Постанова

від 18.03.2025 по справі 240/22181/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року

м. Київ

справа № 240/22181/23

адміністративне провадження № К/990/46485/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого суді Берназюка Я.О.,

суддів: Шарапи В.М. та Чиркіна С.М.,

при секретарі судового засідання Кірієнко Н.Є.,

за участю:

заявника касаційної скарги ОСОБА_1 ,

представників відповідача (Держгеонадра) Кутакова П.В., Гужицької Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу №240/22181/23

за позовом керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області, який діє в інтересах держави

до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Габро Плюс"

про визнання протиправними та скасування протоколу і спеціального дозволу

за касаційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури

на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року (ухвалене суддею-доповідачем Горовенко А.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Гонтарука В. М., суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2023 року керівник Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області, який діє в інтересах держави (далі - позивач, прокурор) звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної комісії України по запасах корисних копалин (далі - ДЗК, відповідач 1), Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра, відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Габро Плюс" (далі - третя особа, ТОВ "Габро Плюс"), в якій просив

визнати протиправним та скасувати протокол ДКЗ № 4556 від 25 жовтня 2018 року;

визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами № 6352, виданий 18 липня 2019 року Держгеонадра ТОВ «Габро Плюс».

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року, позов залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку для звернення з позовом до суду.

3. Залишаючи без розгляду позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд апеляційної інстанції, аналізуючи наведені прокурором підстави пропуску звернення до суду, також зауважив, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. Тому, погодившись з висновком суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції наголосив, що обставин, які об`єктивно унеможливлювали реалізацію прав щодо своєчасного звернення до суду позивачем не наведено.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, заступник керівника Житомирської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

5. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що ухвалюючи рішення про залишення позову без розгляду суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) та порушили положення статті 122 КАС України.

6. Позивач пов`язує підстави пропуску строку з неможливістю подання позовів вказаної категорії раніше, оскільки Верховним Судом не було остаточно визначено підхід щодо правозастосування в правовідносинах, що стосувались повноважень прокурора на звернення з позовом до адміністративного суду для захисту інтересів держави у сфері дотримання процедури надання спеціального дозволу на користування надрами. Зазначає також, що жодним законом чи підзаконним нормативно-правовим актом не визначено, коли зміна судової практики визначається сталою.

7. Додатково наголошує на тому, що судами першої і апеляційної інстанції безпідставно не взято до уваги, що правова позиція Верховного Суду із зазначеного питання права, викладена у постанові від 29 листопада 2022 року у справі №240/401/19 та в подальшому підтримана Верховним Судом у постановах від 21 січня 2023 року у справі №240/3379/19 та від 22 березня 2023 року у справі №806/2202/18. Так, на думку прокурора, саме з моменту ухвалення постанови від 22 березня 2023 року у справі №806/2202/18 практика щодо вирішення подібних спорів вважалася сталою, а тому строк для звернення до суду з даним позовом слід рахувати саме з 22 березня 2023 року.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

8. Касаційна скарга надійшла до Суду 03 грудня 2024 року.

9. Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 240/22181/23, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

10. Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2025 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні колегією у складі трьох суддів на 18 березня 2025 року о 14 годині 15 хвилин у приміщенні Касаційного адміністративного суду за адресою: м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корпус 5.

11. При розгляді цієї справи в касаційному порядку від Державної комісії України по запасах корисних копалин 11 березня 2025 року надійшло клопотання про розгляд справи без участі її представника.

12. Іншими учасниками справи під час розгляду цієї справи в касаційному порядку клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

13. 20 грудня 2024 року від Держгеонадра надійшов відзив на касаційну скаргу, де, з посиланням на положення статей 122, 123 КАС України вказано, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

14. З матеріалів справи вбачається, що спеціальний дозвіл на користування надрами № 6352 виданий 18 липня 2019 року, а позивач подав цей позов у серпні 2023 року, тобто з пропуском встановленого КАС України строку звернення до суду з позовом.

15. Зазначає, що рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2021 року, яке введено в дію Указом Президента України від 25 березня 2021 року № 122/2021, рекомендовано Офісу Генерального прокурора разом з іншими правоохоронними органам вжити додаткових заходів щодо виявлення й розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування. На цій підставі, Офіс Генерального прокурора звернувся до Держгеонадра із запитом № 12/2-35 ВИХ-21 з проханням у строк до 17 червня 2021 року надати, перелік суб`єктів господарювання, у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, які поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно- промислової розробки.

16. З огляду на це, Держгеонадра вказує, що Офіс Генерального прокурора принаймні з 17 червня 2021 року був обізнаний про те, що ТОВ «Габро Ресурс» отримало спеціальний дозвіл на користування надрами «за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки». Відтак, аргументи позивача щодо поважності пропуску строку до суду з цим позовом - не заслуговують на увагу оскільки, маючи доступ до інформації щодо надання спеціального дозволу на користування надрами у 2019-2021 роках, не був позбавлений можливості подавати запити до державних органів, зокрема, Держгеонадр у тому числі щодо оскаржуваного протоколу ДКЗ та спеціального дозволу на користування надрами.

17. При тому, звернення прокуратури з відповідним позовом у 2023 році тобто зі значним спливом строку, виключно свідчить про зволікання з боку органів прокуратури.

18. 26 грудня 2024 року та 30 грудня 2024 року від Державної комісії України по запасах корисних копалин надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідачем 2 зазначено, що оскільки керівник Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області обґрунтував пропуск строку звернення до суду зміною підходів до правозастосування у правовідносинах, подібних до цієї справи, посилаючись при цьому на постанову Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19 та постанови Верховного Суду від 21 січня 2023 року у справі № 240/3379/19 та від 22 березня 2023 року у справі № 806/2202/18, то саме з листопада 2022 року йому було відомо про зміну підходів до правозастосування у правовідносинах щодо повноважень на звернення до суду у цій категорії справ (тобто володів вказаною інформацією).

19. ДКЗ вважає, що саме з 29 листопада 2022 року у позивача була можливість звернутись з позовною заявою про визнання протиправними та скасування протоколу ДКЗ № 4556, а також спеціального дозволу на користування надрами № 6352. Проте, як вбачається з позовної заяви вона подана 19 липня 2023 року, тобто майже через вісім місяців з дня "зміни підходів". При цьому, будь яких доказів поважності підстав зволікання для звернення до суду з адміністративним позовом не наведено.

20. 27 грудня 2024 року від ТОВ «Габро Плюс» також надійшов відзив на касаційну скаргу, який мотивований тим, що зміна підходів до правозастосування в правовідносинах щодо повноважень на звернення з позовом до адміністративного суду для захисту інтересів держави у сфері дотримання процедури надання спеціального дозволу на користування надрами не є поважною причиною, за наявності якої суд зобов`язаний поновити пропущений строк звернення до суду. Таким чином, наведені заступником керівника Житомирської обласної прокуратури підстави пропуску строку звернення до суду мають суб`єктивний характер та не позбавляли керівника Коростишівської окружної прокуратури можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.

21. 17 березня 2025 року від представника третьої особи надійшли письмові пояснення, зі змісту яких вбачається, що прокурор не довів об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду із відповідним позовом. Представник третьої особи також наголошує, що поновлення строку на звернення до суду з позовом з урахуванням наведених прокурором підстав є необґрунтованим, оскільки наведені причини мають суб`єктивний характер і не відповідають критеріям поважності. Крім того, ТОВ «Габро Плюс» підкреслює, що зміна судової практики не може бути розцінена як достатня підстава для поновлення строку, оскільки зазначений факт не змінює моменту, з якого прокурор повинен відреагувати на можливе порушення інтересів держави. Відповідно, з позиції третьої особи, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначені статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

23. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

24. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

25. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

26. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є необґрунтованими з огляду на таке.

27. Зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що підставою звернення до суду прокурор пов`язує з виявленням порушення законодавства під час надання ТОВ «Габро Плюс» спеціального дозволу на користування надрами. Позивач вказує, що Держгеонадра безпідставно надали ТОВ «Габро Плюс» спеціальний дозвіл на користування надрами без здійснення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин.

28. Проте, ухвалюючи оскаржувані судові рішення про залишення позову без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що прокурор звернувся до суду із відповідним позовом поза межами встановленого статтею 122 КАС України строку, додатково зазначивши, що початок перебігу строку, встановленого для подання до суду позову стосується всіх суб`єктів, які мають намір та право оскаржувати рішення суду, та не пов`язується із відповідними функціями та компетенцією суб`єкта, адже інше призводить до можливості держави через такі дії практично необмежено у часі реалізувати право на звернення до суду за власним волевиявленням.

29. Таким чином, Суд зауважує, що ключовим правовим питанням, яке виникло у цій справі, є питання дотримання позивачем строку звернення до суду із позовом про визнання протиправними та скасування протоколу ДКЗ № 4556 від 25 жовтня 2018 року та спеціального дозволу на користування надрами № 6352, виданого 18 липня 2019 року ТОВ «Габро Плюс».

30. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України.

33. Умовою прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160, 161 КАС України, а також дотриманні строків звернення до суду, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення, доказів поважності причин його пропуску.

34. Тож право на судовий захист не є абсолютним. Законодавством встановлені вимоги, зокрема, щодо необхідності дотримання суб`єктом, який звертається до суду за захистом прав, свобод та інтересів, відповідних строків.

35. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

36. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

37. Правові висновки щодо порядку застосування статті 118 КАС України викладені, зокрема у постановах Верховного Суду 17 вересня 2021 року у справі № 420/473/20, від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20, від 1 червня 2022 року у справі № 460/100/21, від 18 січня 2023 року у справі № 160/6211/21 та від 14 березня 2023 року у справі № 160/26351/21.

38. Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

39. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

40. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

41. Відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

42. За змістом пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо є підстави, визначені частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

43. Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження спрямовані на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

44. Верховний Суд у постанові від 20 квітня 2021 року у справі № 640/17351/19 зазначав про те, що визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Отже, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.

45. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 липня 2019 року ТОВ "Габро Плюс" видано спецдозвіл на користування надрами №6352.

46. Водночас з цим позовом керівник Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області звернувся до суду першої інстанції у липні 2023 року, зазначаючи, що підстави для звернення до суду з позовом про оскарження протоколу ДКЗ № 4556 від 25 жовтня 2018 року та спецдозволу № 6352 виникли лише після усталення підходів до правозастосування в правовідносинах щодо повноважень на звернення з позовом до адміністративного суду для захисту інтересів держави у сфері дотримання процедури надання спеціального дозволу на користування надрами.

47. В касаційній скарзі прокурор зазначає, що оскільки відступ Верховним Судом від попередніх висновків щодо адміністративно процесуальної дієздатності прокурора щодо спірних правовідносин у сфері дотримання процедури надання спеціального дозволу на користування надрами висловлений у постанові від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19, підтриманий Верховним Судом в постановах від 21 січня 2023 року у справі № 240/3379/19 та від 22 березня 2023 року у справі № 806/2202/18, то саме після ухвалення постанови у справі № 806/2202/18 можна стверджувати про сталість практики та відповідно слід обраховувати перебіг строк звернення.

48. Колегія суддів не погоджується з такими доводами прокурора та вказує таке.

49. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

50. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

51. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

52. Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

53. Правові висновки щодо критеріїв поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду 13 листопада 2024 року у справі № 560/22224/23.

54. Крім того, оцінюючи аналогічні підстави поновлення строку (усталення підходів до правозастосування в правовідносинах щодо повноважень на звернення з позовом до адміністративного суду для захисту інтересів держави у сфері дотримання процедури надання спеціального дозволу на користування надрами), Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2025 року у справі № 240/24582/23 наголосив, що зміна підходів до правозастосування в правовідносинах щодо повноважень на звернення з позовом до адміністративного суду для захисту інтересів держави у сфері дотримання процедури надання спеціального дозволу на користування надрами не є поважною причиною, за наявності якої суд зобов`язаний поновити пропущений строк звернення до суду.

55. Такий підхід також узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2023 року у справі № 240/21810/23, від 21 травня 2024 року у справі №240/8829/23, від 21 травня 2024 року у справі № 240/25181/23, де Суд зазначив, що посилання прокурора на зміну підходів до правозастосування в правовідносинах щодо повноважень на звернення до суду із даною категорією справ не змінює момент, з якого він повинен був реагувати на факти можливого порушення інтересів держави, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо захисту таких інтересів.

56. Таким чином, Суд вважає за необхідне наголосити, що зміна підходів Верховного Суду до правозастосування щодо повноважень прокурора на звернення до адміністративного суду не є поважною причиною для поновлення строку, оскільки строки звернення до суду забезпечують правову визначеність, гарантують рівність сторін та не можуть бути поновлені за відсутності об`єктивних, виняткових обставин, які унеможливлювали своєчасне подання позову. Поновлення строку у такому випадку без спеціальних положень закону створило б необґрунтовані привілеї для держави, що суперечить принципу правової визначеності, підриває довіру до судової системи та негативно впливає на інвестиційну привабливість держави, оскільки юридична непередбачуваність рішень зменшує економічну стабільність і прогнозованість ведення бізнесу.

57. З огляду на це, в адміністративного суду не виникає підстав для поновлення строку звернення до суду виключно через зміни у правозастосовній практиці, якщо позивач не довів наявності інших поважних причин, які об`єктивно унеможливлювали подання позову у встановлений законом строк.

58. Тому, враховуючи, що прокурор не довів наявності об`єктивних обставин, які унеможливлювали виконання ним процесуального обов`язку щодо своєчасного звернення до адміністративного суду, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позову керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області у зв`язку з пропуском строку на звернення до суду, визначеного абзацом другим частини другої статті 122 КАС України.

59. У зв`язку із наведеним, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення ними норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з їх висновками.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

61. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір з дотриманням норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

62. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

У Х В А ЛИ В:

Касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя -доповідач Я.О. Берназюк

Судді С.М. Чиркін

В.М. Шарапа