Постанова

від 05.03.2025 по справі 910/6287/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2025 р. Справа№ 910/6287/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.

За участю представників сторін:

від позивача: Литвин П.В.;

від відповідача: Сорохан Д.М.; Шимко Л.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Київгаз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 (повний текст складено 11.12.2024)

у справі №910/6287/24 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до Акціонерного товариства "Київгаз"

про стягнення 162 720 145,54 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Київгаз" про стягнення заборгованості у розмірі 162 720 145, 54 грн, з яких: 106 003 256, 35 грн - основний борг, 18 641 285, 59 грн - пеня, 6 355 590, 70 грн - 3 % річних та 31 720 012, 90 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору не здійснив своєчасну та повну оплату вартості поставленого позивачем та спожитого відповідачем природного газу, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за спожитий природний газ.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі №910/6287/24 позов задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Київгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 106 003 256 грн 35 коп. - основного боргу, 18 641 285 грн 59 коп. - пені, 6 355 590 грн 70 коп. - 3 % річних, 31 720 012 грн 90 коп. - інфляційних втрат та 847 840 грн 00 коп. - судового збору.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції вказав, що з урахуванням п.п 4.3.та 4.4. договору та положень ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний оплати поставлений природний газ у січні 2022 на суму 101 337 178, 26 грн до 28.02.2022, а у лютому 2022 на суму 4 666 078, 09 грн до 31.03.2022.

Також, суд першої інстанції погодився із здійсненим розрахунком пені, 3 % річних та інфляційних втрат і не знайшов підстав для зменшення розміру стягуваної з відповідача пені та 3 % річних на 90 %.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Київгаз" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі №910/6287/24 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- судом безпідставно відхилені клопотання про зупинення провадження, про витребування доказів і про призначення експертизи;

- судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права: частини 1 статті 656 та частини 2 статті 640 Цивільного кодексу України, статті 15 Закону України «Про ринок природного газу», пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, пунктів 1-5 розділу VI Правил постачання природного газу, пункту 1.3. розділу I Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії»;

- у 2021 році позивачем, як постачальником "останньої надії", протягом листопада - грудня 2021 року (60 діб) вже здійснювалося постачання природного газу відповідачу, тобто станом на 01.01.2022 сплив граничний строк поставки природного газу відповідачу.

- у відповідача перед позивачем станом на 01.01.2022 була наявна прострочена заборгованість в розмірі 380 337 936,98 грн, що також в силу Закону виключає укладення договору між постачальником "останньої надії" та відповідачем як споживачем;

- Закон № 329-VII взагалі передбачає, що Оператор ГРМ зобов`язаний придбавати енергоресурси на конкурентних умовах (частини 5 статті 38) і, що Відповідач не належить до споживача природного газу у розумінні його положень;

- Постанова НКРЕКП від 29.10.2021 № 1909, на підставі якої Оператор ГТС включив АТ «Київгаз» в Реєстр споживачів постачальника «останньої надії», рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 у справі №640/34767/21 визнана протиправною і нечинною;

- у листопаді-грудні 2021 та січні-лютому 2022 року у ТОВ «ГК «Нафтогаз України» був відсутній ресурс природного газу для постачання газу споживачам, включеним в Реєстр споживачів постачальника «останньої надії», в т.ч. АТ «Київгаз», у зв`язку з чим в газотранспортній системі виник негативний небаланс газу, який ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не викупив у Оператора ГТС, оскільки не сплатив останньому його вартість;

- договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» фактично не виконувався, позивачем газ не постачався, як наслідок не має підстав встановлювати факт не виконання АТ «КИЇВГАЗ» обов`язку за договором поставки ПОН та оформленими актами приймання-передачі природного газу за січень-лютий 2022 року;

- у справах № 910/3971/22 та № 640/34767/21 позивач не визнає автоматичне включення Оператором ГТС до реєстру постачальника «останньої надії» Операторів ГТС та заперечує проти обов`язку позивача закуповувати та реалізовувати природній газ, зокрема, для відповідача;

- заборгованість операторів газорозподільних систем за договорами постачання/купівлі-продажу природного газу підлягає врегулюванню за рахунок видатків державного бюджету, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на таку заборгованість підлягають списанню.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/6287/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.

Ухвалою суду від 13.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Київгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі №910/6287/24 та призначено до розгляду на 18.02.2025.

Судове засідання 18.02.2025 відкладено розгляд справи на 05.03.2025.

Заявлені клопотання та результати їх розгляду

Разом з апеляційною скаргою відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судового рішення у адміністративній справі № 640/34767/21 та у господарській справі № 910/3971/22.

Клопотання про зупинення провадження у справі обґрунтоване тим, що у справах №910/3971/22 та №640/34767/21 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не визнає підстав для включення до Реєстру постачальника «останньої надії» Операторів ГРМ, як споживачів, та заперечує проти обов`язку ТОВ «ГК «Нафтогаз України» закуповувати та реалізовувати природний газ для Операторів ГРМ та/або сплачувати Оператору ГТС за щодобові негативні небаланси, які виникли за результатом їх врегулювання, що підтверджується документами, наданими ТОВ «ГК «Нафтогаз України» у справі №910/3971/22.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Як зазначає відповідач, в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/3971/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи "Чернівцігаз", Акціонерне товариство "Київгаз", Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз", Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз", Приватне акціонерне товариство "Кременчукгаз" про стягнення 1 310 103 459,87 грн.

Позовні вимоги у справі №910/3971/22 обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором транспортування природного газу № 1907000467 від 11.12.2019 в частині несплати негативних цілодобових небалансів за листопад 2021 року.

У адміністративній справі №640/34767/21 ТОВ ГК «Нафтогаз України» оскаржує чинність постанови НКРЕКП від 21.10.2021 №1909, якою внесені зміни до Кодексу ГРМ, Кодексу ГТС, Правил постачання природного газу, Типового договору транспортування природного газу та Типового договору розподілу природного газу, суть яких полягає в автоматичній реєстрації Оператора ГРМ в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» за кодом «Y» (природний газ для покриття об`ємів нормативних та виробничо-технологічних витрат/втрат газу.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Так, у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" просить суд стягнути з відповідача - Акціонерного товариства "Київгаз" заборгованість у розмірі 162 720 145, 54 грн (з урахуванням пені, 3 % річних та інфляційних втрат), внаслідок не здійснення відповідачем своєчасної та повної оплати вартості поставленого позивачем та спожитого відповідачем природного газу за типовим договором. На підтвердження факту постачання позивачем природного газу відповідачу в січні-лютому 2022 позивачем, зокрема додано до позовної заяви копії актів приймання-передачі природного газу та рахунків на оплату.

А тому, матеріали справи № 910/6287/24 містять усі необхідні документи для встановлення обставин, що мають значення для даної справи та можуть бути в повному обсязі самостійно встановлені судом у даній справі.

Водночас, сама по собі взаємопов`язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справ №910/3971/22 та №640/34767/21, господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті даної справи.

А тому, оскільки у даному випадку судом не встановлено неможливості самостійно встановити обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, відсутні підстави для зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в господарській справі №910/3971/22 та адміністративній справі №640/34767/21.

Також, відповідачем заявлено клопотання про:

- витребування у позивача портфоліо балансування, як постачальника «останньої надії» - інформацію на кожну газову добу газових місяців січень-лютий 2022 року про надходження/подачу природного газу для Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» та відбори/передачу природного газу даним суб`єктом, як постачальником «останньої надії»; звітності за формою №5-НКРЕКП-газ-моніторинг (квартальна), що надавалась ТОВ ГК «Нафтогаз України» на адресу НКРЕКП за І-й квартал 2022 року;

- витребування у ТОВ «Оператор ГТС України» портфоліо балансування Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна», як постачальника «останньої надії»; портфоліо балансування суб`єктів ринку природного газу (газовидобувних підприємств, постачальників, оператора ГТС тощо) - інформацію на кожну газову добу газових місяців січень-лютий 2022 року; копію звітності за формою №6д-НКРЕКП-газ-моніторинг (місячна), що надавалась ТОВ «Оператор ГТС України» на адресу НКРЕКП за звітні місяці січень-лютий 2022 року; копію Звітності за формою №6в-НКРЕКП-газ-моніторинг (квартальна), що надавались ТОВ «Оператор ГТС України» на адресу НКРЕКП за 1-й квартал 2022 року; копію додатку №3 форми №4-НКРЕКП-транспортування природного газу (квартальна), затвердженої постановою НКРЕКП від 17.03.2016 №334, що надавалась ТОВ «Оператор ГТС України» на адресу НКРЕКП за 1-й квартал 2022 року.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що тільки дослідивши інформацію та встановивши фактичні обставини щодо руху газу в ГТС на кожну газову добу газових місяців січня-лютого 2022 року в сукупності, суд можуть бути доведені наявності достатніх об`ємів газу у Позивача для оформлення реальної господарської операцій за актом приймання-передачі природного газу №2131 за січень 2022 року від 31.01.2022 та № 4175 за лютий 2022 від 28.02.2022, що алокуються Оператором ГТС як поставка ПОН для потреб АТ «Київгаз» у ВТВ, що додані позивачем до позову.

Колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні даного клопотання з наступних підстав.

Згідно ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Однак, з огляду на предмет та підстави позову у даній справі, колегія суддів не вбачає, які саме обставини можуть підтвердити докази, які просить витребувати відповідач.

З цих підстав клопотання про витребування доказів задоволенню не підлягає.

Також відповідачем подано клопотання про призначення економічної експертизи у справі №910/6287/24.

В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначає, що наявні у справах №910/6287/24 та №910/3971/22 докази є взаємно суперечливими та недостатніми, тому, неможливо самостійно визначити саме обсяги надання Оператором ГТС послуг врегулювання щодобових небалансів ТОВ «ГК «Нафтогаз України», та визначити чи достатньо в ТОВ «ГК «Нафтогаз України» ресурсу для поставки газу відповідачу та понесених, у зв`язку з цим обґрунтованих та реальних витрат.

Відповідно до ст.ст. 98, 99 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, експертиза призначається для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань. Як видно з зазначених норм права перед судовими експертами не ставляться правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Водночас, з огляду на характер спірних правовідносин, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність доцільності у призначенні судової експертизи з підстав, викладених у мотивувальній частині даної постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП), від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачалник) та Акціонерним товариством "Київгаз" (далі - споживач) укладено типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

У п. 4.1 договору визначено, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

За умовами п. 4.2 договору, об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відповідно до п. 4.3 договору, постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Згідно п. 4.4. договору, споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

У п. 4.5. договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 5.2 договору на споживача покладено обов`язок, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.

Цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором (п. 11.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" у період січень 2022 - лютий 2022 позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 106 003 256, 35 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу №2131 за січень 2022 року від 31.01.2022 на суму 101 337 178, 26 грн та № 4175 за лютий 2022 від 28.02.2022 на суму 4 666 078, 09 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Також, позивачем було виставлено відповідачу на оплату природного газу рахунки № 6516 від 11.02.2022 та № 10110 від 14.03.2022.

Проте, відповідач за поставлений природний газ за період з січня по лютий 2022 не розрахувався, внаслідок чого за Акціонерним товариством "Київгаз" утворилась заборгованість у розмірі 106 003 256,35 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога № 119/4.3-6634-2022 від 31.05.2022, в якій позивач просив відповідача сплатити заборгованість за поставлений природний газ, що підтверджується фіскальним чеком та списком згрупованих поштових відправлень.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати поставленого природного газу, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 106 003 256, 35 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 18 641 285, 59 грн - пені за періоди: з 01.03.2022 по 31.08.2022 та з 01.04.2022 по 30.09.2022; 6 355 590, 70 грн - 3 % річних за періоди: з 01.03.2022 по 29.02.2024 та з 01.04.2022 по 29.02.2024 та 31 720 012, 90 грн - інфляційних втрат за періоди: з 01.03.2022 по 29.02.2024 та з 01.04.2022 по 29.02.2024.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Частинами 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою ст. 278 ГК України передбачено, що правові умови організації та здійснення купівлі-продажу природного газу, у тому числі проведення розрахунків, встановлюються Законом України "Про ринок природного газу".

Відповідно до пункту 26 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Пунктами 17, 19 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що оператор газорозподільної системи - це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); оператор газотранспортної системи - це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі Типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

У правовідносинах, ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" є постачальником "останньої надії", оскільки за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України його визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу; АТ "Київгаз" - оператор газорозподільної системи. Крім того з матеріалів справи вбачається, що у відповідача були відсутні постачальники природного газу (він не перебував у реєстрі споживачів будь-якого із постачальників).

Верховний Суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 3 глави 1 розділу І Кодексу ГТС (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Кодекс є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.

Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.

У пункті 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС містяться такі визначення:

алокація - це обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників;

договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі Типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги);

номінація - попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу;

EIC-код - код енергетичної ідентифікації суб`єкта ринку природного газу та/або точки комерційного обліку, визначений за правилами Європейської мережі операторів газотранспортних систем (ENTSOG), з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, у тому числі для участі у регіональних (міжнародних) газових ринках, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу.

Пунктами 1, 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС встановлено, що для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб`єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ, оператор газотранспортної системи зобов`язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи. Інформаційна платформа складається з апаратного та програмного забезпечення.

Суб`єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором газотранспортної системи договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору.

Оператор газотранспортної системи присвоює кожному такому суб`єкту ринку природного газу код користувача платформи та створює на інформаційній платформі інтерфейс такого користувача відповідно до його статусу суб`єкта ринку природного газу (постачальник, оператор газорозподільної системи, оптовий продавець/покупець, оператор газосховищ тощо), про що має повідомити останнього. При цьому додатком до договору визначаються уповноважені особи суб`єкта ринку природного газу (користувача платформи), які будуть мати право доступу до інформаційної платформи від імені користувача платформи (зазначаються їхні адреси електронної пошти та контактні дані), для їх електронної реєстрації, що оформлюється у вигляді повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною в додатку 1 до цього Кодексу, до якого додаються у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу.

Пунктами 1, 2 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що інформаційна платформа має містити такі дані, зокрема: 1) перелік точок входу/виходу до/із газотранспортної системи; 2) інформацію про всіх суб`єктів ринку природного газу, включаючи споживачів, яким в установленому порядку присвоєні ЕІС-коди; 3) інформацію про постачальника "останньої надії"; 4) інформацію про постачальників із спеціальними обов`язками; 5) інформацію про Реєстри споживачів постачальників.

Крім того, пунктом 5 глави 4 розділуКодексу ГТС передбачено, що оператори газорозподільних систем відповідно до вимог цього Кодексу та за формами оператора газотранспортної системи, погодженими з Регулятором, повинні вносити до інформаційної платформи інформацію, зокрема: визначену підпунктами 1, 2, 5- 8, 12, 13, 14 пункту 2 цієї глави, по всіх споживачах, підключених до газорозподільної системи; дані щодо операторів газорозподільних систем (за їх наявності), яким природний газ передається з газорозподільної системи, з визначенням місць підключення таких операторів; дані щодо газовидобувних підприємств (за їх наявності), промислові газопроводи яких безпосередньо підключені до газорозподільної системи.

Абзацами 7- 12 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС встановлено, що реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта в таких випадках:

відсутність підтвердженої номінації та реномінації діючого постачальника побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником "останньої надії" відключення по об`єкту такого споживача. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за днем включення до Реєстру споживачів постачальника "останньої надії";

відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником. Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначається в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі.

Відповідно до положень статті 15 Закону України "Про ринок природного газу" в разі, якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах Типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.

Постачальник "останньої надії" постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".

Після закінчення цього строку постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник "останньої надії" має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов`язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником "останньої надії", відповідно до Типового договору постачання постачальником "останньої надії".

Договір між постачальником "останньої надії" та споживачем не може бути укладений за наявності простроченої заборгованості у такого споживача перед таким постачальником "останньої надії", крім випадків, якщо таким споживачем є побутовий споживач, споживач, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживач, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператор газорозподільної системи.

Колегія суддів також зазначає, що постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 затверджено Типовий договір.

Відповідно до пункту 1.1 Типового договору цей Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".

Згідно з пунктом 3.3 Типового договору період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Положеннями пункту 11.1 Типового договору передбачено, що дія цього договору не може перевищувати 60 діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником.

У пункті 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що в разі, якщо за 5 днів до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником інформаційна платформа не фіксує такого споживача в Реєстрі іншого постачальника, у тому числі в Реєстрі постачальника із спеціальними обов`язками або постачальника "останньої надії", інформаційна платформа одночасно направляє оператору газорозподільної системи (оператору газотранспортної системи по прямих споживачах) інформаційне повідомлення про відсутність у споживача постачальника з певної дати за формою оператора газотранспортної системи, погодженою з Регулятором.

Оператор газорозподільної системи (оператор газотранспортної системи по прямих споживачах), отримавши таке повідомлення, зобов`язаний протягом 2 робочих днів проінформувати такого споживача про відсутність у нього постачальника з певної дати та можливі наслідки для нього і за необхідності розпочати заходи з припинення (обмеження) в установленому порядку газопостачання на об`єкти такого споживача.

Пунктом 5 розділу VI Правил постачання природного газу встановлено, що після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем.

Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом ГТС. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватися заходи з припинення розподілу / транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу ГТС.

Отже, наведені приписи законодавства та умови Типового договору свідчать про:

- встановлену заборону на укладення договору постачання природного газу між постачальником "останньої надії" та споживачем за наявності у такого споживача простроченої заборгованості;

- неможливість постачання природного газу постачальником "останньої надії" споживачу із перевищенням 60-добового терміну протягом календарного року;

- встановлений законодавством механізм припинення постачальником "останньої надії" постачання споживачу природного газу після закінчення 60-добового терміну постачання.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 917/1297/23, від 19.06.2024 у справі № 913/264/23, від 19.06.2024 у справі № 913/283/23, від 07.08.2024 у справі № 910/1007/22.

Тобто, постачальник "останньої надії" не є суб`єктом, орієнтованим на довгострокове обслуговування споживачів, а виконує виключно функцію тимчасового страхування для забезпечення безперервності газопостачання у разі виникнення кризових ситуацій. Таке обмеження стимулює споживачів до активного пошуку нового постачальника і перешкоджає залежності від послуг постачальника "останньої надії". Зазначене відповідає принципу забезпечення конкуренції на ринку природного газу, оскільки надмірно тривалий строк може створити монопольні умови для постачальника "останньої надії".

Тобто обмеження строку до 60 днів на рік обґрунтовано тимчасовим характером функцій постачальника "останньої надії", фінансовою безпекою цього механізму, стимулюванням ринкових відносин і необхідністю забезпечення ефективності роботи енергетичного ринку. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12.12.2024 у справі № 910/19547/23, від 20.11.2024 у справі № 917/1297/23.

За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача - Акціонерного товариства "Київгаз" було зазначено ЕІС-код споживача природного газу - 56X190000000002K.

З матеріалів справи вбачається, що в інформаційній платформі споживач (відповідач) з ЕІС-кодом 56X190000000002K був закріплений за постачальником "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В) у період з 01.10.2021 по 31.12.2021 та з 01.01.2022 по 28.02.2022.

Відповідач зазначає, що оскільки у 2021 році позивачем, як постачальником "останньої надії", протягом листопада - грудня 2021 року (60 діб) вже здійснювалося постачання природного газу відповідачу, а тому станом на 01.01.2022 сплив граничний строк поставки природного газу відповідачу.

Водночас, колегія суддів відхиляє такі твердження відповідача, оскільки приписи законодавства та п. 11.1 Типового договору встановлюють заборону на постачання природного газу постачальником "останньої надії" споживачу із перевищенням 60-добового терміну протягом календарного року.

А тому, оскільки постачання газу позивачем, як постачальником «останньої надії» протягом листопада - грудня здійснювалось у 2021 році, а спірне постачання газу здійснювалось протягом січня - лютого 2022 року, у зв`язку з чим відсутні підстави для висновку, що протягом 2022 календарного року позивач здійснив постачання природного газу відповідачу з порушенням граничного строку постачання в 60 діб, що слугує обставиною для припинення договірних відносин постачальника «останньої надії».

Доводи відповідача про наявність перед позивачем станом на 01.01.2022 простроченої заборгованості в розмірі 380 337 936,98 грн, що також виключає укладення договору між постачальником "останньої надії", колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Дійсно, вказані вище приписи законодавства встановлюють заборону на укладення договору постачання природного газу між постачальником "останньої надії" та споживачем за наявності у останнього простроченої заборгованості.

Водночас, за змістом частини 2 статті 15 Закону України "Про ринок природного газу" (з урахуванням змін, внесених Законом України від 29.07.2022 № 2479-IX "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування") договір між постачальником "останньої надії" та споживачем не може бути укладений за наявності простроченої заборгованості в такого споживача перед таким постачальником "останньої надії", крім випадків, якщо таким споживачем є побутовий споживач, споживач, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживач, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператор газорозподільної системи.

При цьому колегія суддів враховує, що як вбачається із приписів Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 29.07.2022 № 2479-IX "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", відповідні зміни, якими включено операторів газорозподільних систем до цього переліку, застосовуються виключно до правовідносин, які мали місце в період з 01.01.2022 до 28.02.2022.

Оскільки предметом стягнення є заборгованість з поставки позивачем, як постачальником «останньої надії» природного газу за період з 01.01.2022 до 28.02.2022, а тому заборона на укладення договору постачання за наявності простроченої заборгованості споживача, зазначена в ч. 2 ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу» не застосовується.

Доводи відповідача, що позивач оскаржував правову підставу автоматичного включення в реєстр постачальника «останньої надії» операторів ГРМ, звернувшись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до НКРЕКП про визнання протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову НКРЕКП №1909 від 29.10.2021 у частині: внесення змін до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи та внесення змін до пункт 3 розділу VІ Правил постачання природного газу та рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі №640/34767/21 позов був задоволений, колегія суддів відхиляє, оскільки фактично на законодавчому рівні шляхом внесення змін до приписів ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу» було передбачено можливість поставки природного газу постачальником «останньої надії» операторам ГРМ у спірний період.

Крім того, колегія суддів вважає помилковими доводи відповідача що він, як оператор ГРМ не належить до споживача природного газу у розумінні положень законодавства, оскільки, як зазначив Верховний Суд у постанові від 07.08.2024 у справі № 910/1007/22, законодавець включив операторів ГРМ до кола суб`єктів, з якими у період січня-лютого 2022 року договір постачання може бути укладений попри наявність простроченої заборгованості.

Крім того, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що навіть за умови наявності заборгованості у операторів ГРМ за газ, спожитий у листопаді 2021 року, з 01.01.2022 та до 28.02.2022 вказане не може вважатися підставою для неукладення договору постачання.

А тому доводи відповідача щодо відсутності між сторонами договірних правовідносин колегія суддів відхиляє.

Відповідач також стверджує, що договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» фактично не виконувався, позивачем газ не постачався.

Водночас, колегія суддів вважає необґрунтованими такі твердження відповідача з наступних підстав.

Положеннями абзацу 11 пункту 2 глави 5 вказаного розділу Кодексу ГТС визначено, що дата початку постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначається в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі.

Так, відповідно до п. 4.2. договору, об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код, при цьому згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код. Зазначене обумовлює відсутність в інформаційній платформі найменувань споживачів, у зв`язку з чим їх ідентифікація здійснюється виключно за присвоєними ЕІС-кодами.

Як вбачається з інформаційної платформи, обсяг природного газу, використаний відповідачем у вказаний період та внесений в алокацію позивача, як постачальника "останньої надії" (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить:

- з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 2 488 410,61 м3;

- з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 114 764,62 м3.

Факт віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля позивача як постачальника "останньої надії" підтверджується:

- листом оператора ГТС від 13.12.2022 № ТОВВИХ-22-13539 та інформацією (поденно) щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X190000000002K;

- довідкою про об`єми поставленого позивачем природного газу.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи, у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1102.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" у період січень 2022 - лютий 2022 позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 106 003 256, 35 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу №2131 за січень 2022 року від 31.01.2022 на суму 101 337 178, 26 грн та № 4175 за лютий 2022 від 28.02.2022 на суму 4 666 078, 09 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Вказані акти підписані відповідачем без зауважень та заперечень щодо обсягів спожитого газу та ціни, а тому доводи відповідача щодо не доведення факту поставки природного газу колегія суддів відхиляє.

З цих підстав колегія суддів також відхиляє заявлене клопотання про призначення судової експертизи, оскільки, огляду на характер спірних правовідносин, позивачем було доведено належними та допустимими доказами як відповідно до умов договору, так і згідно чинного законодавства передачу (продаж) відповідачу природного газу протягом січня-лютого 2022.

Відповідно до п. 4.3 договору постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4 договору).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

А тому, є вірним висновок суду першої інстанції, що з урахуванням п.п 4.3.та 4.4. договору та положень ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний оплати поставлений природний газ у січні 2022 на суму 101 337 178, 26 грн до 28.02.2022, а у лютому 2022 на суму 4 666 078, 09 грн до 31.03.2022.

Доводи відповідача, що заборгованість операторів газорозподільних систем за договорами постачання/купівлі-продажу природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі для забезпечення фізичного балансування газорозподільної системи та власної господарської діяльності з 1 листопада 2021 року до 28 лютого 2022 року включно, укладеними з ТОВ "ГК "Нафтогаз України" підлягає врегулюванню згідно Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" за рахунок видатків державного бюджету, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на таку заборгованість підлягають списанню, правомірно відхилені судом першої інстанції з наступних підстав.

29.08.2021 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" № 1639-ІХ (далі - Закон № 1639-ІХ), яким було внесено зміни до Закону № 1730-VIII «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

У статті 1 Закону № 1639-ІХ визначено, що заборгованість (грошові зобов`язання) суб`єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону, а саме: заборгованість постачальників природного газу, в тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам (у тому числі суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ або за прострочення її сплати), не сплачена станом на розрахункову дату.

Положення статті 1 Закону № 1639-ІХ визначають також поняття Реєстру, як відкритого загальнодоступного переліку підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному вебсайті НКРЕКП.

Відповідно до положень статті 2 Закону № 1639-ІХ (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення відповідача із заявою про закриття провадження у цій справі) дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК «Нафтогаз України» природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.

У частині 1 статті 3 Закону № 1639-ІХ законодавець визначив, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

З наведених норм законодавства слідує, що сфера дії Закону № 1639-ІХ визначена у статті 2 цього Закону. Відповідно до цієї статті дія Закону № 1639-ІХ поширюється виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.

Отже, лише при одночасному існуванні умов, визначених статтею 2 Закону України № 1639-ІХ, а саме: 1) правовідносини виникли з приводу врегулювання заборгованості за придбаний у НАК «Нафтогаз України» природний газ, послуги з його розподілу і транспортування; 2) суб`єкт ринку природного газу, включений до Реєстру, підлягають реалізації заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування, передбачені статями 4, 5, 6 цього Закону.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 23.06.2022 у справі № 904/92/20.

Так, у частині 1 статті 4 Закону № 1639-ІХ визначено, що взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості та грошових зобов`язань, що визначені статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання неоплаченої вартості обсягів природного газу, відображеної в обліку постачальників природного газу у період з 1 жовтня 2014 року до розрахункової дати у зв`язку з визнанням судами незаконними та нечинними актів Кабінету Міністрів України про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників, - в цілях погашення заборгованості включених до Реєстру суб`єктів ринку природного газу, у тому числі підтвердженої судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам, укладеними з НАК «Нафтогаз України», а також за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно, та/або особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 01.01.2020.

У свою чергу, питання щодо проведення взаєморозрахунків та реструктуризації визначені у статтях 4, 5 Закону № 1639-ІХ. Так, відповідно до положень статті 4 цього Закону, обсяги заборгованості, що підлягають врегулюванню відповідно до статті 4 цього Закону: підтверджуються висновком суб`єкта аудиторської діяльності, затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до статті 3 цього Закону на підставі висновку суб`єкта аудиторської діяльності.

Обсяги різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються операторами газорозподільних мереж, та тарифами на розподіл природного газу затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та/або Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість.

Відповідно до положень статті 5 Закону № 1639-ІХ реструктуризація заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється після проведення розрахунків, передбачених статтею 4 цього Закону, шляхом розстрочення на три календарних місяці рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення.

Типовий договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Кожна із сторін зобов`язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що Верховним Судом у постанові від 15.06.2022 у справі № 910/10142/21 сформовано правовий висновок щодо закриття провадження у справі за відсутності предмета спору у зв`язку із дією Закону № 1639-ІХ та зазначено, що для застосування процедури врегулювання заборгованості згідно з положеннями Закону № 1639-ІХ має вчинятися юридично значима дія і за відсутності такої підстави для закриття провадження, відсутні.

Верховним Судом у постанові від 18.04.2023 у справі № 911/3195/21 сформовано правову позицію щодо припинення зобов`язань в рамках Закону № 1639-ІХ, а саме зазначено, що у разі відсутності встановлення судами попередніх інстанцій факту укладення договору про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору, відсутні підстави для припинення спірних правовідносин між сторонами та для закриття провадження у справі.

Аналізуючи наведені вище норми закону, а також правові позиції Верховного Суду, колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірними висновки суду першої інстанції, що Законом № 1639-ІХ не передбачено припинення зобов`язання щодо суми основного боргу за поставлений газ, а лише визначено певну процедуру (заходи), яка надає можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом.

Тобто в даному випадку повинна бути вчинена юридично значима дія щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, зокрема, укладено договір про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору та/або договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування тощо.

Як свідчать матеріали справи, відповідача включено до Реєстру, що свідчить про те, що він є учасником процедури врегулювання заборгованості відповідно до Закону № 1639-ІХ та частково виконав певні умови процедури, яка направлена на врегулювання заборгованості.

Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо вчинення суб`єктами ринку природного газу, в тому числі і сторонами даного спору юридично значимих дій щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ (укладення договору про організацію взаєморозрахунків або договору про реструктуризацію заборгованості тощо).

При цьому, саме по собі ухвалення Закону № 1639-ІХ, яким визначено певну процедуру, яка надає можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом, шляхом вчинення юридично значимих дій щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, не свідчить про припинення зобов`язань сторін за типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", що є предметом спору у даній справі.

Тобто в даному випадку повинна бути вчинена юридично значима дія щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, зокрема, укладено договір про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору та/або договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування тощо.

Оскільки відповідач у цій справі не надав до суду будь-яких доказів на підтвердження вчинення сторонами юридично значимих дій, а саме укладення договору про організацію взаєморозрахунків або договору про реструктуризацію заборгованості тощо, як підставу для висновку про відсутність предмету спору та підстав для стягнення заборгованості з відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 906/1357/20.

А тому, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого природного газу, є вірним висновок суду першої інстанції, що відповідачем було порушено умови типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим судом першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 106 003 256, 35 грн.

Окрім заборгованості, позивач просив стягнути з відповідача пеню, 3 % річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання за спірним договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610 та частина 1 статті 612 ЦК України).

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У п. 4.5. договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про його арифметичну вірність, у зв`язку з чим судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 18 641 285, 59 грн за періоди: з 01.03.2022 по 31.08.2022 та з 01.04.2022 по 30.09.2022.

В той же час, відповідачем було заявлено про застосування спеціального строку позовної давності до вимог позивача про стягнення пені.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною першою статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - частина 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач нараховував пеню з 01.03.2022 по 31.08.2022 та з 01.04.2022 по 30.09.2022, тоді як звернувся до суду з вказаним позовом 22.05.2024.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, прийнятої відповідно до ст.29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611, тощо неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України №611 від 16.06.2021 строк дії карантину встановлено до 31.08.2021.

Тож, постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" було установлено на всій території України карантин з 12.03.2020, який тривав до 01.07.2023 відповідно до постанови КМУ № 651 від 27.06.2023.

Тобто, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача пені в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було продовжено на строк дії карантину.

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 року внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, доповнено пунктом 19 такого змісту: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

Враховуючи вищезазначені приписи законодавства, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не пропущено спеціальний строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду в частині стягнення пені, а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 18 641 285,59 грн за періоди: з 01.03.2022 по 31.08.2022 та з 01.04.2022 по 30.09.2022 правомірно задоволені.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

При цьому положення вказаної норми стосовно 3 % річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються у разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 6 355 590,70 грн 3 % річних за періоди: з 01.03.2022 по 29.02.2024 і з 01.04.2022 по 29.02.2024 та 31 720 012, 90 грн інфляційних втрат за періоди: з 01.03.2022 по 29.02.2024 та з 01.04.2022 по 29.02.2024, колегія суддів погоджується з ним та вважає його вірним, у зв`язку з чим вказані суми нарахувань правомірно були стягнуті з відповідача.

Акціонерним товариством "Київгаз" було подано клопотання про зменшення пені та 3 % річних, в якому відповідач просив суд зменшити розмір стягуваної з відповідача пені та 3 % річних на 90 %.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Проте, відповідач не довів наявність обставин, передбачених законодавством для зменшення розміру його відповідальності за неналежне виконання свого зобов`язання з оплати поставленого газу.

А тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення пені.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваних з відповідача 3 % річних на 90 %, колегія зазначає наступне.

В постанові від 18.03.2020 у справі №902/471/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також в умовах договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої у частині другій статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96 % річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені та процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вирішила справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

Водночас у справі, що переглядається, обставин такої очевидної неспівмірності заявлених до стягнення процентів річних, як у справі № 902/417/18, колегією суддів не встановлено.

Так, розмір відсотків річних не є надмірним порівняно із сумою заборгованості та його визначено у розмірі, який встановлений ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для зменшення 3 % річних, передбачених ст. 625 ЦК України.

Крім того, є необґрунтованими доводи відповідача в частині того, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотань про витребування доказів та зупинення провадження у справі, оскільки, як вже було встановлено судом вище за результатом розгляду аналогічних клопотань відповідача, підстав як для зупинення провадження у справі до розгляду справи № 910/3971/22, так і для витребування доказів у даній справі не має.

Доводи апелянта, що суд першої інстанції необґрунтовано не повернувся у підготовче судове засідання та не розглянув подані клопотання про призначення експертизи та зупинення провадження у справі колегія суддів також відхиляє, оскільки відповідно до правових позицій Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 26.01.2022 у справі № 907/651/18, обставини, які слугують підставою для прийняття рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

Представником відповідача не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість причин, що могли б стати підставою для повернення суду до стадії підготовчого провадження у справі № 910/6287/24.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/6287/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Київгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/6287/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/6287/24 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/6287/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повна постанова складена 18.03.2025

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко