Постанова

від 11.03.2025 по справі 914/430/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2025 р. Справа №914/430/24

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівМатущак О.І.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Бабій М.М.

розглянувши апеляційну скаргу Дрогобицької міської ради Львівської області від 18.11.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/3336/24 від 19.11.2024)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 25.10.2024 (повний текст рішення складено та підписано 28.10.2024 суддя Запотічняк О.Д.)

у справі № 914/430/24

за позовом: Керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі

позивача: Львівської обласної державної адміністрації , м. Львів

до відповідача-1: Дрогобицької районної державної адміністрації , м. Дрогобич

до відповідача-2: Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич

до відповідача-3: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, м. Київ

про: визнання недійсним акта, скасування державної реєстрації права

власності на земельну ділянку,

за участі представників:

від прокуратури: Германович Ю.А.;

від позивача: Старий Р.А.;

від відповідача-1 (в режимі відеоконференції): Крамар В.О.;

від відповідача-2: Сенців М.М.;

від відповідача-3: не з`явився;

від третьої особи: Думач М.Б.

ВСТАНОВИВ:

14.02.2024 Керівник Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до Дрогобицької районної державної адміністрації, до Дрогобицької міської ради Львівської області та до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсним розпорядження Дрогобицької районної державної адміністрації № 337 від 14.11.2013 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Дрогобицького району" зі змінами, внесеними розпорядженням Дрогобицької районної державної адміністрації № 414 від 30.12.2013 згідно з додатком № 1 у частині інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності Нижньогаївської сільської ради щодо земельної ділянки площею 0,2082 га з кадастровим номером 4621282100:05:000:0502; визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 19-ОТГ від 10.12.2020 в частині передачі Дрогобицькій міській раді у комунальну власність земельної ділянки площею 0,2082 га з кадастровим номером 4621282100:05:000:0502, згідно п. 204 акта приймання-передачі та усунення Львівській обласній державній адміністрації перешкод у володінні і користуванні земельною ділянкою лісового фонду, шляхом скасування, вчиненої 17.10.2013 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки, з одночасним припиненням права комунальної власності Дрогобицькою міською радою.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що розпорядженням Дрогобицької РДА № 257 від 28.08.2013 вирішено провести інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності на території орієнтовною площею 4 506 га та скласти за їх результатами технічну документацію. 14.11.2013 розпорядженням голови Дрогобицької РДА затверджено матеріали інвентаризації земель загальною площею 4511,5228 га сільськогосподарського призначення державної власності на території місцевих рад Дрогобицького району. ГУ Держгеокадастру у ЛО наказом від 10.12.2020 передало у комунальну власність Дрогобицькій МР земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4621282100:05:000:0502 площею 0,2082 га. Проте, за результатами інвентаризації земель ДП "Дрогобицьке лісове господарство" виявлено, що частина цієї земельної ділянки (0,1999 га) належить до земель державного лісового фонду. Спірна земельна ділянка зареєстрована за територіальною громадою в особі Дрогобицької міської ради за рахунок земель державної власності без виключення її з Державного лісового фонду України. Прокурор стверджує, що під час реєстрації комунальної власності на спірну земельну ділянку порушено порядок зміни цільового призначення земельної ділянки. Вказане відповідно до статті 21 Земельного кодексу України є підставою для визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок. Зазначає, що станом на час пред`явлення позову власником спірної земельної ділянки є Львівська ОДА. Адже, згідно з вимогами частини 5 статті 122 Земельного кодексу України розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення для лісогосподарських потреб покладено на обласні державні адміністрації.

Звернення прокурора з даним позовом до суду спрямоване на захист цивільних прав держави на земельну ділянку, речові права держави щодо якої виникли у відповідності з вимогами земельного законодавства, та збереглись за державою і у встановленому законом порядку не припинялися, є таким, що спрямований на усунення порушень, які не пов`язані з позбавленням права володіння.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку зазначається бездіяльність Львівської ОДА, оскільки саме цей орган мав повноваження звертатися до суду з метою усунення перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою лісового фонду та був компетентним органом в розумінні приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Ухвалою суду від 09.04.2024 залучено до участі у справі № 914/430/24 третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.10.2024 року у справі №914/430/24 (суддя О.Д. Запотічняк) позов задоволено повністю. Визнано недійсним розпорядження Дрогобицької районної державної адміністрації № 337 від 14.11.2013 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Дрогобицького району" зі змінами, внесеними розпорядженням Дрогобицької районної державної адміністрації № 414 від 30.12.2013 згідно з додатком № 1 у частині інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності Нижньогаївської сільської ради щодо земельної ділянки площею 0,2082 га з кадастровим номером 4621282100:05:000:0502. Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 19-ОТГ від 10.12.2020 в частині передачі Дрогобицькій міській раді у комунальну власність земельної ділянки площею 0,2082 га з кадастровим номером 4621282100:05:000:0502 згідно з п. 204 акта приймання-передачі. Скасовано вчинену 17.10.2013 у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,2082 га з кадастровим номером 4621282100:05:000:0502 та припинити права комунальної власності за Дрогобицькою міською радою. Стягнуто з Дрогобицької районної державної адміністрації на користь Львівської обласної прокуратури 3 028,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору. Стягнуто з Дрогобицької міської ради Львівської області на користь Львівської обласної прокуратури 3 028,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на користь Львівської обласної прокуратури 3 028,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

В ході розгляду справи суд встановив, що спірна земельна ділянка частково накладається на землі виділу 1 кварталу 37 Летнянського лісництва, що підтверджується планово картографічними матеріалами лісовпорядкування. Цю обставину фактично визнала Дрогобицька міська рада у листі від 29.08.2022. Водночас, спірна земельна ділянка не вилучалась з Державного лісового фонду України, адже Кабінет Міністрів України не ухвалював рішення про вилучення спірної земельної ділянки чи зміну її цільового призначення. Суд констатував, що оспорювані розпорядження та наказ стали підставою для незаконного формування земельної ділянки площею 0,2082 га з кадастровим номером 4621282100:05:000:0502, як ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення, що відбулось внаслідок неправомірного вилучення з державної власності і постійного користування ДП Дрогобицьке лісове господарство земель державного лісового фонду площею 0,1999 га і як наслідок, призвело до незаконної державної реєстрації права комунальної власності на цю землю.

Щодо представництва прокурором інтересів держави, суд зазначив, що прокурор вживав заходів щодо забезпечення позивачем можливості самостійного здійснення своїх функцій та подання позову, проте такі вчинено не було. Відтак, констатував, що у цій справі прокурор не виступає як альтернативний суб`єкт звернення до суду, а правомірно та відповідно до закону захищає інтереси держави.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Дрогобицька міська рада Львівської області звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, прийнятим при неправильному застосуванні норм матеріального права та неправильному дослідженні і оцінці доказів наявних у матеріалах справи. Зазначає, що Земельним кодексом України не передбачено такої підстави для відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, як відсутність узгодження меж. Отже, непідписання суміжним власником або землекористувачем акта узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку. На переконання скаржника, відсутність погодження меж землекористування не є підставою для визнання незаконним розпорядження Дрогобицької РДА № 337 від 14.11.2013. Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що в матеріалах справи відсутні розпорядження (рішення) органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про передачу у постійне користування земельних ділянок, у тому числі і спірної земельної ділянки, на користь ДП «Дрогобицьке лісове господарство» або в користь інших організацій, правонаступником яких є вказане Підприємство починаючи з 1959 року до 2013 включно. Також звертає увагу на те, що у протоколі другої лісовпорядної наради від 26 березня 2009 року з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового господарства ДП «Дрогобицький лісгосп» Львівської області відсутні відомості про власне ім`я, прізвище особи і дату затвердження вищезазначеного протоколу, а інших документів (листів, наказів, тощо) щодо погодження та затвердження матеріалів лісовпорядкування позивачем не долучено. Відтак, відповідні матеріали лісовпорядкування не можуть підтверджувати факт віднесення спірної земельної ділянки до складу земель лісогосподарського призначення. На переконання скаржника належним доказом, який би підтвердив чи спростував накладення земельних ділянок може бути лише висновок земельно-технічної експертизи. Скаржник наголошує, що право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за відповідачем-2 (міська рада) в Державному реєстрі речових прав на майно, що дає підстави для висновку, що відповідач-2 є володільцем спірної земельної ділянки. Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Відтак, прокурор, здійснюючи захист інтересів держави в особі ЛОДА, усвідомлюючи, що право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за відповідачем-2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та який здійснює фактичне володіння спірною земельною ділянкою, стверджуючи про її приналежність до земель лісогосподарського призначення мав звернутися до суду не з негаторним позовом, заявляючи про усунення перешкод у користуванні майном, а із віндикаційним позовом, згідно приписів статей 387, 388 ЦК України. Вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним (належним) у спірних правовідносинах, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Прокурор в письмових поясненнях на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним, ухваленим на підставі правильного застосування вимог матеріального та з дотриманням норм процесуального права. Зокрема, зазначає, що при прийнятті рішення, судом першої інстанції враховано, що спірна земельна ділянка не вилучалась з державного лісового фонду України із земель державного лісового фонду в установленому законом порядку, її цільове призначення не змінювалось, що підтверджується матеріалами землеустрою, листом Кабінету Міністрів України від 25.10.2022 та відображено у листі ДП «Дрогобицьке лісове господарство» від 15.11.2022. Оскаржувані розпорядження та наказ стали підставою для незаконного формування спірної земельної ділянки, як ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення, що відбулось внаслідок неправомірного вилучення з державної власності і постійного користування ДП «Дрогобицьке лісове господарство» земель державного лісового фонду площею 0,1999 га, і як наслідок, призвело до незаконної державної реєстрації права комунальної власності на цю землю. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що матеріалами справи підтверджено факт отримання ДП «Дрогобицьке лісове господарство» в постійне користування лісових земель на території Дрогобицької міської ради на підставі акта на право постійного користування від квітня 1959 року. Зазначає, що рішення про вилучення (припинення права) земельної ділянки за погодженням із землекористувачем має право приймати відповідний орган державної влади або місцевого самоврядування, який в силу вимогст.ст. 6, 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Вказаний факт доводами апеляційної скарги жодним чином не спростовано, як і не доведено факт припинення права постійного користування. Водночас, проект землеустрою щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки відсутній, погодження на зміну цільового призначення ДП «Дрогобицьке лісове господарство», Львівською обласною державною адміністрацією, Кабінетом Міністрів України не надавалось та не погоджувалось. Отже, спірна земельна ділянка зареєстрована за територіальною громадою в особі Дрогобицької міської ради за рахунок земель державної власності без виключення її з Державного лісового фонду України. Таким чином, прокурором обрано вірний спосіб захисту, а саме пред`явлення до суду негаторного позову, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та будь-яким органом державної влади чи місцевого самоврядування жодних рішень про їх вилучення з державного лісового фонду і з постійного користування спеціалізованого лісогосподарського Підприємства не приймалось. На даний час спірна земельна ділянка у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрована як комунальна власність, внаслідок чого Львівська обласна державна адміністрація позбавлена можливості користуватись і розпоряджатись спірними земельними ділянками лісогосподарського призначення. Просить рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач-3 у письмовому відзиві на апеляційну скаргу підтримує доводи наведені скаржником, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25.10.2024 у справі № 914/430/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, зазначає, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4621282100:05:000:0502 площею 0,2082 га сформована на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами с. Нижні Гаї Дрогобицького району Львівської області, розробленої ТзОВ «Центр землеустрою» в 2013 році та затвердженої розпорядженнями Дрогобицької РДА від 14.11.2013 року № 337 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дрогобицького району» та від 30.12.2013 року № 414 «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 14 листопада 2013 року № 337». Зауважує, що під час проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами с.Нижні Гаї Дрогобицького району Львівської області та формування спірної земельної ділянки встановлено, що спірна земельна ділянка в цілому належить до земель сільськогосподарського призначення. Матеріали інвентаризації затверджені в порядку, визначеному законом, уповноваженим на той час органом - Дрогобицькою районною державною адміністрацією. Водночас, непогодження меж земельної ділянки суміжними землекористувачами не може вважатись законною підставою для визнання недійсним розпорядження Дрогобицької районної державної адміністрації № 337 від 14.11.2013 зі змінами, внесеними розпорядженням Дрогобицької районної державної адміністрації № 414 від 30.12.2013 згідно з додатком № 1 у частині інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності Нижньогаївської сільської ради щодо земельної ділянки. Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області при прийнятті наказу від 10.12.2020 року № 19-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі Дрогобицькій міській раді у комунальну власність земельної ділянки площею 0,2082 га з кадастровим номером 4621282100:05:000:0502, зважаючи на затверджені матеріали інвентаризації сільськогосподарського призначення державної власності на території Дрогобицького району, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Прийнятий на виконання своїх повноважень наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 10.12.2020 року № 19- ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» є актом одноразового застосування і вичерпав свою дію шляхом виконання, адже результатом його виконання стало виникнення речового права на землю територіальної громади.

Позивач, відповідач-1 та третя особа не надали суду письмових відзивів на апеляційну скаргу.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні підтримав доводи наведені у апеляційній скарзі.

Прокурор, уповноважений представник позивача та третьої особи просили залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні в режимі відеоконференції щодо доводів наведених скаржником не заперечив та не підтримав, зазначивши, що покладається на розсуд суду.

Відповідач-3 не делегував уповноваженого представника в судове засідання, 10.03.2025 через систему «Електронний суд» подав заяву (вх. № ЗАГС 01-04/1858/25 від 10.03.2025) про розгляд справи № 914/430/24 без участі уповноваженого представника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення прокурора, позивача, відповідачів-1, -2 та третьої особи Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

Розпорядженням Дрогобицької районної державної адміністрації № 257 від 28.08.2013 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території місцевих рад Дрогобицького району" вирішено провести інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дрогобицького району орієнтовною площею 4506 га, скласти за їх результатами технічну документацію із землеустрою та затвердити в установленому законом порядку технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Розпорядженням Дрогобицької районної державної адміністрації № 337 від 14.11.2013 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дрогобицького району» затверджено матеріали інвентаризації земель загальною площею 4511,52228 га сільськогосподарського призначення державної власності на території Дрогобицького району Львівської області згідно з додатком (зі змінами, внесеними розпорядженням Дрогобицької РДА № 414 від 30.12.2013).

Товариством з обмеженою відповідальністю Центр землеустрою у 2013 році розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Нижньогаївської сільської ради Дрогобицького району Львівської області.

Зазначена технічна документація містить схему розташування земельної ділянки №5 площею 0,2082 га кадастровий номер 4621282100:05:000:0502 та акт погодження меж землекористування земельної ділянки № 5 від 09.10.2013, який не містить погодження меж суміжними землекористувачами.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 19-ОТГ від 10.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» вирішено передати Дрогобицькій міській раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1717,6299 га, які розташовані на території Дрогобицької міської ради Дрогобицького району згідно з актом приймання-передачі.

У пункті 2 наказу зазначено, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Факт передачі земельної ділянки № 5 кадастровий номер 4621282100:05:000:0502 підтверджується актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 10.12.2020, а також пунктом 204 додатку до акта.

Дрогобицька міська рада 15.02.2021 зареєструвала право комунальної власності на земельну ділянку № 5, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, спірну земельну ділянку зареєстровано Управлінням Держземагенства у Дрогобицькому районі 17.10.2013.

Згідно наявної в матеріалах справи копії акта на право користування землею від квітня 1959 року, ДП "Дрогобицьке лісове господарство" отримало в постійне користування лісові землі на території Дрогобицької міської ради.

Також в матеріалах справи містяться матеріали лісовпорядкування (Проект організації та розвитку лісового господарства ДП "Дрогобицьке лісове господарство"), складені в 2007-2008 роках Львівською державною експедицією ВО "Укрдержліспроект". Ці матеріали оформлені Протоколом другої лісовпорядної наради від 26.03.2009 з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового господарства ДП "Дрогобицький лісгосп" Львівської області. Зазначений протокол погоджено Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Львівській області та затверджений Львівським обласним управлінням лісового і мисливського господарства.

Також наявна копія витягу з проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Дрогобицьке лісове господарство" Львівського обласного управління лісового і мисливського господарства (Летнянське лісництво), а саме: таксаційний опис, планшет №2.

22.12.2021 ДП Дрогобицький лісгосп звернулося до Львівської обласної державної адміністрації з листом, в якому просило надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державного лісового фонду, зокрема, Дрогобицька ОТГ 8319,0 га.

Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації № 45/0/5-22 від 24.01.2022 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» зобов`язано надати ДП "Дрогобицький лісгосп" дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель орієнтовною площею 8319,0000 га, що розташовані на території Дрогобицької міської ради Дрогобицького району Львівської області для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг.

26.01.2022 ДП Дрогобицький лісгосп звернувся із заявою до ПП Земсвіт з метою виготовлення технічної документації із землеустрою.

В ході розроблення технічної документації розробник документації - Приватне підприємство "Земсвіт" на планах території відобразив, що частина лісових земель площею 0,2082 га частково накладається на земельну ділянку з кадастровим номер 4621282100:05:000:0502, а саме на 0,1999 га.

Листом від 29.08.2022 Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради відмовив ДП "Дрогобицьке лісове господарство" у погодженні технічної документації з інвентаризації земель (Летнянського лісництва) на території Дрогобицької міської ради, у зв`язку з частковим накладенням земельних ділянок та невірним зазначенням суміжних землекористувачів.

Листами від 07.09.2023 № 794, від 15.09.2022 № 858, від 27.09.2023 № 842 ДП "Дрогобицьке лісове господарство" повідомляло, що згідно з матеріалами лісовпорядкування 2008 року земельна ділянка з кадастровим номером 4621282100:05:000:0502 із земель державного лісового фонду не вилучалась, цільове призначення не змінювалось та зміни у матеріали не вносились.

17.10.2022 Дрогобицька окружна прокуратура зверталась із запитом до Кабінету Міністрів України, чи приймались будь-які рішення щодо вилучення, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 4621282100:05:000:0502 площею 0,1999 га з постійного користування ДП "Дрогобицьке лісове господарство", зміни їх цільового призначення та розпорядження такими.

Кабінет Міністрів України на запит прокурора надіслав відповідь від 01.11.2022, в якій повідомив, що Кабінетом Міністрів України рішень про зміну цільового призначення, вилучення із постійного користування ДП "Дрогобицьке лісове господарство", надання земельних ділянок із зазначеними у запиті кадастровими номерами не приймалося.

Прокурор, з метою усунення перешкод у користуванні та розпорядженні Львівською ОДА землями лісового фонду, звернувся з даним позовом до суду.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Частиною 2 статті 84 Земельного кодексу України передбачено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 3 ЗК України земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

У відповідності до частин 2 та 3 статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

За приписами ч. 1 ст. 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону (ч.ч. 1, 2 ст. 84 ЗК України).

Згідно з пунктом б) частини 1 статті 164 Земельного кодексу України охорона земель включає захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб.

У статті 57 Лісового кодексу України визначено вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства. Так, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок в такому разі провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Аналогічне положення міститься у статті 20 Земельного кодексу України.

Порядок вилучення земельних ділянок визначено статтею 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Частиною 5 статті 149 названого Кодексу унормовано, що районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

Згідно з ч. 9 ст. 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема ліси для нелісогосподарських потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

З врахуванням наведених норм чинного законодавства, вилучення земельних лісових ділянок, а також зміна їх цільового призначення, належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

Водночас, Кабінет Міністрів України на запит прокурора надіслав відповідь від 01.11.2022, в якій повідомив, що Кабінетом Міністрів України рішень про зміну цільового призначення, вилучення із постійного користування ДП "Дрогобицьке лісове господарство", надання земельних ділянок з кадастровим номером 4621282100:05:000:0502 не приймалося (т.1, а.с. 198).

Отже, матеріалами даної справи підтверджено, що спірна земельна ділянка не вилучалась із земель Державного лісового фонду України в установленому законом порядку, адже Кабінет Міністрів України не ухвалював рішення про вилучення спірної земельної ділянки чи зміну її цільового призначення.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4621282100:05:000:0502, частково накладається на землі виділу 1 кварталу 37 Летнянського лісництва, що підтверджується планово- картографічними матеріалами лісовпорядкування.

У відповідності до ст.ст. 45, 47, 48, 54 ЛК України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, які до набрання чинності Земельним кодексом України передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.

При цьому колегія суддів зауважує, що Верховним Судом неодноразово висловлена правова позиція, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.10.2020 справа №361/3414/16, від 04.11.2020 справа № 363/2301/17, від 20.12.2023 справа №916/1517/22.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, матеріали лісовпорядкування були затверджені та погоджені відповідними органами виконавчої влади.

Відтак, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що матеріали лісовпорядкування не можуть підтверджувати факт віднесення спірної земельної ділянки до складу земель лісогосподарського призначення.

Водночас, спірна земельна ділянка із земель державного лісового фонду в установленому законом порядку не вилучалась, її цільове призначення не змінювалось, що підтверджується матеріалами землеустрою, проведеного сертифікованим інженером-землевпорядником за матеріалами лісовпорядкування.

Як зазначалось вище, в ході розроблення технічної документації розробник документації - Приватне підприємство "Земсвіт" на планах території відобразив, що частина лісових земель, частково накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 4621282100:05:000:0502. Відповідно до Плану території ДП «Дрогобицьке лісове господарство», розробленого ПП «Земсвіт», вбачається накладення частини земельних ділянок Дрогобицької міської ради загальною площею 8,2312 га на землі ДП «Дрогобицький лісгосп» (ДП «Ліси України»).

Наведені обставини також підтверджуються листом Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 29.08.2022, яким міська рада відмовила у погодженні технічної документації із інвентаризації земель ДП Дрогобицьке лісове господарство.

ДП "Дрогобицьке лісове господарство" листами від 07.09.2023 № 794, від 15.09.2022 № 858, від 27.09.2023 № 842 повідомляло, що згідно з матеріалами лісовпорядкування 2008 року земельна ділянка № 5 з кадастровим номером 4621282100:05:000:0502 із земель державного лісового фонду не вилучалась, цільове призначення не змінювалось та зміни у матеріали не вносились.

Отже, на земельній ділянці з кадастровим номерам 4621282100:05:000:0502 загальною площею 0,2082 га вбачається накладення ділянки державного лісового фонду площею 0,1999 га.

Колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що належним та допустимим доказом у справі, який би підтвердив чи спростував накладення земельних ділянок, може бути лише висновок земельно-технічної експертизи, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

При цьому, відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Разом з тим, з врахуванням наведених вище фактичних обставин, матеріали даної господарської справи містять належні, допустимі та достатні докази накладення спірної земельної ділянки частково на землі лісогосподарського призначення.

Водночас, колегія суддів зауважує, що сторони не були позбавлені можливості подати суду висновок експерта, складений на їх замовлення для спростування доводів прокуратури та третьої особи. Однак, ні висновку експерта, складеного на замовлення сторони, ні ініціювання питання стосовно проведення судової експертизи впродовж розгляду справи не було.

З наведеного вбачається, що спірна земельна ділянка зареєстрована за територіальною громадою в особі Дрогобицької міської ради за рахунок земель державної власності без виключення її з Державного лісового фонду України.

Землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання, передача у комунальну власність Дрогобицької міської ради земельної ділянки частково за рахунок земель лісогосподарського призначення для цілей, не пов`язаних з веденням лісового господарства, суперечить приписам Земельного та Лісового кодексів України.

Відповідно до частини 1 статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З врахуванням вищенаведених норм права та фактичних обставин справи, колегія суддів вважає обгрунтованим та підставним висновок суду першої інстанції, що розпорядження Дрогобицької районної державної адміністрації № 337 від 14.11.2013 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Дрогобицького району" зі змінами, внесеними розпорядженням Дрогобицької РДА № 414 від 30.12.2013 згідно з додатком №1 у частині інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності Нижньогаївської сільської ради щодо земельної ділянки площею 0,2082 га з кадастровим номером 4621282100:05:000:0502 та наказ ГУ Держгеокадастру у ЛО № 19-ОТГ від 10.12.2020 в частині передачі Дрогобицькій міській раді у комунальну власність земельної ділянки площею 0,2082 га з кадастровим номером 4621282100:05:000:0502, згідно з п. 204 акта приймання-передачі, є незаконними.

Зазначені розпорядження та наказ стали підставою для незаконного формування земельної ділянки площею 0,2082 га з кадастровим номером 4621282100:05:000:0502, як ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення, що відбулось внаслідок неправомірного вилучення з державної власності і постійного користування ДП Дрогобицьке лісове господарство земель державного лісового фонду площею 0,1999 га і як наслідок, призвело до незаконної державної реєстрації права комунальної власності на цю землю.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що матеріали справи не містять розпоряджень про передачу у постійне користування спірної земельної ділянки третій особі та відсутність реєстрації акта на право користування землею, оскільки матеріали справи містять також і планово-картографічні матеріали лісовпорядкування та планшети.

Водночас, виявлення недоліків при оформленні документів (протокол другої лісовпорядної наради від 26 березня 2009 року з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового господарства ДП «Дрогобицький лісгосп» Львівської області) на які покликається скаржник, а саме відсутні відомості про власне ім`я, прізвище особи і дату затвердження вищезазначеного протоколу, визнається судом як прояв значного формалізму. Зазначені обставини не свідчать про те, що земельна ділянка не відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Більше того, за відсутності затверджених документів, неможливо було б сформувати земельну ділянку. Матеріали лісовпорядкування були затверджені та погоджені належними органами виконавчої влади, про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що спростовує заперечення скаржника в цій частині.

Також колегія суддів вважає помилковими твердження скаржника, що прокурор, здійснюючи захист інтересів держави в особі ЛОДА, усвідомлюючи, що право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за відповідачем-2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та який здійснює фактичне володіння спірною земельною ділянкою, мав звернутися до суду не з негаторним позовом, заявляючи про усунення перешкод у користуванні майном, а із віндикаційним позовом, враховуючи наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 ЦК України).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Ефективність позовної вимоги має оцінюватися виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторною звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Способи захисту прав на земельні ділянки передбачено статтею 152 Земельного кодексу України.

За приписами частини 2 названої статті Кодексу власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів (ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Зазначені положення кореспондуються з вимогами статей 16, 21, 393 Цивільного кодексу України щодо способу захисту порушених прав визнання незаконними та скасування судом рішень органів влади, які в незаконний спосіб порушують права та інтереси власника землі.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Звертаючись до суду із негаторним позовом, позивач має довести наявність у нього права власності або речового права на майно, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні яким є предметом спору, а також неправомірність дій відповідача стосовно використання даного майна.

Таким чином, звернення до суду з позовом, спрямованим на захист цивільних прав держави на земельну ділянку, речові права держави щодо якої виникли у відповідності до вимог земельного законодавства, та збереглись за державою і у встановленому законом порядку не припинялись, є таким, що спрямоване на усунення порушень, які не пов`язані з позбавленням права володіння.

За таких обставин, у спорах, в яких правовий титул держави, державних або комунальних спеціалізованих лісогосподарських підприємств, установ чи організацій не припинявся, для належного розмежування віндикаційного та негаторного позовів необхідно встановити та підтвердити належними доказами факт оформлення речових прав держави на предмет спору.

У випадку, якщо право власності держави та відповідний правовий титул на момент порушення та звернення до суду з позовом є чинним - таке порушення може розглядатись як не пов`язане з позбавленням володіння, а позов про усунення перешкод у реалізації правомочностей користування та розпорядження є негаторним.

За обставин же прийняття державним органом виконавчої влади рішення про припинення правового титулу та відведення земельної ділянки з державної (комунальної) у приватну власність, держава втрачає право володіння на предмет спору, а тому належним способом захисту у випадку незаконності такого відведення є віндикаційний позов про витребування земельної ділянки.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що при поданні позову прокурором обрано вірний спосіб захисту, а саме - пред`явлення до суду негаторного позову, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та будь-яким органом державної влади, чи місцевого самоврядування жодних рішень про їх вилучення з державного лісового фонду і з постійного користування спеціалізованого лісогосподарського підприємства не приймалось.

У постановах Верховного Суду від 18.01.2023 справа № 369/10847/19 та від 20.12.2023 справа № 916/1517/22 висловлено позицію, що зайняття земельних ділянок, зокрема, шляхом часткового накладання, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цим майном. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном. При цьому негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Таким чином, повернення земельної ділянки загальною площею 0,2082 га у власність держави порушуватиме право комунальної власності Дрогобицької міської ради на частину земельної ділянки, а часткове її повернення (площею 0,1999 га) неможливе у зв`язку з її сформованістю, як єдиного об`єкта цивільних прав. Відповідно, зобов`язати Дрогобицьку міську раду повернути незаконно сформовану земельну ділянку площею 0,2082 га на користь Львівської ОДА у такому випадку буде неправомірним, при цьому здійснити її поділ неможливо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 справі № 910/5201/19 наголосила, що рішення органу влади чи місцевого самоврядування у сфері земельних правовідносин можна оспорювати з погляду його законності. Отже, помилковим є твердження ГУ Держгеокадастру у ЛО про те, що наказ № 19-ОТГ від 10.12.2020 вичерпав свою дію та не підлягає скасуванню, про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок.

Згідно правової позиції наведеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2024 справа № 927/1206/21 «…висновки судів попередніх інстанцій щодо оскарження наказу Держгеокадастру про передачу спірної земельної ділянки в комунальну власність є неефективним способом захисту прав держави є помилковими, оскільки особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою цивільного права, а саме ст.ст. 152, 155 ЗК України, ст. ст. 21, 393 ЦК України…».

Верховний Суд у постанові від 18.02.2025 справа № 902/72/24 щодо позовної вимоги про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області в частині передачі земельної ділянки із державної власності в комунальну власність, вказав, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Обраний прокурором спосіб захисту шляхом оскарження рішення (наказу) уповноваженого органу про передачу земельної ділянки в комунальну власність безпосередньо передбачений у п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України та, за встановлених судами обставин справи, є достатнім і ефективним у спірних правовідносинах, відповідає правовій природі відносин учасників спору.

Незаконне формування спірної земельної ділянки без вилучення у постійного користувача, зміни цільового призначення земельної ділянки та подальша наявність відомостей про неї в Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей, а єдиною підставою для скасування незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації.

Окрім цього, метою негаторного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, яким він позбавлений можливості користуватись і розпоряджатись внаслідок державної реєстрації права власності за відповідачем-2 - Дрогобицькою міською радою на спірну земельну ділянку.

Державна реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку за особою, яка протиправно його набула, може бути перешкодою у реалізації Львівській обласній державній адміністрації речових прав на зазначений об`єкт.

На даний час спірна земельна ділянка у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрована, як комунальна власність, внаслідок чого Львівська обласна державна адміністрація позбавлена можливості користуватись і розпоряджатись спірними земельними ділянками лісогосподарського призначення.

Метою негаторного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, яким він позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися внаслідок державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку.

Частиною 13 статті 791 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Статтею 24 Законом України Про Державний земельний кадастр унормовано, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності) (абзац 5 частини 10).

З огляду на викладене, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації разом із скасуванням рішення органу державної виконавчої влади, яким затверджено документацію на підставі якої сформовано відповідну земельну ділянку. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.12.2023 справа № 916/1517/22.

З урахуванням обставин, з якими прокурор пов`язував порушення прав та інтересів держави (наявність державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку, яка сформована частково за рахунок земель державного лісового фонду), скасування рішення уповноваженого органу, яке продовжує діяти, як підстава виникнення та існування права комунальної власності і внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, призведе до усунення порушення прав держави на землі лісогосподарського призначення.

Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги та жодним чином не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Львівської області від 25.10.2024 року у справі № 914/430/24.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

у х в а л и в:

1.Апеляційну скаргу Дрогобицької міської ради Львівської області залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 25.10.2024 року у справі №914/430/24 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддяН.М. Кравчук

Судді О.І. Матущак

О.С. Скрипчук