Рішення

від 05.03.2025 по справі 914/2540/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2025 Справа № 914/2540/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівський Іподром», м. Львів

до відповідача Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, с. Давидів, Львівська область

про визнання незаконним та скасування рішення Давидівської сільської ради №164-30/2024 від 03.07.2024 «Про розгляд запиту громадян щодо сплати земельного податку ПрАТ «Львівський іподром».

за участю представників:

від позивача: Цибак О.В., Бараняк В.А.;

від відповідача: Приймак В.О., Феданяк Р.В..

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Львівський Іподром» до відповідача Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання незаконним та скасування рішення Давидівської сільської ради №164-30/2024 від 03.07.2024 «Про розгляд запиту громадян щодо сплати земельного податку ПрАТ «Львівський іподром».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2024, справу №914/2540/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Ухвалою від 21.10.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачеві встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали.

У межах наданого судом строку від позивача через систему «Електронний суд» (документ сформовано 24.10.2024) надійшло клопотання (вх.№25846/24 від 25.10.2024) на ухвалу суду від 21.10.2024 року.

Ухвалою суду від 31.10.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов та призначено підготовче засідання на 27.11.2024.

12.11.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 12.11.2024) від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх.№27338/24).

13.11.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 13.11.2024) від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№27507/24).

19.11.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 18.11.2024) від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№27902/24).

25.11.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 25.11.2024) від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№28536/24).

27.11.20254 через загальний відділ діловодства суду представником позивача подано клопотання про витребування доказів у відповідача (вх.№28784/24).

Ухвалою від 27.11.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 27.11.2024, суд відклав підготовче засідання на 11.12.2024.

09.12.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 06.12.2024) від відповідача подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи на виконання клопотання позивача про витребування доказів (вх.№29674/24).

Ухвалою від 11.12.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 11.12.2024, суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 08.01.2025.

30.12.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 27.12.2024) від позивача надійшло клопотання про поновлення процесуального строку на долучення доказів у справі (вх.№31225/24).

Ухвалою від 08.01.2025, занесеною до протоколу судового засідання від 08.01.2025, суд задовольнив клопотання позивача від 30.12.2024 за вх.№31225/24 про долучення до матеріалів справи №914/2540/24 доказів та поновлення строку на їх подання, поновив процесуальні строки на подання доказів та долучив такі докази до матеріалів справи №914/2540/24, а також закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 05.02.2025.

31.01.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 30.01.2025) від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№2614/25).

03.02.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 03.02.2025) від представника відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача (вх.№2870/25).

04.02.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 04.02.2025) від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№2984/25).

04.02.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 04.02.2025) від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№3030/25).

Ухвалою від 05.02.2025, занесеною до протоколу судового засідання від 05.02.2025, суд відклав розгляд справи по суті на 26.02.2025.

24.02.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 21.02.2025) від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№4714/25).

26.02.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 26.02.2025) від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№5087/25).

Ухвалою від 26.02.2025, занесеною до протоколу судового засідання від 26.02.2025, суд відклав розгляд справи по суті на 05.03.2025.

У судове засідання 05.03.2025 з`явилися представники позивача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, від позивача до суду не надходило. Представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили суд задовольнити такі.

У судове засідання 05.03.2025 з`явилися представники відповідача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерували. Щодо заявлених позовних вимог представники відповідач заперечили у повному обсязі, просили суд відмовити у задоволенні таких.

У судовому засіданні 05.03.2025 суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення.

У судовому засіданні 05.03.2025, суд ухвалив рішення та відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголосив скорочене судове рішення, повідомивши про орієнтований час складення його повного тексту.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

В обґрунтуванні заявлених позовних вимог позивач повідомляє про те, що на підставі рішення Виконавчого комітету Пустомитівської районної ради народних депутатів №528 від 18.12.1980 «Про видачу Державного акта на право користування землею Львівському державному іподрому» Львівському державному іподрому видано Державний акт Серії Б №061274 про безстрокове і безоплатне користування 900,00 га землі для ведення сільськогосподарського господарства.

Позивач також зазначив про те, що упродовж 1980-1990 років частина земель Львівського іподрому була вилучена з його постійного користування. Відтак, за твердженнями позивача, станом на 2005 рік за ДП «Львівській іподром» на території Давидівської сільської ради обліковувалась земельна ділянка площею 415,20 га.

На підставі наказу №41 від 05.02.2010 Міністерства аграрної політики України про припинення діяльності ДП «Львівський іподром» шляхом його реорганізації через приєднання до ЗАТ «Львівській іподром», 08.07.2011 внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Отже, правонаступником ДП «Львівський іподром» є ЗАТ «Львівський іподром». У подальшому, 07.06.2011 рішенням позачергових загальних зборів ЗАТ «Львівський іподром» перейменовано у ПрАТ «Львівський іподром». На підставі наведеного було внесено відповідні відомості у ЄДР, що правонаступником припиненого ДП «Львівській іподром» є ПрАТ «Львівській іподром» (позивач).

З огляду на усе вище згадане, позивач повідомляє про те, що він є універсальним правонаступником прав та обов`язків ДП «Львівській іподром», котрому у 1980 році надано право на постійне користування землею площею 900,00 га, а станом на 2005 рік - 415,20 га. Крім того, листом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 05.03.2020 року позивачу повідомлено про те, що на території Давидівської сільської ради за ДП «Львівській іподром» обліковується земельна ділянка площею 415,20 га згідно даних державної статистичної звітності за період з 01.01.2001 по 01.01.2016.

Позивач також зазначив про те, що у 2018 році розпорядженням КМУ №60-р вирішено, зокрема, провести інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою їх передачею у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад згідно із статтею 117 Земельного кодексу України.

Відтак, на виконання вище згаданого, ГУ Держгеокадастру у Львівській області видало наказ від 20.12.2018 про передачу Давидівській сільській раді об`єднаної територіальної громади у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 779,9020 га. У подальшому, як зазначив позивач, актом приймання-передачі від 13.05.2019 року відповідачу з державної у комунальну власність передано 14 земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні ДП «Львівській іподром». Крім того, позивач також повідомив про те, що вище згадані земельні ділянки були додатково поділені відповідачем та яким було присвоєно окремі кадастрові номери та площі.

Одночасно, позивач наголосив на тому, що відповідач передав у приватну власність фізичних осіб 8 земельних ділянок загальною площею 4,00 га, що було утворено із земельної ділянки з кадастровим номером №4623682400:05:000:0007.

Позивач також повідомляє суд про те, що упродовж 2022-2024 років він звертався до ГУ Держгеокадастру у Львівській області та до відповідача із запитами щодо надання інформації про передачу з державної у комунальну власність земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні позивача.

На думку позивача, Давидівська сільська рада у своїх листах-відповідях не визнавала за ПрАТ «Львівський іподром» право постійного користування на земельні ділянки, які були утворені внаслідок поділу ділянок у 2020 році.

Позивач також наголосив на тому, що ним подано 2 позови на захист своїх прав, зокрема, до відповідача про визнання права постійного користування та усунення перешкод у користуванні землею (№914/934/24) та про визнання права постійного користування та усунення перешкод у користуванні землею, витребування таких ділянок із володіння фізичних осіб, визнання недійсним рішень, за якими такі ділянки були передані особам (№450/1932/24).

На думку позивача, 03.07.2024 відповідачем всупереч вище наведеному, прийнято рішення №164-30/2024 «Про розгляд запиту громадян щодо сплати земельного податку ПрАТ «Львівській іподром» та вжиття відповідних заходів щодо припинення права користування земельними ділянками (оскаржуване рішення).

Позивач вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, адже, воно прийнято відповідачем за відсутності для цього правових підстав та з порушенням порядку прийняття відповідного рішення зі сторони відповідача. Крім того, позивач не визнає свою вину щодо несплати земельного податку, адже ПрАТ «Львівській іподром» розуміє та не заперечує щодо необхідності сплати земельного податку. Однак, зважаючи на те, що позивачу не було відомо який саме розмір податку він повинен сплачувати, ПрАТ «Львівській іподром» не міг самостійно встановити розмір цього податку та базу оподаткування. Таким чином, позивач вважає, що через не прийняття відповідачем рішень про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та, зважаючи на те, що єдиною базою для оподаткування залишається площа земельної ділянки, ПрАТ «Львівській іподром» за приписами п. 286.1. ст. 286 Податкового кодексу України був позбавлений можливості самостійно визначати суму земельного податку, який він має сплачувати до бюджету.

На думку позивача, проблема полягає саме в тому, що ПрАТ «Львівській іподром» не повідомлений про площу земельної ділянки, з котрої він повинен сплачувати земельний податок.

Враховуючи усе вище перелічене, позивач вважає, що рішення №164-30/2024 прийнято відповідачем за відсутності для цього правових підстав, передбачених п. «д» статті 141 Земельного кодексу України.

У відповіді на відзив (вх.№27902/24 від 19.11.2024) позивач не погоджується з твердженнями відповідача, адже за наявністю листів, що адресовані позивачу Давидівською сільською радою Львівської області упродовж 2019-2024 років, саме відповідачем не визнавалось право постійного користування позивача на земельну ділянку. Крім того, позивач наголосив на тому, що відповідачем було проведено інвентаризацію земель, її поділ та у подальшому - відчуження.

Разом з цим, позивач також заперечує щодо наданого відповідачем акта комісії Давидівської сільської ради від 11.08.2024, адже такий був складений вже після прийняття оскаржуваного рішення. Крім того, позивач зазначив про те, що зміст такого акта не містить відомостей про площу земель, які саме це землі та їх місце розташування.

Натомість, позивач аргументує свою позицію наявністю земельно-технічної експертизи щодо підтвердження накладення проінвентаризованих та поділених без його згоди ділянок на площі, визначеній Державний актом.

Одночасно, позивач також акцентує увагу на тому, що за весь період спірних відносин відповідач жодного разу не надіслав вимогу/ попередження/ претензію щодо сплати суми податку, який він вважає має бути сплачений ПрАТ «Львівський іподром».

Позивач також вкотре наголосив на тому, що відповідачем було допущено порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення, адже Протокол 30-тої сесії 03.07.2024 року не включав у затверджений порядок денний голосування за оскаржуване рішення.

З огляду на викладене вище, позивач вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Аргументи відповідача.

Не погоджуючи із заявленим позовними вимогами, відповідач скерував до суду відзив на позовну заяву (вх.№27507/24 від 13.11.2024), у якому зазначив про те, що позовні вимоги ПрАТ «Львівський іподром» є необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Відповідач не заперечує, що ДП «Львівський іподром» на підставі Рішення Пустомитівської районної ради народних депутатів Львівської області від 18.12.1980 року « 528 «Про видачу державного акту на право користування землею Львівському державному іподрому» затверджено встановлені межі і розміри землекористування та видано Державний акт на право користування землею Серії Б №061274, загальною площею 900,0 га для ведення сільськогосподарського господарства. Відтак, на час надання ДП «Львівський іподром» земельної ділянки 900,0 га, така перебувала у державній власності. Також відповідач зазначає про те, що у подальшому ДП «Львівський іподром» було приєднано до ЗАТ «Львівський іподром», як до єдиного правонаступника, а надалі перейменовано на ПрАТ «Львівський іподром». Отже, відповідач також погоджується із тим, що ПрАТ «Львівський іподром» є єдиними правонаступником ДП «Львівський іподром», до якого перейшло і право постійного користування земельною ділянкою за Державним актом на право користування Серії Б №061274 від 1980 року.

Разом з тим, відповідач звертає увагу на те, що Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №13-6873/16-18-СГ від 20.12.2018 року із державної власності у комунальну власність Давидівської сільської ради було передано 779,9020 га землі, серед яких були землі, раніше надані ДП «Львівський іподром», що перебували постійному користуванні позивача.

Одночасно, відповідач також звертає увагу на те, що ГУ ДФС у Львівській області листом №845/9/13-01-12-23 ще 29.01.2018 року повідомляло про те, що позивач не подавав податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).

Вже 22.05.2024 листом №6609/5/130104-10 ГУ ДПС у Львівської області повідомило про те, що ПрАТ «Львівський іподром» з 01.01.2019 по 01.04.2024 не сплачує земельний податок з юридичних осіб по Давидівській сільській раді та не подавало податкових декларацій з плати за землю за цей період.

З огляду на вище наведене, відповідач вважає, що всупереч нормам земельного та податкового законодавства України ПрАТ «Львівський іподром» жодного разу не сплачувало плату за землю в бюджет Давидівської сільської ради, так само і не сплачувало плату за землю на користь держави.

Відтак, відповідачем було враховано систематичну несплату позивачем земельного податку, та 03.07.2024 року на 30-тій сесії VIII-го демократичного скликання Давидівської сільської ради прийнято рішення №164-30/2024 «Про розгляд запиту громадян щодо сплати земельного податку ПрАТ «Львівський іподром» та вжиття відповідних заходів щодо припинення права користування земельними ділянками».

Відповідач також вважає, що позивач був обізнаний про площу земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, адже сам позивач долучає до позовної заяви листи та довідки, які містять інформацію про площу землі. Разом з тим, відповідач також звертає увагу на те, що у тексті позовної заяви ПрАТ «Львівський іподром» зазначило про те, що із земельної ділянки площею 900,0 га було вилучено з постійного користування і на сьогодні об`єктом даного спору виступає земельна ділянка понад 400,0 га.

Відповідач також зауважив, що згідно відомостей державної статистичної звітності, за позивачем обліковується 415,2 га землі, згідно акту прийому-передачі земель з державної в комунальну власність. Одночасно, відповідач звернув увагу на те, що ПрАТ «Львівській іподром» ініціювало судові процеси, які стосуються 345,4362 га землі.

Однак, як наголосив відповідач, не зважаючи на розбіжність площі земельної ділянки, позивачем не було сплачено земельний податок ні державі, ні відповідачу за жодну із перелічених площ.

Відповідач також звернув увагу суду на те, що ним, як органом місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельними ділянками, у період з 18.12.1980 по 02.07.2024 не приймались рішення на підставі ст. 141 Земельного кодексу України щодо припинення права постійного користування позивачем земельною ділянкою.

Щодо звернення позивача до Давидівської сільської ради із заявами, у яких ПрАТ «Львівський іподром» просило перевидати державний акт на право постійно користування земельними ділянками та визнати за позивачем право постійного користування з реєстрацією цього права у реєстрі речових прав, відповідач наголосив на тому, що ним було надано відповідь, яка містила інформацію про необхідність надання відповідного пакету документів для проведення відповідних дій. Таким чином, надані відповідачем листи не передбачали для ПрАТ «Львівський іподром» припинення права користування землею, не створювали умов для унеможливлення користування такою землею. Крім того, на думку відповідача, надані позивачу листи-відповідь не скасовували дію імперативної норми податкового та земельного законодавства щодо сплати земельного податку.

Відповідач також заперечив щодо доводів позивача в часині недотримання процедури розгляду питання на сесії Давидівської сільської ради. У своїх запереченнях на позовні вимоги відповідачем зауважено, що 03.07.2024 протоколом засідання постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування та екології Давидівської сільської ради було розглянуто запит жителів від 01.07.2024 року щодо надання інформації про надходження до бюджету Давидівської сільської ради коштів за користування землями ПрАТ «Львівський іподром». На підставі вище згаданого, постійна комісія з питань земельних відносин вирішила рекомендувати сесії сільської ради припинити ПрАТ «Львівський іподром» право постійного користування на території Давидівської сільської ради, земельними ділянками згідно Державного акту Серії Б №061274 від 1980 року. Відповідно, було оформлено проект відповідного рішення, яке було винесено на голосування сесії.

На твердження позивача про те, що протоколом 30 сесії VIII-го демократичного скликання Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області від 03.07.2024 не було включено питання щодо голосування за оскаржуване рішення, відповідач зазначив, що відповідно до сторінки 70 протоколу зазначено про те відсутність електроенергії. Однак, сесія продовжувала свою роботу, так як голосування відбувалось у ручному режимі. Відтак, секретарем ради було запропоновано внести зміни в порядок денний та виставлено на голосування проект рішення. Таким чином, відповідач вважає, що ним було дотримано усіх законодавчо встановлених процедурних вимог та прийнято законне та обґрунтоване рішення про припинення права постійного користування ПрАТ «Львівський іподром» земельною ділянкою.

З огляду на усе вище викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Відповідачем також подано до суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№28536/24 від 25.11.2024), в яких останнім зазначено про те, що листом №1756 від 25.07.2019 року Давидівська сільська рада повідомила ПрАТ «Львівській іподром» про перехід права власності на землю із державної у комунальну власність. Відтак, на думку відповідача, посилання позивача про невизнання Давидівською сільською радою прав на землю та покликання на приписи статті 517 Цивільного кодексу України є неналежними.

Крім того, відповідачем також заперечується твердження позивача в частині посилання на частину 2 статті 516 Цивільного кодексу України, адже позивачем не сплачувався земельний податок ні на користь держави (первісному кредитору), ні на користь відповідача (новий кредитор). Відповідач також наголосив на тому, що ПрАТ «Львівській іподром» з 2005 року знало про наявність у постійному користуванні 415,2 га землі, при цьому перебуваючи на обліку як платник податків за основним місцем обліку у податковій інспекції Сихівського району міста Львова. А вже з листа ГУ ДПС у Львівській області від 22.05.2024 року позивач не перебуває на обліку як платних окремих податків за неосновним місцем обліку в Пустомитівській ДПІ (за місцем знаходження земельної ділянки). Таким чином, відповідач наголошує на тому, що позивачем як платником податків не було вчинено дій для взяття на облік в Пустомитівську ДПІ (за місцем знаходження земельної ділянки), а відтак, і не подання регулярних податкових декларацій з плати на землю. Одночасно, відповідач також зазначив про те, що позивач не був позбавлений можливості звернутися до Давидівської сільської ради із запитом про надання інформації про ставки земельного податку. Однак, як зазначив відповідач, позивач використовував земельну ділянку без сплати земельного податку, що призвело до позбавлення такого землекористувача права постійного користування та ініціювання судового процесу про стягнення коштів земельного податку (справа №914/1759/24). Крім того, відповідач також зауважив про те, що листом ГУ ДПС у Львівській області від 22.05.2024 позивачу було відомо про несплату земельного податку.

Одночасно, відповідач зауважив, що швидкість прийняття оскаржуваного рішення ніяк не впливає на його законність та обґрунтованість, оскільки штатом працівників Давидівської сільської ради завчасно було здійснено юридичний аналіз ситуації, яка склалась між сторонами, підготовлено протокол постійної земельної комісії, проект оскаржуваного рішення та інші відповідні документи.

Таким чином, відповідач вважає усі аргументи позивача недоведеними та такими, що не мають бути підставою для скасування рішення Давидівської сільської ради. Відтак, на думку відповідача, у заявлених позовних вимогах слід відмовити.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

18.12.1980 рішенням Виконавчого комітету Пустомитівської районної ради народних депутатів №528 «Про видачу Державного акта на право користування землею Львівському державному іподрому» вирішено, зокрема, затвердити встановлені межі і розміри землекористування та видати державний акт на право користування землею Львівському державному іподрому на площі 900,00 га; в межах акту залишити сторонні землекористувачі загальною площею 74,9 га; управлінню сільського господарства райвиконкому внести відповідні зміни в земельно-облікові документи.

На підставі вказаного рішення у 1980 році Львівському державному іподрому видано Державний акт Серії Б №061274 на право користування землею про те, що за землекористувачем закріплюється в безстрокове і безоплатне користування 900,00 га землі для ведення сільського господарства.

05.02.2010 Міністерством аграрної політики України прийнято Наказ №41, яким вирішено припинити діяльність державного підприємства - Львівський іподром шляхом його реорганізації через приєднання до ЗАТ «Львівський іподром» та визначити останнього правонаступником майнових прав та обов`язків державного підприємства Львівський іподром. Згаданим наказом також затверджено склад комісії з припинення діяльності державного підприємства Львівський іподром.

08.07.2011 внесено відомості про припинення діяльності ДП «Львівський іподром» на підставі рішення щодо реорганізації, номер запису: 14151120005003520 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується Витягом з цього реєстру, наявним у матеріалах справи. Із долученого позивачем Витягу також вбачається, що правонаступником ДП «Львівський іподром» є ЗАТ «Львівський іподром» (код ЄДРПОУ 35501892).

07.06.2011 рішенням позачергових загальних зборів ЗАТ «Львівський іподром» перейменоване у ПрАТ «Львівський іподром», що підтверджується Статутом останнього. У зв`язку з цим до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості, що правонаступником припиненого ДП «Львівський іподром» є ПрАТ «Львівський іподром», про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відтак, з того часу на підставі Державного акта Серії Б №061274 від 1980 року за позивачем обліковується земельна ділянка площею 900,00 га.

02.08.2005 за вих.№524 Пустомитівський районний відділ земельних ресурсів державного комітету України по земельних ресурсах Львівського обласного головного управління земельних ресурсів довідкою на №98 від 02.08.2005 повідомило ДП «Львівській іподром» про те, що за даним підприємством на території Пустомитівського району обліковується земельна ділянка площею 415,20 га земель на території Давидівської сільської ради.

У матеріалах справи також міститься копія довідки виконавчого комітету Давидівської сільської ради №1172 від 29.08.2005, що видана ДП «Львівській іподром» про те, що у його землекористуванні знаходиться 415,2000 га земель.

31.01.2018 розпорядженням Кабінету Міністрів України №60-р щодо питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад вирішено, державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 01.02.2018 забезпечити: формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад згідно із статтею 117 Земельного кодексу України; передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, включених до переліку земельних ділянок державної власності, прав на які виставлені на земельні торги, в комунальну власність об`єднаних територіальних громад після оприлюднення результатів земельних торгів та укладення договорів оренди таких земельних ділянок; здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об`єднаннями територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Головним управління Держгеокадастру у Львівській області видало Наказ №13-6873/16-18-СГ від 20.12.2018 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», яким наказано передати Давидівській сільській раді об`єднаної територіальної громади у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 779,9020 га, які розташовані на території Давидівської сільської ради (колишні Давидівська, Пасіки-Зубрицька, Чишківська, Винниківська, Кротошинська сільські ради) Пустомитівського району згідно з актом приймання-передачі. крім того, згаданим наказом також визначено, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

13.05.2019 між начальником Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та сільським головою Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади складено та підписано Акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, згідно якого: 1. Головне управління Держгеокадастру у Львівській області відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 11.05.2019 №13-3002/16-19-СГ передає із державної власності, а Давидівська сільська рада об`єднаної територіальної громади приймає у комунальну власність Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади земельну ділянку згідно з додатком. 2. Цей акт із вказаним наказом є підставою для державної реєстрації права на вказану у додатку земельну ділянку комунальної власності Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади.

Додатком до цього акту є відомості про земельні ділянки, які передаються в комунальну власність, зокрема, їхні кадастрові номери, місце розташування, площі ділянок, їх цільове призначення, а також відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку.

Відтак, відповідно до пунктів 26, 29, 30, 34-43 та пункту 44 згаданого додатку до Акта, земельні ділянки з кадастровим номером 4623682400:04:000:0024, 4623682400:04:000:0020, 4623682400:05:000:0011, 4623682400:04:000:0019, 4623682400:04:000:0016, 4623682400:04:000:0017, 4623682400:04:000:0018, 4623682400:05:000:0007, 4623682400:05:000:0008, 4623682400:05:000:0004, 4623682400:05:000:0010, 4623682400:06:000:0146, 4623682400:06:000:0145, 4623682400:03:000:0127 (виправлено у пункті 44 додатку до Акта на 4623682400:03:000:0156, а згідно листа №18-13-0.2-1691/2-20 від 05.03.2020 земельна ділянка має кадастровий номер 4623682400:03:000:0152) знаходяться у Пустомитівському районі, Давидівської ОТГ та перебувають у праві постійного користування.

05.03.2020 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області скерувало на адресу Давидівської ради лист №18-13-0.2-1691/2-20 про надання інформації відповідно до звернення відповідача від 10.02.2020 №365 та повідомило про те, що за даними Відділу у Пустомитівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, земельні ділянки з кадастровими номерами: 4623682400:04:000:0024, 4623682400:04:000:0020, 4623682400:05:000:0011, 4623682400:04:000:0019, 4623682400:04:000:0016, 4623682400:04:000:0017, 4623682400:04:000:0018, 4623682400:05:000:0007, 4623682400:05:000:0008, 4623682400:05:000:0004, 4623682400:05:000:0010, 4623682400:06:000:0146, 4623682400:06:000:0145, 4623682400:03:000:0152 зареєстровані в Державному земельному кадастрі на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель розробленої ДП «Центр Державного земельного кадастру». Відтак, згідно даних державної статистичної звітності в період з 01.01.2001 по 01.01.2016 (останній звітний період) за ДП «Львівський іподром» обліковується 415,2000 га земель розташованих на території Давидівської сільської ради.

25.07.2019 Давидівська сільська рада скерувала на адресу ПАТ «Львівський Іподром» лист №1756, у якому повідомила про те, що згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №13-6873/16-18 СІ від 20.12.2018 року, про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, були передані з державної в комунальну власність земельні ділянки, які перебувають в постійному користуванні колишнього ДП «Львівській іподром» за межами населених пунктів с. Черепин та Давидів на території Давидівської сільської ради ОТГ, з наступними кадастровими номерами:

- 4623682400:04:000:0024 площею 17,8062 га,

- 4623682400:04:000:0020 площею 28,9865 га,

- 4623682400:05:000:0011 площею 17,3819 га,

- 4623682400:04:000:0019 площею 0,5000 га,

- 4623682400:04:000:0016 площею 30,6888 га,

- 4623682400:04:000:0017 площею 15,8885 га,

- 4623682400:04:000:0018 площею 45,1783 га,

- 4623682400:05:000:0007 площею 27,9640 га,

- 4623682400:05:000:0008 площею 2,2842 га,

- 4623682400:05:000:0004 площею 40,6741 га,

- 4623682400:05:000:0010 площею 105,9215 га,

- 4623682400:06:000:0146 площею 7,2292 га,

- 4623682400:06:000:0145 площею 4,9330 га,

- 4623682400:03:000:0127 площею 7,7238 га.

22.03.2023 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області скерувало на адресу Давидівської сільської ради та керуючому партнеру адвокатського об`єднання «Фортус», адвокату Миська Т.Г. лист №18-13-0.2-1237/2-23, згідно якого Давидівська сільська рада листом від 14.03.2023 №679/03.01-05 (вхідний №18-1064/0/1-23 від 16.02.2023) просила надати у формі Витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки з кадастровими номерами 4623682400:04:000:0024, 4623682400:04:000:0020, 4623682400:05:000:0011, 4623682400:04:000:0019, 4623682400:04:000:0016, 4623682400:04:000:0017, 4623682400:04:000:0018, 4623682400:05:000:0007, 4623682400:05:000:0008, 4623682400:05:000:0004, 4623682400:05:000:0010, 4623682400:06:000:0146, 4623682400:06:000:0145, 4623682400:03:000:0127. Відтак, згаданим листом ГУ Держгеокадастру у Львівській області проінформувало, що на час розгляду запиту відповідно до відомостей Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки з кадастровими номерами 4623682400:04:000:0024, 4623682400:04:000:0020, 4623682400:05:000:0011, 4623682400:04:000:0019, 4623682400:04:000:0016, 4623682400:04:000:0017, 4623682400:04:000:0018, 4623682400:05:000:0007, 4623682400:05:000:0008, 4623682400:05:000:0004, 4623682400:05:000:0010, 4623682400:06:000:0146, 4623682400:06:000:0145 перебувають в архівному шарі у зв`язку з поділом. Перелік кадастрових номерів земельних ділянок, що утворились в результаті поділу вказаних ділянок додається. Межі земельної ділянки з кадастровим номером 4623682400:03:000:0156 площею 7,7238 га співпадають з межами земельної ділянки з кадастровим номером 4623682400:03:000:0127 площею 7,7238 га, відомості про яку перебувають в архівному шарі. Крім того, зазначено про те, що відповідно до архівних відомостей Державного земельного кадастру, зокрема, відомостей про реєстрацію речових прав, що надійшли з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельні ділянки з вище переліченими кадастровими номерами з 07.10.2020 року перебували у комунальній власності Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області. Інформація щодо реєстрації інших прав (права постійного користування чи права оренди/суборенди) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на зазначені земельні ділянки до Державного земельного кадастру не надходила.

Згідно переліку земельних ділянок, що утворились в результаті поділку вбачається наступне:

- із земельної ділянки кадастровими номером 4623682400:04:000:0024 площею 17,8062 га утворились земельні ділянки з кадастровими номерами 4623682400:04:000:0038 площею 14,8455 га та 4623682400:04:000:0039 площею 2,9607;

- із земельної ділянки кадастровими номером 4623682400:04:000:0020 площею 28,9865 га утворились земельні ділянки з кадастровими номерами 4623682400:04:000:0035 площею 15,8796 га та 4623682400:04:000:0034 площею 13,1069 га;

- із земельної ділянки кадастровими номером 4623682400:05:000:0011 площею 17,3819 га утворились земельні ділянки з кадастровими номерами 4623682400:05:000:0025 площею 17,2810 га та 4623682400:05:000:0024 площею 0,1009 га;

- із земельної ділянки з кадастровими номером 4623682400:04:000:0019 площею 0,5000 га утворились земельні ділянки з кадастровими номерами 4623682400:04:000:0036 площею 0,4616 га та 4623682400:04:000:0037 площею 0,0384 га;

- із земельної ділянки з кадастровим номером 4623682400:04:000:0016 площею 30,6888 га утворились земельні ділянки з кадастровими номерами 4623682400:04:000:0031 площею 30,2550 га та 4623682400:04:000:0030 площею 0,4338 га;

- із земельної ділянки з кадастровим номером 4623682400:04:000:0017 площею 15,8885 га утворились земельні ділянки з кадастровими номерами 4623682400:04:000:0032 площею 15,6436 га та 4623682400:04:000:0033 площею 0,2449 га;

- із земельної ділянки з кадастровим номером 4623682400:04:000:0018 площею 45,1783 га утворились земельні ділянки з кадастровим номером 4623682400:04:000:0029 площею 45,0637,4616 га та 4623682400:04:000:0028 площею 0,1146 га;

- із земельної ділянки з кадастровим номером 4623682400:05:000:0007 площею 27,9640 га утворились земельні ділянки з кадастровими номерами 4623682400:05:000:0020 площею 0,5000 га, 4623682400:05:000:0015 площею 0,5000 га, 4623682400:05:000:0021 площею 0,5000 га, 4623682400:05:000:0016 площею 0,5000 га, 4623682400:05:000:0017 площею 0,5000 га, 4623682400:05:000:0019 площею 0,5000 га, 4623682400:05:000:0018 площею 0,5000 га, 4623682400:05:000:0014 площею 0,5000 га та 4623682400:05:000:0013 площею 23,9640 га;

- із земельної ділянки з кадастровим номером 4623682400:05:000:0008 площею 2,2842 га утворились земельні ділянки з кадастровими номерами 4623682400:05:000:0022 площею 2,1472 га та 4623682400:05:000:0023 площею 0,1370 га;

- із земельної ділянки з кадастровим номером 4623682400:05:000:0004 площею 40,6741 га утворились земельні ділянки з кадастровими номерами 4623682400:05:000:0027 площею 40,3332 га та 4623682400:05:000:0026 площею 0,3409 га;

- із земельної ділянки з кадастровим номером 4623682400:05:000:0010 площею 105,9215 га утворились земельні ділянки з кадастровими номерами 4623682400:05:000:0784 площею 104,1861 га 4623682400:05:000:0783 площею 1,7354 га;

- із земельної ділянки з кадастровим номером 4623682400:06:000:0146 площею 7,2292 га утворились земельні ділянки з кадастровими номерами 4623682400:06:000:0217 площею 7,1461 га та 4623682400:06:000:0216 площею 0,0831 га;

- із земельної ділянки з кадастровим номером 4623682400:06:000:0145 площею 4,9330 га утворились земельні ділянки з кадастровими номерами 4623682400:06:000:0214 площею 1,8360 га 4623682400:06:000:0215 площею 3,0970 га.

14.07.2021 року Давидівською сільською радою Львівського району Львівської області прийнято Рішення №112-8/2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо ведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення ОСГ на території Давидівської сільської ради», яким вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за адресою: Львівська область, Львівській район, Давидівська сільська рада. Передано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,5000 га за кадастровим номером 4623682400:05:000:0014 для ведення особистого селянського господарства на території Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області.

14.07.2021 року Давидівською сільською радою Львівського району Львівської області прийнято Рішення №113-8/2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо ведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для ведення ОСГ на території Давидівської сільської ради», яким вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства за адресою: Львівська область, Львівській район, Давидівська сільська рада. Передано у власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,5000 га за кадастровим номером 4623682400:05:000:0015 для ведення особистого селянського господарства на території Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області.

14.07.2021 року Давидівською сільською радою Львівського району Львівської області прийнято Рішення №114-8/2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо ведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для ведення ОСГ на території Давидівської сільської ради», яким вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства за адресою: Львівська область, Львівській район, Давидівська сільська рада. Передано у власність гр. ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,5000 га за кадастровим номером 4623682400:05:000:0016 для ведення особистого селянського господарства на території Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області.

14.07.2021 року Давидівською сільською радою Львівського району Львівської області прийнято Рішення №115-8/2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо ведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_4 для ведення ОСГ на території Давидівської сільської ради», яким вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства за адресою: Львівська область, Львівській район, Давидівська сільська рада. Передано у власність гр. ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,5000 га за кадастровим номером 4623682400:05:000:0017 для ведення особистого селянського господарства на території Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області.

14.07.2021 року Давидівською сільською радою Львівського району Львівської області прийнято Рішення №116-8/2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо ведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5 для ведення ОСГ на території Давидівської сільської ради», яким вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства за адресою: Львівська область, Львівській район, Давидівська сільська рада. Передано у власність гр. ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,5000 га за кадастровим номером 4623682400:05:000:0018 для ведення особистого селянського господарства на території Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області.

14.07.2021 року Давидівською сільською радою Львівського району Львівської області прийнято Рішення №117-8/2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо ведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_6 для ведення ОСГ на території Давидівської сільської ради», яким вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства за адресою: Львівська область, Львівській район, Давидівська сільська рада. Передано у власність гр. ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,5000 га за кадастровим номером 4623682400:05:000:0019 для ведення особистого селянського господарства на території Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області.

14.07.2021 року Давидівською сільською радою Львівського району Львівської області прийнято Рішення №118-8/2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо ведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_7 для ведення ОСГ на території Давидівської сільської ради», яким вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства за адресою: Львівська область, Львівській район, Давидівська сільська рада. Передано у власність гр. ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,5000 га за кадастровим номером 4623682400:05:000:0020 для ведення особистого селянського господарства на території Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області.

14.07.2021 року Давидівською сільською радою Львівського району Львівської області прийнято Рішення №119-8/2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо ведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_8 для ведення ОСГ на території Давидівської сільської ради», яким вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_8 для ведення особистого селянського господарства за адресою: Львівська область, Львівській район, Давидівська сільська рада. Передано у власність гр. ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,5000 га за кадастровим номером 4623682400:05:000:0021 для ведення особистого селянського господарства на території Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області.

Позивач також до матеріалів позовної заяви долучає Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, згідно яких за вище переліченими фізичними особами, яким на підставі рішень відповідача від 14.07.2021 надано у власність цих громадян вище згадані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, та відповідно, зареєстровано право власності на відповідні земельні ділянки за фізичними особами.

Листом від 23.09.2022 №1829 відповідач на запит адвоката Миські Т.Г. №106 від 08.09.2022 надав інформацію про те, що наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області №13-6873/16-18 СІ від 20.12.2018 жодним чином не відображено інформацію про постійне користування ДП «Львівській іподром» щодо земельних ділянок, які передавались із державної в комунальну власність. Також, згаданим листом відповідач рекомендував надати завірені копії правовстановлюючих документів ПрАТ «Львівській іподром», Державного акта на право постійного користування землею №061274 ДП «Львівській іподром».

15.11.2022 ГУ Держгеокадастру у Львівській області листом №29-13-0.2-3570/2-22, розглянувши адвокатський запит від 02.11.2022 №02/11 в інтересах ПрАТ «Львівській іподром», повідомило адвокатське об`єднання FORTIUS про те, що згідно даних державної статистичної звітності з кількісного обліку земель станом на 01.01.2016 року за позивачем на території Давідівської сільської ради обліковується 415,2000 га земель. Одночасно, згаданим листом ГУ Держгеокадастру у Львівській області повідомило позивача про те, що з 01.01.2013 року у зв`язку із набуттям чинності Закону України «Про державний земельний кадастр» та новим порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» повноваження територіальних органів Держземагенства у частині держаної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) земельних ділянок, земельного сервітуту, користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припинені. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відтак, станом на 15.11.2022 року інформація про зареєстроване право користування у Державному реєстрі речових прав за ДП «Львівській іподром» (ПрАТ «Львівській іподром») у Державному земельному кадастрі відсутня.

25.11.2022 Давидівська сільська рада Львівського району Львівсьокї області, розглянувши запит за вх.№144 від 03.11.2022, листом №2383 повідомила адвоката Т.Г. Миську про те, що у зв`язку із розвитком земельних відносин в Україні, введенням інституту приватної власності на землю, форма користування земельними ресурсами на праві постійного землекористування втрачала свою вагу. Відтак, відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області №13-6873/16-18 СІ від 20.12.2018 жодним чином не зазначено інформацію про постійне користування ДП «Львівській іподром» на земельні ділянки, які передавались із державної в комунальну власність.

04.01.2024 Давидівська сільська рада Львівського району Львівської на запит №1/30/11/2023-1 від 28.12.2023 року надала відповідь адвокату Оресту Цибаку листом №198/03.01-05, у якому зазначила про те, що рішення сесії Давидівської сільської ради опубліковані у відкритому доступі на офіційному сайті Давидівської громади https://davydivska-gromada.gov.ua.

10.01.2024 листом №529/03-05 відповідач вкотре наголосив, що право постійного користування земельною ділянкою припиняється у разі реорганізації землекористувача, а враховуючи положення статті 92 Земельного кодексу України, оскільки більшість правонаступників юридичних осіб не відносять до цього переліку, до них не може переходити право постійного користування земельною ділянкою в процесі реорганізації.

Схожого змісту відповідачем також було надано лист №603/03.01-05 від 18.01.2024.

31.01.2024 позивач скерував на адресу відповідача заяву №31/01-01 у якій просив визнати за ним право постійного користування земельними ділянками, які перебувають у постійному користуванні колишнього ДП «Львівській іподром» згідно листа Давидівської сільської ради №1756 від 25.07.2019 року, які були поділені на менші земельні ділянки згідно з листом Держгеокадастру №18-13-0.2-1237/2-23 від 22.03.2023 року на загальну площу земельних ділянок 353,16 га.

Також, 31.01.2024 позивач скерував на адресу відповідача заяву про державну реєстрацію речового права, похідного від права власності №31/01-02.

04.03.2024 Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області скерувала на адресу ПАТ «Львівській іподром» лист №1045/03.01-05 у якому розглянула заяву позивача за реєстраційним номером 31/01-01 від 31.01.2024 та повідомила про порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема, щодо державної реєстрації прав власності на земельні ділянки.

Крім того, позивач до матеріалів позовної заяви долучив копію висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи №1-24 від 20.03.2024 року, згідно якого 11.01.2024 судовому експерту Мельнику Олександру Петровичу надійшла заява ПАТ «Львівській іподром» та укладено договір №1-24 про проведення земельно-технічної експертизи.

27.11.2020 року Рішенням №7-1/2020 Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області затвердила Регламент роботи відповідача.

Згідно статті 1 Регламенту, Давидівська сільська рада (далі - Рада) є виборним представницьким органом місцевого самоврядування, що складається з депутатів відповідно до Закону представляє Давидівську сільську територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Порядок діяльності раді, її органів та посадових осіб визначається Конституцією України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», іншими законодавчими актами України, цим Регламентом та іншими рішеннями ради.

Засідання Ради, постійних та інших комісій є відкрити і гласними (п. 1 ч. 2 Статті 3 Регламенту).

Частиною 4 статті 3 Регламенту передбачено, що гласність роботи Ради забезпечується:

1) доведенням до відома громадськості інформації про план роботи ради;

2) можливістю трансляції її засідань засобами Інтернету, телебачення і радіомовлення;

3) публікацією звітів про роботу та рішень Ради і Інтернеті та пресі;

4) можливістю громадянам спостерігати (в порядку, обумовленому в частині 7 цієї статуті) роботи Рада;

5) розміщенням (за наявності організаційної та/або технічної можливості) актів Ради та її посадових осіб на офіційних веб-ресурсах ради (сторінках у мережі Інтернет).

Частино 6 статті 3 Регламенту визначено, що на засідання Ради можуть бути присутніми громадяни на визначених для них місцях і за попереднім запитом, який веде уповноважена особа (як правило, секретар Ради). Заяви на запис подаються до закінчення робочого дня, що передує пленарному засіданню. Кількість присутніх обмежується наявною кількістю сидячих місць у відповідному секторі сесійного залу.

Відповідно до статті 5 Регламенту на пленарні засідання сесії Ради та засідання її органів можуть запрошуватися фізичні особи та представники юридичних осіб.

Згідно частини 1 статті 13 Регламенту постійні комісії Ради є її органами, що утворюються для попереднього розгляду та підготовки питань, які належать до її відання, а також здійснення контрольних повноважень щодо виконання рішень Ради, діяльності виконавчих органів Ради у сфері компетенції комісії.

Частинами 1, 3 статті 23 Регламенту визначено, що проект порядку денного сесії Ради, не пізніше як за два тижні до дати початку сесії Ради, формує сільський голова на основі:

1) плану роботи Ради;

2) пропозиції секретаря Ради;

3) пропозиції депутатів Ради;

4) пропозиції постійних та інших комісій Ради;

5) пропозицій, поданих громадою в порядку місцевої ініціативи;

6) пропозиції виконавчого комітету;

7) пропозиції старост;

8) пропозиції членів територіальної громади, поданих у порядку місцевої ініціативи або електронної петиції.

Пропозиції щодо кожного питання, яке пропонується включити до проекту порядку денного сесії, подається з проектом рішення, яее пропонується прийняти за цією пропозицією, підготовленим згідно з вимогами цього Регламенту.

Згідно частини 2, 3 статті 53 Регламенту рішення Ради приймається після обговорення на її пленарному засіданні більшістю депутатів від загального складу Ради, крім випадків голосування з процедурних питань, визначених цим Реманентом. При встановлені результатів голосування до загального складу голосування включається голос сільського голови, якщо він бере участь у пленарному засіданні Ради та враховується його голос. Рішення Ради приймається на її пленарному засіданні шляхом відкритого поіменного голосування депутатів, окрім випадків, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», в яких рішення приймається таємним голосуванням.

Протоколом Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області 30-ої сесії VIII-го демократичного скликання від 03.07.2024 року затверджено порядок денний такого скликання. На сторінці 70 Протоколу Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області від 03.07.2024 року доповідачем запропоновано внести зміни до порядку денного, за що 21 депутат Давиддівської сільської ради Львівського району Львівської області проголосував «за» внесення таких змін та вирішено прийняти рішення №163-30/2024 «Про внесення змін в Порядок денний».

Відтак, депутатами Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області 30-ої сесії VIII-го демократичного скликання заслухано питання порядку денного щодо припинення права користування на території Давидівської сільської ради земельними ділянками згідно рішення виконавчого комітету Пустомитівської районної ради №528 від 18.12.1980 року «Про видачу Державного акта на право користування землею Львівському державному іподрому» на площу 900,0 га, Державний акт на право користування землею Серії Б №061274, правонаступником якого є ПрАТ «Львівській іподром». Відтак, після доповіді відповідного проекту рішення, секретарем ради виставлено на голосування такий проект рішення, за який проголосувало «за» - 20 чол., «проти» - 1 чол, «утримались» - немає, «відсутні» - 6 чол.. Таким чином, вирішено прийняти рішення №164-30-2024 «Про припинення права користування на території Давидівської сільської ради земельними ділянками згідно рішення виконавчого комітету Пустомитівської районної ради №528 від 18.12.1980 року «Про видачу Державного акта на право користування землею Львівському державному іподрому» на площу 900,0 га, Державний акт на право користування землею Серії Б №061274, правонаступником якого є ПрАТ «Львівській іподром» (оскаржуване рішення).

Рішенням №134-30/2024 Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області 30-ої сесії VIII-го демократичного скликання від 03.07.2024 «Про розгляд запиту громадян щодо сплати земельного податку ПрАТ «Львівській іподром» та вжиття відповідних заходів щодо припинення права користування земельними ділянками», заслухавши начальника відділу земельних ресурсів Давидівської сільської ради, який зачитав запит жителів Давидівської сільської ради №2265/03.01-04 від 01.07.2024 про надання інформації щодо надходжень до бюджету Давидівської сільської ради коштів за користування землями ПрАТ «Львівській іподром» (який є правонаступником ДП «Львівській іподром»), взявши до уваги інші документи, зокрема, але не виключно, листи Головного управління ДПС у Львівській області про те, що позивач податкової декларації з плати за землю за період з 01.01.2019 по 01.01.2024 рік не подавав та податок не сплачував.

Враховуючи викладене, а також пропозиції постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування та екології, вирішено припинити право користування на території Давидівської сільської ради земельними ділянками згідно рішення виконавчого комітету Пустомитівської районної ради №528 від 18.12.1980 року «Про видачу Державного акта на право користування землею Львівському державному іподрому» на площі 900,0 га, Державний акт на право користування землею Серії Б №061274, правонаступником якого є ПрАТ «Львівській іподром» та доручено юридичному відділу Давидівської сільської ради звернутися з відповідним позовом до суду щодо стягнення коштів з ПрАТ «Львівській іподром» (який є правонаступником ДП «Львівській іподром») за користування землями на території Давидівської сільської ради (справа №914/1759/24).

У матеріалах справи також наявна копія запиту жителів Давидівської сільської ради, що зареєстрована Давидівською сільською радою за №2265/03.01-04 від01.07.2024, згідного якого міститься зазначення про те, що у випадку ненадходження від ПрАТ «Львівській іподром» до бюджету Давидівської сільської ради жодних коштів за користування земельними ділянками та території с. Черепин Давидівської сільської ради, громадяни просять голову Давидівської сільської ради у найкоротші терміни вжити відповідні заходи щодо вилучення таких земель та звернутися з відповідним клопотанням до суду з метою стягнення коштів за користування цими землями.

Таким чином, позивач вважає оскаржуване рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки:

1) воно прийняте Давидівською сільською радою за відсутності для цього правових підстав, адже вини ПрАТ «Львівський іподром» у несплаті земельного податку не має і, як наслідок, відсутнім є його протиправне діяння;

2) при прийнятті Рішення №164-30/2024 Давидівська сільська рада порушила чинне законодавство України, що стосується порядку прийняття відповідних рішень.

Відповідач заперечує щодо заявлених позовних вимог та на підтвердження своїх заперечень долучає до відзиву на позовну заяву (вх.№27507/24 від 13.11.2024) копії наступних документів.

29.01.2018 Головне управління ДФС у Львівській області, розглянувши лист відповідача від 12.01.2018 №77 (вх.№636/9 від 17.01.2018) надало відповідь №845/9/13-01-12-23, у якій повідомило про те, що відповідно до баз даних АІС «Податковий блок» ПрАТ «Львівській іподром» (код ЄДРПОУ 35501892) не зареєстровано як платник податку за неосновним місцем обліку в Пустомитівському відділенні Галицької ОДГП та податкову декларацію з плати на землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за вказану в листі земельну ділянку не подавало.

Листом від 22.05.2024 №1852/03.01-04 (№6609/5/130104-10) Головне управління ДПС у Львівській області повідомило відповідача про те, що позивач згідно даних АІС «Податковий блок» за період з 01.01.2019 по 01.04.2024 рік податкові декларації з плати за землю в Пустомитівську ДПІ не подавав. Крім того, згаданим листом зазначено, що ПрАТ «Львівській іподром» за період з 01.01.2019 по 01.01.2024 не сплачувало до Давидівської сільської ради земельний податок з юридичних осіб. Одночасно, зазначений лист містить інформацію про те, що за даними Держгеокадастру відсутня інформація щодо перебування у власності чи користуванні ПрАТ «Львівській іподром» земельної ділянки, що знаходиться на території Давидівської ТГ площею 415,20 га.

Також відповідачем долучено копію Протоколу засідання постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування та екології Давидівської сільської ради від 03.07.2024 року, з якого вбачається (сторінка 4 цього Протоколу), що було заслухано Кінаша М.Ю., який зачитав запит жителів Давидівської сільської ради вхідний №2265/03.01-04 від 01.07.2024 про надання інформації щодо надходження до бюджету Давидівської сільської ради коштів за користування землями ПрАТ «Львівській іподром» (який є правонаступником ДП «Львівській іподром», також взявши до уваги наступні документи: рішення виконавчого комітету Пустомитівської районної ради №528 від 18.12.1980 року «Про видачу Державного акта на право користування землею Львівському державному іподрому» на площі 900,0 га, Державний акт на право користування землею Серії Б №061274, лист ПрАТ «Львівській іподром» №1 від 04.01.2018 року в якому зазначається, що ПрАТ «Львівській іподром» використовує на території Давидівської сільської ради земельні ділянки, також те, що в позовних вимогах ПрАТ «Львівській іподром» до Давидівської сільської ради те, що у користуванні ПрАТ «Львівській іподром» перебуває земельна ділянка площею 900,0 га; лист начальника відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі №18-13-0.29-76/113-18 від 29.01.2018 в якому зазначено, що відділені Держгеокадастру у Пустомитівському районі відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки ДП «Львівській іподром» (правонаступником якого є ПрАТ «Львівській іподром»), лист Головного управління ДФС у Львівській області №845/9/13-01-12-23 від 29.01.2018 року в якому зазначається, що відповідно до бази даних АІС «Податковий блок», ПрАТ «Львівській іподром» (код ЄДРПОУ 35501892) податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної власності або комунальної власності) не подавало, лист Головного управління ДПС у Львівській області №6609/5/130104-10 від 22.05.2024 в якому зазначається, що ПрАТ «Львівській іподром» ЄДРПОУ 35501892 податкової декларації з плати за землю за період з 01.01.2019 по 01.01.2024 року не подавало та податок не сплачувало.

Відтак, постійною комісією з питань земельних відносин, природокористування та екології Давидівської сільської ради рекомендовано сесії сільської ради припинити право користування на території Давидівської сільської ради земельними ділянками згідно рішення виконавчого комітету Пустомитівської районної ради №528 від 18.12.1980 року «Про видачу Державного акта на право користування землею Львівському державному іподрому» на площі 900,0 га, Державний акт на право користування землею Серії Б №061274, правонаступником якого є ПрАТ «Львівській іподром» та доручити юридичному відділу Давидівської сільської ради звернутися з відповідним позовом до суду щодо стягнення коштів з ПрАТ «Львівській іподром» (який є правонаступником ДП «Львівській іподром») за користування землями на території Давидівської сільської ради. «За» проголосувало 5 чол., «проти» - 0 та «утримались» - 0.

Крім того, матеріали справи містять копію Проекту Рішення «Про розгляд запиту громадян щодо сплати земельного податку ПрАТ «Львівській іподром» та вжиття відповідних заходів щодо припинення права користування земельними ділянками. Згаданий проект містить відмітку «Комісія ремоендує».

Також відповідачем долучено копію акта комісії Давидівської сільської ради від 11.08.2024 року, яким зазначено про те, що під час обстеження території Давидівської сільської ради було встановлено, земельні ділянки, які були надані згідно рішення виконавчого комітету Пустомитівської районної ради №528 від 18.12.1980 року «Про видачу Державного акта на право користування землею Львівському державному іподрому» на площі 900,0 га, Державний акт на право користування землею Серії Б №061274, правонаступником якого є ПрАТ «Львівській іподром». Орієнтовно 200,0000 га земель ДП «Львівській іподром» правонаступником якого є ПрАТ «Львівській іподром», є засіяні зернобобовими культурами. Також в акті міститься зазначення про те, що решта площі, яка була виділена згідно рішення виконавчого комітету Пустомитівської районної ради №528 від 18.12.1980 року «Про видачу Державного акта на право користування землею Львівському державному іподрому» на площі 900,0 га, Державний акт на право користування землею Серії Б №061274, правонаступником якого є ПрАТ «Львівській іподром», перебувають у занедбаному стані та тривалий час не використовуються. Крім цього, членами комісії, що підписали цей акт загадано про те, що частка земель, які не використовуються ДП «Львівській іподром» (правонаступником якого є позивач), перебувають у фактичному користуванні мешканців села Черепин та Давидів, Давидівської сільської ради.

З огляду на вище наведене, відповідач вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та безпідставними, а отже, просив суд відмовити у задоволені таких у повному обсязі.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Предметом заявлених Приватним акціонерним товариством «Львівській іподром» позовних вимог є вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області №164-30/2024 від 03.07.2024 «Про розгляд запиту громадян щодо сплати земельного податку ПрАТ «Львівській іподром» на підставі якого припинено право користування позивача на території Давидівської сільської ради земельними ділянками згідно Державного акта на право користування землею Серії Б №061274 від 1980 року.

Згідно із приписами статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Норми статті 3 Земельного кодексу Української РСР (у редакції, чинній на момент видачі Державного акту Серії Б №061274 від 1980 року) передбачали, що земля є виключною власністю держави і надається тільки в користування. Дії, які в прямій або прихованій формі порушують право державної власності на землю, забороняються.

Відповідно до статті 13 Земельного кодексу Української РСР (у редакції, чинній на момент видачі Державного акту Серії Б №061274 від 1980 року) земля в Українській РСР надається в користування:

- колгоспам, радгоспам, іншим сільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям і установам;

- промисловим, транспортним, іншим несільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям і установам;

- громадянам СРСР.

У випадках, передбачених законодавством Союзу РСР, земля може надаватися в користування і іншим організаціям та особам.

Колгоспам, радгоспам, іншим державним, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям, установам і громадянам СРСР земля надається в безплатне користування (стаття 14 Земельного кодексу Української РСР (у редакції, чинній на момент видачі Державного акту Серії Б №061274 від 1980 року)).

Статтею 15 Земельного кодексу Української РСР (у редакції, чинній на момент видачі Державного акту Серії Б №061274 від 1980 року) передбачено, що земля надається в безстрокове або тимчасове користування. Безстроковим (постійним) визнається землекористування без заздалегідь встановленого строку. Земля, яку займають колгоспи, закріплюється за ними в безстрокове користування, тобто навічно. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до десяти років. У разі виробничої необхідності ці строки можуть бути продовжені на період, що не перевищує відповідно строків короткострокового або довгострокового тимчасового користування. По окремих видах користування землею Радою Міністрів Української РСР може бути встановлений і триваліший строк довгострокового користування, але не більш як двадцять п`ять років.

Відповідно до приписів статті 16 Земельного кодексу Української РСР (у редакції, чинній на момент видачі Державного акту Серії Б №061274 від 1980 року) надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад депутатів трудящих в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею.

Відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР (стаття 20 Земельного кодексу Української РСР (у редакції, чинній на момент видачі Державного акту Серії Б №061274 від 1980 року)).

Згідно статті 21 Земельного кодексу Української РСР (у редакції, чинній на момент видачі Державного акту Серії Б №061274 від 1980 року) видача документів на право користування землею колгоспам, радгоспам, іншим підприємствам, організаціям і установам провадиться виконавчими комітетами районних (міських) Рад депутатів трудящих, незалежно від того, на підставі рішення якого виконавчо-розпорядчого органу державної влади надана земельна ділянка. Землекористувачам, яким земельні ділянки надано із земель міст і селищ міського типу, документи на право користування земельними ділянками видаються відповідно виконавчими комітетами міських і селищних Рад депутатів трудящих.

Згідно з частинами 1, 5 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання (ст. 106 Цивільного кодексу України).

Таким чином, факт правонаступництва Приватним акціонерним товариством «Львівській іподром» прав та обов`язків Державного підприємства «Львівській іподром» підтверджується наявними у матеріалах справи документами.

За таких обставин, з урахуванням Наказу Міністерства аграрної політики України від 05.02.2010 №41, судом встановлено, що позивач є правонаступником Державного підприємства «Львівській іподром», що було реорганізовано через приєднання до ЗАТ «Львівській іподром» та у подальшому рішенням позачергових загальних зборів ЗАТ «Львівській іподром» від 07.06.2011 року перейменовано в ПрАТ «Львівській іподром», якому був виданий Державний акт Серії Б №061274 у 1980 році.

Земельний кодексу України, прийнятий 25.10.2001, визначав право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності (стаття 92 Земельного кодексу України в редакції від 25.10.2001).

Пунктом 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України (у редакції від 25.10.2001, що діяла з 01.01.2002, тобто на момент набрання цим нормативно-правовим актом чинності) встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі №1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу (справа про постійне користування земельними ділянками) вказав, що стаття 92 Земельного кодексу не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (Постанова Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 №449 (чинна до 23.07.2013). При цьому обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, передбачений пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодеку, визнано неконституційним.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, зберігається за особою та не потребує переоформлення правовстановлюючих документів.

Згідно приписів статті 125 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином, норми Земельного кодексу України у чинній редакції щодо набуття права постійного користування (зокрема ст. 125) не мають зворотної дії.

Судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Пустомитівської районної ради народних депутатів №528 від 18.12.1980 року Львівському державному іподрому видано Державний акт Серії Б №061274 на право безстрокового та безоплатного землекористування площею 900,00 га.

Верховним Судом у постанові від 02.09.2020 у справі №918/194/19 зроблено висновок, що право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку, не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, яке за змістом чинного Земельного кодексу України не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача.

Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному у вищенаведеному рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005.

Наведений правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18.

Частиною 1 статті 149 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України).

Частиною 3 статті 149 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку (ч. 10 ст. 149 Земельного кодексу України).

Водночас, за приписами частини 1 статті 117 Земельного кодексу України (у редакції від 31.12.2017, чинній на момент прийняття Розпорядження Кабінету Міністрів №60-р від 31.01.2018) передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

У постанові Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі №920/590/17 зазначено, що передача (вилучення) земельних ділянок державної власності за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні, відбувається шляхом прийняття відповідного рішення власника землі за погодженням із користувачем.

У матеріалах справи міститься копія Розпорядження №60-р Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад», відповідно до якого «враховуючи приписи статті 117 Земельного кодексу України, на виконання якого Головним управління Держгеокадастру у Львівській області видано Наказ №13-6873/16-18-СГ від 20.12.2018 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», яким наказано передати Давидівській сільській раді об`єднаної територіальної громади у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 779,9020 га, які розташовані на території Давидівської сільської ради (колишні Давидівська, Пасіки-Зубрицька, Чишківська, Винниківська, Кротошинська сільські ради) Пустомитівського району згідно з актом приймання-передачі. крім того, згаданим наказом також визначено, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У подальшому, 13.05.2019 між начальником Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та сільським головою Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади складено та підписано Акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність. Додатком до цього акту є відомості про земельні ділянки, які передаються в комунальну власність, зокрема, їхні кадастрові номери, місце розташування, площі ділянок, їх цільове призначення, а також відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку. Зокрема, пунктами 26, 29, 30, 34-44 згаданого додатку до Акта, земельні ділянки з кадастровим номером 4623682400:04:000:0024, 4623682400:04:000:0020, 4623682400:05:000:0011, 4623682400:04:000:0019, 4623682400:04:000:0016, 4623682400:04:000:0017, 4623682400:04:000:0018, 4623682400:05:000:0007, 4623682400:05:000:0008, 4623682400:05:000:0004, 4623682400:05:000:0010, 4623682400:06:000:0146, 4623682400:06:000:0145, 4623682400:03:000:0127 знаходяться у Пустомитівському районі, Давидівської ОТГ та перебувають у праві постійного користування.

Матеріалами справи також підтверджено, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 4623682400:04:000:0024 площею 17,8062 га, 4623682400:04:000:0020 площею 28,9865 га, 4623682400:05:000:0011 площею 17,3819 га, 4623682400:04:000:0019 площею 0,5000 га, 4623682400:04:000:0016 площею 30,6888 га, 4623682400:04:000:0017 площею 15,8885, 4623682400:04:000:0018 площею 45,1783 га, 4623682400:05:000:0007 площею 27,9640 га, 4623682400:05:000:0008 площею 2,2842 га, 4623682400:05:000:0004 площею 40,6741 га, 4623682400:05:000:0010 площею 105,9215 га, 4623682400:06:000:0146 площею 7,2292 га, 4623682400:06:000:0145 площею 4,9330 га були поділені на інші земельні ділянки, яким присвоєні кадастрові номера.

Відповідно до частини 5 статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

При цьому, слід прийняти до уваги наступне.

Відповідно до частини 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з частинами 1-2 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Частиною десятою статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера відповідно до частини 4 статті 79-1 Земельного кодексу України.

Крім того, у матеріалах справи також наявні Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, згідно яких за фізичними особами, яким на підставі рішень відповідача від 14.07.2021 надано у власність цих громадян вище згадані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, та відповідно ці фізичні особи зареєстрували за собою право власності на відповідні земельні ділянки.

У матеріалах справи містяться копії рішень Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області від 14.07.2021 року, якими земельні ділянки з кадастровими номерами: 4623682400:05:000:0014, 4623682400:05:000:0015, 4623682400:05:000:0016, 4623682400:05:000:0017, 4623682400:05:000:0018, 4623682400:05:000:0019, 4623682400:05:000:0020, 4623682400:05:000:0021 передані у власність громадян для ведення особистого селянського господарства на території Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області. Згідно наявного у матеріалах справи переліку ділянок, що утворились в результаті поділу, передані у власність громадян вище згадані земельні ділянки за рішеннями відповідача від 14.07.2021 є земельними ділянками, утвореними із земельної ділянки 4623682400:05:000:0007 площею 27,9640 га, що була передана із державної власності в комунальну власність. Позивачем не було надано доказів визнання таких рішень недійсними.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування» (у редакція від 01.07.2024, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення)).

Пунктами 11, 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» (у редакція від 01.07.2024, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, заслуховування звітів постійних комісій, керівників виконавчих органів ради та посадових осіб, яких вона призначає або затверджує; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

У матеріалах справи міститься копія протоколу засідання постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування та екології Давидівської сільської ради від 03.07.2024, згідно якого і було рекомендовано сесії сільської ради припинити право користування ПрАТ «Львівській іподром» земельними ділянками на території Давидівської сільської ради за Державним актом на право користування Серії Б №061274 від 1980 року.

Щодо доказу, на який покликається позивач, а саме: відео пленарного засідання Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області від 03.07.2024, на якому було прийнято оскаржуване рішення, суд повідомляє наступне.

У судовому засіданні 05.03.2025 представник позивача стверджував про те, що пленарне засідання відповідача щодо розгляду питання про вжиття відповідних заходів щодо припинення права користування земельною ділянкою ПАТ «Львівський іподром» 900,00 га відповідно до Державного акта Серії Б №061274 від 1980 року тривало лише 3 хв. Представник відповідача надав суду усні пояснення у судовому засіданні 05.03.2025 щодо того, що дійсно пленарне засідання тривало мало часу. Однак, з огляду на те, що перед пленарним засідання, на якому вирішуються відповідні питання, депутати Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області перед таким засіданням працюють попередньо у комітетах, що дає можливість прийняти рішення кожним депутатом. Відтак, депутати Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області перед початком відеозапису, на якому розглядалось відповідне рішення щодо припинення права користування ПАТ «Львівській іподром» земельною ділянкою 900,00 га згідно Державного акта Серії Б №061274 від 1980 року, вже були ознайомлені з проектом відповідного рішення та прийняли для себе таке, а відеозапис це лише фіксування дійсного волевиявлення та проведення пленарного засіданні відповідача, на якому було прийнято оскаржуване рішення.

Покликання представника позивача на те, що оскаржуване рішення відповідача містить зазначення про доручення відповідачу звернутися до суду з позовними вимогами щодо стягнення коштів з ПрАТ «Львівській іподром» коштів за користування землями на території Давидівської сільської ради не стосується предмету позову у цій справі та має значення лише для самого відповідача як компетентного органу, який має вжити відповідні заходи, що у подальшому будуть вирішені судом за розглядом такої позовної заяви.

Суд зазначає про те, що жодним нормативно-правовим актом не регламентується тривалість пленарних засідань міських, сільських та селищних рад, у тому числі й відповідача. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що Давидівською сільською радою Львівського району Львівської області було дотримано процедуру порядку прийняття рішення №164-30/2024 від 03.07.2024 відповідно до Регламенту та Законів України.

За приписами частин 1-2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакція від 01.07.2024, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Суд зазначає, що згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Способом волевиявлення Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Способи захисту прав на земельні ділянки передбачено положеннями статті 152 Земельного кодексу України, згідно із частиною другою якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За змістом частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №903/1173/15, від 09.11.2021 у справі №906/1388/20.

Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

В обґрунтуванні поданого позову ПрАТ «Львівській іподром» посилається на те, що Давидівською сільською радою Львівського району Львівської області прийнято рішення №164-30/2024 за відсутності на це правових підстав, передбачених пунктом «д» статті 141 Земельного кодексу України із порушенням порядку прийняття оскаржуваного рішення.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №906/392/18 право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 Земельного кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 -149 Земельного кодексу України. Правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №906/392/18 та у постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №927/135/22, від 07.10.2020 у справі №922/2751/19.

Тобто, вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 Земельного кодексу України.

Підставою для прийняття Давидівською сільською радою рішення №164-30/2024 від 03.07.2024 «Про розгляд запиту громадян щодо сплати земельного податку ПрАТ «Львівській іподром» та вжиття відповідних заходів щодо припинення права користування земельними ділянками» стала систематична несплата позивачем земельного податку протягом періоду з 01.01.2019 по 01.01.2024 рік, тобто, застосування приписів п. «д» статті 141 Земельного кодексу України.

Згідно із ст. 141 Земельного кодексу України (у редакції від 28.05.2024, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, пункт «д» систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Пунктом в статті частини 1 статті 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувач зобов`язаний своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно з підпунктом 14.1.147. статті 14 Податкового кодексу України (в редакції від 01.07.2024, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпунктів 14.1.72., 14.1.73. статті 14 Податкового кодексу України (в редакції від 01.07.2024, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди.

Платниками плати за землю є, зокрема, землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування(п. 269.1.1.2. статті 269 Податкового кодексу України (в редакції від 01.07.2024, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення).

Відповідно до пункту 270.1.1.3. статті 270 Податкового кодексу України (в редакції від 01.07.2024, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) об`єктами оподаткування платою за землю є: земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування.

Пунктом 271.1.2. статті 271 Податкового кодексу України (в редакції від 01.07.2024, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що базою оподаткування є: площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

Варто зазначити, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що перебували у постійному користуванні позивача не була проведена.

Підставою для нарахування земельного податку є також дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю) (п. 286.1. ст. 286 Податкового кодексу України (в редакції від 01.07.2024, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення)).

Згідно пункту 286.2. статті 286 Податкового кодексу України (в редакції від 01.07.2024, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (п. 287.1. статті 287 Податкового кодексу України (в редакції від 01.07.2024, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення).

Відтак, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач на підставі Державного акта Серії Б №061274 від 1980 року про безстрокове та безоплатне користування земельною ділянкою був позбавлений обов`язку за законодавством УРСР (на момент видачі Державного акта) щодо сплати податку на землю. Однак, із запровадженням Земельного кодексу України усі землекористувачі, у тому числі й ті, що мали право постійного користування на земельну ділянку повинні сплачувати відповідний податок до місцевого (державного) бюджету.

За загальним правилом, припинення права користування земельною ділянкою підстав передбачених пунктом «д» частини першої статті 141 Земельного кожексу України, здійснюється за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування. Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2022 року у справі №738/663/20; постанові Верховного Суду від 17.01.2018 року у справі №924/689/17; постанові Верховного Суду від 22.06.2021 року у справі №924/856/20.

У матеріалах справи відсутні докази сплати ПрАТ «Львівській іподром» земельного податку та подання ним відповідних податкових декларацій щодо сплати відповідного податку за користування земельною ділянкою 900,00 га згідно Державного акта Серії Б №061274 від 1980 року. Інших документів, щоб підвереджували б факт наявності у позивача земельної ділянки (земельних ділянок) іншої площі, окрім тої, що була видана позивачу у 1980 році на праві постійного користування, суду заявником не надано.

Так, з матеріалів справи вбачається, що земельний податок у період з 01.01.2019 по 01.04.2024 рік позивачем взагалі не сплачувався, земельна ділянка не декларувалася. Також, матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вживались відповідні заходи, аби уникнути такої ситуації щодо довготривалого ігнорування законодавства України щодо сплати земельного податку за користування земельною ділянкою 900,00 га згідно Державного акта Серії Б №061274 від 1980 року.

У п. 5.5 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг: право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством; права та обов`язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені); постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати; земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою; оплаті має підлягати лише виготовлення технічної документації на земельну ділянку, що здійснюється на договірних засадах із уповноваженою землевпорядною організацією.

У пункті 2 роз`яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» (зі змінами і доповненнями) зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

З урахуванням системного аналізу змісту статей 141, 143, 144 Земельного кодексу України за наявності підстав, передбачених пунктом «д» статті 141 цього Кодексу, припинення права користування земельною ділянкою проводиться у загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №924/689/17, від 15.12.2021 у справі №924/856/20.

Щодо доводів ПрАТ «Львівській іподром» стосовно неможливості самостійно розрахувати земельний податок, адже останньому не відомо площу земельної ділянки, за яку позивач повинен був сплачувати відповідний податок, суд повідомляє наступне.

До позовної заяви позивачем долучено ряд листів, що датовані 2005, 2018, 2020 роками, згідно яких за позивачем обліковується земельна ділянка площею 415,2 га. Натомість, сам позивач також не заперечує про те, що у його користуванні перебувала земельна ділянка площею 345,4362 га, адже ним було подано позов до Господарського суду Львівської області у справі №914/934/24 щодо визнання права постійного користування на земельні ділянки загальною площею 345,4362 га.

Проте, суд звертає увагу, що Рішення Давидівської сільської ради Львівської області №164-30/2024 від 03.07.2024 року стосується лише припинення права користування позивачем земельними ділянками на території Давидівської сільської ради на підставі Державного акта на право користування земельною ділянкою Серії Б №061274 від 1980 року на площі 900,00 га, що з тих часів обліковувалась за позивачем площею саме 900,00 га. Оскаржуваним рішенням не зазначалось щодо припинення права користування позивачу на земельні ділянки іншою площею згідно інших документів, що підтверджували б факт існування у позивача інших площ земельних ділянок.

Однак, незважаючи на твердження позивача щодо розбіжності у площі земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ПрАТ «Львівській іподром» у період з 01.01.2019 по 02.07.2024 останнім не було сплачено жодної суми земельного податку, навіть за земельні ділянки загальною площею 345,4362 га, що визнаються самим позивачем. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що позивачем здійснювались відповідні заходи для встановлення точної площі земельних ділянок, які залишились у його користуванні після того, як останній дізнався з листа Давидівської сільської ради від 25.07.2019 №1756 про передачу частини земельних ділянок з державної в комунальну власність. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що всупереч законодавчу України, враховуючи приписи пункту 286.2. статті 286 Податкового кодексу України, позивач маючи Державний акт Серії Б №061274 від 1980 року на право користування земельною ділянкою 900,00 га, систематично продовжував користуватися такою, що перебуває на території Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області. Позивачем також не вжито жодних заходів для того, щоб встановити площу земельної ділянки, якщо ПАТ «Львівській іподром» вважало, що з його 900,00 га лишилась інша площа земельної ділянки, не здійснено державну реєстрацію відповідно до чинного законодавства України на право користування відповідної земельної ділянки зі встановленою площею такої та присвоєнням кадастрового номеру після отримання останнім листа відповідача від 25.07.2019 року №1756, яким повідомлено про наказ ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 20.12.2018 року про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність. Відповідно, у позивача на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідача було право на постійне користування земельною ділянкою лише за Державним актом Серії Б №061274 від 1980 року на площу земельної ділянки 900,00 га.

Відтак, позивач не подавав до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію за поточні роки упродовж 2019-2024 років, що підтверджується відсутністю таких доказів у матеріалах справи. Отже, позивач не був позбавлений можливості хоча б часткового сплачувати земельний податок за користування земельною ділянко, будучи обізнаним про наявність таких, наданих йому як правонаступнику ДП «Львівській іподром» на підставі рішення Виконавчого комітету Пустомитівського району ради народних депутатів №528 від 18.12.1980 року.

Проте, позивач продовжував користуватися земельною ділянкою, що знаходяться на території відповідача без сплати земельного податку, площею 900,00 га, яка обліковувалась за позивачем на підставі Державного акта Серії Б №061274 від 1980 року відповідно законодавством України без сплати земельного податку за користування такою земельною ділянкою.

Отже, судом встановлено факт систематичної несплати позивачем земельного податку згідно Державного акта Серії Б №061274 від 1980 року на земельну ділянку площею 900,00 га, а відтак, рішення Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області №164-30/2024 від 03.07.2024 прийнято відповідачем на підставі пункту «д» статті 141 Земельного кодексу України із дотриманням відповідної процедури прийняття такого рішення.

Щодо наданої позивачем копії висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи №1-24 від 20.03.2024 суд зазначає наступне.

Згідно приписів частин 1-4 статті 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи, що предметом спору у цій справі є оскарження рішення відповідача та процедури його прийняття, а не встановлення меж земельної ділянки, що перебувала у володінні позивача згідно Державного акта на право користування землею Серії Б №061274 від 1980 року, судом не береться до уваги наданий позивачем висновок експерта, адже такий не стосується питання щодо сплати/несплати ПрАТ «Львівській іподром» земельного податку.

Також позивач просить суд врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.11.2024 у справі №733/533/22. Відтак, позивач вважає за доцільне, що висновки викладені у цій постанові стосуються застосуванню п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, адже саме ця норма стала підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Суд зазначає про те, що постанова Верховного Суду від 27.11.2024 у справі №733/533/22 стосується правовідносин у сфері спадкування та виникнення права власності на земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Відтак, отримана позивачем земельна ділянка у спадок перебувала в оренд за договором, що був укладений між попереднім власником та юридичною особою. Предметом заявлених позовних вимог у справі №733/533/22 є повернення позивачу належної йому земельної ділянки з користування відповідача у зв`язку із тим, що останній не сплачував йому за землю. Відтак, судом не приймається до уваги вище згадана постанова Верховного Суду та висновки, викладеній ній, адже у справі №733/533/22 правовідносини щодо сплати земельного податку регулювались наявністю договору оренди, а цій справі - позивач має обов`язок щодо сплати земельного податку на підставі Податкового кодексу України як землекористувач на праві постійного користування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною другою статті 74 Господарського кодексу України визначено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено усіх необхідних обставин, що становлять предмет доказування у цьому позові про визнання недійсним рішення Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області №164-30/2024 від 03.07.2024 року та його скасування, зважаючи на те, що позивачем не наведено відповідних аргументів, не подано будь-яких доказів на підставі яких би суд встановив обставини щодо вчинення відповідачем відповідних дій, які призвели б до порушення прав позивача та прийняття оскаржуваного позивачем рішення відповідача з порушеннями норм чинного законодавства України, на підставі наданих суду доказів, аналізуючи усі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, заслухавши думку сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 17.03.2025.

СуддяГоменюк З.П.