Ухвала

від 13.03.2025 по справі 910/6340/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

13.03.2025Справа № 910/6340/21

За скаргоюПриватного акціонерного товариства «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ»на діїСвятошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)у справі№ 910/6340/21За позовомПриватного акціонерного товариства «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Європроект Делідін»простягнення 35 000,00 грн

Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Хоменко О.О.;

від відповідача: не з`явився;

від відділу ДВС: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/6340/21 за позовом Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європроект Делідін» про стягнення 35 000,00 грн попередньої оплати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, оскільки, відповідач не приступив до виконання робіт за договором від 14.03.2018 № 18/431 (далі - Договір), то у нього виникло зобов`язання повернути позивачу 35 000,00 грн, сплачених за роботи, які фактично не виконані.

Рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі від 26.07.2021 позовні вимоги задоволено, а 14.09.2021 на виконання рішення видано наказ.

27.01.2025 від Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» надійшла скарга на дії/бездіяльність Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвалою від 05.02.2025 скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 13.03.2025.

11.03.2025, на виконання вимог ухвали суду від 05.02.2025, Відділ ДВС надав матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Безпосередньо в судовому засіданні 13.03.2025 представник скаржника надав усні пояснення та наполягав на задоволенні скарги.

Представники відповідача та відділу ДВС у судове засідання 13.03.2025 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Разом із тим, в силу ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Так, Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, interalia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частинами 1 та 2 статті 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі № 910/6340/21, що набрало законної сили є обов`язковим до виконання та з урахуванням наведених вище приписів не може залишатися невиконаним.

Як зазначалося вище, на виконання зазначеного рішення суду видано наказ від 14.09.2021.

Згідно з доводами, викладеними у скарзі, в межах строку пред`явлення виконавчих документів до виконання, встановленого законодавством, вказаний наказ було пред`явлено до виконання у передбаченому порядку до Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та 18.11.2024 державним виконавцем Компанцем Русланом винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додатну вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на яких заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Крім цього, виконавець також має право: здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; викликати посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом державного виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; накладати стягнення у вигляді штрафу на юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від посадових осіб боржників - юридичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження в праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язання за рішенням; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, (ч.ч. 1 та 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», розшук боржника юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією (ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначений порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (ч.ч. 1, 2, 4 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернене стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Разом з тим, ч. 1 ст. 53 Закону України,«Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до податкових органів.

Як наголошує скаржник, з відомостей розміщених в АСВП не вбачається, що в силу приписів ч. 8 ст. 48 Закону державний виконавець проводив не менше одного разу на два тижні перевірку щодо виявлення рахунків боржника, крайній документ у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, а саме запит до МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів датований 25.11.2024, тобто, державним виконавцем понад два місяця не вчинялись виконавчі дії.

Крім цього, за твердженнями скаржника, органом примусового стягнення, не проведені дії щодо:

- виклику керівника боржника з приводу виконавчого документу, а у разі його неявки на виклик - вжиття заходів щодо застосування приводу;

- звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України до виконання зобов`язань за рішенням суду;

- звернення з поданням до правоохоронних органів з приводу притягнення керівника боржника до кримінальної відповідальності за ст. 382 КК України; щодо виявлення нерухомого майна боржника (в т.ч. земельних ділянок, які не мають кадастрового номеру та нерухомого майна, право на яке реєструвалося до 2013р.);

- виявлення рухомого майна боржника - сільськогосподарської техніки, водних суден та ін.;

- виявлення майнових прав, зокрема, корпоративних прав, акцій, прав інтелектуальної власності боржника;

- виявлення рахунків, електронних гаманців боржника;

- виходу державного виконавця за місцем реєстрації боржника або за місцезнаходженням майна боржника для виявлення, опису та оцінки такого майна;

- накладення арешту на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, та ін.

Проте, з долучених до справи матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1 вбачається, що доводи позивача (скаржника) про бездіяльність державного виконавця є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

З наданих відділом ДВС матеріалів встановлено, що у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 після відкриття постановою від 18.11.2024, вчинялися наступні дії:

- постанова про арешт кошів боржника від 18.11.2024;

- постанова про арешт майна боржника від 18.11.2024;

- запит на отримання інформації, що становлять банківську таємницю;

- запит до державної фіскальної служби України від 18.11.2024;

- направлення платіжних інструкцій до банків (19.11.2024), в яких у боржника відкритий рахунок;

- запит до Міністерства внутрішніх справ України від 18.11.2024 щодо зареєстрованих боржником транспортних засобів;

- акт державного виконавця від 03.03.2025 за результатами вчинення дій з розшуку майна;

- запит на отримання інформації, що становить банківську таємницю;

- направлення платіжних інструкцій до банків (05.03.2025), в яких у боржника відкритий рахунок;

- виклик державного виконавця від 05.03.2025 - виклик керівника;

- запит виконавця від 05.03.2025 щодо видачі документа, який дає право виїзду закордон.

Таким чином, з огляду на наведене, суд дійшов висновку, що державним виконавцем вчинялися заходи щодо примусового виконання рішення від 26.07.2021 у справі № 910/6340/21, які передбачені ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Скаржником (позивачем) не доведено бездіяльності державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) під час виконання рішення суду в даній справі, а скарга від 27.01.2025 задоволенню не підлягає.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 234, 239, 340, 341, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» на бездіяльність Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали складено та підписано - 18.03.2025

Суддя Ю.О. Підченко