Ухвала від 20.03.2025 по справі 160/17626/24

УХВАЛА

20 березня 2025 року

м. Київ

справа №160/17626/24

адміністративне провадження № К/990/8960/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Загороднюка А.Г.,

суддів: Соколова В.М., Єресько Л.О.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Ліберта" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Ліберта" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,-

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Ліберта" (далі - ТОВ "ВФ "Ліберта") звернулось до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 12 червня 2024 року № 041100 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 51000,00 грн. Також позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасувано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 12 червня 2024 року № 041100 про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "ЛІБЕРТА" у сумі 51000,00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "ЛІБЕРТА" суму сплаченого судового збору у розмірі 3028 грн.

У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "ЛІБЕРТА" про відшкодування витрат на надання правничої допомоги відмовлено.

03 березня 2025 року до Верховного Суд надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Ліберта", в якій скаржник просив скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року в частині відмови у задоволенні заяв представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Ліберта" про відшкодування витрат на надання правничої допомоги в суді першої інстанції та апеляційної інстанції, та в цій частині прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Ліберта" про відшкодування витрат на надання правничої допомоги в суді першої та апеляційної інстанції у повному обсязі. Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Ліберта" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн. в суді першої інстанції. Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Ліберта" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн. в суді апеляційної інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Дніпропетровським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.

Отже, враховуючи, що ця справа відноситься до справ незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.

Підстав, за яких судові рішення, постановлені у зазначеній справі можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, судом касаційної інстанції не встановлено і заявником касаційної скарги не зазначено.

Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.

Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з пунктом 8 частини другої якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.

На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Ліберта" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Ліберта" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіА.Г. Загороднюк В.М. Соколов Л.О. Єресько