Ухвала

від 19.03.2025 по справі 143/251/25

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 143/251/25

УХВАЛА

Іменем України

19.03.2025 року м.Погребище

Суддя Погребищенського районного суду Вінницької області ТітоваТ.Л., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Скрицький Роман Леонідович, заінтересована особа: Погребищенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,

установила:

19.03.2025 року до суду надійшла вказана вище заява, в якій представник заявниці адвокат СкрицькийР.Л. просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Миргород Донецької області.

Відповідно до ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Отже, заява про встановлення факту, що має юридичне значення, повинна відповідати як загальним вимогам, передбаченим статтями 175, 177, 293 ЦПК України, так і спеціальним, які містяться у статтях 315 318 ЦПК України.

За нормою ч.1 ст.175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з ч.2 ст.175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Згідно з ч.6 ст.14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Як вбачається з заяви та доданих до неї документів, заява подана адвокатом Скрицьким Р.Л., однак у заяві відсутні відомості про наявність електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) адвоката, а також відсутні відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін.

Згідно положень п.5, п.6, п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин,якими позивачобґрунтовує своївимоги;зазначення доказів,що підтверджуютьвказані обставини; відомостіпро вжиттязаходів досудовоговрегулювання спору,якщо такіпроводилися,в томучислі,якщо закономвизначений обов`язковийдосудовий порядокурегулювання спору; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

У відповідності до положень ч.5 ст.177ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Крім того, за приписами частин 1,2 ст.318ЦПК України встановлено, що у заяві повинно бути зазначено :який фактзаявник проситьвстановити таз якоюметою; причининеможливості одержанняабо відновленнядокументів,що посвідчуютьцей факт; докази,що підтверджуютьфакт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Відповідно до ч.1 ст.17Закону України«Про державнуреєстрацію актівцивільного стану»№2398-VIвід 01липня 2010року державна реєстрація смерті проводиться органом ДРАЦС на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою, 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до ч.3 ст.9Закону України«Про забезпеченняправ ісвобод громадянта правовийрежим натимчасово окупованійтериторії України»№1207-VІІвід 15квітня2014року (зі змінами) будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч.2 ст.9зазначеного Закону (за змістом якої будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом) є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Консультативний висновок Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (так звані «Намібійські винятки»), який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, які видані владою невизнаного на міжнародному рівні державного утворення, полягає в тому, що не можуть визнаватись недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки, це може зашкодити правам мешканців такої території, і, відповідно, така недійсність не може застосовуватись до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати шкоди лише особам, які проживають на такій території.

З 07 травня 2022 року (з дати набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» №2217-IX від 21 квітня 2022 року) вимога про попереднє звернення до органів ДРАЦС для отримання відмови фактично скасована на законодавчому рівні, оскільки, у ч.3 ст.9Закону України«Про забезпеченняправ ісвобод громадянта правовийрежим натимчасово окупованійтериторії України»№1207-VІІвід 15квітня 2014року (зі змінами) вказується на дійсність та створення правових наслідків документами, що підтверджують факт смерті на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема, можуть бути: письмові докази; речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.

Однак, встановлено, що представником заявниці адвокатом СкрицькимР.Л., в порушення положень статей 175, 318 ЦПК України,до заявине додано,зокрема,копії лікарськогосвідоцтва/довідкипро смертьчи свідоцтва про смерть, які видані окупаційною владою, та не зазначено інформації з обґрунтуванням певними доказами, яка б свідчила та підтверджувала причини неможливості одержання таких документів, що посвідчують факт смерті особи на тимчасово окупованій території України. Також, у заяві не вказано з якою метою заявниця просить встановити факт смерті її батька ОСОБА_2 , тобто на виникнення, зміну або припинення яких саме особистих чи майнових прав заявниці вплине встановлення такого юридичного факту.

Вказане вище є підставою для залишення заяви без руху.

Разом з тим, приймаючи до уваги приписи ст. 185 ЦПК України, якими встановлено дискреційні повноваження суду лише щодо залишення без руху позовної заяви, суд вважає можливим застосувати за аналогією закону положення вказаної статті під час вирішення питання про залишення без руху заяви у справах окремого провадження, оскільки, згідно ч.9 ст.10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Отже, на підставі викладеного, з урахуванням положень ч.1 ст.185 ЦПК України, відповідно до яких, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Також приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що, реалізуючи положення п.1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі, й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух, при цьому, право на суд не є абсолютним, і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави, вважає за необхідне вказану вище заяву залишити без руху, до усунення зазначених недоліків, які мають бути усунуті шляхом надання до суду доказу неможливості одержання документів, що посвідчують факт смерті особи на тимчасово окупованій території.

У зв`язку з наведеним вище, вважаю доцільним також звернути увагу, що вимога суду про усунення недоліків заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, у разі виправлення недоліків, заявнику слід надати до суду заяву в новій редакції з відповідними уточненнями, а також її копії та копії всіх документів, доданих до неї, для надіслання заінтересованій особі, як передбачено ст. 177 ЦПК України.

Крім того, у відповідності до положень ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись статтями 175, 177, 185 , 293, 315-318 ЦПК України,

ухвалила:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Скрицький Роман Леонідович, заінтересована особа: Погребищенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України залишити без руху.

Надати заявниці строк для усунення вказаних у даній ухвалі недоліків заяви 10 (десять) днів з дня вручення цієї ухвали.

Роз`яснити, що в разі невиконання вказаних в ухвалі вимог, заява буде вважатись неподаною та буде повернута заявнику, що не перешкоджає повторному зверненню із аналогічною заявою до суду.

Копію ухвали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя