Ухвала

від 19.03.2025 по справі 463/9914/24

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/9914/24

Провадження №1-кс/463/2307/25

УХВАЛА

слідчої судді

19 березня 2025 року м.Львів

Слідча суддя Личаківського районного суду міста Львова ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові клопотанняадвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна,

встановила:

До Личаківського районного суду міста Львова надійшло вказане клопотання, в якому адвокат просить скасувати частково арешт, накладений ухвалою слідчої судді Личаківського районного суду міста Львова від 27.11.2024 року.

Клопотання обгрунтоване тим, що метою накладення такого арешту була потреба в органу досудового розслідування у збереженні речових доказів у даному кримінальному провадженні. Автомобіль вже тривалий час зберігається на відкритому майданчику та піддається руйнуванню. Погоджується із тим, що у кримінальному провадженні тривають слідчі дії, потреба в арешту такого майна не відпала, проте просить частково скасувати арешт та надати йому можливість користуватися автомобілем.

До суду адвокат ОСОБА_3 надіслав клопотання про розгляд клопотання про скасування арешту майна без його участі та участі власника майна.

Дослідивши матеріали додані до клопотання, та матеріали справи за клопотанням про накладення арешту, слідча суддя дійшла висновку, що у задоволенні клопотання належить відмовити з таких підстав.

Згідно ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Пунктом 1 частини 2статті 170 КПК Українивизначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 3статті 170 КПК Українивстановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положеньстатті 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 1ст. 174 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З огляду на визначене, дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що при розгляді клопотання про скасування арешту слідчий суддя з урахуванням наданих доказів має з`ясувати питання обґрунтованості арешту, накладеного з тих чи інших підстав, визначених у ч. 2ст. 170 КПК України, а також доцільність подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Отже, прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за таких умов: вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Із досліджених у судовому засіданні матеріалів справи встановлено, що слідчі ТК ДБР у м. Львові здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023142400000049 від 25.08.2023 року.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 27.11.2024 року у межах даного кримінального провадження за клопотанням слідчого накладено арешт на майно, транспортний засіб марки «VOLKSWAGENTRANSPORTER» T4 1997 року випуску, оранжевого кольору з іноземною реєстрацією: д.н.з. НОМЕР_1 .

Постановою старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_5 про визнання предметів речовими доказами та долучення їх до матеріалів кримінального провадження від 21.11.2024 вказані речі визнано речовими доказами в кримінальному провадженні № 42023142400000049 від 25.08.2023.

Слідча суддя зазначає, що будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними.

Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Вирішуючи подане клопотання, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, в рішенні у справі «Узан та інші проти Туреччини» ЄСПЛ, оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції, зробив висновок про те, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, (3) має забезпечуватися справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами (п.195). Крім того, в п. 203 рішення у наведеній справі ЄСПЛ, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

На даний час, досудове розслідування кримінального провадження № 42023142400000049 від 25.08.2023 року триває, арешт накладено обгрунтовано та потреба у такому заході забезпечення кримінального провадження не відпала.

Протилежного слідчою суддею не встановлено та сторонами не доведено.

З огляду на викладене, слідча суддя дійшла висновку про відсутність на даний час підстав, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, для задоволення клопотання про скасування арешту майна.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 174, 309, 372, 376 КПК України, слідча суддя,

постановила:

у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідча суддя ОСОБА_1