Рішення

від 18.03.2025 по справі 924/700/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"18" березня 2025 р. Справа № 924/700/24 (604/822/24)

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., при секретарі судового засідання Висоцькій А.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 с. Підволочиськ Тернопільського району Тернопільської області

до Фермерського господарства "Золотий жайвір" м. Волочиськ Хмельницької області

про визнання права власності на посіви (сходи) та врожай сої 2024

та за зустрічним позовом Фермерського господарства "Золотий жайвір" м. Волочиськ Хмельницької області

до ОСОБА_1 с. Підволочиськ Тернопільського району Тернопільської області

про стягнення 138540,58грн збитків

(в межах справи №924/700/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" с. Крупець Славутського району Хмельницької області про банкрутство Фермерського господарства "Золотий жайвір" м. Волочиськ Хмельницької області)

За участю:

від первісного позивача: Хацкевич Р.М. згідно Ордера серія ВО №1096561 від 30.01.2025 (в режимі відеоконференції

від первісного відповідача: Покотило Ю.В. згідно Ордера серія ВО№1096137 від 24.01.2025 (в режимі відеоконференції)

розпорядник майна арбітражний керуючий Білик О.А. не з`явився

З оголошенням перерви в судовому засіданні 11.02.2025 та 10.03.2025.

18.03.2025 в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до ст. 240 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 21.06.2024р. відкрито провадження у справі №604/822/24 за позовом ОСОБА_1 с. Підволочиськ Тернопільського району Тернопільської області до Фермерського господарства "Золотий жайвір" м. Волочиськ Хмельницької області про визнання права власності на посіви (сходи) та врожай сої 2024 року, що зростає на земельній ділянці з кадастровим номером 6124685700:01:001:0398 площею 1,5257га.

17.07.2024 Фермерським господарством "Золотий жайвір" м. Волочиськ Хмельницької області подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 с. Підволочиськ Тернопільського району Тернопільської області про стягнення 138540,58грн збитків.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 18.10.2024р. по справі №604/822/24 прийнято до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 с. Підволочиськ Тернопільського району Тернопільської області до Фермерського господарства "Золотий жайвір" м. Волочиськ Хмельницької області про визнання права власності на посіви (сходи) та врожай сої 2024 року, що зростає на земельній ділянці з кадастровим номером 6124685700:01:001:0398 площею 1,5257га та вимоги за зустрічним позовом Фермерського господарства "Золотий жайвір" до ОСОБА_1 с. Підволочиськ Тернопільського району Тернопільської області про стягнення 138540,58грн збитків.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2024 відкрито провадження у справі №924/700/24 (суддею В.О. Кочергіною) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" с. Крупець Славутського району Хмельницької області до Фермерського господарства "Золотий Жайвір" м. Волочиськ Хмельницької області про банкрутство юридичної особи.

Ухвалою Підволочиського районного суду від 16.12.2024 матеріали цивільної справи №604/822/24 за позовом ОСОБА_1 с. Підволочиськ Тернопільського району Тернопільської області до Фермерського господарства "Золотий жайвір" м. Волочиськ Хмельницької області про визнання права власності на посіви (сходи) та врожай сої 2024 та за зустрічним позовом Фермерського господарства "Золотий жайвір" м. Волочиськ Хмельницької області до ОСОБА_1 с. Підволочиськ Тернопільського району Тернопільської області про стягнення 138540,58грн збитків передано на розгляд до Господарського суду Хмельницької області, в провадженні якого перебуває справа №924/700/24.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.01.2025, справу №924/700/24(604/822/24) передано для розгляду судді Кочергіній В.О. (підстави передачі: п. 6.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду).

Ухвалою суду від 20.01.2025 справу №924/700/24(604/822/24) прийнято до провадження та призначено судове засідання у справі на 11:00год. 11.02.2025. Цією ж ухвалою запропоновано учасникам процесу до дня судового засідання подати письмові позиції з приводу спірних правовідносин.

11.02.2025 в судовому засіданні судом оголошено перерву до 11:00год. 10.03.2025, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання. Цією ж ухвалою зобов`язано ОСОБА_1 надати суду письмове пояснення з підтверджуючими документами: щодо перебування посівів (сходів) сої 2024 на земельній ділянці з кадастровим номером 6124685700:01:001:0398 площею 1,5257га на час розгляду справи; та щодо порушення/невизнання/оспорювання відповідачем права власності позивача на посіви/сходи/врожай сої 2024 на земельній ділянці з кадастровим номером 6124685700:01:001:0398 площею 1,5257га.

Зобов`язано ФГ "Золотий жайвір" надати суду письмове пояснення щодо наявності/відсутності права власності позивача на посіви/сходи/врожай сої 2024 на земельній ділянці з кадастровим номером 6124685700:01:001:0398 площею 1,5257га.

06.03.2025 до суду через систему "Електронний суд" від первісного відповідача ФГ "Золотий жайвір" надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№05-22/1835/25). В поясненнях зазначає про те, що ФГ "Золотий жайвір" не оспорювало і не оспорює право власності первісного позивача на посіви/сходи/врожай сої 2024 року на земельній ділянці з кадастровим номером 6124685700:01:001:0398 площею 1,5257га. Підставою для подання зустрічного позову є збитки, пов`язані з неможливістю використання цієї земельної ділянки у господарській діяльності ФГ "Золотий жайвір" впродовж двох сільськогосподарських сезонів (2023-2024 років), спричинені ОСОБА_1 внаслідок передачі цієї ділянки в оренду ФГ "Агро Остап`є" у 2023 році та фактичного використання нею земельної ділянки для посіву та збору урожаю сої у 2024 році, незважаючи на поновлення договору оренди землі, орендарем за яким є ФГ "Золотий жайвір".

07.03.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника первісного відповідача надійшло клопотання (вх.№05-22/1886/25) про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

10.03.2025 до суду через систему "Електронний суд" від первісного позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№05-22/1893/25). В поясненнях зазначає про те, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6124685700:01:001:0398 площею 1,5257га станом на 07 березня 2024 року відсутні посіви (сходи) сої 2024 року; позов про визнання права власності на посіви (сходи) сої 2024 року поданий з метою захисту права власності ОСОБА_1 на посіви (сходи) сої 2024 року, а первісний відповідач Фермерське господарство "Золотий жайвір" не повідомив, що визнає право власності ОСОБА_1 на посіви (сходи) сої 2024 року та те, що в майбутньому не буде оспорювати таке право.

У зв`язку із надісланим представником первісного відповідача клопотанням про відкладення розгляду справи, 10.03.2025 в судовому засіданні судом оголошено перерву до 11:00год. 18.03.2025, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

18.03.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника первісного позивача надійшло клопотання (вх.№05-06/439/15) про стягнення судових витрат на надання правової допомоги у даній справі за первісним позовом у сумі 10000,00грн. До клопотання додано докази, в підтвердження понесених витрат.

Представник первісного позивача (зустрічного відповідача) в судовому засіданні 18.03.2025 (в режимі відеоконференції) позовні вимоги за первісним позовом підтримав, наполягав на їх задоволенні. Проти зустрічного позову заперечував, просив суд відмовити зустрічному позивачу у його задоволенні.

Представник первісного відповідача (зустрічного позивача) в судовому засіданні 18.03.2025 (в режимі відеоконференції) проти первісного позову заперечував, просив суд відмовити первісному позивачу у його задоволенні. Зустрічні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Розпорядник майна арбітражний керуючий Білик О.А. своєї письмової позиції з приводу позовних вимог суду не надав, в судове засідання 18.03.2025 не з`явився.

Аргументи сторін

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає про те, що 15.03.2016 між ОСОБА_2 та ФГ "Золотий жайвір" було укладено Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6124685700:01:001:0398 площею 1,5257га, який було зареєстровано 21.04.2016 за номером 14328123. Термін дії Договору закінчився 21.04.2023, що відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" є підставою для його припинення. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, 10.08.2022 його спадкоємцю - ОСОБА_3 приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Матійчик А.В. було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом №457. 23.01.2023 приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Журавель С.С. посвідчено Договір дарування земельної ділянки №38, згідно з яким, ОСОБА_1 (позивач) набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6124685700:01:001:0398. 09.06.2023 до Державного реєстру речових прав внесено запис про припинення речового права (права оренди) ФГ "Золотий жайвір" на земельну ділянку з кадастровим номером 6124685700:01:001:0398. Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 21.02.2024 у справі №604/694/23 у позові ФГ "Золотий жайвір" до ОСОБА_1 та до ФГ "Агро Остап`є" про визнання укладеним договору оренди на новий строк та визнання відсутнім права оренди відмовлено. 25.04.2024 та 26.04.2024 позивач, як власник земельної ділянки, засіяла земельну ділянку з кадастровим номером 6124685700:01:001:0398 площею 1,5257га сільськогосподарською культурою соєю, яка зростає. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 22.05.2024 у справі №604/694/23 апеляційну скаргу ФГ "Золотий жайвір" задоволено частково, визнано поновленим Договір оренди землі щодо земельної ділянки площею 1,5257га, кадастровий номер 6124685700:01:001:0398.

Відповідач за первісним позовом - ФГ "Золотий жайвір" у відзиві на позов від 16.07.2024 заперечує проти позовних вимог наголошуючи, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 та попередній власник земельної ділянки ОСОБА_3 повідомляли користувача землі про зміну її власника, чим не дотримано вимог ч. 3 ст. 148-1 Земельного кодексу України, оскільки вони як особи, які набули право власності на земельну ділянку протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язані були повідомити про це її користувачів, із зазначенням відповідних відомостей, зокрема місця проживання нового власника, його поштової адреси та ін. Як встановлено Тернопільським апеляційним судом в постанові від 22.05.2024 у справі №604/694/23, поведінка ОСОБА_1 (позивачки за первісним позовом) суперечить закріпленому в законодавстві принципу добросовісності, оскільки бездіяльність ОСОБА_1 щодо неповідомлення орендаря про зміну власника земельної ділянки перешкоджала останньому належним чином виконати свій обов`язок стосовно повідомлення орендодавця про намір поновити строк дії договору оренди, як це передбачено договором та законом, і так само виконувати зобов`язання по сплаті за користування землею. Жодних відомостей, які б свідчили про недобросовісну поведінку орендаря не існувало. Вказує, що на момент, коли ОСОБА_1 (позивач за первісним позовом) засіяла земельну ділянку з кадастровим номером 6124685700:01:001:0398 площею 1,5257га сільськогосподарською культурою соєю, яка на даний час на ній зростає, як і на даний час, право оренди щодо цієї земельної ділянки належало і належить ФГ "Золотий жайвір".

Позивач за зустрічним позовом - Фермерське господарство "Золотий жайвір" обгрунтовуючи заявлені вимоги зазначає про те, що на момент, коли ОСОБА_1 (відповідач за зустрічним позовом) засіяла земельну ділянку з кадастровим номером 6124685700:01:001:0398 площею 1,5257га сільськогосподарською культурою соєю, яка на даний час на ній зростає, як і на даний час, право оренди щодо цієї земельної ділянки належало і належить ФГ "Золотий жайвір". Враховуючи, що розмір доходів, які має намір отримати ОСОБА_1 від збору урожаю сої, порушуючи при цьому право оренди ФГ "Золотий жайвір" становить 69270,29грн за один сезон, а порушення права оренди господарства триває уже два сезони, розмір упущеної вигоди, що має відшкодуватись ФГ "Золотий жайвір" як особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, які одержить особа, яка порушила, тобто не може бути меншим 138540,58грн (69270,29*2).

Відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 у відзиві на позов від 11.10.2024 проти позову заперечує. Наголошує, що вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. Наявність теоретичного обгрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення. Як зазначає первісний позивач у позові, 25.04.2024 та 26.04.2024, вона, як власник земельної ділянки, засіяла земельну ділянку з кадастровим номером 6124685700:01:001:0398 площею 1,5257га сільськогосподарською культурою соєю, яка зростає. При визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має врахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту), за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов`язків, та визначення розумних витрат, які є витратами кредитора на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права, тому, вважає, що розмір суми упущеної вигоди є поданим без розрахунку. Розмір упущеної вигоди не може бути рівним вартості врожаю, оскільки для його отримання необхідно понести витрати пов`язані із вирощенням та збором самого врожаю. ФГ "Золотий жайвір" не має зареєстрованого права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6124685700:01:001:0398 площею 1,5257га і з 09.06.2023 не міг би нею законно користуватись. В діях ОСОБА_1 відсутня вина у заподіянні шкоди, оскільки вона як власник на власний розсуд розпоряджалась своєю земельною ділянкою, в той час коли відомості про реєстрацію іншого речового права (в тому числі права оренди) будь-яких осіб на дану земельну ділянку були відсутні. В іншому ж випадку, земельна ділянка з кадастровим номером 6124685700:01:001:0398 залишилась би незасіяною.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.

Відповідно до наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельна ділянка з кадастровим номером 6124685700:01:001:0398 площею 1,5257га (Тернопільська область, Підволочиський район, с/рада Остап`ївська, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) належить на праві власності ОСОБА_1 (дата державної реєстрації ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Документи подані для державної реєстрації: договір дарування, серія та номер: 38, виданий 23.01.2023, видавник: приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Журавель С.С.

Згідно з Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 27.05.2023 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6124685700:01:001:0398 площею 1,5257га, 23.01.2023 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 .

Як стверджується з Витягу від 14.06.2023 з Державного реєстру речових прав щодо земельної ділянки кадастровий номер 6124685700:01:001:0398 площею 1,5257га:

- 21.04.2016 проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, підстава: договір оренди землі серія та номер: 2/088, виданий 15.03.2016; видавник: ФГ "Золотий жайвір"/ОСОБА_2; свідоцтво про спадщину, серія та номер: 457, виданий 10.08.2022, видавник: Приватний нотаріус Тернопільського районного округу Матійчик А.В. Орендодавець: ОСОБА_1 , Орендар: Фермерське господарство "Золотий жайвір". Строк дії договору: 7 років;

- 09.06.2023 проведено державну реєстрацію припинення речового права; підстава: інший тип договору; лист-повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 20.03.2023, видавник: ОСОБА_1 ; відомості з ДЗК, серія та номер: 64376854, виданий 09.06.2023, видавник: Державний земельний кадастр. Внесено відомості до реєстру: 14.06.2023 Ярошко А.В. , Збаразька міська рада Тернопільської області, індексний номер рішення: 68019183.

Згідно інформаційної довідки №348165881 від 27.09.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки кадастровий номер 6124685700:01:001:0398 площею 1,5257га:

- 23.01.2023 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку розмір частки 1/1, документи подані для реєстрації: договір дарування, серія та номер 38 від 23.01.2023;

- 09.06.2023 проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки; документи подані для реєстрації договір оренди від 21.04.2023, видавник ФГ "Агро Остап`є"; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 68019309 від 14.06.2023, Ярошко Андрій Віталійович Збаразька міська рада Тернопільської області.

Наказом Міністерства юстиції України від 29.01.2024 скаргу ФГ "Золотий жайвір" від 14.10.2023 задоволено частково. Визнано прийнятим з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та анульовано рішення від 14.06.2023 №68019309 державного реєстратора Збаразької міської ради Тернопільської області Ярошка А.В.

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 21.02.2024 у справі №604/694/23 у позові ФГ "Золотий жайвір" до ОСОБА_1 , ФГ "Агро Остап`є" про визнання укладеним договорів оренди на новий строк та визнання відсутнім права оренди відмовлено.

26.04.2024 року ОСОБА_5 засіяла земельну ділянку кадастровий номер 6124685700:01:001:0398 площею 1,5257га, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме, договором на виконання робіт із землеустрою №103ТР від 04.06.2024, актом обстеження в натурі на місцевості земельної ділянки від 04.06.2024р. з додатком №1, договором оренди транспортного засобу з оператором від 15.04.2024, укладеного між ФОП Депутатом Р.Р. та ОСОБА_1 ; Актів приймання-передачі №1 від 26.04.2024 та №2 від 26.04.2024 до Договору оренди від 15.04.2024; Актами наданих послуг від 26.04.2024 до Договору оренди транспортного засобу.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 22.05.2024 у справі №604/694/23 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Золотий жайвір" на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 21.02.2024 задоволено частково, рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 21.02.2024 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов Фермерського господарства "Золотий жайвір" до ОСОБА_1 та до Фермерського господарства "Агро Остап`є" про визнання укладеним договору оренди на новий строк та визнання відсутнім права оренди задоволено частково.

Визнано відсутнім та припиненим право оренди Фермерського господарства "Агро Остап`є" щодо земельної ділянки площею 1,5257га, кадастровий номер 6124685700:01:001:0398 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту на території Скалатської об`єднаної територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області. Визнано поновленим на тих самих умовах і на той самий строк - 7 років, договір оренди землі № 2/088 від 15.03.2016 щодо земельної ділянки площею 1,5257га, кадастровий номер 6124685700:01:001:0398 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту на території Скалатської об`єднаної територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області власником якої є ОСОБА_1 , шляхом визнання укладеною додаткової угоди від 21.04.2023.

Листом від 27.05.2024 ОСОБА_1 (первісний позивач у даній справі) звернулась до ФГ "Золотий жайвір" (первісного відповідача) з проханням утриматись від вчинення будь-яких дій, які б перешкодили їй використовувати належну їй, як власнику земельну ділянку, яка має право на посіви та врожай, зібрати відповідний врожай на земельній ділянці з кадастровим номером 6124685700:01:001:0398 площею 1,5257га.

Надсилання вказаного листа підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист від 27.05.2024 та фіскальним чеком від 27.05.2024.

В матеріалах справи наявний лист Головного управління статистики у Тернопільській області від 18.06.2024, в якому зазначається про те, що середня урожайність сої в підприємствах Тернопільської області в 2023 році склала 30,5ц. з 1 га. Інформація наведена за матеріалами розробки державного статистичного спостереження за формою №29-сг (річні) "Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду". Додатками до листа є роздруківки з Інтернет ресурсу щодо актуальних цін на сою в Україні.

У постанові Тернопільського апеляційного суду від 22.05.2024 у справі №604/694/23 судом також встановлено, що 23 березня 2023 року Фермерським господарством "Золотий Жайвір" на адресу ОСОБА_2 надіслано за вих..№23/03/22-4 від 22 березня 2023 року повідомлення про продовження терміну повернення з оренди земельної ділянки. У своєму повідомленні ФГ "Золотий жайвір" посилаються на те, що п.21 договору оренди землі термін повернення земельної ділянки може бути продовжений до 6 місяців у випадку необхідності потреби зібрання Орендарем урожаю сільськогосподарських культур, які були засіяні на орендованій земельній ділянці до закінчення дії договору. Повідомляли, що Орендарем до закінчення дії договору оренди землі було засіяно орендовану земельну ділянку сільськогосподарськими культурами, у зв`язку з чим виникла потреба у їх зібранні, а тому у випадку неприйняття пропозиції про укладення договору оренди на новий строк, повернення земельної ділянки буде здійснене у відповідності до вимог ст. 34 ЗУ "Про оренду землі". Крім того з метою уникнення можливих конфліктних ситуацій та трудових спорів про стягнення спричинених збитків розміру вартості урожаю, який має бути зібраний.

Згідно листа повідомлення вих. № 23/04/25-1 від 25 квітня 2023 року на ім`я ОСОБА_1 ФГ "Золотий жайвір" надіслано лист повідомлення про намір укладення договору оренди землі на новий строк.

25 квітня 2023 року ФГ Золотий Жайвір на адресу ОСОБА_1 надіслано за вих.№23/04/25-1/1 повідомлення про продовження терміну оренди земельної ділянки. У своєму повідомленні ФГ Золотий жайвір посилається на те, що п. 21 договору оренди землі термін повернення земельної ділянки може бути продовжений до 6 місяців у випадку необхідності потреби зібрання Орендарем урожаю сільськогосподарських культур, які були засіяні на орендованій земельній ділянці до закінчення дії договору. Повідомлено, що Орендарем до закінчення дії договору оренди землі було засіяно орендовану земельну ділянку сільськогосподарськими культурами, у зв`язку з чим виникла потреба у їх зібранні, а тому у випадку неприйняття пропозиції про укладення договору оренди на новий строк, повернення земельної ділянки буде здійснене у відповідності до вимог ст. 34 ЗУ "Про оренду землі". Крім того з метою уникнення можливих конфліктних ситуацій та трудових спорів про стягнення спричинених збитків розміру вартості урожаю, який має бути зібраний.

31 травня 2023року ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки надіслала на адресу ФГ "Золотий Жайвір" лист повідомлення від 20 березня 2023 року, згідно якого вказала, що не бажає поновлювати дію Договору із ФГ "Золотий Жайвір" і має використовувати для власних потреб на власний розсуд.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 вважаючи, що порушено її право як власника земельної ділянки на посіви звернулась з позовом про визнання права власності на посіви (сходи) та урожай сої 2024року, що зростає на земельній ділянці кадастровий номер 6124685700:01:001:0398 площею 1,5257га.

Позивач за зустрічним позовом - Фермерське господарство "Золотий жайвір", посилаючись на те, що порушення його права на використання переданої йому в оренду земельної ділянки призвело до завдання збитків Фермерського господарству "Золотий жайвір" у вигляді упущеної вигоди у розмірі 138540,58грн, просить суд захистити порушене право та стягнути зазначені кошти з ОСОБА_1 .

Проаналізувавши матеріали справи, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає:

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 910/16448/18).

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у ній, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Предметом судового розгляду за первісним позовом є вимога ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Золотий жайвір" про визнання права власності на посіви (сходи) та врожай сої 2024.

У якості підстави заявлених вимог ОСОБА_1 зазначає про те, що 25.04.2024 та 26.04.2024, вона, як власник земельної ділянки з кадастровим номером 6124685700:01:001:03981, площею 1,5257га засіяла земельну ділянку, проте, в подальшому постановою Тернопільського апеляційного суду від 22.05.2024 у справі №604/694/23 апеляційну скаргу ФГ "Золотий жайвір" (первісного відповідача у даній справі) задоволено частково та ухвалено нове рішення, яким визнано відсутнім та припиненим право оренди ФГ "Агро Остап`є" щодо земельної ділянки площею 1,5257га, кадастровий номер 6124685700:01:001:0398 та визнано поновленим на тих самих умовах і на той самий строк - 7 років, договір оренди землі ФГ "Золотий жайвір".

Предметом зустрічного позову є вимога Фермерського господарства "Золотий жайвір" до ОСОБА_1 про стягнення 138540,58грн збитків.

Підставою зустрічних позовних вимог стали доводи ФГ "Золотий жайвір", що на момент, коли ОСОБА_1 (відповідач за зустрічним позовом) засіяла земельну ділянку з кадастровим номером 6124685700:01:001:0398 площею 1,5257га сільськогосподарською культурою соєю, право оренди щодо цієї земельної ділянки належало і належить ФГ "Золотий жайвір". У зв`язку із чим зустрічним позивачем понесено збитки у розмірі 138540,58грн (розмір упущеної вигоди за 2 сезони збору урожаю сої).

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Щодо позовних вимог за первісним позовом про визнання права власності на посіви (сходи) та врожай сої 2024 судом враховується, що відповідно до положень статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з частиною 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1, 2 статті 319 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина 1 статті 321 ЦК України).

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Зазначену правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №914/904/17 та від 27.06.2018 у справі №904/8186/17.

У розумінні наведених норм позов про визнання права власності у порядку статті 392 Цивільного кодексу України пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником, а відповідачем - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, яка має до майна власний інтерес.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, з`ясуванню судом, зокрема, підлягає те, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

Таким чином, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджено належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Відповідно до пункту в) ч.1 ст.90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

Аналогічне право, якщо інше не передбачено законом або договором, згідно зі ст. 95 цього Кодексу мають землекористувачі.

Отже, право власності на урожай може виникнути тільки у випадку користування земельною ділянкою на належних правових підставах, тобто право власності на врожай набуває лише власник земельної ділянки або землекористувач.

Як стверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , 26.04.2024, як власником земельної ділянки проведено посіви на земельній ділянці кадастровий номер 6124685700:01:001:0398.

Під час розгляду справи у суді, представник позивача - ОСОБА_1 повідомив, що урожай, вирощений за результатами посівних робіт, проведених 26.04.2024р. на земельній ділянці кадастровий номер 6124685700:01:001:0398, зібрано саме ОСОБА_1.

Представник Фермерського господарства "Золотий жайвір" під час розгляду справи зазначив, що вважає, що Фермерське господарство "Золотий жайвір" є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки господарство не заперечує та не оспорює право власності ОСОБА_1 на посіви (урожай), які було проведено/зібрано на земельній ділянці кадастровий номер 6124685700:01:001:0398 у період посівних робіт 26.04.2024р.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Судом враховується, що заявляючи позовні вимоги про визнання права власності на посіви (урожай), позивач не довів, що його право на означені посіви будь-яким чином оспорюється або не визнається з боку відповідача. Натомість, представник відповідача під час розгляду справи повідомив, що Фермерське господарство "Золотий жайвір" не заперечує право власності ОСОБА_1 на зібрані посіви та не заявляє вимоги на них, з огляду на що, суд доходить висновку, що позивачем не доведено, які порушені права чи законні інтереси - ОСОБА_1 прагне захистити зверненням у суд із такими позовними вимогами, з огляду на що, не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви (урожай) проведені на земельній ділянці кадастровий номер 6124685700:01:001:0398 у період посівних робіт 26.04.2024р.

Суд не надає оцінки обраному позивачем способу захисту та правову оцінку по суті спору, оскільки суд дійшов висновку про відсутність порушеного права (інтересу) позивача (правова позиція, висловлена у Постанові КГС ВС від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20).

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом про стягнення збитків у сумі 138540,58грн судом враховується таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Відтак, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Проаналізувавши спірні правовідносини сторін, суд доходить висновку, про відсутність усіх елементів складу правопорушення та причинно-наслідкового зв`язку між ними, оскільки невикористання земельної ділянки Фермерським господарством "Золотий жайвір" у період, коли посівні роботи було проведено ОСОБА_1 - 26.04.2024р. існувала невизначеність щодо продовження/не продовження договірних відносин між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Золотий жайвір" щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 6124685700:01:001:0398.

Зокрема, судом враховано, що строк дії договору оренди від 15.03.2016р. - 7 років і закінчився 15.03.2023р. При цьому повідомленням вих.№23/04/25-1/1 від 25.04.2023 Фермерське господарство "Золотий жайвір", посилаючись на п. 21 договору оренди, повідомляло ОСОБА_1 про необхідність продовження повернення з оренди земельної ділянки до 6 місяців у зв`язку з необхідністю зібрання урожаю сільськогосподарських культур, які були засіяні на орендованій земельній ділянці до закінчення дії договору.

Зважаючи на наведене, суд доходить висновку, що Фермерським господарством "Золотий жайвір" не доведено протиправності дій ОСОБА_1 щодо порушення прав господарства на використання земельної ділянки. При цьому, поновлення договору оренди відбулось відповідно до постанови Тернопільського апеляційного суду №604/694/23 від 22.05.2024р.

Також не доведено і Фермерським господарством "Золотий жайвір" розміру понесених збитків у сумі 138540,58грн., оскільки господарство обґрунтовує розмір заявлених до стягнення збитків посилаючись на розмір доходів, які може отримати ОСОБА_1 та зазначаючи про те, що розмір доходів господарства не може бути меншим. При розрахунку збитків господарством не враховано понесених ОСОБА_1 витрат на проведення посівних робіт, не доведено, що господарство планувало посів тих самих культур, що і ОСОБА_1 .

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (пункт 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У пункті 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи статті 79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Отже, виходячи з системного аналізу правових норм та наявних у матеріалах справи доказів, застосовуючи принцип вірогідності доказів, суд дійшов висновку, що Фермерським господарством не доведено належними та допустимими доказами, тих обставин, з якими закон пов`язує настання такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків, що є підставою для відмови у позові.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

У зв`язку із відмовою у первісному та зустрічному позові, судові витрати покладаються на первісного позивача за первісним позовом та на зустрічного позивача за зустрічним позовом, відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 75, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 21.03.2025.

Суддя В.О. Кочергіна

Виготовлено 4 примірники:

1- до справи (в паперовому екз.);

2- ФГ "Золотий жайвір" (до електронного кабінету);

3- представнику ОСОБА_1 адвокату Хацкевичу Р.М. (на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_3 );

4 - розпоряднику майна арбітражному керуючому Білику О.А. ( ІНФОРМАЦІЯ_4 на електронну пошту).