Ухвала

від 17.03.2025 по справі 916/433/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"17" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/433/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши клопотання Приватного підприємства МЕТА за вх.№2-304/25 від 05.03.2025 про вжиття заходів зустрічного забезпечення у справі №916/433/25

позовом Роздільнянської окружної прокуратури (67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. Ярослава Мудрого, буд. 8 ) в інтересах держави в особі Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (66740, Одеська область, Роздільнянський район, смт. Затишшя, вул. Суворова, 34, код ЄДРПОУ 04379255) та Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 40477150)

до відповідача: Приватного підприємства МЕТА (56500, Миколаївська область, Вознесенський район, м. Вознесенськ, вул. Київська, буд. 247/4, код ЄДРПОУ 31948761)

про визнання недійсним пункту договору, визнання недійсною Додаткової угоди та стягнення 2 129 465,91грн.

Представники сторін:

Від прокуратури: Ейсмонт І.С. посвідчення;

Від позивачів: не з`явились;

Від відповідача (заявника): не з`явився;

Господарським судом Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. розглядається справа №916/433/25 за позовом Роздільнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області та Південного офісу Держаудитслужби до Приватного підприємства МЕТА про визнання недійсним пункту договору, визнання недійсною Додаткової угоди та стягнення 2 129 465,91грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.02.2025 заяву Роздільнянської окружної прокуратури про забезпечення позову було задоволено частково, а саме накладено арешт на грошові кошти що належать Приватному підприємству МЕТА, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Приватному підприємству МЕТА у межах суми позовних вимог на загальну суму 2 129 465,91 грн, накладено арешт на рухоме (транспортні засоби) та нерухоме майно, у разі його виявлення, яке належить Приватному підприємству МЕТА у межах суми позову 2 129 465,91 грн., лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності. В решті заяви відмовлено.

05.03.2025 за вх. №2-304/25 до суду надійшло клопотання Приватного підприємства МЕТА про вжиття судом заходів зустрічного забезпечення позову в якому останній просить суд застосувати заходи зустрічного забезпечення позову шляхом внесення Роздільнянською окружною прокуратурою на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області грошових коштів в розмірі 2 129 465,91грн.

Обґрунтовуючи клопотання заявник зазначає, що ПП «МЕТА» здійснює господарську діяльність у сфері капітального будівництва. Здебільшого будівельні та ремонтні роботи виконуються за власні кошти, а оплата виконаних робіт здійснюється замовниками вже після прийняття об`єкта будівництва. Отже, для належного виконання своїх договірних зобов`язань підприємству необхідні кошти для оплати праці працівників та оренди техніки, придбання будівельних матеріалів, оплати наданих послуг, пов`язаних з виконання будівельних та ремонтних робіт.

На даний час підприємство виконує господарські зобов`язання перед ТОВ «ПРОМТЕХІНОВАЦІЯ» одразу на декількох об`єктах будівництва, зокрема: 1) за Договором підряду від 04.04.2024 № 040424/1, за Договором підряду від 19.08.2024 № 190824/1 та за Договором підряду від 19.08.2024 № 190824/1 ПП «МЕТА»

Своєчасне виконання будівельних робіт, як вказує позивач, напряму залежить від своєчасної поставки необхідних для будівництва товарів, робіт і послуг, а вона (поставка) в свою чергу повністю залежить від її своєчасної оплати. За поставлені товари, роботи і послуги, необхідні для виконання будівельних робіт на вищевказаних об`єктах будівництва у ПП «МЕТА» щодня виникають грошові зобов`язання. Станом на 05.03.2025 за поставлені товари, роботи і послуги, необхідні для будівництва, у підприємства існує кредиторська заборгованість перед ТОВ «ЕЛІТБЕТОНПІВДЕНЬ» на суму 283 176,00 грн., перед ТОВ ВКФ «ЕЛЬМАР» на суму 32 000,00 грн., перед ТОВ «КОМПЛЕКТ ФОРВАРД» на суму 33 070,74 грн., перед ТОВ «САКСЕСС-СТОЙ» на суму 144 711,30 грн., перед ТОВ «СТРОЙСФЕРА ГРУП» на суму 201 249,69 грн., перед ТОВ «ПІВДЕНЬ СТРОЙ ГРУП» на суму 9 231 880,36 грн.

Застосований ухвалою про забезпечення позову арешт коштів, що знаходяться на відкритих і тих, що будуть відкриті банківських рахунках позбавляє ПП «МЕТА» права розпорядитися цими обіговими коштами, а отже прямо перешкоджає своєчасному виконанню відповідачем своїх грошових зобов`язань щодо оплати за поставлені товари, роботи і послуги.

Крім того, заявник зазначає, що за Договором оренди від 04.04.2024 № 04-2024 ПП «МЕТА» винаймає у ТОВ «ВКФ «ЕЛЬМАР» тимчасове житло для працівників, зайнятих на будівництві. У разі не внесення ПП «МЕТА» орендної плати Договір оренди від 04.04.2024 № 04-2024 буде розірвано, а працівники будуть виселені з житла. Те саме стосується оренди будівельної опалубки за Договором від 09.05.2024 № 24 з ПП «САКСЕСС-СТРОЙ», а також оренди будівельної техніки за Договором від 17.05.2024 № Ц-197/24 з ФОП Цапко В.В.

На переконання заявника, арешт коштів унеможливлює для ПП «МЕТА» розрахунки з орендодавцями, що призведе до розірвання договорів та відібрання орендованого майна, необхідного для виконання будівельних робіт. Крім того, накладання арешту на грошові кошти унеможливлює виплату добових витрат та оплату проїзду робітників на об`єкт та з об`єкту. Вказані обставини призведуть до залишення працівниками об`єкту будівництва, а отже до фізичної неможливості виконувати роботи та завершити їх у передбачений строк.

На переконання заявника, існує величезний ризик простою на об`єктах будівництва, що призведе до порушення строків здачі виконаних будівельних робіт, а це в свою чергу стане підставою для застосування ТОВ «ПРОМТЕХІНОВАЦІЯ» до ПП «МЕТА» штрафних санкцій, розірвання договорів та стягнення збитків. Тобто внаслідок арешту коштів у відповідача в майбутньому з високою вірогідністю виникне кредиторська заборгованість у вигляді нарахованих штрафних санкцій за порушення строків здачі виконаних будівельних робіт, а також у разі розірвання договорів кредиторська заборгованість у вигляді зобов`язань щодо повернення сплаченого авансу та щодо відшкодування замовнику будівництва завданих збитків. Також, у разі розірвання договорів відповідач втратить прибуток від реалізації будівельних проектів, що міг бути отриманий за звичайних умов у випадку ненакладення арешту на грошові кошти.

Заявник наполягає, що внаслідок арешту коштів та неможливістю у зв`язку з цим виконання трьох договорів підряду ПП «МЕТА» понесе прямих збитків на загальну суму у розмірі: 49 686 677,41 грн. + 5 674 684,38 грн. + 18 721 751,72 грн. = 74 083 113,51 грн., а непрямих збитків (упущеної вигоди) на загальну суму недоотриманих коштів за роботи у розмірі: 20 495 447,97 грн. + 2 000 000,00 грн + 5 000 000,00 грн= 27 495 447,97 грн.

Заявник вважає, з метою забезпечення відшкодування збитків, що можуть бути спричинені ПП «МЕТА» внаслідок забезпечення позову, необхідно вжити заходів щодо надання Роздільнянською окружною прокуратурою, як особою, за заявою якої забезпечено позов, зустрічного забезпечення шляхом внесення останньою на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі 2 129 465,91грн. що є прямо пропорційним розміру позовних вимог.

07.03.2025р. за вх. №7634/25 до суду від прокуратури надійшли заперечення на клопотання ПП «МЕТА» про зустрічне забезпечення, згідно яких прокурор вказує, Роздільнянська окружна прокуратура не має статусу юридичної особи, оскільки підпорядкована та є структурним підрозділом Одеської обласної прокуратури, а також не є розпорядником бюджетних коштів, а тому не має можливості внести на депозитний рахунок будь-яку суму, у тому числі яка запропонована представником відповідача, як захід зустрічного забезпечення.

Крім того прокурор вказує, що заявником не надано реальних доказів настання збитків у заявленому розмірі, а суми збитків як визначає заявник в розмірі у розмірі 74 083 113,51 грн. (прямі збитки) та 27 495 447,97 грн. (непрямі збитки), є гіпотетичними та не можуть бути підставою для визначення розміру зустрічного забезпечення, а також не доведено, що вони можуть бути спричинені забезпеченням позову у справі.

Ухвалою суду від 10.03.2025р. клопотання Приватного підприємства «МЕТА» про зустрічне забезпечення було призначено до розгляду в засіданні суду.

Представники позивачів та відповідача (заявника) в судове засідання по розгляду клопотання не з`явились. Про розгляд клопотання були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.

Оцінивши наведені заявником обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин заяви в їх сукупності, суд вважає, що підстави для задоволення клопотання Приватного підприємства «МЕТА» про зустрічне забезпечення позовної заяви відсутні, з огляду на настпне.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

У рішенні Європейського суду від 18.05.2004 року у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до положень частин 1-4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом:

1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів;

2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

Зазначена норма ГПК України узгоджується зі змістом принципу 8 Принципів попередніх і забезпечувальних заходів в міжнародному цивільному процесі, прийнятих Асоціацією міжнародного права у 1996 році, за змістом якої суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті відмови у позові. При вирішенні питання про гарантії суд повинен враховувати можливості позивача відповісти на вимогу про відшкодування збитків.

Таким чином, метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача (-ів), які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача (-ів). Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий "status quo" між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №646/6171/18, від 17.02.2021 у справі №760/19023/18, від 27.07.2021 у справі № 22-з/824/477/2021, 22-з/824/535/2021, від 06.12.2021 у справі №910/4564/21, від 16.12.2021 у справі №911/1658/21, від 12.09.2022 у справі №911/231/22, від 12.09.2022 у справі №911/172/22, від 19.09.2022 у справі №757/36870/20-ц).

Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про зустрічне забезпечення господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідного заходу з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо зустрічного забезпечення; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати рішення (дії) з декількох варіантів, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальних в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

З аналізу положень статті 141 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що метою застосування заходів зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Заходи зустрічного забезпечення повинні бути співмірними із заходами забезпечення позову. Співмірність передбачає вирішення господарським судом питання щодо співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до зустрічного забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення прав, наявності та розміру понесення можливих збитків, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і можливими збитками, покладено на заявника.

Саме лише посилання заявника на необхідність застосування такого інституту не є достатньою підставою для вжиття відповідних заходів, адже на ряду із вжиттям заходів забезпечення позову має бути доведено існування правових підстав для їх застосування - обґрунтованої ймовірності виникнення негативних наслідків в результаті застосування судом забезпечувальних заходів.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст. 22 ЦК України).

До складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, що допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, саме на заявника чинним законодавством покладено доведення факту наявності порушення, наявність та розмір понесених можливих збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і можливими збитками.

Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності збитків (упущеної вигоди). Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. При цьому такий зв`язок між порушенням та можливими збитками має бути прямим та безпосереднім.

Крім цього, здійснюючи судочинство суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

За приписами ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року в справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття "ефективний засіб", за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

В ході вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При цьому, згідно зі статтями 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином особа, звертаючись до суду із клопотанням про застосування заходів зустрічного забезпечення, повинна аргументувати та довести відповідними доказами в порядку статей 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України наявність можливого заподіяння збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову у справі.

Суд зазначає, що обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, що мають значення для справи.

В свою чергу, реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, що відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 19.09.2022 у справі № 757/36870/20-ц, від 22.02.2022 у справі № 509/2652/20 та від 17.11.2021 у справі № 487/4873/20.

Обґрунтовуючи клопотання про зустрічне забезпечення заявник зазначає про можливість завдання йому збитків, у вигляді штрафних санкцій за порушення строків оплати поставлених товарів, робіт і послуг, штрафних санкцій за порушення строків здачі виконаних будівельних робіт, грошових зобов`язань щодо відшкодування збитків, завданих постачальникам та замовникам будівництва порушенням строків виконання договірних зобов`язань.

Разом з тим при дослідження наданих до заяви доказів, зокрема договорів підряду невиконання яких як вважає заявник можуть спричинити йому збитки, суд встановлено, що умовами відповідних договір в розділ «Порядок розрахунків» передбачено внесення замовник передоплати (авансу) протягом 3-х банківських днів від дати підписання договорів, які спрямовуються підрядником (ПП «МЕТА») на придбання матеріалів, які необхідні для виконання робіт за договорами. При цьому відповідні договори укладені в квітні та серпні 2024р., доказів невиконання замовником його обов`язку щодо внесення передоплати матеріали заяви не містять.

Отже наведені обставини спростовують посилання відповідача про взаємопов`язаність заходів забезпечення позову щодо накладання арешту на грошові кошти в суму 2 129 465,91 грн, вжитих ухвалою суду від 10.02.2025р. та виконанням його зобов`язань за відповідними договорами.

Крім того, заявник у своєму клопотанні посилається на наявність кредиторської заборгованості перед низкою контрагентів станом на 05.03.2025 на загальну суму 9 926 088,09 грн. як на доказ того, що арешт коштів унеможливлює її погашення та призведе до значних збитків. Проте жодних доказів які підтверджують факту того, що відповідна кредиторська заборгованість виникла саме через арешт коштів, заявником до заяви не надано. Також не надано доказів, що арештовані коши є єдиним джерелом для погашення зазначеної кредиторської заборгованості, та відсутні відомості про загальний обсяг обігових коштів підприємства, наявність інших банківських рахунків чи альтернативних джерел фінансування.

Також у своєму клопотанні, заявник посилається на потенційні збитки у розмірі 74 083 113,51 грн. (прямі збитки) та 27 495 447,97 грн. (непрямі збитки), проте до заяви не надано належних та допустимих доказів того, що ці збитки є неминучими чи можливими внаслідок арешту коштів.

Окрім того, суд зазначає, що наведені в заяві розрахунки штрафних санкцій, повернення авансів та упущеної вигоди є гіпотетичними та ґрунтуються на припущеннях щодо подальшого розвитку подій (зупинка поставок, розірвання договорів).

При цьому заявника не надано належних доказів які б підтверджували факт зупинки будівельних робіт, припинення поставок чи нарахування штрафів контрагентами на момент подання клопотання.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності зустрічного забезпечення з урахуванням принципів розумності, обґрунтованості і адекватності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Приватного підприємства «МЕТА» про зустрічне забезпечення позову у справі № 916/433/25, оскільки заявником не було надано доказів наявності фактичних обставин для вжиття заходів зустрічного забезпечення, на підставі яких суд міг би дійти висновку про понесення або реальну можливість понесення останнім збитків, внаслідок вжиття заходів забезпечення позову ухвалою Господарського суду Одеської області у справі 916/433/25 від 10.02.2025р..

Водночас, суд звертає увагу, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка кореспондується із правовою конструкцією статті 145 Господарського процесуального кодексу України, дає можливість заявникові, розраховувати на захист своїх прав та доступ до правосуддя через передбачену законом процесуальну можливість повторного звернення з клопотанням про зустрічне забезпечення позову з доданням відповідних доказів, що обґрунтовують та підтверджують необхідність зустрічного забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 141, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні клопотання Приватного підприємства МЕТА за вх.№2-304/25 від 05.03.2025 про вжиття заходів зустрічного забезпечення у справі №916/433/25 - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повна ухвала складена 20.03.2025р.

Суддя Погребна Катерина Федорівна