Постанова

від 13.03.2025 по справі 280/6251/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 березня 2025 року м. Дніпросправа № 280/6251/24

Головуючий суддя І інстанції Мінаєва К.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Національного заповідника "Хортиця" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.09.2024 року в адміністративній справі №280/6251/24 за позовом Національного заповідника "Хортиця" до Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Національний заповідник "Хортиця" звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача від 21.06.2024 № 040804-15/1757-2024 «Щодо усунення порушень законодавства».

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.09.2024 року в задоволенні адміністративного позову Національного заповідника "Хортиця" було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Національний заповідник "Хортиця" звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції та посадових осіб Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області про фінансові порушення, що призвели до втрат фінансових ресурсів під час виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань згідно умов колективного договору є помилковими та незаконними, оскільки усі працівники заповідника забезпечують виконання творчих функцій шляхом ведення господарської діяльності національних закладів сфери культури, а також функцій з охорони культурної спадщини, що є основною діяльністю Національного заповідника «Хортиця». Вказано, що спірна вимога є обов`язковою до виконання підконтрольною установою та винесена з порушенням вимог закону щодо її змісту, оскільки є необґрунтованою і неконкретизованою, а тому є такою, що не відповідає критеріям, які встановлені ч. 2 ст. 2 КАС України, що по суті є самостійною та достатньою підставою для задоволення позовних вимог про скасування такої вимоги.

Також, позивачем було подано клопотання про розгляд справи за участі сторін.

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відповідно до п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Поряд з вказаним, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Колегія суддів створила учасникам справи належні умови для ознайомлення з її рухом, шляхом надсилання копій усіх процесуальних документів по ній, а саме лише бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 06.05.2019 року по справі № 804/2823/16.

Таким чином, з огляду на те, що дана справа має незначну складність, не відноситься до справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження та була розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного провадження, обґрунтованим є розгляд справи в спрощеному провадженні без виклику сторін (в порядку письмового провадження), а тому в задоволенні заявленого позивачем клопотання про розгляд справи за участі сторін, слід відмовити.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, відповідно до п.3.2.2.2 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Східного офісу Держаудитслужби на IІ квартал 2024 року Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Національного заповідника «Хортиця» за період з 01.01.2021 по 31.12.2023.

Результати ревізії зафіксовані в акті від 04.06.2024 № 040804-20/14. Так, за результатами перевірки штатної дисципліни, здійснення видатків на оплату праці працівників та нарахувань на заробітну плату встановлено проведення незаконних видатків на виплату заробітної плати на загальну суму 780688,91 грн. та перерахування єдиного внеску на загальну суму 168997.14 грн.

13.06.2024 від позивача до Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області надійшли заперечення до акту від 04.06.2024 № 040804-20/14. Листом від 21.06.2024 № 040804-15/1756-2024 Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області направило на адресу позивача висновки на заперечення до акта від 04.06.2024 № 040804-20/14.

21.06.2024 Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області винесено вимогу за вих. № 040804-15/1757-2024 «Щодо усунення порушень законодавства», відповідно до якої проведеною ревізією встановлено фінансові порушення, що призвели до втрат фінансових ресурсів на загальну суму 949686,05 грн., які наразі не усунуті:

1. В порушення вимог ст.1 Закону України «Про колективні договори і угоди», п.2 постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію окремих положень частини другої статті 28 Закону України «Про музеї та музейну справ» протягом 2021 року Заповідником проведено виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань працівникам, посади яких не передбачені Переліком посад працівників державних і комунальних музеїв, які провадять культурно-освітню та науково-дослідну діяльність, пов`язану з комплектуванням музейних зібрань, експозиційною, фондовою, видавничою, реставраційною, пам`яткоохоронною роботою на загальну суму 579955,00 грн., та, відповідно, перераховано єдиний внесок на загальну суму 124835,68 грн.

2. В порушення додатку 1, розділу XL «Музеї та заповідники» Додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» та п.1, пп.1) п.2, п.5, таблиці 3 «Додатку 2 та п. 5 Додатку 8 наказу Міністерства культури і туризму України від 18.10.2005 №745 «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки», внаслідок застосування при нарахуванні заробітної плати посадових окладів, визначених Заповідником та затверджених Міністерством культури та інформаційної політики України у штатному розписі станом на 01.01.2021 у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений, протягом січня-квітня 2021 року зайво нараховано та виплачено заробітної плати керівним працівникам на загальну суму 65 216,58 грн. та, відповідно, зайво перераховано єдиний внесок на загальну суму 14 347,65 грн.

Також, внаслідок застосування Заповідником посадових окладів у завищеному розмірі при наявності затверджених змін до штатного розпису з 01.05.2021 з приведеними у відповідність до вимог чинного законодавства посадовими окладами, протягом травня-липня 2021 року зайво нараховано та виплачено заробітної плати на загальну суму 63 839,08 грн. та, відповідно, зайво перераховано єдиний внесок на загальну суму 14 044,60 грн.

3. В порушення ст. 21, 72 КЗпП, ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996), п.9, 10, 11, 13 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №59 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 17.03.2011 №362) із змінами, у березні 2021 року генеральному директору при звільнені безпідставно виплачена компенсація за дні, вибуття або повернення з відрядження протягом 2018-2020 років, які згідно графіків його роботи припадали на вихідні дні, на загальну суму 20 069,91 грн., та, як наслідок, перераховано єдиний внесок на суму 4 415,38 грн.

Аналогічно в порушення ст.21, 72 КЗпП, ст. 9 Закону №996, ч.2 ст.30 Закону України від 24.03.1995 №108 «Про оплату праці» (із змінами), у березні 2021 року генеральному директору безпідставно виплачена компенсація при звільнені за дні роботи у вихідні та святкові дні протягом 2018-2020 років, за роботу у які наказами передбачено надання іншого дня відпочинку, та робота у які не підтверджена первинними документами, на загальну суму 51 608,34 грн., та. як наслідок, перераховано єдиний внесок по КЕКВ 2120 на суму 11 353,83 грн.

На підставі пункту 1 частини першої статті 8, пункту 7 статті 10, частини другої статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-ХІІ, пунктів 46, 49, 50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональним і територіальними органами, затвердженого постановою КМУ від 20.04.2006 №550, підпункту 9 пункту 4, підпункту 16 пункту 6 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ від 03.02.2016 №43, підпунктом 14 пункту 6 Положення про управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, затвердженого наказом Східного офісу Держаудитслужби від 29.08.2016 №3, управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області вимагає:

1. Розглянути на нараді результати проведеної ревізії та питання щодо притягнення до відповідальності у порядку, встановленому законові працівників Заповідника, винних у допущених порушеннях.

2. Забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 Кодексу законів про працю України на користь Заповідника сум безпідставно виплаченої працівникам матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань на загальну суму 579 955,00 грн, з подальшим перерахуванням видатків минулих років у сумі 531 317,00 грн. в дохід державного бюджету. Провести коригування єдиного внеску на суму 124 835,68 гривень.

3. Забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 Кодексу законів про працю України на користь Заповідника сум зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати керівним працівникам Заповідника, на загальну суму 129 055,66 грн., з подальшим перерахуванням видатків минулих років у сумі 122 428,38 грн. в дохід державного бюджету. Провести коригування єдиного внеску на суму 28 392,25 грн.

4. Забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 Кодексу законів про працю України на користь Заповідника сум зайво нарахованої та виплаченої компенсації при звільнені генерального директора на загальну суму 71 678,25 грн., з подальшим перерахуванням видатків минулих років у сумі 71 678,25 грн. в дохід державного бюджету. Провести коригування єдиного внеску на суму 15 769,21 грн.

Вважаючи протиправною вимогу Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 21.06.2024 № 040804-15/1757-2024, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту оскаржуваної вимоги встановлено, що її єдиною метою є спонукання позивача (підконтрольної установи) до добровільного відшкодування у визначений строк збитків, виявлених останньою. У зв`язку з цим, звернення позивача з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області щодо усунення виявлених перевіркою порушень законодавства від 21.06.2024 № 040804-15/1757-2024, які за своїм змістом спрямовані на відшкодування збитків, є неналежним способом захисту порушеного права, а тому такий позов не підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади здійснення фінансового контролю в Україні визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 2939-XII), здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі орган державного фінансового контролю).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Положення № 43), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Крім того, підпунктом 3 пункту 4 Положення № 43 закріплено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Згідно з пунктом 7 Положення № 43 Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Пунктом 2 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Порядок № 550), визначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Пунктами 4, 5 Порядку № 550 передбачено, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться контролюючими органами відповідно до Закону та цього Порядку.

Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії за наявності підстав, визначених Законом.

За приписами частини першої статті 4 Закону № 2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

В силу пункту 6 Положення № 43 Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

Вказані положення кореспондуються з пунктами 7 та 10 статті 10 Закону № 2939-XII, за приписами яких органу державного фінансового контролю надається право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно частини другої статті 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Згідно з пунктом 50 Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Отже, в органу фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства; вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства.

При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звертатися до суду в інтересах держави про стягнення збитків, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Як свідчать встановлені обставини справи, Національний заповідник «Хортиця» просить скасувати вимогу Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 21.06.2024 № 040804-15/1757-2024 «Щодо усунення порушень законодавства».

Так, у пунктах оскаржуваної вимоги вказано на допущені позивачем порушення, у результаті яких заподіяні збитки, зазначено їх розмір та зобов`язано вчинити дії, спрямовані на усунення відповідних порушень згідно з вимогами законодавства.

Натомість позивач звертаючись до суду з позовом, фактично не погодився з висновками акту ревізії щодо допущених ним порушень та, як наслідок, з вимогами про відшкодування збитків.

Відтак, збитки, щодо наявності яких зроблено висновок Держаудитслужбою, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю про стягнення цих збитків. Наявність збитків, законність та правильність обчислення розміру збитків може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом державного фінансового контролю про їх стягнення, а не у справі за позовом підконтрольного об`єкта про визнання вимоги протиправною.

Поряд з вказаним, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства може бути лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача. Натомість у справі, яка розглядається, Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області пред`явило позивачу вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії фінансово-господарської діяльності позивача, при цьому зі змісту вказаної вимоги встановлено, що вона вказує на виявлені збитки та їхній розмір. Водночас ці дії відповідача щодо включення до оскаржуваної вимоги певних відомостей самі по собі не створюють та не припиняють права чи обов`язків особи, а лише фіксують певні факти.

Отже, оскаржувана вимога не породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата - підконтрольної установи, і не може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства за позовом такої установи. Вимога органу державного фінансового контролю в частині визначення характеру та обсягу збитків, як акт індивідуальної дії, вичерпала себе в момент її направлення підконтрольній установі, та самостійно не змінює обсяги прав та обов`язків позивача.

Зі змісту оскаржуваної вимоги встановлено, що її єдиною метою є спонукання позивача (підконтрольної установи) до добровільного відшкодування у визначений строк збитків, виявленої останнім, а тому звернення позивача з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області щодо усунення виявлених перевіркою порушень законодавства від 21.06.2024 № 040804-15/1757-2024, яка за своїм змістом спрямовані на відшкодування збитків, є неналежним способом захисту порушеного права, а тому такий позов не підлягає задоволенню.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 23.04.2019 у справі №820/339/17, від 11.02.2020 у справі №804/2282/16, від 17.06.2021 у справі №0440/6907/18 та від 22.07.2021 у справі № 520/1039/19, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною та скасування вимоги, оскільки вона не містить імперативного характеру та не створює правових наслідків для позивача.

Щодо аргументів позивача про відсутність чітких рекомендацій щодо способу усунення виявлених під час ревізії порушень, а лише вказівку про усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку та необхідність надання вичерпної інформації про вжиті заходи з усунення порушень та недоліків, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що наділяючи органи державного фінансового контролю правом пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» не встановлює за необхідне зазначення будь-яких застережень щодо способу виконання підконтрольною особою вимоги, також таких застережень не встановлюють інші чинні правові акти, які регулюють спірні правовідносини.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного заповідника "Хортиця" залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.09.2024 року в адміністративній справі №280/6251/24 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко

суддяВ.А. Шальєва