Постанова

від 17.03.2025 по справі 924/700/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 року Справа №924/700/24 (924/1331/23)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Розізнана І.В. , суддя Юрчук М.І.

при секретарі судового засідання Піддубній Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.11.2024 (повний текст - 19.11.2024) у справі №924/700/24 (924/1331/23) (суддя Кочергіна В.О.)

за позовом Фермерського господарства "Золотий жайвір"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ясінського В.Є.

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

(в межах справи № 924/700/24 про банкрутство ФГ "Золотий жайвір")

за участі представників:

ФГ "Золотий жайвір" - Покотило Ю.В. (в режимі відеоконференції);

ТОВ "Суффле Агро Україна" (апелянт) - Стельмах Ю.М. (в режимі відеоконференції);від приватного виконавця Ясінського В.Є. не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 08.11.2024 у справі №924/700/24 (924/1331/23) задоволено позов Фермерського господарства "Золотий жайвір" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 17 травня 2023 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським Володимиром Євгеновичем, зареєстрований в реєстрі за №1487. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" на користь Фермерського господарства "Золотий жайвір" 2684,00грн витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

За доводами апелянта суд першої інстанції дійшов невідповідного висновку про те, що визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є належним способом захисту прав відповідача.

Звертає увагу, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/10685/23 було визначено порядок виконання спірного виконавчого напису та поновлено право позивача на погашення вимог за виконавчим написом шляхом першочергового звернення стягнення на заставне майно, зобов`язання ФГ «Золотий Жайвір» сплатити ТОВ «Суффле Агро Україна» грошові кошти за Аграрною розпискою є дійсним і право ТОВ «Суффле Агро Україна» звернути стягнення на заставне майно нікуди не ділось.

Також апелянт зазначає, що в момент вчинення виконавчого напису нотаріус не знав та не міг знати про наявність чи відсутність заставного майна та правомірно зазначив порядок виконання Аграрної розписки як шляхом звернення стягнення на заставне майно, так і шляхом звернення стягнення на грошові кошти у разі відсутності предмета застави.

Стверджує, що висновок Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №645/1979/15-ц передбачає, що виконавчий напис може бути оскаржений з підстав неправомірності вимог стягувача та порушення нотаріусом процедури вчинення напису.

На переконання апелянта суд мав би застосувати до даних відносин ст.ст.5, 6, 12 Закону України «Про аграрні розписки» та ст.ст.572, 579 Цивільного кодексу України.

Звертає увагу, що у виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Стверджує, що зі змісту оскаржуваного виконавчого напису вбачається, що він містить усі обов`язкові реквізити, передбачені як у ст. 89 Закону України «Про нотаріат», так і у ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Апелянт вважає, що суд мав би застосувати до даних відносин ст.ст.87, 89, 90 Закону України «Про нотаріат» та ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

Звертає увагу, що між позивачем та приватним виконавцем існував спір щодо порядку виконання виконавчого напису, який був остаточно вирішений рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року у справі №560/10685/23. Відповідач як стягувач, попри те, що не згідний із висновками суду, його не оскаржував та прийняв та погодився із його доводами.

Тому апелянт вважає, що права позивача були відновлені і на сьогодні оскарження виконавчого напису, крім усього зазначеного, не є ефективним способом захисту прав позивача, оскільки призведе, навпаки, до втрати відповідачем можливості на ефективне відновлення своїх прав, оскільки єдина фактично управнена сторона в даному процесі - це саме відповідач, який профінансував посівну кампанію позивача і не отримав оплати за поставлені товари.

Також за доводами апелянта суд першої інстанції задовольняючи позов безпідставно вийшов за межі позовних вимог, оскільки застосував до даних правовідносин норми Закону України «Про аграрні розписки» на які позивач не посилався у позовній заяві.

На підставі викладеного апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.11.2024 у справі №924/700/24 (924/1331/23) та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову; судові витрати по сплату судового збору просить покласти на позивача.

Апеляційна скарга сформована в системі "Електронний суд" ЄСІТС 06.12.2024 та надійшла до суду апеляційної інстанції 09.12.2024 (згідно відмітки канцелярії суду).

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №924/700/24 (924/1331/23) у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Розізнана І.В., суддя Коломис В.В.

Листом від 09.12.2024 матеріали справи витребувано з Господарського суду Хмельницької області.

Матеріали справи №924/700/24 (924/1331/23) надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду 16.12.2024.

Розпорядженням в.о.керівника апарату від 27.12.2024, у зв`язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Саврія В.А. та судді - члена колегії Розізнаної І.В., відповідно до ст.32 ГПК України, ст.155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п.18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді у справі №924/700/24 (924/1331/23). Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2024 визначено для розгляду справи №924/700/24 (924/1331/23) колегію суддів у складі: головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Гудак А.В., суддя Коломис В.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.11.2024 у справі №924/700/24 (924/1331/23).

08.01.2025 через систему «Електронний суд» представником Фермерського господарства «Золотий жайвір» було подано письмовий відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві позивач зазначає, що боржник, який має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Як вбачається зі змісту оспорюваного виконавчого напису, останнім вирішено вимоги кредитора задовольнити за рахунок грошових коштів, наявних на банківському рахунку боржника, та/або будь-яких рахунків, відкритих на ім`я боржника, шляхом зарахування вказаної грошової суми боргу на рахунок кредитора для зарахування грошових коштів банківський рахунок кредитора. У випадку відсутності та/або недостатності зазначеної суми грошових коштів на рахунку боржника, зазначені вимоги кредитора задовольнити за рахунок коштів, виручених від реалізації предмету застави.

Тобто, за оспорюваним виконавчим написом, нотаріус передбачив можливість задоволення вимог кредитора, які забезпечені заставою, двома способами: 1) шляхом стягнення відповідної суми грошових коштів з рахунків позивача, а у разі їх недостатності, 2) шляхом звернення стягнення заборгованості на предмет застави.

При цьому, нотаріус самостійно визначив першочерговість способу виконання виконавчого напису за рахунок стягнення грошових коштів з рахунку боржника.

У зв`язку із цим позивач вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вчинення виконавчого напису нотаріуса такого змісту не узгоджується з положеннями ст.89 Закону України "Про нотаріат", п. 4 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, за яким виконавчий напис має містити суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, тобто, один безальтернативний спосіб задоволення вимог кредитора.

Позивач звертає увагу, що ні Закон України «Про нотаріат», ні Закон України «Про виконавче провадження», ні Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, не визначає повноваження нотаріуса щодо встановлення черговості способів примусового виконання виконавчого напису.

При цьому, звернення стягнення на предмет застави та стягнення заборгованості є різними способами захисту порушеного права, адже порядок задоволення вимог заставодержателя врегульовано спеціальними нормами, а саме ст.ст.7,13 Закону України "Про аграрні розписки", розділом ХІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі Інструкція №512/5).

В оспорюваному виконавчому написі нотаріус в порушення приписів ст.ст.89, 90 Закону України "Про нотаріат" зазначив, що у випадку відсутності або недостатності коштів на рахунках відповідача, тобто передбачив першочерговий спосіб та порядок виконання виконавчого напису саме у вигляді стягнення коштів, чим перевищив повноваження під час вчинення виконавчого напису.

Позивач стверджує, що наведене свідчить про порушення встановленої законом процедури вчинення виконавчого напису шляхом визначення першочергового способу виконання, який суперечить ч.2 ст.13 та ст.7 Закону України "Про аграрні розписки", що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

На підставі викладеного представник позивача просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.11.2024 у справі №924/700/24 (924/1331/23) без змін.

Розпорядженням керівника апарату від 23.01.2024, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п.7.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, передано судову справу №924/700/24(924/1331/23) раніше визначеному складу суду.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.01.2025 визначено для розгляду справи №924/700/24 (924/1331/23) колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Розізнана І.В., суддя Коломис В.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.11.2024 у справі №924/700/24 (924/1331/23) колегією суддів у складі головуючий суддя Саврій В.А., суддя Розізнана І.В., суддя Коломис В.В. Розгляд апеляційної скарги призначено на 24.02.2025 об 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59, у залі судових засідань №4 (ВКЗ).

27.01.2025 від судді Коломис В.В. надійшла заява про самовідвід у справі №924/700/24 (924/1331/23), оскільки постановою Верховного Суду від 06.06.2024 було скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 у справі №924/1331/23 (головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В., суддя Павлюк І.Ю.).

Ухвалою суду від 28.01.2025 заяву судді Коломис В.В. про самовідвід у справі задоволено. Відведено суддю Коломис В.В. від участі у справі №924/700/24(924/1331/23). Матеріали справи передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого судді-члена колегії відповідно до ст.32 ГПК України.

Ухвалою суду від 29.01.2025 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.11.2024 у справі №924/700/24 (924/1331/23) колегією суддів у складі головуючий суддя Саврій В.А., суддя Розізнана І.В., суддя Юрчук М.І. Розгляд апеляційної скарги призначено на 24.02.2025 об 10:00 год.

Ухвалою суду від 24.02.2025 розгляд справи відкладено на 17.03.2025 об 14:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №4 (ВКЗ).

10.03.2025 через систему «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" подано додаткові пояснення у справі.

У поясненнях представник звертає увагу, що у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 19.02.2025 у справі №924/700/24 про банкрутство ФГ «Золотий Жайвір», судом касаційної інстанції було зроблено висновок стосовно безспірності грошових вимог за фінансовою аграрною розпискою на якій було вчинено оспорюваний виконавчий напис.

Як стверджує апелянт, вищевказаний висновок Верховного Суду щодо аграрної розписки на якій вчинено спірний виконавчий напис свідчить про те, що ФГ «Золотий Жайвір» має безспірну заборгованість перед ТОВ «Суффле Агро Україна» в сумі 2555000,00 гривень за Аграрною розпискою, а отже виконавчий напис було вчинено правомірно.

За доводами апелянта, вказані висновки підтверджують доводи апеляційної скарги та спростовують висновки суду першої інстанції і мають бути взяті до уваги апеляційним судом.

У судове засідання суду апеляційної інстанції 17.03.2025 приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ясінський В.Є. не з`явився та не забезпечив явку свого представника, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

У судовому засіданні 17.03.2025 представник ТОВ "Суффле Агро Україна" (апелянт) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.11.2024 у справі №924/700/24 (924/1331/23) та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову; судові витрати по сплату судового збору просить покласти на позивача.

Представник ФГ "Золотий жайвір" заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.11.2024 у справі №924/700/24 (924/1331/23) залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Суффле Агро Україна" без задоволення.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

28.01.2022 Фермерським господарством "Золотий жайвір", м.Волочиськ, вул.Запорізька, 11, Волочиського району, Хмельницької області (код ЄДРПОУ 35578504) - Боржник, від імені та в інтересах якого діє Дацків Ігор Васильович, на підставі довіреності, посвідченої 22.12.2020 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. за реєстровим №2694 було видано фінансову аграрну розписку.

Згідно з пунктом 1 Розписка встановлює безумовне грошове зобов`язання боржника сплатити кредитору грошову суму у 2555000,00грн, що є еквівалентом в товарному розрахунку (загальна кількість врожаю пшениці "Зерно" 350тонн, розрахункова ціна за 1 тонну зерна 7300грн, у строк до 25.06.2022 включно).

Пунктом 2 Розписки встановлено, що кредитором та отримувачем коштів за цією Аграрною розпискою є ТОВ "Суффле Агро Україна", с.Крупець, вул.Богдана Хмельницького, 43, Славутського району Хмельницької області (код ЄДРПОУ 34863309).

Згідно з п.3 Розписки, статус кредитора підтверджується Договором №1300028292 від 01.12.2019, укладеним між боржником та кредитором.

Відповідно до п.4 Розписок Боржник зобов`язується здійснити оплату згідно п. 1 розписки в безготівковій формі на рахунок кредитора НОМЕР_1 в АТ "Креді Агріколь Банк". Під "Здійсненням оплати" розуміється зарахування грошових коштів на зазначений вище рахунок кредитора.

Згідно з п.5 Розписки, в забезпечення виконання зобов`язання за цією Розпискою боржник передає в заставу майбутній врожай Зерна, що вирощується (має вирощуватися відповідно до декларації Боржника) на земельних ділянках (що йменується тут-та надалі - Майбутній врожай) із переліком земельних ділянок, які зазначені в таблиці Розписок.

09.05.2023 ТОВ "Суффле Агро Україна" звернулось до ФГ "Золотий жайвір" із письмовою вимогою №1/ар терміново виконати взяті на себе зобов`язання за фінансовою аграрною розпискою від 28.01.2022 №117 та здійснити оплату безумовного грошового зобов`язання у сумі 2555000,00грн.

Надсилання вимоги підтверджується долученими описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною №0208109065730 від 10.05.2023 та фіскальним чеком від 10.05.2023.

15.05.2023 ТОВ "Суффле Агро Україна" звернулось до ФГ "Золотий жайвір" із листом за №2032, в якому повідомило про те, що господарство має невиконане безумовне грошове зобов`язання боржника за аграрною розпискою у сумі 2555000,00грн.

17.05.2023 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Ясінським Володимиром Євгеновичем вчинено виконавчий напис про стягнення з боржника - Фермерського господарства "Золотий Жайвір" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" на підставі фінансової аграрної розписки, посвідченої Щербатюк Н.М., приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області від 28.01.2022 за реєстром №117, зареєстрованій в Реєстрі аграрних розписок 28.01.2022 за №8122, якою встановлено безумовне грошове зобов`язання боржника сплатити кредитору грошову суму в розмірі 2555000,00грн, у строк до 25.06.2022, який було зареєстровано в реєстрі за №1487.

Цим виконавчим написом стягнуто з Фермерського господарства "Золотий Жайвір" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" 2555000,00грн - безумовне зобов`язання за Аграрною розпискою та 34000,00 грн - плата за вчинення виконавчого напису.

Нотаріус визначив, що зазначені вимоги кредитора задовольнити за рахунок грошових коштів, наявних на банківському рахунку боржника за стандартом IBAN: НОМЕР_2 АБ Укргазбанк", та/або будь-яких рахунків, відкритих на ім`я боржника, шляхом зарахування вказаної грошової суми боргу на рахунок кредитора для зарахування грошових коштів банківський рахунок за стандартом IBAN: НОМЕР_1 в АТ "Креді Агріколь Банк".

У випадку відсутності та/або недостатності зазначеної суми грошових коштів на рахунку боржника, зазначені вимоги кредитора задовольнити за рахунок коштів, виручених від реалізації предмету застави.

Загальна кількість врожаю пшениці (Зерно), 30 тонн, розрахункова якість 3 клас, ДСТУ 3768:2019, що вирощується на земельних ділянках вказаних у п.5 цієї Аграрної розписки та передані в заставу згідно з Аграрною розпискою (зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 28.01.2022 за №29658160).

У разі його недостатності врожаю іншої сільськогосподарської продукції, що вирощується чи буде вирощуватись на вказаних у п.5 цієї Аграрної розписки земельних ділянках.

У разі відсутності в натурі предмета застави, що має бути переданий Кредитору за аграрною розпискою, Кредитор за аграрною розпискою має право на задоволення своїх вимог за рахунок іншого майна боржника.

Рахунок кредитора для зарахування коштів: банківський рахунок за стандартом UBAN: НОМЕР_1 в АТ "Креді Агріколь Банк".

У випадку відсутності та/або недостатності зазначеної суми грошових коштів на рахунках боржника, зазначені вимоги кредитора задовольнити за рахунок коштів, виручених від реалізації предмету застави:

- загальна кількість врожаю пшениці (зерно), 350 тонн; розрахункова якість - 3 клас; ДСТУ 3768:2019, що вирощується на земельних ділянках у п.5 цієї Аграрної розписки, та переданий в заставу згідно з аграрною розпискою (зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 28.01.2022 №29658160).

- у разі його недостатності - врожаю іншої сільськогосподарської продукції, що вирощується чи буде вирощуватися на вказаних у п.5 цієї аграрної розписки земельних ділянках.

- у разі відсутності в натурі предмета застави, що має бути переданий кредитору за аграрною розпискою, кредитор за аграрною розпискою має право на задоволення своїх вимог за рахунок іншого майна боржника.

Цей виконавчий напис набирає чинності з дня його вчинення і може бути пред`явлений до примусового виконання протягом трьох років.

Матеріали справи містять:

- довідку (лист) №2044 від 17.05.2023, яким ТОВ "Суффле Агро Україна" звернулось до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Ясінського Володимира Євгеновича з проханням вчинити виконавчий напис на підставі фінансової аграрної розписки від 28.01.2022;

- довіреність від 18.07.2022, видана ТОВ "Суффле Агро Україна" адвокатам на представництво інтересів товариства, посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Ясінським Володимиром Євгеновичем 17.05.2023.

23.05.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Банадигою В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №71879581 за виконавчим написом №1487 від 17.05.2023.

23.05.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Банадигою В.В. винесено постанову про арешт коштів боржника - ФГ "Золотий Жайвір".

24.05.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Банадигою В.В. винесено постанову про арешт транспортних засобів боржника - ФГ "Золотий Жайвір" у кількості 7 одиниць.

26.05.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Банадигою В.В. винесено постанову про арешт рухомого, нерухомого майна та майнові права боржника - ФГ "Золотий Жайвір".

02.06.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Банадигою В.В. винесено постанову про арешт транспортних засобів боржника - ФГ "Золотий Жайвір" у кількості 4 одиниць.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.07.2023 у справі №560/10685/23 задоволено позов Фермерського господарства "Золотий жайвір" до приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадиги Володимира Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Визнано протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадиги Володимира Васильовича, пов`язані із накладенням арешту на майно та кошти боржника у виконавчому провадженні №71879581, які не є предметом застави фінансової аграрної розписки, посвідченої Щербатюк Н.М., приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області 28.01.2022 за реєстром №117, та зареєстрованій в реєстрі аграрних розписок 28.01.2022 за №8122.

Визнано протиправними та скасовано постанови приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадиги Володимира Васильовича від 23 травня 2023року про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №71879581; від 24 травня 2023року про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №71879581; від 26 травня 2023року про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №71879581; від 02 червня 2023року про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №71879581.

Рішення набрало законної сили 31.07.2023.

Приймаючи рішення від 14.07.2023 у справі №560/10685/23 суд виходив із того, що з доказів наданих сторонами, приватний виконавець Банадига Володимир Васильович на підставі заяви стягувача від 19.05.2023 про відкриття виконавчого провадження та примусове виконання виконавчого напису нотаріуса виніс постанови про накладення арешту на кошти, а також рухоме та нерухоме майно боржника в межах суми стягнення. Абзац 2 частини 2 Розділу ХІ Інструкції №512/5 передбачає, що у разі відсутності у боржника предмета застави за аграрною розпискою державний виконавець вживає заходів щодо його розшуку в порядку, передбаченому цією Інструкцією. Жодних доказів про те, що предмет застави за аграрною розпискою відсутній, відповідач суду не надав. Також суду не було надано інформації про те, чи вживав відповідач заходів щодо його розшуку в порядку, передбаченому цією Інструкцією. вищенаведені обставини засвідчують наявність предмета застави у боржника та можливість задоволення вимог кредитора за рахунок саме предмета застави в першу чергу. З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо накладення арешту на кошти та майно боржника, а також дії, пов`язані із накладенням арешту та списанням грошових коштів боржника у виконавчому провадженні №71879581, протиправними.

Матеріали даної справи містять також Інформацію про виконавче провадження від 21.12.2023, яке підтверджує виконання рішення суду у виконавчому провадженні №71879581.

У позовній заяві у справі №924/700/24 (924/1331/23) позивач просив визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським В.Є. від 17.05.2023 зареєстрований в реєстрі за №1487, таким, що не підлягає виконанню, оскільки він суперечить положенням ст. ст. 89, 90 ЗУ "Про нотаріат", а також ст. 51 ЗУ "Про виконавче провадження" та розділу XI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, додаткових пояснень, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Як встановлено частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 18 Цивільного кодексу України передбачає захист цивільних прав нотаріусом, згідно з якою нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановленому законом.

Верховний Суд у постанові від 23.06.2020 у справі №645/1979/15-ц виклав наступну правову позицію: «З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису».

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 17.05.2023 приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Ясінського Володимира Євгеновича про стягнення з боржника - Фермерського господарства "Золотий Жайвір" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна".

Спірний виконавчий напис вчинено на фінансовій аграрній розписці, посвідченій Щербатюк Н.М., приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Ясінським В.Є. 28.01.2022 за реєстром №117, зареєстрованій в Реєстрі аграрних розписок 28.01.2022 за №8122.

Статтею 1 Закону України "Про аграрні розписки" встановлено, аграрна розписка - це товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов`язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах.

Як передбачено ст.5 Закону України "Про аграрні розписки", фінансова аграрна розписка - це аграрна розписка, що встановлює безумовне зобов`язання боржника сплатити грошову суму, розмір якої визначається за погодженою боржником і кредитором формулою з урахуванням цін на сільськогосподарську продукцію у визначеній кількості та якості.

У статті 6 Закону України "Про аграрні розписки" визначено вимоги та обов`язкові реквізити фінансової аграрної розписки, зокрема: 1) назва - "Фінансова аграрна розписка"; 2) строк сплати коштів; 3) реквізити кредитора та умови про подальшу передачу прав за аграрною розпискою; 4) предмет - безумовне зобов`язання сплатити грошові кошти, визначення формули розрахунку розміру грошового зобов`язання боржника, кількості та родових ознак сільськогосподарської продукції, що є невід`ємною частиною такої формули; 5) умови та місце сплати грошових коштів; 6) опис предмета застави, у тому числі інформація щодо кадастрового номера, місця розташування, правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких вирощується заставлений майбутній врожай сільськогосподарської продукції; 7) дата та місце видачі; 8) ім`я боржника, його місце реєстрації, реєстраційний номер облікової картки платника податків (номер та серія паспорта у разі, якщо особа через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідні податкові органи) та підпис - для фізичних осіб. Найменування, адреса місцезнаходження, код ЄДРПОУ, підпис уповноваженої особи - для юридичних осіб. У разі якщо боржників два і більше, зазначаються дані всіх боржників. Боржник та кредитор можуть домовитися про включення до тексту фінансової аграрної розписки додаткових умов, що не суперечать положенням цього Закону. Документ, що не відповідає вимогам цієї статті, не є аграрною розпискою.

Статтею 7 Закону України "Про аграрні розписки" врегульовано питання забезпечення виконання зобов`язань боржника за аграрною розпискою заставою його майбутнього врожаю. Предметом такої застави може бути виключно майбутній врожай сільськогосподарської продукції. Розмір застави повинен бути не меншим за розмір зобов`язання за аграрною розпискою. На день видачі аграрної розписки майбутній врожай сільськогосподарської продукції не може перебувати в інших заставах, ніж за аграрними розписками. На день збору врожаю предметом застави стає відповідна кількість зібраної сільськогосподарської продукції. Обов`язок доведення походження зібраної сільськогосподарської продукції покладається на боржника за аграрною розпискою. Застава майбутнього врожаю сільськогосподарської продукції за аграрною розпискою наділяє кредитора правом у разі невиконання боржником зобов`язання за аграрною розпискою у порядку примусового виконання зобов`язання боржника за аграрною розпискою одержати задоволення вимог за рахунок заставленого майбутнього врожаю сільськогосподарської продукції переважно перед іншими кредиторами цього боржника за аграрною розпискою. Задоволення вимог кредитора за аграрною розпискою за рахунок заставленого майбутнього врожаю сільськогосподарської продукції здійснюється за вибором кредитора за аграрною розпискою у будь-який спосіб, не заборонений законом, у тому числі шляхом передачі йому права власності на предмет застави в рахунок погашення майнового зобов`язання боржника за товарною аграрною розпискою, наділення кредитора за аграрною розпискою правом доростити заставлений майбутній врожай сільськогосподарської продукції, зібрати врожай сільськогосподарської продукції самостійно або уповноваженою ним особою та погасити майнове зобов`язання боржника за товарною аграрною розпискою шляхом набуття права власності на таку зібрану (вирощену) сільськогосподарську продукцію або погасити грошове зобов`язання боржника за фінансовою аграрною розпискою шляхом укладення договору купівлі-продажу заставленої сільськогосподарської продукції з іншою особою - покупцем (у тому числі шляхом укладення договору на публічних торгах) з отриманням у рахунок виконання зобов`язань боржника за аграрною розпискою плати за таким договором. Витрати, здійснені кредитором за аграрною розпискою на дорощення та збір врожаю заставленої сільськогосподарської продукції, відшкодовуються боржником за аграрною розпискою окремо в порядку, передбаченому законодавством для відшкодування майнової шкоди. У разі загибелі посівів, майбутній врожай з яких є предметом застави за аграрною розпискою, боржник за аграрною розпискою зобов`язаний за погодженням з кредитором за аграрною розпискою замінити предмет застави іншим аналогічним або рівноцінним майном, про що на аграрній розписці робиться напис, який скріплюється підписами уповноважених представників боржника та кредитора за аграрною розпискою. Якщо боржник за аграрною розпискою не досягне згоди з кредитором за аграрною розпискою про інший предмет застави у разі загибелі посівів, майбутній врожай з яких є предметом застави за аграрною розпискою, предметом застави за аграрною розпискою стає майбутній врожай сільськогосподарської продукції, що вирощується на земельній ділянці, на якій розміщувалися загиблі посіви.

Після збору врожаю та повного погашення за рахунок такої сільськогосподарської продукції зобов`язань боржника за аграрною розпискою решта зібраної (вирощеної) сільськогосподарської продукції або отриманих від її реалізації коштів залишається у боржника за аграрною розпискою.

У разі недостатності зібраного врожаю для повного погашення за рахунок такої сільськогосподарської продукції зобов`язань боржника за аграрною розпискою предметом застави за аграрною розпискою стає майбутній врожай будь-якої іншої сільськогосподарської продукції, що вирощується або буде вирощуватися боржником за аграрною розпискою на земельній ділянці, на якій до цього вирощувалася сільськогосподарська продукція, майбутній врожай якої був предметом застави за аграрною розпискою, до повного виконання зобов`язань боржника за аграрною розпискою, якщо інше не встановлено за домовленістю сторін аграрної розписки.

Виконання зобов`язань за аграрною розпискою може забезпечуватися додатково будь-якими передбаченими законодавством України видами забезпечення виконання зобов`язань.

Предмет застави може бути застрахований кредитором за аграрною розпискою або боржником за аграрною розпискою. Кредитор та боржник можуть домовитися про спільне здійснення витрат на страхування предмета застави за аграрною розпискою.

Нормами статті 12 Закону України "Про аграрні розписки" врегульовано порядок виконання зобов`язань за аграрними розписками: фінансові аграрні розписки виконуються шляхом перерахування боржником за аграрною розпискою грошових коштів на вказаний кредитором за аграрною розпискою банківський рахунок. Кредитор за аграрною розпискою зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання виконання зобов`язання за аграрною розпискою зробити на аграрній розписці напис "Виконано", що скріплюється підписом кредитора, і повернути таку аграрну розписку боржнику. Повернення здійснюється шляхом особистої передачі аграрної розписки від кредитора до боржника, а в разі неможливості - шляхом направлення цінним листом з описом вкладення на адресу боржника, вказану в аграрній розписці.

Після повернення боржнику за аграрною розпискою оригіналу аграрної розписки з відміткою про її виконання боржник за аграрною розпискою має право звернутися до особи, яка вчиняє нотаріальні дії, для внесення запису про виконання аграрної розписки до відповідних реєстрів.

Як було правильно відмічено судом першої інстанції, відповідальність боржника за невиконання зобов`язань за аграрною розпискою врегульовано у статті 13 Закону України "Про аграрні розписки", відповідно до частини другої якої, у разі невиконання боржником за аграрною розпискою зобов`язань за аграрною розпискою у вказаний у ній строк кредитор за аграрною розпискою має право звернутися до особи, уповноваженої вчиняти нотаріальні дії, за вчиненням виконавчого напису, який підлягає негайному виконанню і на підставі якого орган або особа, що здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів протягом семи днів забезпечує передачу кредитору за аграрною розпискою предмета застави аграрної розписки.

При цьому, статтею 87 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 88 Закону України "Про нотаріат" містить певну умову вчинення виконавчих написів, зокрема, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Отже, вчинення виконавчого напису нотаріусом є способом захисту цивільних прав у позасудовому порядку.

За змістом ст.90 Закону України "Про нотаріат" стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Закон України "Про виконавче провадження" визначає виконавчий напис як підставу виконання (пункт 3 ч.1 ст.3).

Як правильно зазначає суд першої інстанції, наведені норми законодавства передбачають, що нотаріальна дія у вигляді вчинення виконавчого напису стосується саме посвідчення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна та є розпорядженням про примусове виконання.

При цьому вчинення такої нотаріальної дії має відповідати вимогам законодавчих та підзаконних актів, якими врегульовано певний вид правовідносин щодо примусового виконання зобов`язань за якими вчиняється виконавчий напис та відбуватись в межах повноважень та у спосіб, якими наділений нотаріус.

Із змісту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що останнім вирішено вимоги кредитора задовольнити за рахунок грошових коштів, наявних на банківському рахунку боржника за стандартом IBAN: НОМЕР_2 АБ Укргазбанк", та/або будь-яких рахунків, відкритих на ім`я боржника, шляхом зарахування вказаної грошової суми боргу на рахунок кредитора для зарахування грошових коштів банківський рахунок за стандартом IBAN: НОМЕР_1 в АТ "Креді Агріколь Банк". У випадку відсутності та/або недостатності зазначеної суми грошових коштів на рахунку боржника, зазначені вимоги кредитора задовольнити за рахунок коштів, виручених від реалізації предмету застави. Загальна кількість врожаю пшениці (Зерно), 30 тонн, розрахункова якість 3 клас, ДСТУ 3768:2019, що вирощується на земельних ділянках вказаних у п.5 цієї Аграрної розписки та передані в заставу згідно з Аграрною розпискою (зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 28.01.2022 за №29658160). У разі його недостатності врожаю іншої сільськогосподарської продукції, що вирощується чи буде вирощуватись на вказаних у п. 5 цієї Аграрної розписки земельних ділянках. Уразі відсутності в натурі предмета застави, що має бути переданий Кредитору за аграрною розпискою, Кредитор за аграрною розпискою має право на задоволення своїх вимог за рахунок іншого майна боржника. Рахунок кредитора для зарахування коштів: банківський рахунок за стандартом UBAN: НОМЕР_1 в АТ "Креді Агріколь Банк".

Тобто, за оспорюваним виконавчим написом, нотаріус передбачив можливість задоволення вимог кредитора, які забезпечені заставою, двома способами: 1) шляхом стягнення відповідної суми грошових коштів з рахунків позивача, а у разі їх недостатності, 2) шляхом звернення стягнення заборгованості на предмет застави.

При цьому, нотаріус самостійно визначив першочерговість способу виконання виконавчого напису за рахунок стягнення грошових коштів з рахунку боржника.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вчинення виконавчого напису нотаріуса такого змісту не узгоджується з положеннями ст.89 Закону України "Про нотаріат", п. 4 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, за яким виконавчий напис має містити суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, тобто, один безальтернативний спосіб задоволення вимог кредитора.

Як правильно зазначає суд першої інстанції, ні Закон України "Про нотаріат", ні Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (Глава 16 (Вчинення виконавчих написів) не визначає повноваження нотаріуса щодо встановлення черговості способів примусового виконання виконавчого напису.

При цьому, звернення стягнення на предмет застави та стягнення заборгованості є різними способами захисту порушеного права, адже порядок задоволення вимог заставодержателя врегульовано спеціальними нормами, а саме ст.ст.7, 13 Закону України "Про аграрні розписки", розділом ХІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі Інструкція №512/5).

Так, відповідно до пункту 2 розділу ХІ Інструкції №512/5, протягом семи днів з дня відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису нотаріуса, вчиненого на аграрній розписці, виконавець забезпечує передачу кредитору за аграрною розпискою предмета застави аграрної розписки.

У пункті 3 розділу ХІ Інструкції №512/5 унормовано, що виконання виконавчого напису нотаріуса, вчиненого на аграрній розписці, у якому зазначено суму коштів, що підлягає стягненню, здійснюється в порядку, передбаченому статтею 51 Закону України "Про виконавче провадження".

Якщо звернутись до змісту ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження", остання визначає, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.

У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернено стягнення на заставлене майно, виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 15 частини першої статті 39 цього Закону.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі.

Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок місцевого господарського суду, що в оспорюваному виконавчому написі нотаріус в порушення приписів ст.ст.89, 90 Закону України "Про нотаріат" передбачив першочерговий спосіб та порядок виконання виконавчого напису саме у вигляді стягнення коштів, чим перевищив повноваження під час вчинення виконавчого напису.

Наведене свідчить про порушення встановленої законом процедури вчинення виконавчого напису шляхом визначення першочергового способу виконання, який суперечить ч.2 ст.13 та ст.7 Закону України "Про аграрні розписки", що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Щодо твердження апелянта, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки застосував до даних правовідносин норми Закону України «Про аграрні розписки» на які позивач не посилався у позовній заяві, колегія суддів зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 роз`яснила, що принцип jura novit curia зобов`язує суд самостійно перевірити доводи сторін під час розгляду справи.

З`ясувавши ж, що сторона чи інший учасник процесу, обґрунтовуючи свої вимоги або заперечення, послались на неналежні норми права, суд самостійно кваліфікує? спірні відносини та прийняти рішення на основі правильних норм матеріального і процесуального права, тобто застосовує положення, які дійсно регулюють відповідні ?правовідносини.

Окремо зазначено, що самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Додатково про обов`язок суду застосувати принцип jura novit curia Велика Палата Верховного Суду зазначила в постанові від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц:

Отже, суд першої інстанції виконав свої обов`язки надати правову кваліфікацію відносинам сторін з огляду на факти, встановлені під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Крім цього, не приймаються до уваги посилання апелянта на обставини та висновки, встановлені у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 19.02.2025 у справі №924/700/24, оскільки у справі №924/700/24 (924/1331/23) інший предмет спору, а саме - визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У вказаній апелянтом постанові предметом перегляду було встановлення підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство та факту безспірності вимог кредитора за аграрною розпискою.

Всупереч твердженням апелянта, Верховним Судом у постанові від 19.02.2025 у справі №924/700/24 не констатувались висновки про правомірність вчинення спірного виконавчого напису.

Навпаки, Верховний Суд у постанові від 19.02.2025 у справі №924/700/24 зазначив наступне: «Спори щодо договору поставки між сторонами, щодо законності виконавчого напису чи спори боржника із приватним виконавцем щодо порядку виконання виконавчого напису не є спором про право в розумінні статті 39 КУзПБ в контексті наявності безумовної та безспірної заборгованості за аграрною розпискою, що стала підставою для звернення із заявою про відкриття провадження у даній справі про банкрутство. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність спору про право, оскільки в силу прямо встановленого правового регулювання Закону України "Про аграрні розписки", наявність аграрної розписки, самостійно виданої самим скаржником, який визначив суму безумовного грошового зобов`язання за нею та строк виконання зобов`язання, без відмітки про її виконання, є достатнім підтвердженням безспірності вимог кредитора за аграрною розпискою, що відповідає приписам статті 13 Закону України «Про аграрні розписки».

Тобто, Верховний Суд дійшов висновку про наявність безумовної та безспірної заборгованості за аграрною розпискою, незважаючи на відсутність чи наявність виконавчого напису, його законності чи незаконності.

При цьому, наявність чи відсутність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, Верховним Судом не встановлювалися.

Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів, враховуючи засади добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, вважає обґрунтованим та правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову Фермерського господарства "Золотий жайвір" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого 17 травня 2023 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським Володимиром Євгеновичем, зареєстрованого в реєстрі за №1487.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.11.2024 у справі №924/700/24 (924/1331/23) залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскарженою до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 20.03.2025.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Юрчук М.І.