Рішення від 19.03.2025 по справі 910/14539/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.03.2025Справа № 910/14539/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут"

2. Національного медичного університету імені О. О. Богомольця

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 56 308,73 грн.,

За участі представників

від прокуратури: Синюк І.А. за службовим посвідченням від 01.03.2023 року № 070531;

від позивача: Кислицька Ю.О. (у порядку самопредставництва);

від відповідача-1: Кермач А.І. за довіреністю від 23.12.2024 року № 14;

від відповідача-2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Києва (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України (далі - позивач, Міністерство) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (далі - відповідач-1, Товариство) та Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (далі - відповідач-2, Університет) про:

- визнання недійсними укладених між відповідачами додаткових угод від 29.11.2021 № 1/41 НN417-1930-21, від 29.11.2021 № 2/41 НN417-1930-21, від 29.11.2021 № 3/41 НN417-1930-21, від 29.11.2021 № 4/41 НN417-1930-21, від 30.11.2021 № 5/41 НN417-1930-21, від 01.12.2021 № 6/41 НN417-1930-21, від 02.12.2021 № 7/41 НN417-1930-21, від 02.12.2021 № 8/41 НN417-1930-21, від 02.12.2021 № 9/41 НN417-1930-21, від 02.12.2021 № 10/41 НN41 7-1930-21, від 02.12.2021 № 11/41 НN417-1930-21, від 03.12.2021 № 12/41 НN417-1930-21, від 03.12.2021 № 13/41 НN417-1930-21, від 03.12.2021 № 14/41 НN417-1930-21, від 03.12.2021 № 15/41 НN417-1930-21, від 06.12.2021 № 16/41 НN417-1930-21, від 06.12.2021 № 17/41 НN417-1930-21, якими внесено зміни до договору на постачання природного газу від 02.08.2021 № 41НN417-1930-21;

- стягнення з Товариства безпідставно набутих коштів у сумі 56 308,73 грн.

Ухвалою від 04.12.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/14539/24, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 15.01.2025 року.

19.12.2024 року через систему "Електронний суд" надійшов сформований у цій системі 18.12.2024 року відзив Університету на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення вимог Прокурора з огляду на те, що зміна ціни договору відбулася у зв`язку зі зміною обставин та в рамках укладеного між відповідачами правочину. У той же час, відповідач-2 звернув увагу на те, що належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель, є Держаудитслужба, яка може бути позивачем у справі, що, в свою чергу, свідчить про те, що Прокурором неправильно визначено орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

23.12.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла сформована у цій системі 20.12.2024 року відповідь Прокурора на відзив Університету на позовну заяву, в якій останній навів мотиви на спростування висловлених відповідачем-2 заперечень проти позову.

13.01.2025 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Товариства від 13.01.2025 року на позовну заяву, в якому останнє просило суд поновити строк на його подання та заперечило проти задоволення вимог Прокурора з огляду на відсутність законних підстав для представництва керівником Шевченківської окружної прокуратури міста Києва інтересів держави в особі Міністерства, що свідчить про подання позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, відповідач-1 вказав, що Прокурором належними та допустимими доказами не доведено порушення при виконанні зобов`язань за укладеним договором постачання природного газу, тоді як при укладенні спірних додаткових угод всі вимоги Закону України "Про публічні закупівлі" були дотримані, а саме збільшення ціни кожного разу відбувалося до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку.

У підготовчому засіданні 15.01.2025 року суд без виходу до нарадчої кімнати долучив поданий Товариством відзив на позовну заяву та прийняв його до розгляду, встановив Прокурору та позивачу процесуальний строк на подання відповіді на відзив відповідача-1 на позовну заяву до 22.01.2025 року; встановив Товариству процесуальний строк на подання заперечень до 31.01.2025 року, а також встановив Університету процесуальний строк на подання заперечень до 31.01.2025 року. Крім того, суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/14539/24 на 30 днів, а також відклав підготовче засідання на 12.02.2025 року.

21.01.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Прокурора від 21.01.2025 року на відзив Товариства на позовну заяву, в якій останній, зокрема, зазначив, що внесення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим; для збільшення ціни закупівлі товару у договорі закупівлі товару за державні кошти сторонами договору повинно бути доведено та документально підтверджено факт коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення. Проте належного обґрунтування та документального підтвердження Товариством правомірності підвищення коливання ціни на товар не надано, що свідчить про обґрунтованість даного позову.

24.01.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Прокурора від 24.01.2025 року про виправлення описки у позовній заяві. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою від 12.02.2025 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/14539/24 та призначив її до судового розгляду по суті на 05.03.2025 року.

У судовому засіданні 05.03.2025 року оголошувалася перерва до 19.03.2025 року.

У судовому засіданні 19.03.2025 року прокурор та представник позивача підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача-1 у наведеному судовому засіданні проти задоволення вимог Прокурора заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 13.01.2025 року.

Університет про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та в установленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначене на 19.03.2025 року судове засідання не забезпечив.

У судовому засіданні 19.03.2025 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення Прокурора та представників позивача і Товариства, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що Університет в мережі Інтернет на веб-порталі уповноваженого органу "Prozorro" опублікував оголошення про проведення переговорної процедури закупівлі "ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо" 19 500 м3 з очікуваною вартістю 185 250,00 грн.

За результатами проведення означеної процедури закупівлі 02.08.2021 року між Університетом (споживач) та Товариством (постачальник) укладено договір на постачання природного газу № 41НN417-1930-21 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність споживачу в 2021 році природний газ, а Університет зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу в розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений відбитками печаток відповідачів.

За умовами пунктів 1,2, 1.3 Договору річний плановий обсяг постачання газу: 19 500 м3. Планові обсяги постачання газу по місяцях: серпень 2021 року - 4 700 м3, вересень 2021 року - 3 650 м3, жовтень 2021 року - 3 650 м3, листопад 2021 року - 3 650 м3, грудень 2021 року - 3 650 м3.

Відповідно до пунктів 2.9.1-2.9.3 Договору за підсумками розрахункового періоду споживач до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірника акта приймання - передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Пунктами 3.1, 3.2 Договору визначено, що вартість газу за цим правочином становить 155 805,00 грн., у т.ч. ПДВ 20 % - 25 967,50 грн. Розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Ціна газу становить 7,99 грн. за 1 м3.

Згідно з пунктом 3.3 Договору ціна, зазначена у пункті 3.2 Договору, може змінюватись протягом дії Договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

У пункті 3.4 Договору його сторони домовилися, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2 та 3.3 цього Договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим Договором.

За умовами пунктів 3.6, 3.7 наведеної угоди загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним Договором. Ціна газу, визначена у пункті 3.2 Договору, є кінцевою та включає вартість послуг замовлення договірної потужності (послуг транспортування), які підлягають сплаті відповідно до тарифів, встановлених постановою НКРЕКП від 24.12.2019 року № 3013 або іншим документом.

Пунктом 3.8 Договору передбачено, що у випадку зміни тарифів відповідними компетентними органами, нові тарифи є обов`язковими для сторін з моменту вступу в дію відповідних нормативно-правових актів. У випадку зміни тарифів, зміна ціни газу згідно з пунктом 3.2 Договору здійснюється за погодженням сторін з підписанням відповідної додаткової угоди.

Згідно з пунктом 11.1 Договору останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу до 31.12.2021 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

За змістом пункту 11.3 Договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника. Сторони можуть внести зміни до Договору у разі зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача, в такому випадку ціна Договору зменшується в залежності від зміни таких обсягів;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшення ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі. Сторони можуть внести зміни до Договору у разі збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі, в такому випадку сторони зменшують обсяги закупівлі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі. Сторони можуть внести зміни до Договору у випадку покращення якості предмета Договору за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі, до зміни предмета Договору та відповідає тендерній документації в частині встановлення вимог та функціональних характеристик до предмета закупівлі і є покращенням його якості;

4) продовження строку дії Договору та строку виконання зобов`язання щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставини непереборної сили, затримки фінансування витрат споживача, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в Договорі. Строк дії Договору та виконання зобов`язань щодо передачі товару може продовжуватись у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставини непереборної сили, затримки фінансування витрат покупця, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в Договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до змін таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII (зі змінами).

Пунктами 11.4, 11.5 Договору встановлено, що припинення чи розірвання Договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору або за рішенням на вимогу однієї із сторін на підставі та в порядку, встановленому чинним законодавством України та Договором. Усі зміни та доповнення до Договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються їх печатками (за наявністю).

Обґрунтовуючи пред`явлені у даній справі вимоги, Прокурор посилався на те, що у подальшому до споживача (Університету) надійшли пропозиції постачальника (Товариства) щодо укладення додаткових угод до Договору, у зв`язку з коливанням ціни на ринку природного газу, що згідно з пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає Товариству підстави для підвищення ціни на постачання природного газу.

Так, 29.11.2021 року між відповідачами укладено Додаткову угоду № 1/41НN417-1930-21, в якій останні, зважаючи на коливання ціни на ринку природного газу, домовилися викласти пункт 3.2 Договору в новій редакції, за якою ціна газу становить 7,32 грн. за 1 м3, крім того ПДВ - 1,47 грн., всього з ПДВ - 8,79 грн.

Відповідно до пункту 4 цієї Додаткової угоди № 1/41НN417-1930-21 остання набуває чинності згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України з 01.11.2021 року.

29.11.2021 року між відповідачами укладено Додаткову угоду № 2/41НN417-1930-21, в якій ці контрагенти, зважаючи на коливання ціни на ринку природного газу, домовилися викласти пункт 3.2 Договору в новій редакції, за якою ціна газу становить 8,06 грн. за 1 м3, крім того ПДВ - 1,61 грн., всього з ПДВ - 9,67 грн.

Згідно з пунктом 4 цієї Додаткової угоди № 2/41НN417-1930-21 остання набуває чинності згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України з 01.11.2021 року.

29.11.2021 року між відповідачами укладено Додаткову угоду № 3/41НN417-1930-21, в якій означені суб`єкти господарювання, зважаючи на коливання ціни на ринку природного газу, домовилися викласти пункт 3.2 Договору в новій редакції, за якою ціна газу становить 8,87 грн. за 1 м3, крім того ПДВ - 1,77 грн., всього з ПДВ - 10,64 грн.

За умовами пункту 4 цієї Додаткової угоди № 3/41НN417-1930-21 остання набуває чинності згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України з 01.11.2021 року.

29.11.2021 року між відповідачами укладено Додаткову угоду № 4/41НN417-1930-21, в якій останні, зважаючи на коливання ціни на ринку природного газу, домовилися викласти пункт 3.2 Договору в новій редакції, за якою ціна газу становить 9,75 грн. за 1 м3, крім того ПДВ - 1,95 грн., всього з ПДВ - 11,70 грн.

Відповідно до пункту 4 цієї Додаткової угоди № 4/41НN417-1930-21 остання набуває чинності згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України з 01.11.2021 року.

30.11.2021 року між відповідачами укладено Додаткову угоду № 5/41НN417-1930-21, в якій ці контрагенти, зважаючи на коливання ціни на ринку природного газу, домовилися викласти пункт 3.2 Договору в новій редакції, за якою ціна газу становить 10,73 грн. за 1 м3, крім того ПДВ - 2,14 грн., всього з ПДВ - 12,87 грн.

Згідно з пунктом 4 цієї Додаткової угоди № 5/41НN417-1930-21 остання набуває чинності згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України з 01.11.2021 року.

01.12.2021 року між відповідачами укладено Додаткову угоду № 6/41НN417-1930-21, в якій означені суб`єкти господарювання, зважаючи на коливання ціни на ринку природного газу, домовилися викласти пункт 3.2 Договору в новій редакції, за якою ціна газу становить 11,80 грн. за 1 м3, крім того ПДВ - 2,36 грн., всього з ПДВ - 14,16 грн.

За умовами пункту 4 цієї Додаткової угоди № 6/41НN417-1930-21 остання набуває чинності згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України з 01.11.2021 року.

02.12.2021 року між відповідачами укладено Додаткову угоду № 7/41НN417-1930-21, в якій останні, зважаючи на коливання ціни на ринку природного газу, домовилися викласти пункт 3.2 Договору в новій редакції, за якою ціна газу становить 12,97 грн. за 1 м3, крім того ПДВ - 2,60 грн., всього з ПДВ - 15,57 грн.

Відповідно до пункту 4 цієї Додаткової угоди № 7/41НN417-1930-21 остання набуває чинності згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України з 01.11.2021 року.

02.12.2021 року між відповідачами укладено Додаткову угоду № 8/41НN417-1930-21, в якій ці контрагенти, зважаючи на коливання ціни на ринку природного газу, домовилися викласти пункт 3.2 Договору в новій редакції, за якою ціна газу становить 14,28 грн. за 1 м3, крім того ПДВ - 2,85 грн., всього з ПДВ - 17,13 грн.

Згідно з пунктом 4 цієї Додаткової угоди № 8/41НN417-1930-21 остання набуває чинності згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України з 01.11.2021 року.

02.12.2021 року між відповідачами укладено Додаткову угоду № 9/41НN417-1930-21, в якій означені суб`єкти господарювання, зважаючи на коливання ціни на ринку природного газу, домовилися викласти пункт 3.2 Договору в новій редакції, за якою ціна газу становить 15,70 грн. за 1 м3, крім того ПДВ - 3,14 грн., всього з ПДВ - 18,84 грн.

За умовами пункту 4 цієї Додаткової угоди № 9/41НN417-1930-21 остання набуває чинності згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України з 01.11.2021 року.

02.12.2021 року між відповідачами укладено Додаткову угоду № 10/41НN417-1930-21, в якій останні, зважаючи на коливання ціни на ринку природного газу, домовилися викласти пункт 3.2 Договору в новій редакції, за якою ціна газу становить 17,27 грн. за 1 м3, крім того ПДВ - 3,45 грн., всього з ПДВ - 20,72 грн.

Відповідно до пункту 4 цієї Додаткової угоди № 10/41НN417-1930-21 остання набуває чинності згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України з 01.11.2021 року.

02.12.2021 року між відповідачами укладено Додаткову угоду № 11/41НN417-1930-21, в якій ці контрагенти, зважаючи на коливання ціни на ринку природного газу, домовилися викласти пункт 3.2 Договору в новій редакції, за якою ціна газу становить 18,99 грн. за 1 м3, крім того ПДВ - 3,80 грн., всього з ПДВ - 22,79 грн.

Згідно з пунктом 4 цієї Додаткової угоди № 11/41НN417-1930-21 остання набуває чинності згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України з 01.11.2021 року.

03.12.2021 року між відповідачами укладено Додаткову угоду № 12/41НN417-1930-21, в якій означені суб`єкти господарювання, зважаючи на коливання ціни на ринку природного газу, домовилися викласти пункт 3.2 Договору в новій редакції, за якою ціна газу становить 20,89 грн. за 1 м3, крім того ПДВ - 4,18 грн., всього з ПДВ - 25,07 грн.

За умовами пункту 4 цієї Додаткової угоди № 12/41НN417-1930-21 остання набуває чинності згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України з 01.11.2021 року.

03.12.2021 року між відповідачами укладено Додаткову угоду № 13/41НN417-1930-21, в якій останні, зважаючи на коливання ціни на ринку природного газу, домовилися викласти пункт 3.2 Договору в новій редакції, за якою ціна газу становить 22,98 грн. за 1 м3, крім того ПДВ - 4,59 грн., всього з ПДВ - 27,57 грн.

Відповідно до пункту 4 цієї Додаткової угоди № 13/41НN417-1930-21 остання набуває чинності згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України з 01.11.2021 року.

03.12.2021 року між відповідачами укладено Додаткову угоду № 14/41НN417-1930-21, в якій ці контрагенти, зважаючи на коливання ціни на ринку природного газу, домовилися викласти пункт 3.2 Договору в новій редакції, за якою ціна газу становить 25,27 грн. за 1 м3, крім того ПДВ - 5,05 грн., всього з ПДВ - 30,32 грн.

Згідно з пунктом 4 цієї Додаткової угоди № 14/41НN417-1930-21 остання набуває чинності згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України з 01.11.2021 року.

03.12.2021 року між відповідачами укладено Додаткову угоду № 15/41НN417-1930-21, в якій означені суб`єкти господарювання, зважаючи на коливання ціни на ринку природного газу, домовилися викласти пункт 3.2 Договору в новій редакції, за якою ціна газу становить 27,79 грн. за 1 м3, крім того ПДВ - 5,56 грн., всього з ПДВ - 33,35 грн.

За умовами пункту 4 цієї Додаткової угоди № 15/41НN417-1930-21 остання набуває чинності згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України з 01.11.2021 року.

06.12.2021 року між відповідачами укладено Додаткову угоду № 16/41НN417-1930-21, в якій останні, зважаючи на коливання ціни на ринку природного газу, домовилися викласти пункт 3.2 Договору в новій редакції, за якою ціна газу становить 30,57 грн. за 1 м3, крім того ПДВ - 6,11 грн., всього з ПДВ - 36,68 грн.

Відповідно до пункту 4 цієї Додаткової угоди № 16/41НN417-1930-21 остання набуває чинності згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України з 01.11.2021 року.

06.12.2021 року між відповідачами укладено Додаткову угоду № 17/41НN417-1930-21, в якій ці контрагенти, зважаючи на коливання ціни на ринку природного газу, домовилися викласти пункт 3.2 Договору в новій редакції, за якою ціна газу становить 31,39490933 грн. за 1 м3, крім того ПДВ - 6,27898187 грн., всього з ПДВ - 37,6738912 грн.

Згідно з пунктом 4 цієї Додаткової угоди № 17/41НN417-1930-21 остання набуває чинності згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України з 01.11.2021 року.

Таким чином, з 29.11.2021 року по 06.12.2021 року (протягом восьми календарних днів) до Договору неодноразово та послідовно вносилися зміни щодо ціни одиниці товару в бік збільшення, яке у відсотковому співвідношенні відносно до передбаченої у Договорі початкової вартості природного газу (7,99 грн. за 1 м3) склало 471 % (37,67 грн. за 1 м3 відповідно до Додаткової угоди від 06.12.2021 року № 17/41НN417-1930-21). У той же час, обсяг поставки було зменшено з 19 500 м3 до 12 452,6 м3, тобто на 7 047,4 м3, що становить 157 % від його загального обсягу.

Зі змісту наявних у матеріалах справи документів, зокрема, платіжних доручень від 04.10.2021 року № 5489 на суму 29 144,72 грн., від 27.10.2021 року № 6025 на суму 31 129,04 грн., від 24.11.2021 року № 6755 на суму 24 065,88 грн. та від 15.12.2021 року № 7523 на суму 71 465,36 грн., а також Звіту про виконання Договору, Товариство поставило Університету, а останній - прийняв та оплатив 12 452,6 м3 природного газу на загальну суму 155 805,00 грн.

З огляду на викладене, відповідач-1 протягом серпня-грудня 2021 року поставив Університету природний газ у загальному обсязі 12 452,6 м3, вартість якого за умовами Договору (без урахування умов додаткових угод № 1/41НN417-1930-21, № 2/41НN417-1930-21, № 3/41НN417-1930-21, № 4/41НN417-1930-21, № 5/41НN417-1930-21, № 6/41НN417-1930-21, № 7/41НN417-1930-21, № 8/41НN417-1930-21, № 9/41НN417-1930-21, № 10/41НN417-1930-21, № 11/41НN417-1930-21, № 12/41НN417-1930-21, № 13/41НN417-1930-21, № 14/41НN417-1930-21, № 15/41НN417-1930-21, № 16/41НN417-1930-21 та № 17/41НN417-1930-21) склала 99 496,27 грн.

Зважаючи на недійсність означених додаткових угод № 1/41НN417-1930-21, № 2/41НN417-1930-21, № 3/41НN417-1930-21, № 4/41НN417-1930-21, № 5/41НN417-1930-21, № 6/41НN417-1930-21, № 7/41НN417-1930-21, № 8/41НN417-1930-21, № 9/41НN417-1930-21, № 10/41НN417-1930-21, № 11/41НN417-1930-21, № 12/41НN417-1930-21, № 13/41НN417-1930-21, № 14/41НN417-1930-21, № 15/41НN417-1930-21, № 16/41НN417-1930-21 та № 17/41НN417-1930-21 до Договору, якими без належних підстав всупереч Закону України "Про публічні закупівлі" суттєво збільшено вартість за одиницю товару (більше ніж на 471 % відносно передбаченої в Договорі початкової вартості природного газу), а також враховуючи фактичну безпідставну переплату Університетом вартості природного газу на 56 308,73 грн. (що становить різницю між загальною сумою сплачених відповідачем-2 в рамках Договору грошових коштів у розмірі 155 805,00 грн. та дійсною початковою вартістю спожитого Університетом природного газу за Договором у сумі 99 496,27 грн.), Прокурор звернувся до господарського суду з даним позовом в інтересах держави в особі Міністерства про визнання недійсними спірних додаткових угод та стягнення з Товариства надмірно сплачених коштів у вищевказаному розмірі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

При зверненні з цим позовом в інтересах держави в особі Міністерства, Прокурор посилався на порушення протиправними діями сторін Договору основних принципів, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", а саме: добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель, запобігання корупційним діям і зловживанням. Прокурор також вказував, що виконання зобов`язань за додатковими угодами до Договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання державних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, що свідчить про наявність як державного, так і суспільного інтересу.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у Рішенні від 01.04.2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02.06.2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до змісту частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також 4) зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України від 14.10.2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - другий частини четвертої).

У постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 року в справі № 924/1256/17 містяться такі правові висновки стосовно представництва прокурором держави в суді:

- з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено;

- прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України);

- участь прокурора в судовому процесі можлива, крім іншого, за умови обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме: має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах компетентним органом або підтверджено його відсутність (частини третя, четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру");

- щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні компетентний орган, який відсутній або всупереч вимогам закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду;

- підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Отже, у наведеній справі колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що для підтвердження судом підстав для представництва інтересів прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган.

Суд зазначає, що проведення процедури державних закупівель та укладення договору (додаткових угод до нього) із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 року в справі № 912/989/18.

У постанові від 23.09.2021 року в справі № 910/11608/20 Верховний Суд вказав на ту обставину, що закупівля проводиться не лише для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі, але й для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах.

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності (стаття 68 Конституції України).

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Однією з підстав для представництва є бездіяльність компетентного органу, яку прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року в справі № 912/2385/18 містяться такі правові висновки стосовно представництва прокурором держави в суді:

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим;

- частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Суд зазначає, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Водночас, аби інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм та судової практики стосовно представництва прокурором держави в суді, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005 року, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009 року, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Разом із тим, закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах, і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 року в справі № 912/9/20, від 19.08.2020 року в справі № 923/449/18.

Частиною 1 статті 5 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується, зокрема, на принципах ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Згідно з положеннями статті 22 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (пункт 3 частини 1 статті 26 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 26 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.

Статтею 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" визначено, що управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами (у тому числі Міністерством), іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Повноваження та спосіб здійснення управлінських функцій уповноваженими суб`єктами визначені положеннями Закону України "Про управління об`єктами державної власності".

Законом України "Про центральні органи виконавчої влади" визначені повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади.

Міністерство, як центральний орган виконавчої влади, згідно зі статтями 1, 6 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань, у той час як повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави. Як передбачено статтею 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", міністерства звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктами 4, 5, 6, 8 пункту 5 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 267, Міністерство з метою організації своєї діяльності здійснює контроль за діяльністю підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів, забезпечує самопредставництво інтересів МОЗ у судах.

Відповідно до пункту 4 Статуту Університету, затвердженого наказом Міністерства від 17.02.2021 року № 272, Університет є бюджетною неприбутковою організацією. Органом управління Університету є Міністерство.

Таким чином, у розумінні частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України, Міністерство є головним розпорядником бюджетних коштів у сфері охорони здоров`я та розпорядником вищого рівня по відношенню до Університету.

Водночас нецільове використання бюджетних коштів порушує принципи бюджетної системи України, визначені статтею 7 Бюджетного кодексу України, а саме принципи ефективності та результативності, цільового використання бюджетних коштів, справедливості та неупередженості, публічності та прозорості, що призводить до зайвих бюджетних витрат, неналежного використання державних цільових програм у сфері охорони здоров`я, корупційних діянь при здійсненні державних закупівель тощо.

Судом встановлено, що листами від 09.10.2024 року № 41-9201вих.24 та від 09.10.2024 року № 41-9200вих.24 Шевченківська окружна прокуратура міста Києва зверталася до Міністерства та Університету із запитами про надання інформації щодо укладення спірних додаткових угод та виконання Договору.

Листом від 24.10.2024 року № 10.5-10/40434/2-24 Міністерство повідомило Прокурора про те, що відсутність належним чином засвідчених документів щодо проведення Університетом переговорної процедури закупівлі з постачання природного газу за укладеним з Товариством Договором, відповідних висновків органів, уповноважених здійснювати контроль у сфері публічних закупівель щодо виявлених збитків, а також відсутність відповідних бюджетних асигнувань, необхідних для сплати судового збору, унеможливлює вжиття Міністерством заходів, спрямованих на усунення порушень законодавства та відшкодування завданих державі збитків, у тому числі здійснення відповідної позовної роботи в порядку, визначеному процесуальним законодавством. З огляду на зазначене, Міністерство повідомило Прокурора про те, що заходи для поновлення інтересів держави позивачем не вживалися.

У той же час, у наведеному листі Міністерство просило Прокурора, у разі наявності підстав, вжити заходів, спрямованих на захист інтересів держави.

Суд також звертає увагу на те, що відомості веб-порталу "Рrоzоrrо" є відкритими, відтак Міністерство не було позбавлене можливості ще у 2021 році дізнатися про порушення законодавства про публічні закупівлі у діяльності Університету.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що на дату складання вищевказаних листів позивач був обізнаний про безпідставну надмірну витрату бюджетних коштів, нераціональне та неефективне використання державних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі.

Однак, незважаючи на обізнаність про факт порушення відповідних інтересів держави, позивачем протягом тривалого часу не вживались відповідні заходи, у тому числі позовного характеру, що свідчить про наявність правових підстав для звернення Прокурора до суду з даним позовом у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження вжиття компетентними органами (Міністерством) необхідних та достатніх заходів, направлених на відновлення порушених інтересів держави протягом розумного строку після того, як вказаному органу стало відомо про порушення інтересів держави.

У той же час, відсутність позовної роботи з відповідачами у справі вказує на не здійснення захисту законних інтересів уповноваженим органом.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.02.2019 року в справі № 905/803/18.

Зважаючи на встановлені обставини справи, суд зазначає, що за наявними у матеріалах справи документами протягом тривалого часу має місце бездіяльність компетентного органу, який достеменно знав про порушення інтересів держави, а також був повідомлений Прокурором про наявність підстав та обов`язку здійснювати відповідний належний захист цих інтересів. Проте, позивачем достатніх ефективних заходів для захисту та відновлення порушеного права вчинено не було, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Надані Прокурором докази в сукупності достеменно свідчать, що позивач фактично не бажав належним чином здійснювати захист інтересів держави шляхом звернення з позовом до суду.

Наведене утворює собою передбачений вимогами Конституції України та Закону України "Про прокуратуру" винятковий випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій щодо їх захисту та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором.

Листом від 18.11.2024 року № 41-10521вих.24 Прокурор у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив позивача про підготовку ним позовної заяви в інтересах держави в особі Міністерства до відповідачів про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 56 308,73 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що Прокурором дотримано визначений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства у справі № 910/14539/24.

Суд вказує, що порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і створює загрозу інтересам держави.

Як наслідок, вказане призведе до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їхньої компетенції, а також у захисті прав та свобод інтересів місцевого значення, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку в спосіб, який належить до їх відання.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади, відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Прокурор, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства, належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді та вказав, у чому полягає порушення інтересів держави.

Зважаючи на означені обставини, суд не бере до уваги посилання Університету на те, що належним органом у даній справі, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель, є Держаудитслужба, яка може бути позивачем у справі, а також заперечення Товариства, які зводяться до відсутності законних підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Міністерства, що свідчить про подання позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо суті позовних вимог, суд зазначає таке.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон), відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 якого договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Згідно з частиною 1 статті 41 Закону договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 4 статті 41 Закону визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Зміст вказаної вище правової норми вказує на те, що зміна ціни за одиницю товару, закуповуваного відповідно до норм Закону, можлива у разі істотної зміни ринкової ціни на товар в проміжок часу після укладення договору про закупівлю та до повного його виконання.

Істотні умови договору визначені Господарським кодексом України. Так, статтею 180 цього кодексу встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити: предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Судом встановлено, що істотна умова Договору - ціна, яка була визначена за результатами процедури закупівлі та тендерної пропозиції Університету, була змінена додатковими угодами від 29.11.2021 № 1/41 НN417-1930-21, від 29.11.2021 № 2/41 НN417-1930-21, від 29.11.2021 № 3/41 НN417-1930-21, від 29.11.2021 № 4/41 НN417-1930-21, від 30.11.2021 № 5/41 НN417-1930-21, від 01.12.2021 № 6/41 НN417-1930-21, від 02.12.2021 № 7/41 НN417-1930-21, від 02.12.2021 № 8/41 НN417-1930-21, від 02.12.2021 № 9/41 НN417-1930-21, від 02.12.2021 № 10/41 НN41 7-1930-21, від 02.12.2021 № 11/41 НN417-1930-21, від 03.12.2021 № 12/41 НN417-1930-21, від 03.12.2021 № 13/41 НN417-1930-21, від 03.12.2021 № 14/41 НN417-1930-21, від 03.12.2021 № 15/41 НN417-1930-21,від 06.12.2021 № 16/41 НN417-1930-21 та від 06.12.2021 № 17/41 НN417-1930-21 до Договору.

Так, внаслідок укладення вказаних вище додаткових угод до Договору, ціну за 1 м3 природного газу збільшено з 7,99 грн. (у первісній редакції Договору) до 37,67 грн. (у редакції додаткової угоди від 06.12.2021 року № 17/41НN417-1930-21 до Договору), тобто на 29,68 грн. Таким чином, внаслідок підписання вищевказаних додаткових угод до Договору ціна на газ зросла на 471 %.

Системний аналіз положень частини 1 статті 525, статті 526, частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України та положень частини 5 статті 41 Закону дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором; підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Метою закріплення на законодавчому рівні можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

У той же час, обидві сторони (Товариство та Університет) не могли не розуміти особливості функціонування ринку газу (тобто постійне коливання цін на газ, їх сезонне зростання-падіння були прогнозованими). Тому сторони Договору не були позбавлені можливості визначити в цій угоді порядок зміни ціни, зокрема, які коливання ціни надають право на перерахунок ціни (порогові показники), формулу розрахунку нової ціни, якими саме конкретними документами має підтверджуватися коливання цін на ринку товару. Проте Договір не містив відповідних застережень та положень.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує особі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Суд звертає увагу, що кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.

Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

У справі, що розглядається, суд встановив, що Університет, який мав беззаперечне право на отримання природного газу по ціні, визначеній в укладеному з Товариством Договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозицій відповідача про збільшення ціни підписав додаткові угоди, зокрема, від 29.11.2021 № 1/41 НN417-1930-21, від 29.11.2021 № 2/41 НN417-1930-21, від 29.11.2021 № 3/41 НN417-1930-21, від 29.11.2021 № 4/41 НN417-1930-21, від 30.11.2021 № 5/41 НN417-1930-21, від 01.12.2021 № 6/41 НN417-1930-21, від 02.12.2021 № 7/41 НN417-1930-21, від 02.12.2021 № 8/41 НN417-1930-21, від 02.12.2021 № 9/41 НN417-1930-21, від 02.12.2021 № 10/41 НN41 7-1930-21, від 02.12.2021 № 11/41 НN417-1930-21, від 03.12.2021 № 12/41 НN417-1930-21, від 03.12.2021 № 13/41 НN417-1930-21, від 03.12.2021 № 14/41 НN417-1930-21, від 03.12.2021 № 15/41 НN417-1930-21,від 06.12.2021 № 16/41 НN417-1930-21 та від 06.12.2021 № 17/41 НN417-1930-21, внаслідок чого ціна 1 м3 газу збільшилася на 471 відсоток, що фактично призвело до нівелювання результатів процедури закупівлі.

Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися, виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Крім того, внесення змін до істотних умов договору про закупівлю, зокрема щодо збільшення ціни, повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Суд звертає увагу на те, що постачальник має довести не лише підвищення ціни на певний товар на відповідному ринку, але й обґрунтувати для замовника пропозиції щодо підвищення ціни, визначеної у договорі, а також обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за запропонованою замовнику ціною, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2021 року в справі № 927/491/19 та від 25.11.2021 року в справі № 927/563/20.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини 5 статті 41 Закону, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Як вбачається з пояснювальної записки до проекту Закону № 114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу" коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у норму пункту 2 частини 5 статті 41 Закону, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 року в справі № 922/2321/22 (провадження № 12-57гс23).

Таким чином, доводи відповідача-1 про те, що при укладенні спірних додаткових угод всі вимоги Закону України "Про публічні закупівлі" були дотримані, а саме збільшення ціни кожного разу відбувалося до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, спростовуються вищенаведеними висновками Великої Палати Верховного Суду.

Слід зазначити, що внесення змін до істотних умов Договору в частині підвищення ціни на постачання природного газу здійснювалось шляхом укладення між відповідачами додаткових угод до Договору на підставі, зокрема, довідки Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" від 23.10.2021 року № 417-Сл-14471-1021, за якою за інформацією вебсайту ТБ "Українська енергетична біржа" станом на 25.10.2021 року приведена розрахункова вартість природного газу на європейських хабах до кордону України та їх коливання станом на 15.10.2021 року в порівнянні з 09.10.2021 року, виходячи з цін на газ, що склалися на європейських хабах TTF, CEGH, THE, з урахуванням усередненої вартості транспортування магістральними газопроводами Європи та курсу гривні до євро та долара США, встановленого НБУ, могла становити: 15.10.2021 року - 40 293,96 грн./1000 м3 (TTF), 40 026,41 грн./1000 м3 (CEGH), 40 402,53 грн./1000 м3 (THE); 09.10.2021 року - 31 965,00 грн./1000 м3 (TTF), 32 345,14 грн./1000 м3 (CEGH), 32 093,01 грн./1000 м3 (THE). Коливання ціни 15.10.2021 року/09.10.2021 року: 26,06 %, 23,75 % та 25,89 % відповідно.

Разом із тим, чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Судом встановлено, що вищенаведена довідка Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" не містить точної інформації про коливання цін на природний газ як на момент звернення Товариства із листами-пропозиціями про внесення змін до Договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод. У даній довідці зазначено лише вартість газу на відповідну дату, без розбивки на періоди, в які Товариство зверталося із відповідними пропозиціями про зміну ціни Договору. У вказаній ціновій довідці також зазначено, що вона носить інформативний характер і не враховує умов договорів та контрактів.

Отже, вказана вище довідка Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" не може слугувати належним документальним підтвердженням підвищення ціни на закуповуваний природний газ, оскільки вона не відображає коливання ринкової ціни в діапазоні між датами укладення Договору та відповідних спірних додаткових угод до нього. Слід зазначити, що інші довідки чи документи, які були підставою для внесення до Договору змін згідно зі спірними додатковими угодами, у матеріалах справи відсутні.

Оскільки збільшення ціни на товар, внаслідок підписання оспорюваних додаткових угод, відбулося без належного обґрунтування та належних доказів коливання цін на товар, то таке збільшення є прямим порушенням статті 5, пункту 2 частини 5 статті 41 Закону, а відтак є підставою для визнання цих додаткових угод недійсними на підставі положень статей 203, 205 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, вимоги Прокурора про визнання недійсними додаткових угод від 29.11.2021 № 1/41 НN417-1930-21, від 29.11.2021 № 2/41 НN417-1930-21, від 29.11.2021 № 3/41 НN417-1930-21, від 29.11.2021 № 4/41 НN417-1930-21, від 30.11.2021 № 5/41 НN417-1930-21, від 01.12.2021 № 6/41 НN417-1930-21, від 02.12.2021 № 7/41 НN417-1930-21, від 02.12.2021 № 8/41 НN417-1930-21, від 02.12.2021 № 9/41 НN417-1930-21, від 02.12.2021 № 10/41 НN41 7-1930-21, від 02.12.2021 № 11/41 НN417-1930-21, від 03.12.2021 № 12/41 НN417-1930-21, від 03.12.2021 № 13/41 НN417-1930-21, від 03.12.2021 № 14/41 НN417-1930-21, від 03.12.2021 № 15/41 НN417-1930-21,від 06.12.2021 № 16/41 НN417-1930-21 та від 06.12.2021 № 17/41 НN417-1930-21 до Договору є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Слід також зазначити таке.

Відповідно до статті 12 Закону "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

За умовами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов Договору Товариство було зобов`язане поставити Університету 19 500 м3 природного газу за ціною 155 805,00 грн., у т.ч. ПДВ 20 % - 25 967,50 грн. (ціна газу становила 7,99 грн. за 1 м3.)

На виконання умов цього правочину та додаткових угод від 29.11.2021 № 1/41 НN417-1930-21, від 29.11.2021 № 2/41 НN417-1930-21, від 29.11.2021 № 3/41 НN417-1930-21, від 29.11.2021 № 4/41 НN417-1930-21, від 30.11.2021 № 5/41 НN417-1930-21, від 01.12.2021 № 6/41 НN417-1930-21, від 02.12.2021 № 7/41 НN417-1930-21, від 02.12.2021 № 8/41 НN417-1930-21, від 02.12.2021 № 9/41 НN417-1930-21, від 02.12.2021 № 10/41 НN41 7-1930-21, від 02.12.2021 № 11/41 НN417-1930-21, від 03.12.2021 № 12/41 НN417-1930-21, від 03.12.2021 № 13/41 НN417-1930-21, від 03.12.2021 № 14/41 НN417-1930-21, від 03.12.2021 № 15/41 НN417-1930-21,від 06.12.2021 № 16/41 НN417-1930-21 та від 06.12.2021 № 17/41 НN417-1930-21 до Договору Товариство поставило, а Університет отримав природний газ.

Зі змісту наявних у матеріалах справи документів, зокрема, платіжних доручень від 04.10.2021 року № 5489 на суму 29 144,72 грн., від 27.10.2021 року № 6025 на суму 31 129,04 грн., від 24.11.2021 року № 6755 на суму 24 065,88 грн. та від 15.12.2021 року № 7523 на суму 71 465,36 грн., а також Звіту про виконання Договору, Товариство поставило Університету, а останній - прийняв та оплатив 12 452,6 м3 природного газу на загальну суму 155 805,00 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про недійсність додаткових угод від 29.11.2021 № 1/41 НN417-1930-21, від 29.11.2021 № 2/41 НN417-1930-21, від 29.11.2021 № 3/41 НN417-1930-21, від 29.11.2021 № 4/41 НN417-1930-21, від 30.11.2021 № 5/41 НN417-1930-21, від 01.12.2021 № 6/41 НN417-1930-21, від 02.12.2021 № 7/41 НN417-1930-21, від 02.12.2021 № 8/41 НN417-1930-21, від 02.12.2021 № 9/41 НN417-1930-21, від 02.12.2021 № 10/41 НN41 7-1930-21, від 02.12.2021 № 11/41 НN417-1930-21, від 03.12.2021 № 12/41 НN417-1930-21, від 03.12.2021 № 13/41 НN417-1930-21, від 03.12.2021 № 14/41 НN417-1930-21, від 03.12.2021 № 15/41 НN417-1930-21,від 06.12.2021 № 16/41 НN417-1930-21 та від 06.12.2021 № 17/41 НN417-1930-21 до Договору, ціна за поставлений природний газ в об`ємі 12 452,6 м3 повинна була визначатися за умовами Договору, а саме - 7,99 грн. за 1 м3, та в загальному розмірі становити 99 496,27 грн.

Отже, за поставлений товар Університетом було переплачено Товариству кошти у загальному розмірі 56 308,73 грн. (155 805,00 грн. - 99 496,27 грн.).

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Прокурора про стягнення з Товариства надмірно сплачених за Договором коштів у розмірі 56 308,73 грн.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За умовами частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог Прокурора.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" та Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця додаткову угоду від 29.11.2021 року № 1/41 НN417-1930-21 до договору на постачання природного газу від 02.08.2021 року № 41НN417-1930-21.

3. Визнати недійсною укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" та Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця додаткову угоду від 29.11.2021 року № 2/41 НN417-1930-21 до договору на постачання природного газу від 02.08.2021 року № 41НN417-1930-21.

4. Визнати недійсною укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" та Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця додаткову угоду від 29.11.2021 року № 3/41 НN417-1930-21 до договору на постачання природного газу від 02.08.2021 року № 41НN417-1930-21.

5. Визнати недійсною укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" та Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця додаткову угоду від 29.11.2021 року № 4/41 НN417-1930-21 до договору на постачання природного газу від 02.08.2021 року № 41НN417-1930-21.

6. Визнати недійсною укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" та Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця додаткову угоду від 30.11.2021 року № 5/41 НN417-1930-21 до договору на постачання природного газу від 02.08.2021 року № 41НN417-1930-21.

7. Визнати недійсною укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" та Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця додаткову угоду від 01.12.2021 року № 6/41 НN417-1930-21 до договору на постачання природного газу від 02.08.2021 року № 41НN417-1930-21.

8. Визнати недійсною укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" та Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця додаткову угоду від 02.12.2021 року № 7/41 НN417-1930-21 до договору на постачання природного газу від 02.08.2021 року № 41НN417-1930-21.

9. Визнати недійсною укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" та Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця додаткову угоду від 02.12.2021 року № 8/41 НN417-1930-21 до договору на постачання природного газу від 02.08.2021 року № 41НN417-1930-21.

10. Визнати недійсною укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" та Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця додаткову угоду від 02.12.2021 року № 9/41 НN417-1930-21 до договору на постачання природного газу від 02.08.2021 року № 41НN417-1930-21.

11. Визнати недійсною укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" та Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця додаткову угоду від 02.12.2021 року № 10/41 НN417-1930-21 до договору на постачання природного газу від 02.08.2021 року № 41НN417-1930-21.

12. Визнати недійсною укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" та Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця додаткову угоду від 02.12.2021 року № 11/41 НN417-1930-21 до договору на постачання природного газу від 02.08.2021 року № 41НN417-1930-21.

13. Визнати недійсною укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" та Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця додаткову угоду від 03.12.2021 року № 12/41 НN417-1930-21 до договору на постачання природного газу від 02.08.2021 року № 41НN417-1930-21.

14. Визнати недійсною укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" та Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця додаткову угоду від 03.12.2021 року № 13/41 НN417-1930-21 до договору на постачання природного газу від 02.08.2021 року № 41НN417-1930-21.

15. Визнати недійсною укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" та Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця додаткову угоду від 03.12.2021 року № 14/41 НN417-1930-21 до договору на постачання природного газу від 02.08.2021 року № 41НN417-1930-21.

16. Визнати недійсною укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" та Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця додаткову угоду від 03.12.2021 року № 15/41 НN417-1930-21 до договору на постачання природного газу від 02.08.2021 року № 41НN417-1930-21.

17. Визнати недійсною укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" та Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця додаткову угоду від 06.12.2021 року № 16/41 НN417-1930-21 до договору на постачання природного газу від 02.08.2021 року № 41НN417-1930-21.

18. Визнати недійсною укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" та Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця додаткову угоду від 06.12.2021 року № 17/41 НN417-1930-21 до договору на постачання природного газу від 02.08.2021 року № 41НN417-1930-21.

19. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (04201, місто Київ, вулиця Полярна, будинок 20; код ЄДРПОУ 39592941) на користь Міністерства охорони здоров`я України (01021, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 7; код ЄДРПОУ 00012925) грошові кошти в сумі 56 308 (п`ятдесят шість тисяч триста вісім) грн. 73 коп. із зарахуванням коштів до державного бюджету на розрахунковий рахунок IBAN UA698201720343110001000000199 в ДКСУ м. Київ; одержувач Міністерство охорони здоров`я України, ГУК у м. Києві/Шевченківський рн/24060300, код банку 0820172.

20. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (04201, місто Київ, вулиця Полярна, будинок 20; код ЄДРПОУ 39592941) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; код ЄДРПОУ 02910019) 21 801 (двадцять одну тисячу вісімсот одну) грн. 60 коп. судового збору.

21. Стягнути з Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (01601, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 13; код ЄДРПОУ 02010787) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; код ЄДРПОУ 02910019) 21 801 (двадцять одну тисячу вісімсот одну) грн. 60 коп. судового збору.

22. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

23. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

24. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 20.03.2025 року.

Суддя В.С. Ломака