Ухвала

від 10.03.2025 по справі 761/45496/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/1039/2025 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер № 761/45496/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2025 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 грудня 2024 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13.12.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, а саме: мобільний телефон Samsung темно синього кольору sn НОМЕР_2 в чохлі чорного кольору з сім карткою Київстар НОМЕР_1 , що був вилучений 03.12.2024 року, за результатом проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , що за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13.12.2024 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, а саме: мобільний телефон Samsung темно синього кольору sn НОМЕР_2 в чохлі чорного кольору з сім карткою Київстар НОМЕР_1 , що був вилучений 03.12.2024 року, за результатом проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , що за адресою: АДРЕСА_1.

Мотивуючи апеляційні вимоги прокурор зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Вказує, що мобільний телефон, на який сторона обвинувачення просить накласти арешт, визнано речовим доказом у цьому кримінальному провадженні. Крім того, у даному кримінальному провадженні призначено комп`ютерно-технічну експертизу з метою встановлення наявності в мобільному телефону документів в електронній формі, що стосуються порядку здійснення господарської діяльності ТОВ «Містіндустрія».

Апелянт наголошує, що слідчий суддя не взяв до уваги той факт, що мобільний телефон, вилучений під час обшуку знаходився заблокованим, та його огляд без подолання систем логічного захисту не можливий.

Водночас прокурор посилається на те, що не накладення арешту на вищевказане майно може спричинити знищення чи приховування доказів у кримінальному провадженні, яке розслідується.

В судове засідання прокурор, власник майна чи його представник не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та час призначеного судового розгляду.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора та представника, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України під процесуальним керівництвом прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72023000110000047 від 19.06.2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Досудовим розслідуванням зазначено, що службові особи ТОВ «Містіндустрія» (код ЄДРПОУ 42935330) протягом 2021-2023 років, за попередньою змовою із невстановленими особами, шляхом відображення у бухгалтерському обліку та податковій звітності підприємства фінансово-господарських операцій з ТОВ «Сетра Плюс» (код ЄДРПОУ 41918780), ТОВ «Кайрінг» (код ЄДРПОУ 44075473), ТОВ «Селеніт Актив» (код ЄДРПОУ 41715482), ТОВ «Рендалл» (код ЄДРПОУ 43389763) та ТОВ «Пайпроуд» (код ЄДРПОУ 44542065), що мають ознаки ризиковості, ухилились від сплати податку на додану вартість на загальну суму 10 542 196 грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження зазначено, що фінансовим контролем, управлінням та фінансовим врегулюванням діяльності підприємств групи компаній в період вчинення кримінального правопорушення безпосередньо займався заступник директора з фінансів ТОВ «Об`єднана Мостобудівельна Компанія» (код ЄДРПОУ 44261752) гр. ОСОБА_7 , яким здійснювався безпосередній контроль за формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів підприємств, що дає підстави вважати про безпосередню участь останнього у незаконній діяльності, пов`язаній з ухиленням від сплати податків.

В ході слідчих (розшукових) дій зазначено, що гр. ОСОБА_7 фактично проживає у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

03.12.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва детективами Бюро економічної безпеки України було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 , що за адресою: АДРЕСА_1 , за результатом якого було виявлено та вилучено мобільний телефон Samsung темно синього кольору sn НОМЕР_2 в чохлі чорного кольору з сім карткою Київстар НОМЕР_1 .

Крім того, 04.12.2024 року у вказаному кримінальному провадженні призначено комп?ютерно - технічну експертизу з метою встановлення наявності в мобільному телефоні Samsung темно синього кольору sn НОМЕР_2 документів в електронній формі, що стосуються порядку здійснення господарської діяльності ТОВ «Містіндустрія».

04.12.2024 року старшим детективом Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_8 винесено постанову про визнання вищевказаного мобільного телефону речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

05.12.2024 року прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні № 72023000110000047 від 19.06.2023 року на тимчасово вилучене майно, а саме: мобільний телефон Samsung темно синього кольору sn НОМЕР_2 в чохлі чорного кольору з сім карткою Київстар НОМЕР_1 , що був вилучений 03.12.2024 року, за результатом проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , що за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою слідчого суддіШевченківського районного суду міста Києва від 13.12.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, а саме: мобільний телефон Samsung темно синього кольору sn НОМЕР_2 в чохлі чорного кольору з сім карткою Київстар НОМЕР_1 , що був вилучений 03.12.2024 року, за результатом проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , що за адресою: АДРЕСА_1.

Відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора, слідчий суддя послався на те, що прокурором не була доведена необхідність накладення арешту на майно та не вказано яким саме критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України відповідає вищевказаний мобільний телефон.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказаний мобільний телефон, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на вищевказаний мобільний телефон, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав, передбачених ст. 170 КПК України для накладення арешту на майно.

Зокрема, посилаючись у клопотанні, що майно, а саме: мобільний телефон Samsung темно синього кольору sn НОМЕР_2 в чохлі чорного кольору з сім карткою Київстар НОМЕР_1 , є речовим доказом та відповідає критеріям майна, на яке може бути накладено арешт, визначеним ст. 170 КПК України, сторона обвинувачення повинна була зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.

Як вбачається зі змісту клопотання прокурора, вищевказаний мобільний телефон постановою старшого детектива від 04.12.2024 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні. Крім того прокурор у клопотанні зазначив обставини вчинення кримінального правопорушення та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

При вирішенні питання про накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя має самостійно перевірити та встановити з сукупності наданих матеріалів, чи відповідає таке майно ознакам речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України, що в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, посилання слідчого судді на те, що органом досудового розслідування не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки прокурором надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України, на підставі чого є правомірним накладення такого виду обтяження як арешт.

Крім цього, колегія суддів при вирішенні питання про накладення арешту на майно, також враховує той факт, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, а тому з метою збереження доказів у даному кримінальному провадженні, вважає за необхідне накласти арешт на вказане у клопотанні прокурора майно.

Таким чином, доводи прокурора є слушними щодо того, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та такою, яка підлягає скасуванню, а тому висновки слідчого судді щодо відсутності достатніх правових підстав для арешту майна не відповідають як матеріалам судового провадження так і вимогам КПК України.

Будь-яких суттєвих негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження колегією суддів не встановлено.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування майна в даному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України, необхідно накласти арешт на майно.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 грудня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, а саме: мобільний телефон Samsung темно синього кольору sn НОМЕР_2 в чохлі чорного кольору з сім карткою Київстар НОМЕР_1 , що був вилучений 03.12.2024 року, за результатом проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , що за адресою: АДРЕСА_1 , -скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 72023000110000047 від 19.06.2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, - задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: мобільний телефон Samsung темно синього кольору sn НОМЕР_2 в чохлі чорного кольору з сім карткою Київстар НОМЕР_1 , що був вилучений 03.12.2024 року, за результатом проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , що за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4