Ухвала

від 20.03.2025 по справі 160/4397/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 березня 2025 року

м. Київ

справа №160/4397/24

адміністративне провадження №К/990/9844/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів: Жука А.В., Мартинюк Н.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №160/4397/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у Соборному районі м. Дніпра про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнень від 28.02.2024, просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання виконавчих листів на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.2023 по справі №201/6313/22 про стягнення судового збору в розмірі 7582,50 грн та про стягнення моральної шкоди у розмірі 505500 грн;

- зобов`язати відповідача вчинити дії щодо виконання виконавчих листів згідно із рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.2023 по справі №201/6313/22 про стягнення судового збору в розмірі 7582,50 грн та стягнення моральної шкоди у розмірі 505500 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.12.2024, відмовлено повністю у задоволенні позовної заяви.

05.03.2025 ОСОБА_1 подав касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 18.03.2025 клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №160/4397/24 задоволено; визнано причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновлено процесуальний строк.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що в матеріалах справи відсутній документ про сплату судового збору.

Скаржником у касаційній скарзі заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Указане клопотання мотивоване тим, що позивач як учасник бойових дій має пільги по сплаті судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. На переконання позивача, ця справа пов`язана із захистом порушених особистих прав позивача, зокрема, щодо забезпечення державою виконання судового рішення. На підтвердження наявності у позивача статусу учасника бойових дій до касаційної скарги додано копію посвідчення.

При цьому скаржник посилається на правову позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 21.03.2018 у справі №2-3901/08-ц, від 12.01.2022 у справі №365/159/20, за якою пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» поширюється на учасників бойових дій при їх зверненні до суду у зв`язку з порушенням будь-яких їх прав, незалежно від характеру, предмета та підстав таких позовів. Звільнення від сплати судового збору має відбуватися на всіх стадіях судового процесу.

Поряд з цим, скаржник посилається також на те, що Рішенням Конституційного Суду України від 13.05.2024 у справі №3-187/2023(351/23) частину другу статті 3, підпункт 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI зі змінами в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору із стягувача (особи, на користь якої ухвалене судове рішення) під час подання апеляційної і касаційної скарги на акти суду, постановлені за результатами розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи.

З цього приводу Верховний Суд зазначає таке.

Дійсно, пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Суд констатує, що зазначена норма має відсильний характер і не містить вичерпного переліку справ, у яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, установлені Законом України від 22.10.1993 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Зокрема, у пункті 18 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» указано, що учасникам бойових дій надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про судовий збір» викладено, з-поміж інших, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №9901/311/19, від 12.02.2020 у справі №545/1149/17.

Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що хоча указана норма [пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»] не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов`язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.

Ураховуючи предмет спору в цій адміністративній справі, а саме оскарження бездіяльності Управління Державної казначейської служби України у Соборному районі м. Дніпра щодо невиконання виконавчих листів, судовий збір за звернення з цією касаційною скаргою належить сплаті на загальних підставах.

Колегія суддів, також, зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Крім того, на розгляд Великої Палати Верховного Суду була передана справа №567/79/23 для відступлення зокрема і від вищенаведених висновків щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", однак ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 справа №567/79/23 була повернута на розгляд колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду не встановила об`єктивних причин відступу від правового висновку, якими, за її усталеною практикою, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту.

Тобто, позиція Великої Палати Верховного Суду щодо питання застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про сплату судовий збір» залишилася незмінною.

Щодо посилання скаржника на Рішення Конституційного Суду України від 13.05.2024 у справі №3-187/2023(351/23), Суд зазначає таке.

Так, у Рішенні від 13.05.2024 №6-р(ІІ)/2024 (справа про обов`язковість судового рішення) Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину другу статті 3, підпункт 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI зі змінами в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору під час подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У контексті зазначених висновків Конституційного Суду України колегія суддів зверталася до статті 447 ЦПК України (далі - у редакції від 27.04.2024), відповідно до змісту якої сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Разом з тим, передбачені статтями 447 ЦПК України і 287 КАС України механізми судового контролю за виконанням судових рішень мають певні відмінності.

Зокрема, оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних/приватних виконавців в порядку статті 447 ЦПК України передбачає звернення зі скаргою в межах тієї ж справи, в якій було прийнято судове рішення, що знаходиться на виконанні в органі державної виконавчої служби чи приватного виконавця, водночас у порядку статті 287 КАС України - звернення до суду з новим позовом.

До того ж, Законом України від 31.10.2024 №4056-IX «Про внесення змін до Закону України "Про судовий збір" у зв`язку з Рішенням Конституційного Суду України від 13.05.2024 №6-р(II)/2024 щодо забезпечення принципу обов`язковості судового рішення» частину другу статті 3 викладено в новій редакції, зокрема, доповнено пунктом 19, який передбачає, що судовий збір не справляється за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Указані зміни до Закону України «Про судовий збір» набрали чинності 14.11.2024.

Натомість, за звернення до суду з позовом у порядку статті 287 КАС України та за апеляційне й касаційне оскарження судових рішень, прийнятих за результатами розгляду цього позову, судовий збір сплачується в загальному порядку в розмірах, визначених у статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Відтак, скаржнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги.

Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, зокрема, фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 1 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив: 3028 грн.

Встановлено, що позов у цій справі заявлено у 2024 році фізичною особою, у задоволенні однієї немайнової вимоги та похідної від якої було відмовлено судами.

Таким чином, судовий збір при поданні касаційної скарги сплачується у розмірі 2422 грн 40 коп.

Крім того, відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Скаржник підставою касаційного оскарження судових рішень визначає пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України. При цьому, касаційна скарга містить посилання на неврахування судами в оскаржуваних рішеннях висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06.11.2019 у справі №803/1449/16.

В той же час, Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.

Всупереч вищенаведеному, скаржником не зазначено конкретну норму права, яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження так само, як і норму права, яку на думку скаржника, застосовано всупереч висновкам Верховного Суду, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

Водночас, Суд зазначає, що таке формальне посилання на постанови Верховного Суду (зокрема, і цитування окремих абзаців зазначених постанов), не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявником не сформовано чіткого переліку норм права, висновку Верховного Суду щодо застосування яких не ураховано судом апеляційної інстанції.

Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстави касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього кодексу.

Отже, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини другої статті 332 КАС України Суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме: надання касаційної скарги в новій редакції відповідно до кількості учасників справи, в якій навести передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, та документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.

Реквізити для сплати судового збору:

УК у Печерському районі/Печерський район/22030102;

код отримувача ЄДРПОУ: 37993783;

банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;

код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";

призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".

Керуючись статтями 169, 248, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №160/4397/24 - залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк ,

Судді Верховного Суду