Постанова

від 19.03.2025 по справі 212/7682/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/962/25 Справа № 212/7682/24 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

за участю секретаря Черняєвої С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №212/7682/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Суха Балка»,

на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 вересня 2024 року,

встановив:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі по тексту ПрАТ «Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем ПрАТ «Суха Балка», внаслідок чого захворів на професійне захворювання.

Висновком МСЕК від 30.07.2024 року йому первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності та визначено ІІІ групу інвалідності з переоглядом 10.06.2026 року.

Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я. Внаслідок отримання професійного захворювання позивач не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них його стан погіршується, відчуває виражену задишку при незначному фізичному навантаженні, епізоди утрудненого дихання до 1-2 рази на добу які посилюються при фізичному навантаженні, приступоподібний кашель з відділенням невеликої кількості слизового в`язкого харкотиння, рідше сухий кашель, біль у грудях та меж лопатковій ділянці, загальну слабкість, підвищену втому, головний біль, запаморочення, біль та обмеження рухів в плечових суглобах, задишка за шкалою ММРД два бали; ТОХ -14 балів. Факт зазначених фізичних страждань документально підтверджується висновками спеціалістів. Настання негативних змін у житті позивача, окрім неможливості відновлення його стану здоров`я, який він мав до виникнення професійного захворювання, обумовлене істотним погіршенням психологічного аспекту його життя. Через хворобу позивач не може належним чином слідкувати за побутом вдома, самостійно виконувати різні дії, які потребують фізичного навантаження у господарстві, це доводиться робити його дружині, та його дітям, що викликає неприхований осуд з боку оточуючих. Тривалий процес лікування, позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отримання хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності у відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на його душевному та фізичному стані, в тому числі він не має можливості приділяти належної уваги своїй родині. Життя позивача змінилося назавжди, повна реабілітація неможлива і перспектива в майбутньому переносити ще сильніший біль та незручності, постійно лікуватись, спричиняє йому моральні страждання. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 480 000 гривень.

У зв`язку з викладеним, просив суд стягнути з ПрАТ «Суха Балка» на його користь в якості відшкодування моральної шкоди 480 000 гривень без урахування податків та інших зборів і платежів.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 210000 гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь держави судовій збір в сумі 2 100 гривень. Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 гривень.

В апеляційній скарзі ПрАТ «Суха балка», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач не приховував важкість праці та шкідливість праці, тож позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я. Відповідачем не вчинено будь-яких протиправних дій, які б знаходилися у причинно-наслідковому зв`язку з втратою працездатності позивача та виникненням у нього моральних страждань тому суд першої інстанції помилково зробив висновок про обов`язок підприємства відшкодувати моральну шкоду позивачу.

На думку відповідача, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції не обґрунтовано, він завищений, не відповідає засадам розумності, виваженості, справедливості та критеріям ст. 23 ЦК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ПрАТ «Суха балка» не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно ч.1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК Українивизначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч. 1ст. 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно ст. 12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи письмовими доказами, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з підприємством ПрАТ «Суха Балка». Звільнений з підприємства 14.08.2023 року за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню роботи на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книги позивача.

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 16.05.2024 року встановлено причини виникнення професійного захворювання, а саме важкість праці: робоча поза незручна 45% тривалості зміни при допустимій до 25%, вимушена - 30% тривалості зміни при допустимій 10%, нахил тулуба -153 при 51- 100 кількість разів за зміну, згідно з Державними санітарним нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 р. № 248.; пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично допустиму в 1,65-1,75 рази згідно з «Гігієничними регламентами допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони» затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я від 14.07.2020 року № 1596 і складала 4,92 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3. Враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж стажу роботи в шкідливих умовах та неодноразову зміну керівництва, визначити конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи неможливо.

Відповідно висновку МСЕК від 30.07.2024 року серії 12 ААА №130125, серії 12 ААГ №573766 позивачу первинно визначена ІІІ група інвалідності (причина інвалідності профзахворювання), та втрата професійної працездатності в розмірі 60% (35% радикулопатія, 25% ХОЗЛ) з наступним переоглядом 10.06.2026 року.

Згідно виписки стаціонарного хворого ОСОБА_1 періодично проходить лікування в медичних закладах.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами статей 153, 237-1 КЗпП України та виходив з обов`язку відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманим позивачем на виробництві відповідача професійним захворюванням.

Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 210000 гривень, суд першої інстанції виходив змеж позовних вимог та доводів позовної заяви, період роботи позивача у шкідливих умовах на підприємстві відповідача, тяжкості наслідків, які настали у здоров`ї позивача, незворотність змін його здоров`я, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною 1 статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

З Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 16 травня 2024 року вбачається, що причиною професійного захворювання позивача є робота в важких та шкідливих умовах праці в параметрах, що перевищували гранично допустимі.

Тому колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло, також і з вини ПрАТ «Суха Балка», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював наслідки продовжуючи працювати тривалий час, не знімають з відповідача обов`язку відповідати за шкоду, завдану позивачу у зв`язку з перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу у період його роботи на ПрАТ «Суха Балка».

Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Позивач змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курси лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Відповідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Висновок суду першої інстанції щодо заподіяння відповідачем позивачу моральної шкоди та наявність підстав для її відшкодування є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

Судом першої інстанції вірно встановлено порушення ПрАТ «Суха балка» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійного захворювання, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Також колегія суддів апеляційного суду погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих позивачем професійних захворювань, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров`я потерпілого та тривалість його роботи на підприємстві відповідача.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Отже, з урахуванням того, що позивачу безстроково встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 60%, з встановленням йому ІІІ групи інвалідності, що безумовно тягне за собою зміни у житті позивача, враховуючи тривалість роботи позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, позивач рішення суду не оскаржує та погодився з таким розміром відшкодування моральної шкоди, тому колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 210 000 гривень відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації.

Аргументи апеляційної скарги відповідача не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Фактично, доводи, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Оскільки апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» залишити без задоволення.

РішенняЖовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 вересня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття таоскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3ст. 389 ЦПК України.

Судді:

Повний текст постанови складено 19 березня 2025 року.

Головуючий О.І. Корчиста