Постанова

від 12.03.2025 по справі 175/2048/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3099/25 Справа № 175/2048/21 Суддя у 1-й інстанції - Шаповалова І. С. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,

при секретарі - Сахарові Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2024 року

у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фермерське господарство «Славутич», ОСОБА_4 про відстрочення виконання рішення суду, , -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду відмовлено.

Ухвала суду мотивована відсутністю підстав для відстрочення виконання рішення суду, оскільки складне матеріальне становище боржника не свідчить ні про винятковість, ні про поважність причин невиконання рішення суду, введення воєнного стану в Україні також не свідчить про поважність причин невиконання рішення суду, заявник здійснює підприємницьку діяльність та отримує дохід навіть в умовах воєнного стану, а тому вказане не може бути підставою для відстрочки виконання рішення суду.

Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та ухвалення нового рішення, про задоволення заяви.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час розгляду заяви не взято до уваги те, що на даний час, у зв`язку із складними погодними умовами, запровадженням воєнного стану на території України, не мають можливості виконати судове рішення, оскільки ФГ «Славутич» має дуже низький дохід. Окрім того, судом не взято до уваги те, що наразі заявник уклав угоду із іншими товариством та фізичною-особою підприємцем, які погодились проінвестувати господарську діяльність ФГ «Славутич», внаслідок такої співпраці у 2025 році заявник планує отримати значний прибуток, що дозволить йому виконати судове рішення у повному обсязі, а тому наявні підстави для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2022 року позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ФГ «Славутич» на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором процентної позики № 201219 від 20 грудня 2019 року у розмірі 1011739,75 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 13 серпня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року залишено без змін.

У жовтні 2024 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 з заявою про відстрочення виконання рішення суду з огляду на неможливість його виконання, оскільки разом із дружиною ОСОБА_2 є пенсіонерами та за станом здоров`я додатково не можуть працювати, а ОСОБА_3 є безробітним та особою, яка має на утриманні двох неповнолітніх дітей. В той же час, заявник запевняє, що виконає судове рішення через рік, оскільки 2025 рік стане для ФГ «Славутич», на якому вони працюють, прибутковим роком.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим для виконання.

Поряд з цим, згідно частин 1, 3, 4, 5 статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувана чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Розстрочення виконання рішення суду це надання боржнику можливості виконання рішення по частинах у певні строки.

Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 129-1 Конституції України та статті 18 ЦПК України визначено принцип обов`язковості судових рішень. За змістом цього принципу судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом, а оцінка законності судових рішень може бути здійснена лише в установленому процесуальним законом порядку шляхом перегляду вищими судовими інстанціями.

Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Виходячи із вимог статті 435 ЦПК України і статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Таким чином, підставою для відстрочення та розстрочення виконання рішення є обставини, що ускладнюють виконання цього рішення. У вирішенні питання про відстрочення та розстрочення виконання рішення враховуються відсутність вини боржника у створенні обставин, що ускладнюють виконання рішення, тимчасовість перебування боржника у такому стані.

Аналіз змісту ст. 435 ЦПК України свідчить про те, що підставами для зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення є виключно ті, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вказані обставини повинні бути чітко встановлені та підтвердженні відповідними доказами.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» роз`яснено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувану, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.

Вказане узгоджується з правовими висновками викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для відстрочення виконання рішення суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що заявником укладено угоду із іншими товариством та фізичною-особою підприємцем, які погодились проінвестувати господарську діяльність ФГ «Славутич», внаслідок такої співпраці у 2025 році заявник отримає значний прибуток, що дозволить йому виконати судове рішення у повному обсязі, а тому наявні підстави для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки доказів на підтвердження збільшення прибутку у розумінні положень статті 81 ЦПК України ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції заявником не надано й фактично заявник лише припускає, що співпраця із новими підприємствами буде прибутковою, що зробить можливим виконати судове рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи наведені в апеляційній скарзі, оскільки, звертаючись із заявою про відстрочення виконання рішення суду заявник не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що у нього в даному випадку виникли обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що на даний час, у зв`язку із складними погодними умовами, запровадженням воєнного стану на території України, заявник не має можливості виконати судове рішення, оскільки фермерське господарство має дуже низький дохід, є безпідставними, оскільки складне матеріальне становище боржника та введення в Україні воєнного стану не свідчить ні про винятковість, ні про поважність причин невиконання рішення суду, а тому не може бути підставою для відстрочення виконання рішення суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність судового рішення в апеляційній скарзі не наведено, тому судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно статті 141 ЦПК України, судові витрати, понесені заявником у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 12 березня 2025 року

Повний текст судового рішення складено 20 березня 2025 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

Т.П. Красвітна