Ухвала

від 15.04.2025 по справі 916/433/25

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

15 квітня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/433/25Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "МЕТА"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 про відмову у зустрічному забезпеченні, прийняту суддею Погребною К.Ф., м. Одеса, повний текст складено 20.03.2025,

у справі №916/433/25

за позовом: Роздільнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області та Південного офісу Держаудитслужби

до відповідача: Приватного підприємства "МЕТА"

про визнання недійсним пункту договору, визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 2 129 465,91 грн

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 р. Роздільнянська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області та Південного офісу Держаудитслужби звернулася з позовом до Приватного підприємства "МЕТА", в якому просила визнати недійсним пункт 8.3 договору підряду №61/10 від 02.10.2023 в частині формулювання щодо сплати неустойки (пені) від ціни невиконаних робіт на об`єкті, а саме: положення "з дня отримання бюджетних коштів"; визнати недійсною додаткову угоду №1 від 26.12.2023 до договору підряду №61/10 від 02.10.2023, укладену між Затишанською селищною радою Роздільнянського району Одеської області та Приватним підприємством "МЕТА", а також стягнути з Приватного підприємства "МЕТА" на користь місцевого бюджету Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області неустойку (пеню) у розмірі 806375,60 грн та штраф у сумі 1323090,31 грн у зв`язку з неналежним виконанням умов договору підряду №61/10 від 02.10.2023.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 11.02.2025 відкрито провадження у справі №916/433/25.

Одночасно з поданням позовної заяви Роздільнянською окружною прокуратурою було подано заяву про забезпечення позову б/н від 06.02.2025 (вх.№2-160/25 від 06.02.2025), в якій остання просила:

-накласти арешт на грошові кошти, що належать Приватному підприємству "МЕТА", як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Приватному підприємству "МЕТА" у межах суми позовних вимог на загальну суму 2129465,91 грн;

-накласти арешт на рухоме (транспортні засоби) та нерухоме майно, у разі його виявлення, яке належить Приватному підприємству "МЕТА", у межах суми позову 2129465,91 грн, лише у межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності;

-заборонити Приватному підприємству "МЕТА" вчиняти дії, направлені на ліквідацію або реорганізацію підприємства до завершення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.02.2025 у справі №916/433/25 (суддя Погребна К.Ф.) частково задоволено заяву Роздільнянської окружної прокуратури про забезпечення позову б/н від 06.02.2025 (вх.№2-160/25 від 06.02.2025); накладено арешт на грошові кошти, що належать Приватному підприємству "МЕТА", як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Приватному підприємству "МЕТА" у межах суми позовних вимог на загальну суму 2129465,91 грн; накладено арешт на рухоме (транспортні засоби) та нерухоме майно, у разі його виявлення, яке належить Приватному підприємству "МЕТА", у межах суми позову 2129465,91 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності; у решті заяви відмовлено.

05.03.2025 до суду першої інстанції від Приватного підприємства "МЕТА" надійшло клопотання б/н від 05.03.2025 (вх.№2-304/25 від 05.03.2025) про зустрічне забезпечення, в якому відповідач просив визначити у справі № 916/433/25 розмір зустрічного забезпечення у сумі 2129465,91 грн, яку Роздільнянській окружній прокуратурі необхідно внести на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області у строк до десяти днів з дня постановлення ухвали про зустрічне забезпечення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 у справі №916/433/25 (суддя Погребна К.Ф.) відмовлено у задоволенні клопотання Приватного підприємства "МЕТА" б/н від 05.03.2025 (вх.№2-304/25 від 05.03.2025) про зустрічне забезпечення.

Не погодившись з постановленою ухвалою, Приватне підприємство "МЕТА" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 у справі №916/533/25 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким повністю задовольнити заяву Приватного підприємства "МЕТА" від 05.03.2025 б/н від 05.03.2025 (вх.№2-304/25 від 05.03.2025) про вжиття заходів зустрічного забезпечення.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу Приватного підприємства "МЕТА" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 про відмову у зустрічному забезпеченні у справі №916/433/25 було подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції, що зумовило неотримання апеляційним господарським судом матеріалів оскарження вищезазначеної ухвали місцевого господарського суду, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів оскарження даної ухвали з суду першої інстанції, а також зобов`язано Господарський суд Одеської області направити на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали оскарження зазначеної ухвали.

Ознайомившись з матеріалами оскарження після їх надходження до Південно-західного апеляційного господарського суду, а також з апеляційною скаргою та доданими до неї документами, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для повернення вищенаведеної апеляційної скарги з огляду на наступне.

У статті 1 Конституції України визначено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено також забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

В силу приписів частини другої статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Таким чином, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Системний аналіз статті 255 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.

Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 255 Господарського процесуального кодексу України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п`ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення.

Водночас предметом апеляційного оскарження у даній справі є ухвала місцевого господарського суду про відмову у зустрічному забезпеченні, між тим така ухвала не включена законодавцем до переліку, наведеного у статті 255 Господарського процесуального кодексу України, натомість заявник не позбавлений права повторно звернутися з заявою про зустрічне забезпечення за наявності обґрунтованих підстав, передбачених статтею 141 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Таким чином, враховуючи те, що ухвала місцевого господарського суду про відмову у зустрічному забезпеченні в силу приписів статті 255 Господарського процесуального кодексу України не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про повернення даної апеляційної скарги Приватного підприємства "МЕТА" на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 цього Кодексу.

Аналогічна стала правова позиція Верховного Суду про те, що подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про відмову у зустрічному забезпеченні зумовлює необхідність повернення такої скарги на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 цього Кодексу, а не відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною скаргою на підставі положень пункту 1 частини першої статті 261 цього Кодексу, викладена в ухвалах від 11.12.2020 у справі №712/7952/20 та від 15.02.2019 у справі №362/935/18, а також в постановах від 19.11.2020 у справі №520/14591/18, від 31.10.2019 у справі №521/18597/18 та від 17.03.2021 у справі №439/1347/19.

Положеннями частини восьмої статті 260 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що копія ухвали про повернення апеляційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу; скаржнику надсилається копія ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами; копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 232-235, 254, 255, 261 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Повернути Приватному підприємству "МЕТА" апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 про відмову у зустрічному забезпеченні у справі №916/433/25 з доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук