Рішення
від 20.03.2025 по справі 160/4960/25
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 рокуСправа №160/4960/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/4960/25 за позовною заявою Громадська організація Платформа Громадський контроль (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 62, а/с 7, код ЄДРПОУ: 39689459) до Відділу освіти, молоді та спорту Коблівської сільської ради (57453, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Коблеве, вул. Одеська, буд. 4, код ЄДРПОУ: 41495536) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Громадська організація Платформа Громадський контроль (далі позивач) до Відділу освіти, молоді та спорту Коблівської сільської ради (далі відповідач), яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Відділу освіти, молоді та спорту Коблівської сільської ради Миколаївський район Миколаївської області у наданні інформації, запитуваної в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» № 220/25 від 06.02.2025;

- зобов`язати Відділу освіти, молоді та спорту Коблівської сільської ради Миколаївський район Миколаївської області надати інформацію, запитувану в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» № 220/25 від 06.02.2025, а саме: копії всіх Актів здачі-приймання виконаних робіт по формі № КБ-2в за ідентифікатором UA-2024-09-04-012154-a закупівлі відповідно до договору від 04 жовтня 2024 №278, який укладено між Відділом освіти, молоді та спорту Коблівської сільської ради (код ЄДРПОУ 41495536) та ТОВ "НІМФАН" (код ЄДРПОУ 33812613) по об`єкту Нове будівництво споруди цивільного захисту (цивільної оборони) ПРУ на території Рибаківського ліцею Коблівської сільської ради за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, село Рибаківка, вул. Поштова, 7, підписаних станом на дату формування відповіді на цей запит. копії всіх Довідок про вартість виконаних будівельних робіт по формі № КБ-3 за ідентифікатором UA-2024-09-04-012154-a закупівлі відповідно до договору від 04 жовтня 2024 №278, який укладено між Відділом освіти, молоді та спорту Коблівської сільської ради (код ЄДРПОУ 41495536) та ТОВ "НІМФАН" (код ЄДРПОУ 33812613) по об`єкту Нове будівництво споруди цивільного захисту (цивільної оборони) ПРУ на території Рибаківського ліцею Коблівської сільської ради за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, село Рибаківка, вул. Поштова, 7, підписаних станом на дату формування відповіді на цей запит.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність відмови відповідача у наданні позивачу публічної інформації, запитуваної в інформаційному запиті. Позивач стверджує, що правові підстави для обмеження доступу до запитуваної інформації відсутні.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/4960/25 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

17 березня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що запитувана інформація є конфіденційною, а правові підстави для її оприлюднення відсутні.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Позивач згідно свого статуту, затвердженого загальними зборами членів громадської організації протоколом від 27.12.2022 року №1/22, є громадською організацією, діяльність якої згідно п. 2.1. статуту спрямована на протидію корупції та дотримання законності. Серед іншого, за п. 2.4. Статуту позивач здійснює громадський контроль в сфері доступу до публічної інформації, подає позови до судів.

Позивач (код ЄДРПОУ: 39689459) зареєстрований в якості юридичної особи 12.03.2015 Номер запису: 12241020000072297. Основним видом економічної діяльності позивача є Діяльність інших громадських організацій, н.в.і.у. (код КВЕД: 94.99).

06 січня 2025 року позивач звернувся до відповідача із інформаційним запитом від №34 (вих№ 34/25) (в запиті помилково вказано дату 06.01.2024 року), в якому просив надати копій всіх актів здачі-приймання виконаних робіт по формі №КБ-2в за ідентифікатором UA-2024-09-04-012154-а щодо укладеної відповідачем закупівлі, а також надати копії сіх довідок про вартість виконаних будівельних робіт по формі №КБ-3 за ідентифікатором UA-2024-09-04-012154-а.

Листом від 15.01.2025 року №25 відповідач відмовив у наданні запитуваної інформації з посиланням на те, що така інформація є конфіденційною, а правові підстави для її оприлюднення відсутні.

06 лютого 2025 року позивач повторно звернувся до відповідача з інформаційним запитом від 06.02.2025 року №220 (вих №220/25), в якому фактично виклав заперечення проти вказаних відповідачем в листі від 15.01.2025 року №25 підстав для ненадання запитуваної інформації та повторно просив надати затребувані документи.

Листом від 12.02.2025 року №75 відповідач виклав заперечення щодо доводів позивача згідно його листа від 06.02.2025 року №220, затребувані документи не надав з посиланням на відсутність для цього правових підстав.

Вважаючи таку відмову у наданні публічної інформації протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року №2657-XII (далі - Закон №2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI (далі Закон №2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

За п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону №2939-VI інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна інформація.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону №2939-VI не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених частиною другою статті 23 Закону України "Про основи національного спротиву"). Не може бути також обмежено доступ до інформації про наявність у фізичних осіб податкового боргу. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.

Частинами 1, 2 ст. 7 Закону №2939-VI конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 14 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно з п. 5, 7 ч. 2 ст. 23 Закону №2939-VI запитувач має право оскаржити: несвоєчасне надання інформації; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Визначальним для вирішення справи є надання правової оцінки запитуваної інформації та її визначення як публічної або як такої, що публічною не є.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово в своїх постановах, застосовуючи частину першу статті 1 Закону № 2939-VI, зазначала про такі обов`язкові ознаки публічної інформації, як документованість, створення (отримання) інформації суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх повноважень або знаходження у володінні цього суб`єкта з інших підстав. Розпорядник публічної інформації зобов`язаний надати ту публічну інформацію, якою він володіє і яка певним чином задокументована.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2024 року у справі №990/222/23, від 20.02.2025 року у справі №990/324/24.

Первинно суд надає правову оцінку доводам відповідача щодо неналежності запитуваної інформації до публічної.

1. Щодо конфіденційності запитуваної інформації.

Належність запитуваної інформації до конфіденційної, таємної або для службового користування на підставі статей 7, 8, 9 Закону №2939-VI відповідно не є єдиною достатньою підставою для обмеження доступу до неї. Обмеження доступу до конкретної інформації допускається у разі, якщо за визначенням вона є конфіденційною або таємною або для службового користування та за умови застосування сукупності вимог пунктів 1-3 ч. 2 ст. 6 Закону №2939-VI (ч. 2 ст. 6, ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 9, п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI).

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.02.2020 року у справі №813/2814/17.

Відповідач вказував, що позивач не надав згоди на розповсюдження відповідної інформації від її власника, а також вказав, що сам підрядник обмежив розповсюдження такої інформації, на підтвердження чого надав лист ТОВ «НІМФАН» (підрядника, з яким відповідач укладав затребувані документи), без дати та номеру, вхідна дата 26.11.2024 року №852, згідно якого товариство забороняло розголошення та розповсюдження конфіденційної інформації підрядника, що міститься в первинних документах в розрізі витрат, доходів, прибутку, інших витрат, податків та зборів, зазначених в актах та іншій первинній документації, у т.ч. в актах КБ-2В та КБ-3.

Позивач посилався на ч. 5 ст. 6 Закону №2939-VI.

Відповідач у відзиві вказав, що ненадана на запит позивача інформація є інформацією з обмеженим доступом, оскільки не стосується розпорядження бюджетними коштами, не стосується кошторисів розпорядників бюджетних коштів, не стосується планів використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, не стосується виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками, а стосується витрат підрядника (ТОВ «НІМФАН») на матеріально-технічні ресурси, загально-виробничих витрат, поточних цін одиниці виміру, у тому числі заробітної плати, експлуатації машин та механізмів підрядника, витрат на виконання робіт, витрат труда робітників, адміністративних витрат, прибутку, що відповідно до листа підрядника останнім віднесено до конфіденційної інформації.

Суд звертає увагу на те, що згідно змісту листа підрядника він надавався стосовно іншої закупівлі (UA-2023-09-22-013102-a).

Також суд констатує, що сукупність вимог пунктів 1-3 ч. 2 ст. 6 Закону №2939-VI в даній справі відсутня, чому надалі надано окрему оцінку.

Окрім цього, суд визнає обґрунтованим посилання позивача на ч. 5 ст. 6 Закону №2939-VI.

Так, згідно п. 2.3. укладеного відповідачем та підрядником за результатом відповідної публічної закупівлі договору підряду від 03.10.2024 року №278 джерелом фінансування є кошти бюджетних сфер фінансування: додаткова фінансова дотація з бюджету місцевим бюджетом на здійснення повноважень органів місцевого самоврядування.

Отже, поза розумним сумнівом, йдеться про інформацію про розпорядження бюджетними коштами.

Відповідач зазначав, що самі акти не є документами, які підтверджують використання замовником бюджетних коштів, натомість підтверджують виконання підрядником робіт.

Суд констатує, що факт та обставини надання послуг, за які сплачуються бюджетні кошти, є інформацією про розпорядження бюджетними коштами підтверджується обґрунтованість та конкретні обставини такого розпорядження. Зворотній підхід фактично виключав би з обсягу питань щодо розпорядження бюджетними коштами визначальну обставину наявність фактичної обставини, в зв`язку з якою таке розпорядження здійснюється.

З цих же підстав суд відхиляє і посилання відповідача на те, що затребувані документи є інформацією бухгалтерського обліку підрядника, оскільки як вже вказав суд, наявні правовідносини характеризуються використанням бюджетних коштів, що не може бути заперечене способом опрацювання відповідних відомостей та документів самими учасниками спірних правовідносин. Натомість бухгалтерські властивості цих документів навпаки засвідчують, що в них наявні відомості щодо розпорядження бюджетними коштами.

Таким чином, цей аргумент відповідача є безпідставним.

2. Щодо завдання шкоди підряднику в зв`язку із розголошенням інформації.

Суд констатує, що виклад ч. 5 ст. 6 Закону №2939-VI свідчить, що законодавцем вже враховано баланс учасників спірних правовідносин та надано найбільшу цінність відкритості інформації про розпорядження бюджетними коштами.

При цьому відповідач під час розгляду запиту на доступ до публічної інформації повинен зважати лише на ті інтереси, які вказані у ч. 2 ст. 6 Закону №2939-VI, серед яких не вказано осіб, на користь яких здійснюється розпорядження бюджетних коштів.

Таким чином, цей аргумент відповідача є безпідставним.

3. Щодо відсутності у відповідача обов`язку надавати затребувані відомості позивачу.

Відповідач посилався на те, що позивач не є контролюючим органом.

Суд констатує, що системне тлумачення положень п. 1 ч. 1 ст. 12, п. 2 ч. 1 ст. 13, п. 6 ч. 14, ч. 1 ст. 20 Закону №2939-VI свідчить, що саме позивач міг звернутись з відповідним запитом, наявність статусу контролюючого органу при цьому не вимагається, а спірні правовідносини виникають саме в силу статусу інформації та прав і обов`язків щодо неї учасників спірних правовідносин.

Та обставина, що публічна інформація (наприклад, про розпорядження бюджетними коштами) одночасно може розглядатись в інших аспектах (наприклад, відомості, пов`язані з діяльністю суб`єкта господарювання), жодним чином не припиняє статусу такої інформації як публічної, в зв`язку з чим в спірних правовідносинах позивач обґрунтовано посилався передусім на положення Закону №2939-VI, в свою чергу доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Таким чином, цей аргумент відповідача є безпідставним.

4. Щодо неналежності запитуваних документів до інформації щодо використання бюджетних коштів.

Відповідач вказав, що затребувані акти не відображають рух грошових коштів, а лише підтверджують факт виконання робіт.

Суд повторює, що підтвердження факту виконання робіт є визначальним для оцінки розпорядження бюджетними коштами, а тому очевидно перебуває в межах обсягу категорії «щодо розпорядження бюджетними коштами» за критерієм обґрунтування підстав для розпорядження як такого.

Таким чином, цей аргумент відповідача є безпідставним.

5. Щодо переваги шкоди від оприлюднення затребуваної інформації над суспільним інтересом в її отриманні.

В цьому аргументі відповідач повторно посилався на інший аспект затребуваних документів оскільки вони є первинними, то право на їх отримання мають лише уповноважені органи.

В зв`язку з цим суд повторює, що затребувані документи одночасно містять публічну інформацію (відомості щодо розпорядження бюджетними коштами), а тому в спірних правовідносинах передусім розглядаються саме в такому аспекті. Як наслідок, інші (одночасно існуючі) властивості затребуваних документів не припиняють ті властивості, за якими відповідні документи характеризуються в спірних правовідносинах.

Окрім цього, після твердження про перевагу шкоди від оприлюднення затребуваної інформації відповідач лише вказав, що витребувані відомості можуть бути використані з метою, що суперечить принципам здорової економічної конкуренції.

Суд констатує відсутність здійснення відповідачем будь-якого співвідношення шкоди та суспільного інтересу, оскільки посилання на шкоду має абстрактний характер, в свою чергу суспільний інтерес взагалі не оцінено жодним чином.

Таким чином, цей аргумент відповідача є безпідставним.

6. Щодо обмеження доступу до інформації в умовах воєнного стану.

Дійсно, згідно ст. 64 Конституції України право на доступ до інформації (ст. 34 Конституції України) не належить до тих прав, які не можуть бути обмежені в умовах воєнного стану, тобто може бути обмежене.

Водночас, відповідач не є суб`єктом здійснення таких обмежень, натомість імперативно обмежений положеннями ст. 19 Конституції України, в зв`язку з чим міг би посилатись лише на нормативно-правові акти, в яких могло б бути втілено відповідне обмеження. Однак, відповідач жодним чином не має повноважень самостійно визначати в аспекті запровадження воєнного стану чи наявні додаткові підстави для обмеження доступу до інформації. При цьому відповідачем не наведено жодного конкретного нормативного положення, на підставі якого ним здійснюється відповідне обмеження, що не узгоджується з положеннями ст. 19 Конституції України.

Також в цьому аргументі відповідач фактично розширив свої доводи щодо співвідношення шкоди від оприлюднення інформації з суспільним інтересом, посилаючись на те, що наявний ризик обізнаності противника про складові частини споруди ПРУ.

В цьому аспекті суд зазначає, що спірні правовідносини існують в рамках процедури публічної закупівлі. Обмеження доступу до інформації в зв`язку з обставинами воєнного стану в цій сфері реалізовано самим законодавством у Особливостях здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178.

Окрім цього, суд повторює, що не відповідач, а законодавець визначає нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, в той час як відповідач виконує відповідні приписи, тобто діє згідно та у межах законодавства та встановлених правил поведінки, а не визначає їх самостійно. В спірних правовідносинах відповідачу такі повноваження не надавались.

Також відповідач перейшов до застосування трискладового тесту.

Щодо конфіденційності затребуваної інформації суд зазначає, що цій обставині вже було надано правову оцінку суду.

Щодо можливої шкоди суд зазначає, що цій обставині вже було надано правову оцінку суду.

Щодо співвідношення шкоди та інтересу суд зазначає, що цій обставині вже було надано правову оцінку суду.

Отже, відповідачем неналежним чином застосовано трискладовий тест у спірних правовідносинах.

Таким чином, цей аргумент відповідача є безпідставним.

Як наслідок, усі аргументи відповідача є необґрунтованими.

В самому листі відповідача від 12.02.2025 року №75 останній надавав оцінку посиланням позивача на приклади судової практики. Суд відхиляє ці доводи як нерелевантні, оскільки спірні правовідносини виникли в силу запиту на доступ до публічної інформації, обґрунтованого передусім статусом запитуваної інформації. Як наслідок, саме статус такої інформації є обставиною, у відповідності до якої здійснюється правова оцінка відмови відповідача у наданні затребуваної інформації.

Також відповідач вказав, що другий запит позивача дублює його запит від 06.01.2025 року, що є зловживанням правом. Суд відхиляє це твердження як необґрунтоване, оскільки позивач в розвиток свого запиту навів відповідачу аргументи, які вважав необхідними, однак які були новими та були відсутні в первісному запиті, щодо обґрунтованості запиту на доступ до публічної інформації. Як наслідок, йдеться про позасудовий спосіб вирішення питання про надання запитуваної інформації, що є прийнятною формою поведінки.

Отже, судом проаналізовано аргументи відповідача, на підставі яких він констатував відсутність законних підстав для надання позивачу запитуваних документів, та констатується безпідставність викладених аргументів.

У відзиві відповідач фактично продублював ці ж аргументи, а також посилався на неналежність обраного позивачем способу захисту. Ці доводи будуть оцінені судом під час обрання ефективного способу захисту в цій справі.

Також у відзиві відповідач розширив свої твердження щодо зловживання позивачем правом на звернення із запитами.

Передусім суд відхиляє посилання відповідача на припущення щодо можливості зловживань шляхом суб`єктивної оцінки запитувача інформації наданої відповіді як неповної, оскільки судом розглядається конкретний юридичний спір, в якому запитувані документи не були надані в жодному вигляді, тобто не йдеться про неповну відповідь, натомість наявна відмова у наданні інформації. Посилання ж відповідача на два запити відповідача судом вже оцінено та визнано безпідставним.

Судом надається власна оцінка існуванню правових підстав для відмови у наданні позивачу запитуваної інформації та констатується, що правові підстави для її ненадання були відсутні, оскільки йдеться про публічну інформацію щодо розпорядження бюджетними коштами за відсутності правових підстав для обмеження доступу до неї.

Отже, відмова у наданні публічної інформації була протиправною.

Щодо посилань відповідача на те, яку з двох його відмов слід визнати протиправною суд зазначає, що другий запит позивача містив власну прохальну частину, а друга відмова відповідача надана за результатом розгляду саме другого запиту та містить пряму відмову у його задоволенні. Таким чином, другий запит і відповідь утворюють самостійні правовідносини, в зв`язку з чим основна позовна вимога позивача є обґрунтованою.

Щодо посилань відповідача на те, що ефективним способом захисту прав позивача є саме зобов`язання повторно розглянути запит позивача (а не надати затребувані документи), адже йдеться про дискреційні повноваження, суд зазначає наступне.

У разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 року у справі № 480/4288/21, від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21.

Відповідач вже використав наявні повноваження щодо запиту позивача від 06.02.2025 року. Судом в свою чергу констатовано публічний характер затребуваної інформації та відсутність підстав для її ненадання. Отже, відповідач не має жодних інших варіантів поведінки, окрім як надати таку інформацію, в зв`язку з чим зобов`язання надати відповідні документи не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.

Суд наголошує на тому, що відповідач на виконання зобов`язання надати публічну інформацію на інформаційний запит Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» від 06.02.2025 року №220 повинен повністю задовольнити такий запит позивача шляхом саме надання відповідних документів у спосіб, вказаний позивачем, оскільки судом вже констатовано належність відомостей в таких документах до публічної інформації.

Щодо розподілу судових витрат.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжним документом про сплату від 12.02.2024 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Громадської організації «Платформа Громадський контроль» (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 62, а/с 7, код ЄДРПОУ: 39689459) до Відділу освіти, молоді та спорту Коблівської сільської ради (57453, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Коблеве, вул. Одеська, буд. 4, код ЄДРПОУ: 41495536) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Відділу освіти, молоді та спорту Коблівської сільської ради у наданні публічної інформації на інформаційний запит Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» від 06.02.2025 року №220 (вих №220/25), викладену в листі від 12.02.2025 року №75.

Зобов`язати Відділ освіти, молоді та спорту Коблівської сільської ради надати публічну інформацію на інформаційний запит Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» від 06.02.2025 року №220 (вих №220/25).

Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Коблівської сільської ради (57453, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Коблеве, вул. Одеська, буд. 4, код ЄДРПОУ: 41495536) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Громадська організація «Платформа Громадський контроль» (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 62, а/с 7, код ЄДРПОУ: 39689459) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко

СудДніпропетровський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення20.03.2025
Оприлюднено24.03.2025
Номер документу125996616
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо забезпечення права особи на доступ до публічної інформації

Судовий реєстр по справі —160/4960/25

Рішення від 20.03.2025

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Боженко Наталія Василівна

Ухвала від 19.02.2025

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Боженко Наталія Василівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні