Постанова

від 12.03.2025 по справі 910/10657/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2025 р. Справа№ 910/10657/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Кравчука Г.А.

Тищенко О.В.

секретар судового засідання: Гріщенко А.О.

за участі представників сторін:

від позивача: не з`явились

від відповідача: Бонтлаб В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Груп»

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024

у справі № 910/10657/24 (суддя - Усатенко І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Контейнери України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Груп»

про стягнення 387 790,00 грн

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Контейнери України» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Груп» про стягнення заборгованості 387790,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди контейнерів №ОК-013 від 29.12.2018.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 у справі № 910/10657/24 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Контейнери України» суму основного боргу у розмірі 387 790,00 грн, судовий збір у розмірі 4 653,48 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач вірогідними доказами підтвердив обставини укладення та виконання договору №ОК-013 від 29.12.2018 та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за означеним договором у сумі 387 790,00 грн, натомість, відповідач жодних доказів у спростування вказаних обставин суду не надав. Також судом встановлено, що загальний строк позовної давності позивачем не був пропущений.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Груп» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 у справі №910/10657/24 задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 у справі №910/10657/24, прийняти у справі №910/10657/24 нове рішення, яким у повному обсязі відмовити у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Контейнери України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Груп» про стягнення заборгованості за договором оренди контейнерів №ОК-013 від 29.12.2018 у розмірі 387 790,00 грн. та покласти судові витрати на позивача.

Крім того, скаржник просить суд апеляційної інстанції задовольнити клопотання про витребування доказів судом в межах справи №910/10657/24 та витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Контейнери України» оригінал договору оренди контейнерів №ОК-013 від 29.12.2018 для огляду у судовому засіданні та залучення його до матеріалів справи №910/10657/24.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2024 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Тищенко О.В., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10657/24 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/10657/24.

23.12.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/10657/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 та призначено до розгляду на 20.02.2025.

30.01.2025 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Груп» надійшла заява про участь у судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Груп» про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

14.02.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Контейнери України» надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника ТОВ «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Груп» про витребування оригіналу доказу. Витребувано у позивача оригінал договору оренди контейнерів №ОК-013 від 29.12.2018 для огляду в судовому засіданні. Відкладено розгляд справи №910/10657/24 на 12.03.2025.

03.03.2025 до канцелярії суду від позивача надійшла заява на виконання вимоги ухвали суду з оригіналом договору оренди контейнерів №ОК-013 від 29.12.2018.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають нормам законодавства та судовій практиці в аналогічних спорах.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на наступне:

- ТОВ «РІВЕРСАЙД ГРУП» не підписувало договір оренди контейнерів №ОК-013 від 29.12.2018, а в матеріалах справи наявна тричі засвідчена копія договору невідомого походження;

- суд першої інстанції безпідставно вдався до застосування «правового пуризму», надмірної процесуально формальності, залишивши поза увагою факт виникнення та існування невиконаних грошових зобов`язань, наявністю порушення строків здійснення виконаних грошових зобов`язань, мету здійснення оренди відповідних предметів/об`єктів;

- судом безпідставно залишено без задоволення клопотання ТОВ «РІВЕРСАЙД ГРУП» про витребування доказу - оригіналу договору оренди контейнерів №ОК-013 від 29.12.2018 як основоположного та в більшості єдиного доказу на підтвердження Позивачем законності позовних вимог останнього;

- місцевим господарським судом не було враховано висновки щодо застосування процесуально-правових позицій Верховного Суду в подібних правовідносинах.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відтак, з урахуванням частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, справа розглядається за наявними матеріалами.

У поданій заяві від 14.02.2025 позивач зазначив про те, що рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, у задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

2.4. явка в судове засідання

У судовому засіданні 12.03.2025 в режимі відеоконференції брав участь представник відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився.

У судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про оголошення перерви з метою ознайомлення з оригіналом договору оренди контейнерів №ОК-013 від 29.12.2018 та подачі клопотання про призначення експертизи, оскільки відповідач стверджує, що він не підписував договір, оригінал якого був наданий позивачем для огляду суду на виконання ухвали суду.

Колегія суддів враховує, що у попередньому судовому засіданні було задоволено клопотання відповідача про витребування оригіналу доказу, який було надано позивачем, натомість з урахуванням вказаного представник відповідача скористався своїми процесуальними правами на свій розсуд щодо участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Також судом взято до уваги, що оригінал договору позивачем надійшов до суду 03.03.2025, що свідчить про достатність часу на ознайомлення сторін з наявними матеріалами справи, а тому судова колегія, порадившись на місці, ухвалила відмовити в задоволенні усного клопотання представника відповідача про оголошення перерви в судовому засіданні.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку ухвали суду до електронного кабінету позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, суд апеляційної інстанції вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу за відсутності представника позивача, що не з`явився, за наявними у справі матеріалами.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права

29.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Контейнери України» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Груп» (орендар) укладено договір оренди контейнерів № ОК-013, відповідно до умов п. 1.1. якого орендодавець надає орендарю в тимчасове володіння і користування власне майно, а орендар зобов`язується сплачувати орендодавцю орендну плату, а після закінчення терміну дії договору повернути йому вказане майно.

Майно, що становить предмет цього договору, є морські 40-ка футові рефрижераторні контейнери, укомплектовані, підготовлені і придатні для перевезення і зберігання вантажів при контрольованій температурі в діапазоні температур -25+25 С. Контейнери пройшли мийку та дезінфекцію. Тип контейнера визначається даними специфікації до даного договору, що визначають умови оренди кожного контейнера, підписується сторонами для кожного з контейнерів або групи контейнерів і є невід`ємною частиною цього договору. Кількість контейнерів, що передаються в оренду визначається даними специфікації. Термін оренди визначається даними специфікації. Підставою для його продовження може служити письмова заявка орендаря, подана орендодавцю в термін 30 днів до закінчення початкового терміну оренди. (п. 2.1, 2.2., 3.3. Договору).

У п. 3.7. Договору сторони погодили, дата закінчення оренди кожного контейнера вважається дата підписання сторонами акту прийому-передачі.

Відповідно до п. 5.1, 5.2, 5.6 Договору орендна плата як вартість 1 дня оренди контейнера визначається даними специфікації. Орендна плата нараховується і оплачується орендарем до моменту поворотної передачі контейнерів орендодавцю. Оплата наступних періодів оренди здійснюється орендарем у вигляді авансового платежу в термін до 5 числа поточного місяця оренди.

Термін дії договору визначається терміном оренди згідно п. 3.3 цього договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності, визначеної цим договором і чинним законодавством України. Договір вважається таким, що закінчив свою силу при виконанні умов повернення майна орендодавцю і проведення повного розрахунку з орендодавцем відповідно до умов цього договору. (п. 8.1, 8.2. Договору).

До матеріалів справи долучено специфікацію до договору, в якій обумовлено вартість оренди 1 контейнера на місяць - 10737,00 грн, кількість контейнерів - 3 штуки, місце оренди: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 150, термін оренди - з 01.01.2019 по 31.12.2019.

Контейнери (40-футові рефрижераторні контейнери: № ZCSU5927520; № TRIU8016460; № GWLU5941015) були передані відповідачу 01.01.2019 за актом приймання-передачі до договору ОК-13 від 29.12.2018 року, повернуті з оренди позивачу 17.09.2020, що підтверджується актом від 17.09.2020 повернення контейнерів до договору оренди контейнерів №ОК-013 від 29.12.2018.

На підтвердження обставин оплати орендної плати до матеріалів справи долучено довідку Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» від 03.06.2021 № 05/5634, згідно якої за період з 21.06.2019 по 13.03.2020 відповідачем оплачено позивачу грошові кошти загальною сумою 273055,00 грн. Всі суми сплачені як орендна плата рефрижераторних контейнерів, частина платежів містить в призначенні платежу посилання на договір №ОК-013 від 29.12.2018.

Позивач надав до матеріалів справи розрахунок орендної плати за весь період оренди з 01.01.2019 по 16.09.2020 (20 місяців і 16 днів).

Суд першої інстанції перевірив розрахунок позивача та визнав його обґрунтованим та арифметично правильним, здійсненим з урахуванням вартості оренди визначеної у специфікації, кількості орендованих контейнерів та періоду оренди, та суми, сплаченої відповідачем.

Отже, відповідно до розрахунку позивача вартість не сплаченої орендної плати становить 387 790,00 грн.

Відповідачем доказів сплати заборгованості за Договором суду не надано.

Таким чином, за обґрунтованим висновком суду першої інстанції, матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем наявність заборгованості за надані послуги у відповідача за договором №ОК-013 від 29.12.2018 у розмірі 387790,00 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо доводів відповідача суд зазначає наступне.

Заперечення відповідача проти позовних вимог зводяться до тверджень про не підписання ним договору №ОК-013 від 29.12.2018. Аналогічна позиція відповідача викладена в апеляційній скарзі.

Як вбачається з ухвали Господарського суду міста Києва від 11.08.2020 № 910/7380/20 замінено позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ АГРО» (ідентифікаційний код: 39348569) на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Контейнери України» (ідентифікаційний код: 42163494).

Предметом розгляду у справі № 910/7380/20 було стягнення орендної плати за договором оренди контейнерів № 01/0718 від 01.07.2018, зобов`язання відповідача передати позивачу 40-футові рефрижераторні контейнери: ZCSU5927520; TRIU8016460; GWLU5941015 (первісний позов) та визнання договору оренди контейнерів № 01/0718 від 01.07.2018 припиненим (зустрічний позов).

Ухвалою суду від 11.08.2020 по справі № 910/7380/20 замінено позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ АГРО» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Контейнери України», на тих підставах, що 28.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ АГРО» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Контейнери України» (новий кредитор) укладено договір №010 про відступлення права вимоги по договору оренди та заміну сторони у договорі, відповідно до якого первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору свої дійсні вимоги до боржника/орендаря, а новий кредитор набув права дійсної вимоги первісного кредитора за укладеними договором оренди контейнерів № 01/0718 від 01.07.2018 на підставі даного договору та договору купівлі-продажу трьох 40-ка футових рефрижераторних контейнерів.

Будь-яких доказів того, що контейнери: ZCSU5927520; TRIU8016460; GWLU5941015 були передані в користування відповідача на підставі будь-якого іншого договору оренди відповідачем не надано.

Акти приймання-передачі та повернення контейнерів ZCSU5927520; TRIU8016460; GWLU5941015, як і банківські перекази в оплату оренди мають посилання саме на договір №ОК-013 від 29.12.2018.

Позивач пояснив суду першої інстанції, що копію договору №ОК-013 від 29.12.2018, яку він подав в матеріали даної справи, було подано самими відповідачем у справу № 910/7380/20 при поданні зустрічної позовної заяви. Означена копія засвідчена директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Груп» Срочинським Я.А. 17.07.2020.

Дійсно, позивачем до позовної заяви додано копію з копії договору оренди контейнерів №ОК-013 від 29.12.2018.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції з огляду на те, що відповідач ставив під сумнів наявну в матеріалах справи копію договору оренди контейнерів №ОК-013 від 29.12.2018, а в матеріалах справи міститься копія з копії такого доказу, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору, судом витребувано у позивача оригінал договору оренди контейнерів №ОК-013 від 29.12.2018 для огляду в судовому засіданні.

На виконання вимог ухвали суду від 20.02.2025 позивачем подано оригінал договору оренди контейнерів №ОК-013 від 29.12.2018 (надійшов до суду 03.03.2025), який було оглянуто та досліджено в судовому засіданні.

З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що вірогідними доказами суду підтверджено обставини щодо укладання сторонами договору №ОК-013 від 29.12.2018.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо вже сам договір передбачає передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії (частина перша - друга статті 640 ЦК України).

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (вказаний правовий висновок зроблено у постанові ВП ВС від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц).

Судова колегія враховує, що відповідачем підписано акти повернення контейнерів, а більше того, відповідачем здійснювалась оплата на рахунок відповідача за оренду контейнерів і в деяких призначеннях платежу зазначено, що така оплата здійснювалась «згідно договору оренди №ОК-013 від 29.12.2018».

Відтак, суду підтверджено також і виконання договору оренди контейнерів №ОК-013 від 29.12.2018 обома контрагентами.

При цьому, у схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі-«non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Очевидно, що дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Груп», яке уклало договір №ОК-013 від 29.12.2018 та надало його засвідчену копію в матеріали справи № 910/7380/20, також здійснювало оплату за вказаним договором на рахунок позивача, а в подальшому при розгляді справи № 910/10657/24 зазначило про не підписання (не укладання) означеного договору, суперечить його попередній поведінці і є недобросовісним.

Аналогічний правовий висновок зроблено Об`єднано Палатою Верховного Суду від 10.04.2019 № 390/34/17.

Підсумовуючи викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи як окремо, так і в їх сукупності, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач вірогідними доказами підтвердив обставини укладення та виконання договору №ОК-013 від 29.12.2018 та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за означеним договором у сумі 387790,00 грн, натомість, відповідач жодних доказів у спростування вказаних обставин суду не надав.

Щодо заявленої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України « Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 р. № 211 установлено з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України, зокрема, постановою від 25.04.2023 № 383 до 30.06.2023.

Згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 розділ Прикінцевих та перехідних положень ЦК України був доповнений п. 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Чинною редакцією п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (набрала чинності 30.01.2024) передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, послідовно та безперервно з 12.03.2020 по 29.01.2024 строки позовної давності, як загальної так і спеціальної були продовжені на строк дії карантину, та строк дії воєнного стану, а з 30.01.2024 строки позовної давності були зупинені.

Оскільки заборгованість відповідача заявлена до стягнення за період починаючи з 2019 року, то за правильним висновком суду першої інстанції загальний строк позовної давності позивачем не був пропущений, а тому право позивача підлягає судовому захисту.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем доведено порушення його прав з боку відповідача, які підлягають захисту, натомість як відповідачем вказаного не спростовано.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Колегією суддів оцінено доводи відповідача щодо не підписання ним договору оренди контейнерів №ОК-013 від 29.12.2018, досліджено оригінал вказаного правочину, наданий позивачем на виконання вимог ухвали (який був витребуваний судом апеляційної інстанції) та встановлено, що наведені доводи відповідача щодо не підписання ним вказаного договору є недоведеними та суперечливими, оскільки з одного боку, відповідач стверджує, що він такий договір не підписував, а з іншого боку - матеріалами справи підтверджується здійснення оплат відповідачем на рахунок позивача відповідно до такого договору. Жодних інших доказів скаржником на підтвердження своєї позиції суду не надано.

Оскільки докази, надані позивачем на підтвердження обставин, що покладені в основу обґрунтування позову є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем, що покладені в основу заперечень проти позову, а відтак суд вважає недоведеними обставини, на які відповідач послався, а тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Усі інші доводи та міркування апелянта судом враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 у справі № 910/10657/24 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 у справі № 910/10657/24 задоволенню не підлягає.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 у справі №910/10657/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 у справі № 910/10657/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/10657/24 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 18.03.2025.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Г.А. Кравчук

О.В. Тищенко