Постанова від 20.03.2025 по справі 380/30457/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/30457/23 пров. № А/857/23205/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіШинкар Т.І.,

суддівІщук Л.П., Обрізко І.М.

розглянувши в письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Транспортник» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року (головуючий суддя Ланкевич АЗ.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Львів у справі №380/30457/23 за адміністративним позовом Малого приватного підприємства «Транспортник» до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

28.12.2023 року Мале приватне підприємство «Транспортник» (далі-Підприємство) звернулося з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі-Відділ ДН), в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ017431 від 06.12.2023 року, №ПШ017432 від 06.12.2023 року, №ПШ017433 від 06.12.2023 року та №ПШ017621 від 20.12.2023 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року в задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що строк дії договору №102 на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування (№168 Борислав (вул. Коваліва) Східниця, №176 Трускавець АС Східниця, №106 Дрогобич АС Дережичі, №165 Борислав АС Дрогобич АС), укладеного 10.05.2018 року між Дрогобицькою районною державною адміністрацією та МПП «Транспортник», закінчився 09.05.2023 року. Суд першої інстанції дійшов висновку, що паспорт автобусного маршруту, складовими якого є схема маршруту та розклад руху, також є нечинними. Суд першої інстанції зауважив, що позивач під час проведення рейдових перевірок 31.10.2023 року та 16.11.2023 року не мав визначених ст.39 Закону №2344-ІІІ документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, чим допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 цього ж Закону.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга в якій зазначає про те, що рішення прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що забезпечення перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування регламентовано договором №102, укладеним 10.05.2018 року між Дрогобицькою районною державною адміністрацією та Малим приватним підприємством «Транспортник» строком на п`ять років. Зазначений договір діяв до 09.05.2023 року та, у зв`язку із набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 року №512 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. №176 і від 3 грудня 2008 р. №1081», продовжив свою дію на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування. У зв`язку з чим, апелянт вважає, що оскаржувані постанови про застосування штрафних санкцій є незаконними та такими, що складені з порушенням вимог чинного законодавства, а дії посадових осіб Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області протиправними.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що рішення суду першої інстанції є законим та обґрунтованим. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник позивача подав клопотання про зупинення провадження у справі № 380/30457/23 до набрання законної сили постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №380/17417/23, виходячи з пов`язаності предмету спору і правовідносин у таких адміністративних справах.

Вирішуючи заявлене клопотання апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Отже, необхідною передумовою зупинення провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України є неможливість її розгляду до вирішення по суті іншої справи.

Слід вказати, що у даному випадку представник позивача просить зупинити провадження у справі покликаючись на розгляд справи №380/17417/23 у Верховному Суді виходячи з пов`язаності предмету спору і правовідносин у даній адміністративній справі № 380/30457/23, однак апеляційний суд вважає, що вказані обставини не є достатніми для зупинення провадження у даній справі, оскільки зібрані по справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Так, реалізація завдання адміністративного судочинства, визначеного ст.2 КАС України та ефективне поновлення порушеного (невизнаного, оспорюваного) права не можливе без дотримання судом встановлених законом строків розгляду та вирішення справи.

Частиною 3 статті 2 КАС України одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства визначено розумність строків розгляду справи судом.

Зупинення провадження у справі №380/30457/23, до прийняття рішення Верховним Судом у справі № 380/30457/23 може призвести до вирішення справи в порушення «розумного строку».

Отже, обговоривши підстави поданого клопотання про зупинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції, з врахуванням положень статті 236 КАС України, щодо підстав зупинення провадження у справі, та статті 2 КАС України, щодо дотримання розумного строку розгляду справи, приходить до переконання, що в задоволенні клопотання слід відмовити.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 10.05.2018 року між МПП «Транспортник» та Дрогобицькою районною державною адміністрацією був укладений Договір №102 на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування. Предметом договору було право на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування: №168 Борислав (вул.Коваліва) Східниця, №176 Трускавець АС Східниця, №106 Дрогобич АС Дережичі, №165 Борислав АС Дрогобич АС. Термін дії договору до 09.05.2023 року.

31.10.2023 року посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на рейдову перевірку №013196 від 30.10.2023 року, на вул.Шевченка, 86 у смт.Східниця проводилась рейдова перевірка транспортних засобів.

В ході цієї перевірки о 13:00 год був перевірений транспортний засіб марки БАЗ (державний номерний знак НОМЕР_1 ) під керуванням водія ОСОБА_1 . Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , вищевказаний автомобіль належить позивачеві МПП «Транспортник».

За результатами перевірки складено акт №АР013988 від 31.10.2023 року, в якому встановлено порушення перевізником МПП «Транспортник» вимог ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт», у т.ч. порушення, відповідальність за які передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення пасажирів без наявності на момент проведення перевірки документів, перелік яких визначено ст.39 цього Закону, а саме: договору, паспорту маршруту, схеми маршруту, розкладу руху. У графі «пояснення водія про причини порушень» вказано «документи надані в повному обсязі (договір, паспорт, схема, розклад), договір вважається чинним згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 року №512».

Про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, що відбудеться 06.12.2023 року, позивача повідомлено листом Відділу ДН від 02.11.2023 року.

На розгляд справи позивач не з`явився; документів, які б спростували порушення, не надав та 06.12.2023 року за результатами розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт відповідач виніс постанову №ПШ017431, якою застосував до позивача адміністративно-господарський штраф за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.39, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Крім того, 31.10.2023 року посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на рейдову перевірку №013196 від 30.10.2023 року, на залізничному вокзалі в м.Трускавець проводилась рейдова перевірка транспортних засобів.

В ході цієї перевірки о 16:40 год був перевірений транспортний засіб марки БАЗ (державний номерний знак НОМЕР_3 ) під керуванням водія ОСОБА_2 . Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , вищевказаний автомобіль належить позивачеві МПП «Транспортник».

За результатами перевірки складено акт №АР013996 від 31.10.2023 року, в якому встановлено порушення перевізником МПП «Транспортник» вимог ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт», у т.ч. порушення, відповідальність за які передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення пасажирів без наявності на момент проведення перевірки документів, перелік яких визначено ст.39 цього Закону, а саме: договору, паспорту маршруту, схеми маршруту, розкладу руху. У графі «пояснення водія про причини порушень» вказано «відмовився».

Про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, що відбудеться 06.12.2023 року, позивача повідомлено листом Відділу ДН від 02.11.2023 року.

На розгляд справи позивач не з`явився; документів, які б спростували порушення, не надав та 06.12.2023 року за результатами розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт відповідач виніс постанову №ПШ017432, якою застосував до позивача адміністративно-господарський штраф за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.39, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Крім того, 31.10.2023 року посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на рейдову перевірку №013196 від 30.10.2023 року, на вул. Шевченка, 86 у смт. Східниця проводилась рейдова перевірка транспортних засобів.

В ході цієї перевірки о 12:40 год був перевірений транспортний засіб марки БАЗ (державний номерний знак НОМЕР_5 ) під керуванням водія ОСОБА_3 . Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , вищевказаний автомобіль належить позивачеві МПП «Транспортник».

За результатами перевірки складено акт №АР013999 від 31.10.2023 року, в якому встановлено порушення перевізником МПП «Транспортник» вимог ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт», у т.ч. порушення, відповідальність за які передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення пасажирів без наявності на момент проведення перевірки документів, перелік яких визначено ст.39 цього Закону, а саме: договору, паспорту маршруту, схеми маршруту, розкладу руху. У графі «пояснення водія про причини порушень» вказано «відмовився від підпису».

Про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, що відбудеться 06.12.2023 року, позивача повідомлено листом Відділу ДН від 02.11.2023 року.

На розгляд справи позивач не з`явився; документів, які б спростували порушення, не надав та 06.12.2023 року за результатами розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт відповідач виніс постанову №ПШ017433, якою застосував до позивача адміністративно-господарський штраф за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.39, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Крім того, 16.11.2023 року посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на рейдову перевірку №013199 від 13.11.2023 року, на вул.П.Орлика, 2 у м.Дрогобич проводилась рейдова перевірка транспортних засобів.

В ході цієї перевірки о 11:20 год був перевірений транспортний засіб марки ПАЗ (державний номерний знак НОМЕР_7 ) під керуванням водія ОСОБА_4 . Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 , вищевказаний автомобіль належить позивачеві МПП «Транспортник».

За результатами перевірки складено акт №АР013951 від 16.11.2023 року, в якому встановлено порушення перевізником МПП «Транспортник» вимог ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт», у т.ч. порушення, відповідальність за які передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення пасажирів без наявності на момент проведення перевірки документів, перелік яких визначено ст.39 цього Закону, а саме: договору, паспорту маршруту, схеми маршруту, розкладу руху. У графі «пояснення водія про причини порушень» нічого не вказано.

Про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, що відбудеться 20.12.2023 року, позивача повідомлено листом Відділу ДН від 21.11.2023 року.

На розгляд справи позивач не з`явився; документів, які б спростували порушення, не надав та 20.12.2023 року за результатами розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт відповідач виніс постанову №ПШ017621, якою застосував до позивача адміністративно-господарський штраф за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.39, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погодившись з правомірністю вищеописаних постанов №ПШ017431 від 06.12.2023 року, №ПШ017432 від 06.12.2023 року, №ПШ017433 від 06.12.2023 року та №ПШ017621 від 20.12.2023 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» (далі Закон №2344-III).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону №2344-ІІІ, забезпечення організації пасажирських перевезень покладається: на приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області (внутрішньообласні маршрути), - на Раду міністрів Автономної Республіки Крим або обласні державні адміністрації.

Вказані повноваження обласної державної адміністрації кореспондуються з повноваженнями, зазначеними у пункті 2 статті 20 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», який передбачає, що місцева державна адміністрація забезпечує організацію обслуговування населення підприємствами, установами та організаціями житлово-комунального господарства, зв`язку, телебачення, радіомовлення, торгівлі та громадського харчування, побутового і транспортного обслуговування незалежно від форм власності.

Згідно з приписами статті 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

За змістом частини першої статті 43 Закону №2344-ІІІ визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах. Об`єктом конкурсу можуть бути: маршрут (кілька маршрутів), оборотний рейс (кілька оборотних рейсів). На конкурс виносяться маршрути із затвердженими паспортами. Визначення кандидатури автомобільного перевізника для роботи на міжнародному автобусному маршруті загального користування здійснюється на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приписами статті 44 Закону №2344-ІІІ встановлено, що організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. До обов`язкових умов конкурсу на перевезення пасажирів належать: визначена органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування обґрунтована структура парку автобусів, що працюватимуть на маршруті загального користування, за пасажиромісткістю, класом, технічними та екологічними показниками; державні соціальні нормативи у сфері транспортного обслуговування населення.

Згідно зі статтею 44 Закону №2344-ІІІ визначено, що договір з переможцем конкурсу (або дозвіл) органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування укладають (або надають) на термін від трьох до п`яти років.

Судом першої інстанції встановлено, що Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 19.05.2020 року №190/0/5-20 уповноважено Управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації на здійснення функцій організатора пасажирських перевезень на приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території області (внутрішньо обласні маршрути), зокрема, в частині продовження строків договорів.

Однак Постановою Кабінету Міністрів України №512 від 29.04.2022 року, яка набрала чинності 06.05.2022 року, доповнено Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року №176, пунктом 14-1, відповідно до якого:

«Договір про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (або дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування), строк дії якого закінчується у період дії воєнного стану в Україні, вважається таким, дію якого продовжено на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування.

Продовження строку дії договору про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області, можливе за згодою сторін та за умови підтвердження автомобільним перевізником спроможності виконувати зобов`язання відповідно до укладеного з ним договору.»

Як це правильно встановлено судом першої інстанції, строк дії договору №102 на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування від 10.05.2018 року, укладеного між МПП «Транспортник» та Дрогобицькою районною державною адміністрацією, закінчився 09.05.2023 року. Як наслідок, паспорт автобусного маршруту, складовими якого є схема маршруту та розклад руху, втратили чинність після закінчення строку договору.

Отже, щодо твердження апелянта, про неправильне застосування положень статті 7 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 2 розділу ІІ «Перехідні положення» Закону України від 7 вересня 2021 року № 1712-IX «Про внесення зміни до статті 7 Законом України від 7 вересня 2021 року № 1712-IX «Про внесення зміни до статті 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» щодо організації пасажирських перевезень» (далі Закон № 1712-ІХ), пункту 14-1 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 (далі Правила № 176, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та пунктів 4, 4-1, 29 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 р. № 1081 (далі Порядок № 1081, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» щодо організації пасажирських перевезень» статтю 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» було викладено в новій редакції, відповідно до якої: «Забезпечення організації пасажирських перевезень покладається:

на міських, приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території однієї територіальної громади, - на виконавчий орган ради, що представляє інтереси відповідної територіальної громади;

на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що проходять територією двох або більше територіальних громад та не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області, - на Раду міністрів Автономної Республіки Крим або обласні державні адміністрації;

на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласні маршрути), і міжнародних автобусних маршрутах загального користування - на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

на автобусному маршруті загального користування прямого сполучення місто Київ - міжнародний аеропорт «Бориспіль» - на Київську міську державну адміністрацію».

Водночас, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 7 вересня 2021 року № 1712-IX установлено, що договори про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, укладені до набрання чинності цим Законом, діють до закінчення строку дії таких договорів.

Так 07.02.2023 року позивач направив листа №51 начальнику Дрогобицької районної державної адміністрації, у якому зазначив, що відповідно до змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року №176 та від 03.12.2008 року №1081, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 року №512, договір про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області ( або дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування), строк дії якого закінчується у період дії воєнного стану в Україні, вважається таким, дію якого продовжено на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування. Повідомив, що строк дії договору №102 закінчується 09.05.2023 року. Надав згоду на продовження строку дії договору на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування та підтвердив спроможність виконувати зобов`язання відповідно до укладеного договору транспортними засобами згідно додатку.

09.06.2023 року позивач скерував листа начальнику Управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації №69, у якому повідомив про продовження дії договору від 10.05.2018 року №102, укладеного з Дрогобицькою районною державною адміністрацією.

27.06.2023 року Управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації скерувало позивачу листа №36-861/0/2-23, у якому повідомило, що функції районних державних адміністрацій як організатора з перевезень на внутрішньорайонних автобусних маршрутах загального користування виключено, Дрогобицька районна державна адміністрація листом від 14.06.2023 року №53-735/0/23 надала в Управління акт приймання-передачі паспортів вищезазначених автобусних маршрутів, у найкоротші терміни буде оголошено конкурс з визначенням перевізника для обслуговування автобусних маршрутів загального користування №165, 168, 176.

Матеріалами справи підтверджено, що 09.05.2023 року термін дії договору укладеного Дрогобицькою РДА з МПП «Транспортник» на обслуговування приміських автобусних маршрутів загального користування №176 «Трускавець АС-Східниця» №168 «Борислав-Східниця» завершився.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає що згідно внесених змін Постановою КМ України № 27 від 03.01.2023 (яка набула чинності 13.01.2023 року) до пункту 4 Порядку №1081, який передбачає, що організатором перевезень на автобусному маршруті загального користування серед іншого є обласні держадміністрації - на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, що проходять територією двох або більше територіальних громад та не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області (далі - внутрішньообласний маршрут), зокрема таких, що проходять від населених пунктів Київської області до м. Києва, отже у спірних правовідносинах Дрогобицька РДА не була уповноважена продовжувати дію даного договору. З 02.10.2021 року повноваження щодо організації пасажирських перевезень на приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території області (внутрішньо обласні маршрути), в тому числі щодо продовження строків договорів на підставі вище приведеної норми Закону № 1712-IX перейшли до Львівської обласної державної адміністрації в особі Управління транспорту та зв`язку обласної державної адміністрації.

Отже, під час рейдових перевірок працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті не могли братися до уваги ні паспорт, ні розклад руху, ні схема, які надали водії Підприємства, оскільки станом на 09.05.2023 року завершився термін дії договору №102, укладеного Дрогобицькою РДА з Малим приватним підприємством «Транспортник» на обслуговування приміських автобусних маршрутів загального користування №176 «Трускаець АС-Східниця», №168 «Борислав Східниця».

Щодо покликання апелянта на продовження строку дії договору з перевезення пасажирів на автобусному маршруті на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування, то колегія суддів зазначає таке.

Так, Дрогобицька районна державна адміністрація втратила повноваження щодо організації пасажирських перевезень на приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території області (внутрішньо обласні маршрути) відповідно до змін, внесених Законом України від 07.09.2021 року №1712-IX «Про внесення зміни до статті 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» щодо організації пасажирських перевезень» ще з 02.10.2021 року, тобто ще до початку запровадження воєнного стану.

Отже, відповідно до внесених змін до статті 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» Дрогобицька РДА не була уповноважена на продовження строку дії договорів на перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування, що проходять територією двох або більше територіальних громад та не виходять за межі території області, позаяк з моменту внесення змін не виступає організатором перевезень на зазначених автобусних маршрутах.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції, що відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок, а саме довів правомірність своїх дій та рішень, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави відмови у задоволенні позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Транспортник» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного від 05 вересня 2024 року у справі №380/30457/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко