Постанова

від 04.06.2025 по справі 910/6340/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2025 р. Справа№ 910/6340/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тищенко О.В.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінська О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 04.06.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 (повний текст складено 18.03.2025)

у справі № 910/6340/21 (суддя - Підченко Ю.О.)

за скаргою Приватного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ" на дії Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

за позовом Приватного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європроект Делідін"

про стягнення 35 000, 00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ" на бездіяльність Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовити.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, 28.03.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Приватне акціонерне товариство "ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/6340/21, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.03.2025 у справі № 910/6340/21 та задовольнити скаргу Приватного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ" на бездіяльність Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні НОМЕР_2. Визнати неправомірною (протиправною) бездіяльність Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. Зобов`язати Святошинський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснити дії по належному виконанню Наказу Господарського суду м. Києва від 14.09.2021р. по справі № 910/6340/21 в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, Державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не здійснено повного комплексу дій, направлених на примусове виконання наказу суду, що і стало підставою для звернення Позивача зі скаргою до суду.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що що у даному випадку суд першої інстанції проігнорував та не надав оцінки твердженням скаржника про те, що державним виконавцем не проведені дії щодо:

- звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України до виконання зобов`язань за рішенням суду;

- звернення з поданням до правоохоронних органів з приводу притягнення керівника боржника до кримінальної відповідальності за ст. 382 КК України;

- щодо виявлення нерухомого майна боржника (в т.ч. земельних ділянок, які не мають кадастрового номеру та нерухомого майна, право на яке реєструвалося до 2013р.);

- виявлення рухомого майна боржника - сільськогосподарської техніки, водних суден та ін.;

- виявлення майнових прав, зокрема, корпоративних прав, акцій, прав інтелектуальної власності боржника.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/6340/21. витребувано матеріали оскарження щодо ухвали Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/6340/21 у Господарського суду міста Києва. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/6340/21 у судовому засіданні 23.04.2025.

02.04.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від представника Приватного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ" адвоката Ніколенка Миколи Миколайовича до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про проведення засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 заяву представника Приватного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ" адвоката Ніколенка Миколи Миколайовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/6340/21 призначено в режимі відеоконференції на раніше визначену дату 23.04.2025.

23.04.2025 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Гончарова С.А. у відпустках з 16.04.2025 по 25.04.2025, з 28.04.2025 по 09.05.2025, з 12.05.2025 по 18.05.2025, суддя Тищенко О.В. перебувала у відпустках з 16.04.2025 по 25.04.2025 та 28.04.2025 по 09.05.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 призначено до розгляду у судовому засіданні справу № 910/6340/21 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 на 04.06.2025.

26.05.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від представника Приватного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ" адвоката Ніколенка Миколи Миколайовича до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про проведення засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 заяву представника Приватного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ" адвоката Ніколенка Миколи Миколайовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/6340/21 призначено в режимі відеоконференції на раніше визначену дату 04.06.2025.

У судове засідання, що відбулось 04.06.2025 з`явились представник позивача, надав свої пояснення, щодо суті спору та просив суд задовольнити його вимоги викладені в процесуальних документах. Відповідач та Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явились про місце, дату та час судового засідання повідомлені належним чином 21.05.2025 через систему «Електронний суд».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/6340/21 за позовом Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європроект Делідін» про стягнення 35 000,00 грн попередньої оплати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, оскільки, відповідач не приступив до виконання робіт за договором від 14.03.2018 № 18/431 (далі - Договір), то у нього виникло зобов`язання повернути позивачу 35 000,00 грн, сплачених за роботи, які фактично не виконані.

Рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі від 26.07.2021 позовні вимоги задоволено, а 14.09.2021 на виконання рішення видано наказ.

27.01.2025 від Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» надійшла скарга на дії/бездіяльність Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Скарга вмотивована тим, що з відомостей розміщених в АСВП не вбачається, що в силу приписів ч. 8 ст. 48 Закону державний виконавець проводив не менше одного разу на два тижні перевірку щодо виявлення рахунків боржника, крайній документ у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, а саме запит до МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів датований 25.11.2024, тобто, державним виконавцем понад два місяця не вчинялись виконавчі дії.

Крім цього, за твердженнями скаржника, органом примусового стягнення, не проведені дії щодо:

- виклику керівника боржника з приводу виконавчого документу, а у разі його неявки на виклик - вжиття заходів щодо застосування приводу;

- звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України до виконання зобов`язань за рішенням суду;

- звернення з поданням до правоохоронних органів з приводу притягнення керівника боржника до кримінальної відповідальності за ст. 382 КК України; щодо виявлення нерухомого майна боржника (в т.ч. земельних ділянок, які не мають кадастрового номеру та нерухомого майна, право на яке реєструвалося до 2013р.);

- виявлення рухомого майна боржника - сільськогосподарської техніки, водних суден та ін.;

- виявлення майнових прав, зокрема, корпоративних прав, акцій, прав інтелектуальної власності боржника;

- виявлення рахунків, електронних гаманців боржника;

- виходу державного виконавця за місцем реєстрації боржника або за місцезнаходженням майна боржника для виявлення, опису та оцінки такого майна;

- накладення арешту на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, та ін.

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Так, Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, interalia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частинами 1 та 2 статті 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі № 910/6340/21, що набрало законної сили є обов`язковим до виконання та з урахуванням наведених вище приписів не може залишатися невиконаним.

Як зазначалося вище, на виконання зазначеного рішення суду видано наказ від 14.09.2021.

Згідно з доводами, викладеними у скарзі, в межах строку пред`явлення виконавчих документів до виконання, встановленого законодавством, вказаний наказ було пред`явлено до виконання у передбаченому порядку до Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та 18.11.2024 державним виконавцем Компанцем Русланом винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додатну вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на яких заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Крім цього, виконавець також має право: здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; викликати посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом державного виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; накладати стягнення у вигляді штрафу на юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від посадових осіб боржників - юридичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження в праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язання за рішенням; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, (ч.ч. 1 та 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», розшук боржника юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією (ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначений порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (ч.ч. 1, 2, 4 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернене стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Разом з тим, ч. 1 ст. 53 Закону України,«Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до податкових органів.

З наданих відділом ДВС матеріалів встановлено, що у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 після відкриття постановою від 18.11.2024, вчинялися наступні дії:

- постанова про арешт кошів боржника від 18.11.2024;

- постанова про арешт майна боржника від 18.11.2024;

- запит на отримання інформації, що становлять банківську таємницю;

- запит до державної фіскальної служби України від 18.11.2024;

- направлення платіжних інструкцій до банків (19.11.2024), в яких у боржника відкритий рахунок;

- запит до Міністерства внутрішніх справ України від 18.11.2024 щодо зареєстрованих боржником транспортних засобів;

- акт державного виконавця від 03.03.2025 за результатами вчинення дій з розшуку майна;

- запит на отримання інформації, що становить банківську таємницю;

- направлення платіжних інструкцій до банків (05.03.2025), в яких у боржника відкритий рахунок;

- виклик державного виконавця від 05.03.2025 - виклик керівника;

- запит виконавця від 05.03.2025 щодо видачі документа, який дає право виїзду закордон.

Доводи скаржника щодо не здійснення виконавцем повного комплексу дій, направлених на примусове виконання наказу суду, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки матеріалами справи підтверджується вчинення щодо примусового виконання рішення від 26.07.2021 у справі № 910/6340/21, які передбачені ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", що в свою чергу не може свідчити про бездіяльність Державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку, що скаржником (позивачем) не доведено бездіяльності державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) під час виконання рішення суду в даній справі, а скарга від 27.01.2025 задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/6340/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 4, 269, 270, 271, п. 6 ч. 1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 277, ст. 280, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ" - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі №910/6340/21 - залишити без змін.

3. Судові витрати, за перегляд ухвали у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи № 910/6340/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 06.06.2024

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді О.В. Тищенко

Г.А. Кравчук