Постанова від 10.03.2025 по справі 905/1146/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2025 року м. Харків Справа №905/1146/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників:

позивача (в режимі відеоконференції) Балдинюк М.Ю. (адвокат), свідоцтво №4073 від 12.10.2011 року, довіреність ДЕП№20241231016 від 31.12.2024 року;

першого відповідача не з`явився;

другого відповідача (в режимі відеоконференції) Канібор С.І., ордер серія ВТ№1042505 від 23.01.2025 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача Комунального підприємства «Багатогалузеве комунальне підприємство» Покровської міської ради Донецької області (вх.№188Д/1) на рішення Господарського суду Донецької області від 25.12.2024 року у справі №905/1146/24,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги»</a>,

до 1. Комунального підприємства «Покровський центр єдиного замовника Донецької області»,

2. Комунального підприємства «Багатогалузеве комунальне підприємство» Покровської міської ради Донецької області,

про стягнення 366894,26 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги»</a> звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Комунального підприємства «Покровський центр єдиного замовника Донецької області» (перший відповідач) та Комунального підприємства «Багатогалузеве комунальне підприємство» Покровської міської ради Донецької області (другий відповідач) про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 366894,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачами договору №19 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 року, у зв`язку з чим просить стягнути заборгованість, 3% річних та інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.12.2024 року у справі №905/1146/24 (повний текст складено 06.01.2025 року, суддя Говорун О.В.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства «Багатогалузеве комунальне підприємство» Покровської міської ради Донецької області (вул. Лізи Чайкіної, б. 1, м. Покровськ, Донецька область, 85300, ідентифікаційний код юридичної особи - 43676613) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги»</a> (вул. Січових стрільців, б. 4 Д, м. Дніпро, 49001, ідентифікаційний код юридичної особи - 42086719) заборгованість у розмірі 352371,97 грн, 3% річних у розмірі 4248,70 грн, інфляційні втрати у розмірі 10273,57 грн та витрати з оплати судового збору у розмірі 4402,73 грн.

У задоволенні інших вимог відмовлено.

У задоволенні вимог до Комунального підприємства «Покровський центр єдиного замовника Донецької області» відмовлено.

Комунальне підприємство «Багатогалузеве комунальне підприємство» Покровської міської ради Донецької області з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:

- скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 25.12.2024 року у справі №905/1146/24 в частині задоволених позовних вимог;

- прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги»</a> до Комунального підприємства «Покровський центр єдиного замовника Донецької області» та Комунального підприємства «Багатогалузеве комунальне підприємство» Покровської міської ради Донецької області в частині стягнення заборгованості у розмірі 366894,26 грн з Комунального підприємства «Багатогалузеве комунальне підприємство» Покровської міської ради Донецької області.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивач звертався з вимогами про солідарне стягнення заборгованості з Комунального підприємства «Покровський центр єдиного замовника Донецької області» та Комунального підприємства «Багатогалузеве комунальне підприємство» Покровської міської ради Донецької області та не змінював предмет позову. Разом з тим, у позовній заяві відсутнє посилання на будь-яку норму закону, що передбачала б виникнення солідарного зобов`язання. Також немає вказівки й на пункт договору, який встановлює виникнення солідарного зобов`язання.

Скаржник вказує, що позивачем не надано доказів у підтвердження того, що КП «Багатогалузеве комунальне підприємство» Покровської міської ради Донецької області фактично стало правонаступником за заявленими позовними вимогами і не надано доказів того, що боргові зобов`язання визнані новим користувачем та обліковуються у його бухгалтерському обліку відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Звертає увагу, що комісією з припинення юридичної особи КП «Покровський центр єдиного замовника Донецької області» (код ЄДРПОУ 32213480) передавальний акт складено не було. Таким чином на думку апелянта, судом першої інстанції зроблено необґрунтований та помилковий висновок, що відсутність передавального акту не може бути підставою для висновку про недоведеність факту правонаступництва всіх прав та обов`язків першого відповідача другому відповідачу, що суперечить висновкам Верховного Суду та значній судовій практиці.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 року відкрито апеляційне провадження за скаргою другого відповідача Комунального підприємства «Багатогалузеве комунальне підприємство» Покровської міської ради Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 25.12.2024 року у справі №905/1146/24. Встановлено учасникам справи строк на протязі якого вони мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку через підсистему електронний суд. Витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/1146/24.

Вказана ухвала була направлена позивачу та другому відповідачу до електронного кабінету користувача у системі електронний суд і доставлена їм 07.02.2025 року. На адресу першого відповідача копія ухвали суду була направлена засобами поштового зв`язку.

Крім того, згідно з положеннями ч.2 ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» інформація про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, дату надходження позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого є відкритою та має бути невідкладно оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України, крім випадків, установлених законом.

Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4).

Ухвала суду у даній справі розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим. Тобто, ухвала суду від 06.02.2025 року оприлюднена на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень та з 07.02.2025 року стала загальнодоступною для ознайомлення.

11.02.2025 року матеріали справи №905/1146/24 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2393 від 24.02.2025 року), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення норм матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні 03.03.2025 року після заслуховування позиції представників апелянта та позивача, протокольно оголошено перерву до 10.03.2025 року.

Судове засідання 10.03.2025 року продовжено та представник другого відповідача оголосив, що підтримує доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі. Представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Правове регулювання правовідносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії регулюються зокрема Законом України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 року та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 року (далі - ПРРЕЕ).

Згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.06.2018 року №429, ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам.

Відповідно до п.7 постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 року, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

За змістом п.3.2.6. ПРРЕЕ, укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Відповідно до п.3.1.9. ПРРЕЕ споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

На офіційному сайті позивача https://www.dn.yasno.com.ua/ розміщено публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та комерційні пропозиції до нього.

Перший відповідач приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір) шляхом фактичного споживання електричної енергії у січні 2019 року та оплати рахунку постачальника за відповідний період.

Таким чином, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (далі - постачальник) та Комунальним підприємством «Покровський центр єдиного замовники Донецької області» (далі споживач, перший відповідач) був укладений договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №19.

Зазначений договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно з заявою-приєднання яка є додатком до цього договору.

Згідно з п.2.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 5.7 договору, ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Згідно з п.5.8 договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем п.5.10 договору.

Додаток 2 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг - комерційна пропозиція «Універсальна» постачальника універсальних послуг, визначені умови комерційної пропозиції «Універсальна» постачальника універсальних послуг ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» для малих не побутових споживачів.

Відповідно до пункту 5.4 комерційної пропозиції, розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем у строк не більше 5-ти робочих днів після закінчення розрахункового періоду, незалежно від отримання рахунку.

Рахунок за фактичне споживання формується споживачем самостійно в сервісі «Особистий кабінет» не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду. В інших випадках рахунок надається постачальником споживачу на підставі отриманих від споживача/оператора розподілу/адміністратора комерційного обліку даних та може бути отриманий споживачем у відповідному енергосервісі постачальника (п.5.6 комерційної пропозиції).

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні (п.13.1 договору).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» та Комунальним підприємством «Покровської центр єдиного замовника Донецької області» укладено договір про реструктуризацію заборгованості №19г.п.з, яка виникла у боржника за договором про постачання електричної енергії споживачу №19 від 01.01.2019 за період липень 2023 року в сумі 746586,66 грн, що підтверджується актом звірки від 18.08.2023 року.

На виконання умов договору, позивачем першому відповідачу була поставлена електрична енергія та виставлено рахунки на оплату за спожиту електричну енергію, а саме:

- №19 за лютий 2024 року на суму 178941,89 грн;

- №19 за березень 2024 року на суму 172239,44 грн;

- №19 за квітень 2024 року на суму 1190,64 грн.

Також, позивачем були складені відповідні акти приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) за лютий 2024 року на суму 178941,89 грн; за березень 2024 року на суму 172239,44 грн; за квітень 2024 року на суму 1190,64 грн.

Акти приймання-передавання товарної продукції за лютий та березень 2024 року, а також рахунки за лютий та березень 2024 року були направлені на електронну адресу першого відповідача.

Згідно з відповіддю оператора системи розподілу АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі», фактичний обсяг споживання за червень 2024 року по точках комерційного обліку відповідача склав 112296 квт/год (а.с.56); фактичний (звітній) обсяг споживання за період з лютого по квітень 2024 року по точках комерційного обліку відповідача склав 133109 квт/год.

24.04.2024 року позивачем першому відповідачу направлено претензію №24/7511 про сплату заборгованості.

Доказів того, що на вказану претензію була надана відповідь матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В порушення вказаних вище вимог законодавства та договору, перший відповідач взяті зобов`язання щодо здійснення своєчасної оплати за поставлену позивачем електричну енергію не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язок.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж; якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності зі ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованим цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положення статті 525 Цивільного кодексу України визначають, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання споживачем прийнятого на себе зобов`язання по сплаті за товар у належні строки та розмірі за договором. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що позовні вимоги про стягнення 366894,26 грн заборгованості за товар є обґрунтованими, підлягають задоволенню, а вказана сума стягненню на користь позивача.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вищевказаної норми Закону позивачем зроблений розрахунок та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 4248,72 грн та інфляційних втрат у розмірі 10273,57 грн.

Суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок позивача заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням норм чинного законодавства України і наявних між сторонами правовідносин (розміру заборгованості та періодів), дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивача 10273,57 грн інфляційних втрат та 4248,70 грн 3% річних.

У той час, матеріали справи свідчать, що 26.01.2022 року Покровською міською радою Донецької області прийнято рішення «Про реорганізацію юридичної особи» Комунальне підприємство «Покровський центр єдиного замовника Донецької області» №8/23-26 яким вирішено, зокрема, реорганізувати юридичну особу Комунальне підприємство «Покровський центр єдиного замовника Донецької області» (код ЄДРПОУ 32213480), розташовану за адресою 85300, Донецька область, Покровський район м. Покровськ, мікрорайон Лазурний, б. 46 А, шляхом приєднання до Комунального підприємства «Багатогалузеве комунальне підприємство» Покровської міської ради Донецької області (код ЄДРПОУ 43676613), розташованого за адресою 85300, Донецька область, Покровський район, М. Покровськ, ВУЛ. Лізи Чайкіної, Б. 1 (п. 1 рішення).

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку що Комунальне підприємство «Багатогалузеве комунальне підприємство» Покровської міської ради Донецької області (другий відповідач у справі) є правонаступником Комунального підприємства «Покровський центр єдиного замовника Донецької області» та має відповідати за зобов`язаннями, які виникли за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Вказане стало підставою для задоволення позовних вимог до другого відповідача, як правонаступника та відмови у позові до першого відповідача.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 28.01.2022 року внесено запис №1002711270029000284 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Комунального підприємства «Покровський центр єдиного замовника Донецької області» (ідентифікаційний код юридичної особи - 32213480); стан суб`єкта: в стані припинення; підстава для внесення запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи: внесення рішення засновників щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації.

Частина перша ст. 104 Цивільного кодексу України встановлює, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Статтею 106 Цивільного кодексу України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення регламентовано статтею 107 Цивільного кодексу України, за приписами якої кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Отже, законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи - в результаті реорганізації або в результаті ліквідації, а також визначив наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема у переході майна, прав і обов`язків до правонаступників. Таким чином, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника.

У разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється.

У ч.8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто, при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється в результаті реорганізації.

Чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, внаслідок приєднання.

У контексті застосування статей 104, 107 Цивільного кодексу України, та беручи до уваги не визначений момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється у зв`язку з реорганізацією, то такий момент сам по собі не може пов`язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи. Зазначене кореспондується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 14.09.2020 року у справі №296/443/16-ц, від 04.11.2020 року у справі №922/817/18 та від 18.03.2023 року у справі №922/3979/21.

У частині 2 статті 107 Цивільного кодексу України унормовано, що в разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюють ся.

Аналогічні дії зі складання передавального акту з огляду на зміст статті 107 Цивільного кодексу України підлягають вчиненню у разі реорганізації юридичної особи шляхом злиття, перетворення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі №910/23312/14.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

З аналізу вищевикладеного слідує, що підприємство, яке перебуває в процесі припинення (яке не є завершеним) продовжує введення справ до підписання передавального акту, договору про приєднання, їх затвердження відповідними вищими органами управління (суб`єктом управління) та до дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

При цьому, прийняття рішення про припинення, чи його погодження не може бути безумовною підставою переходу всіх прав та обов`язків до правонаступника. Процедура припинення передбачає, крім іншого, вирішення кадрових питань (переведення працівників, призначення нової дирекції, органів управління), проведення аудитів та перевірок контролюючих органів, складання та затвердження передавального акта, договору про приєднання, порядку конвертації акцій, та подання документів на реєстрацію припинення.

У вирішенні питань, пов`язаних з таким правонаступництвом, судам необхідно здійснювати аналіз доказів переходу відповідних прав і обов`язків (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2020 року у справі №910/4656/14).

Для вирішення питання щодо можливості процесуального правонаступництва суд у кожному конкретному випадку має аналізувати фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права, зокрема відомості первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення, перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2020 року у справі №922/817/18, від 08.02.2023 року у справі №910/16900/19, від 18.03.2023 року у справі №922/3979/21.

При універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта.

У постанові Верховного Суду від 08.02.2023 року у cправі №910/16900/19) зроблено висновок, що передавальний акт та розподільчий баланс, які затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення (стаття 107 ЦК України) і є підтвердженням факту та допустимим доказом переходу прав та обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання до іншої юридичної особи.

Таким чином, як вказує Верховний Сул факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника, доказом чого є передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється.

Отже, зважаючи на викладені вище висновки Верховного Суду, правонаступництво`щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків Комунального підприємства «Покровський центр єдиного замовника Донецької області» переходить правонаступнику Комунального підприємства «Багатогалузеве комунальне підприємство» Покровської міської ради Донецької області з моменту затвердження передавального акту.

Близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.03.2023 року у cправі №922/3979/21 та від 18.08.2023 року у справі №922/4650/21.

Наразі матеріали справи не містять доказів правонаступництва другим відповідачем, оскільки відсутні відомості про затвердження чи узгодження передавального акту між першим та другим відповідачем.

Судом першої інстанції зроблено висновок, що відсутність передавального акту не може бути підставою для висновку про недоведеність факту правонаступництва всіх прав та обов`язків першого відповідача другим відповідачем. Однак такий висновок суперечить приписам ст. 107 Цивільного кодексу України та значній судовій практиці Верховного Суду.

Враховуючи обставини не доведення факту правонаступництва, правові підстави для задоволенні позову до другого відповідача і стягнення з нього коштів у даній справі відсутні. Разом з тим, висновок суду щодо наявності заборгованості та підстав для стягнення суми боргу у даній справі є вірним і належним відповідачем наразі є перший відповідач Комунальне підприємство «Покровський центр єдиного замовника Донецької області».

Колегія суддів також вважає за необхідне відзначити, що відсутність доказів правонаступництва зумовлює наразі обставину того, що у позові до другого відповідача слід відмовити. Разом з тим, відповідний учасник справи або спірних правовідносин не обмежений у своєму праві звернутися з окремою заявою про правонаступництво та надати належні і допустимі докази у підтвердження такого факту.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Наразі рішення Господарського суду Донецької області від 25.12.2024 року у справі №905/1146/24 вказаним приписам не відповідає.

Згідно з п.2 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Зважаючи на викладене, апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції від 25.12.2024 року у даній справі слід скасувати як таке, що прийнято з порушення норм права, при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи щодо правонаступництва і прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог до першого відповідача.

Відповідно до пп. б), в) пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового, необхідно здійснити перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 77, 86, 129, 269, 270, ст. 275, ст. 277, ст.ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Багатогалузеве комунальне підприємство» Покровської міської ради Донецької області задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 25.12.2024 року у справі №905/1146/24 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Покровський центр єдиного замовника Донецької області» (85307, Донецька область, м.Покровськ, м-н.Лазурний, б.46А, ідентифікаційний код юридичної особи 32213480) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги»</a> (вул. Січових стрільців, б. 4 Д, м. Дніпро, 49001, ідентифікаційний код юридичної особи - 42086719) заборгованість у розмірі 352371 (триста п`ятдесят дві тисячі триста сімдесят одна) грн 97 коп., 3% річних у розмірі 4248 (чотири тисячі двісті сорок вісім) грн 70 коп., інфляційні втрати у розмірі 10273 (десять тисяч двісті сімдесят три) грн 57 коп. та витрати з оплати судового збору у розмірі 4402 (чотири тисячі чотириста дві) грн 73 коп.

В задоволенні інших вимог відмовити.

У задоволенні вимог до Комунального підприємства «Багатогалузеве комунальне підприємство» Покровської міської ради Донецької області відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.03.2025 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов