застави вироком Садгірського районного судом м. Чернівці від 16 лютого 2024 року не вирішувалось.

Отже, враховуючи процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_10 протягом судового розгляду справи, застосування відносно нього приводу, а також розшуку, колегія суддів доходить висновку, що обвинуваченим ОСОБА_10 порушувались покладені на нього обов`язки, тому вимога прокурора про звернення застави в дохід держави є законною та обґрунтованою належними й допустимими доказами, а тому підлягала задоволенню.

Стороною обвинувачення поза всяким сумнівом доведено існування виняткових обставин для звернення застави в розмірі 50000,00 гри., внесеної заставодавцем ОСОБА_8 за обвинуваченого ОСОБА_10 , в дохід держави та зарахувати її до спеціального фонду Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги відсутність будь-яких порушень норм КПК України з боку суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, на переконання колегії суддів, відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, а тому, в задоволенні апеляційної скарги захисника належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 177, 182, 376, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , що діє в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 22 листопада 2024 року про відмову у поверненні застави заставодавцю та звернення її в дохід держави залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5