Постанова

від 06.03.2025 по справі 308/13507/14-ц

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/13507/14-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 березня 2025 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,

суддів: Фазикош Г.В., Джуга С.Д.

з участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 липня 2021 року, ухвалене головуючою суддею Бенца К.К., у справі за первісним позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про розірвання кредитного договору

встановив:

У жовтні 2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», яке змінило назву на АТ «Сенс Банк») звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором №08/290/31 від 01.08.2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 01.08.2007 між Акціонерно-комерційний банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 08/290/31, згідно якого відповідачу було надано на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання грошові кошти (кредит), в сумі 50 000 доларів США, зі сплатою 14 % річних, з кінцевим терміном погашення до 31.07.2022. Додатковою угодою від 16 червня 2009 року, суму кредиту було збільшено до 53 476,14 доларів США, зі сплатою 15% річних та збільшено кінцевий термін погашення заборгованості до 31 липня 2027 року.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним договором кредиту, 01 серпня 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» як Іпотекодержателем, та ОСОБА_1 як Іпотекодавцем, було укладено Іпотечний договір № 08/290/31, згідно якого відповідачем було передано в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» нерухоме майно, а саме: житловий будинок, з приналежними надвірними спорудами та прибудовами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає,що ПАТ «Укрсоцбанк» виконало свої зобов`язання за кредитним договором № 08/290/31 від 01.08.2007. Однак, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання щодо погашення суми отриманого кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, у розмірі та строки визначені кредитним договором не виконує. ОСОБА_1 порушував терміни погашення кредиту і відсотків за користування кредитом.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 16 жовтня 2014 року передпозивачем покредитному договору становить 65 609,93 доларів США, з яких: поточна заборгованість по кредиту 36 859,87 доларів США, прострочена заборгованість по кредиту 12 446,20 доларів США, прострочена заборгованість по відсотках 16 303,86 доларів США, а також пеня: 2016,37 доларів США за прострочення повернення кредиту та 2923,83 доларів США за прострочення сплати відсотків.

Таким чином загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 70 550,13 доларів США, що за курсом НБУ (12,9512 гривень за 1 долар США) складає 913 710, 25 грн, яку ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк») просило стягнути на його користь із відповідача.

В ході розгляду справи, 09квітня 2015року позивач, скориставшись наданими йому правами передбаченими ЦПК України, подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ Укрсоцбанк заборгованість в сумі 89 374,22 доларів США, з яких: заборгованість по тілу кредиту 49 306,07 доларів США; заборгованість по відсотках розмірі 31 740,78 доларів США; пеня за прострочення повернення кредиту 3 644,54 доларів США та пеня за прострочення повернення відсотків 4 682,83 доларів США, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.01.2020 замінено позивача ПАТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника АТ «Альфа-Банк.

ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», яке змінило назву на АТ «Сенс Банк») про розірвання договору кредиту №08/290/31 від 01.08.2007 року.

Зустрічний позов обґрунтовує тим, що він не мав матеріальної можливості оплачувати кредит так як курс долара з 01.08.2007 значно зріс, на його звернення щодо переведення кредиту у гривні та пролонгації договору Банк не погодився, та за теперішнім курсом долара не має можливості сплачувати кредит у зв`язку з важким матеріальним становищем, так як не може влаштуватись на роботу, оскільки тривалий час провів з сином на медичних обстеженнях, який в кінцевому рахунку отримав інвалідність і тепер він офіційно здійснює догляд за дитиною-інвалідом.

Вказує на те, що він позбавлений того на що розраховував, а саме, сплатити кредит до 31.07.2022. Виникнення в нього заборгованості за кредитним договором сталося не з його вини, оскільки з настанням в Україні фінансової кризи в нього зникли прибутки та погіршився матеріальний стан.

З посиланням на приписи ст. ст. 607, 617 ЦК України, положення п. 5.1 кредитного договору, вказуючи на те, що фінансова криза Україні, військові дії - це обставини, які настали, діють та знаходяться поза межами його контролю, просив суд ухвалити рішення, яким договір кредиту № 08/290/31 від 01.08.2007, укладений між ним та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та додаткову угоду до нього № 1 від 09.10.2008 розірвати.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 липня 2021 року збільшені первісні позовні вимоги АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ«Альфа-Банк заборгованість за договором кредиту № 08/290/31 від 01.08.2007 урозмірі 55 609,53 доларів США, з яких: 49 306,07 доларів США; 6 303,46 доларів США.

У решті вимог первісного позову відмовити.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ«Альфа-Банк» 3 654,00 гривень сплаченого судового збору.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк» про розірвання договору кредиту №08/290/31 від 01.08.2007 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити його зустрічний позов. Вважає, що дане рішення прийняте з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права.

В обґрунтування скарги посилається на те, що заявлена позивачем до стягнення сума боргу належними та допустимими доказами не доведена, що є підставою для відмови в задоволенні первісного позову в повному обсязі. Так, про порушення прав банку стало відомо ще 04.12.2008, зокрема було вчинено 2 виконавчі написи: 30 серпня 2010 року та 07.11.2011 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А., яким запропоновано звернути стягнення на житловий будинок з приналежними надвірними спорудами та прибудовами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Вказані виконавчі написи було скасовано в судовому порядку та в рішенні суду апеляційної інстанції було встановлено, що банку давно було відомо про порушення своїх прав і строки звернення до суду є беззаперечно пропущеними, що було підставою для відмови у позові. Позовні вимоги він не визнає та дій, які би давали підстави для переривання позовної давності ним не вчинялося і ним заявлялася вимога про застосування строків позовної давності.

Щодо задоволення його зустрічного позову, то зазначає наступне. Кредитний договір укладений з позивачем ПАТ "Укрсоцбанк" про будь-які зміни в діяльності банку та зокрема, реорганізації його ніхто не повідомляв. Вже багато років як ПАТ "Укрсоцбанк" просто зник з адрес в місті Ужгороді по яких колись знаходився. Будь-яких правовідносин з AT "Альфа-Банк" він немає та ніколи не мав. Також, до заяви про залучення як правонаступника AT "Альфа банк" в справу були долучені неналежним чином посвідчені копії документів (нема дати посвідчення, надпису згідно з оригіналом, посади уповноваженої особи на посвідчення та печатки, тому заява позивача про заміну сторони позивача правонаступником є такою, що не підтверджена належними доказами.

Так, зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. Такими обставинами світова фінансова економічна криза, військові дії в державі Україна, інвалідність неповнолітньої дитини. Він не міг передбачити, що вони настануть та не міг їх усунути. З договору кредиту випливає, що він несе ризик зміни обставин, він позбавлений того на що розраховував. Курс долара з 01.08.2007 року (дата укладення кредитного договору) значно зріс, та його звернення щодо переведення кредиту у гривні та пролонгації договору Банк не погоджувався, він не мав матеріальної можливості сплачувати кредит за теперішнім курсом долара в зв`язку з важким матеріальним станом, так як не міг влаштуватися на роботу, оскільки тривалий час провів з сином на медичних обстеженнях, який в кінцевому рахунку отримав інвалідність і здійснював догляд за дитиною-інвалідом, а на даний час здійснює догляд за батьком, похилого віку, який прикутий до ліжка.

Також зазначає, що відповідно до п.5.1 Кредитного договору: сторони звільняються від відповідальності за часткове, або повне невиконання своїх зобов`язань за цим Договором у випадку настання та дії обставин, що знаходяться поза межами контролю сторін, та які сторони не могли передбачити, або запобігти. До таких обставин за цим Договором належать: військові дії, незалежно від факту оголошення війни, повстання, стихійні лиха. З настанням в Україні фінансової кризи в нього зникли прибутки та погіршився матеріальний стан.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Та ч. 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так з приписів ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, ст.ст. 78, 79 і 80, ч.ч. 1, 4 ст. 81 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи частково вимоги первісного позову та відхиляючи позовні вимоги зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що банк має право на вимоги по стягненню заборгованості за основним зобов`язанням та нарахованими процентами поза межами трирічного строку, оскільки не пропущено строк звернення до суду за захистом порушеного права, тоді як вимоги за зустрічним позовом нічим не доведено та не відповідають вимогам норм матеріального і процесуального права.

Однак з таким висновком суду першої інстанції в частині вимог первісного позову щодо задоволеного розміру кредитної заборгованості, колегія суддів частково не погоджується з огляду на таке.

Протягом судового розгляду апеляційним судом встановлено, що 01.08.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 08/290/31, згідно якого відповідачу було надано на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання грошові кошти (кредит), в сумі 50000 доларів США, зі сплатою 13,5 % річних, з кінцевим терміном погашення до 31.07.2022 року. За умовами договору кредиту від 01.08.2007року, ОСОБА_1 зобов`язаний був погашати заборгованість щомісяця в останній робочий день місяця починаючи з вересня 2007 року в сумі 278,00 доларів США, а останній платіж в сумі 238,00 доларів США, що стверджується договором кредиту № 08/290/31 від 01.08.2007 р., копія якого приєднана до матеріалів справи ( а.с.2-9).

Судом встановлено,що 16 червня 2009 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору кредиту № 08/290/31 від 01.08.2007року, якою сторони внесли зміни до умов кредитування, зокрема кредитор надав відповідачу грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання в сумі 50000 доларів США, зі сплатою 15,0 % річних, з кінцевим терміном погашення до 2027 року.

Відповідно до п.2 додаткової угоди за № 08/290/31 від 01.08.2007 року сторони домовились, що у разі порушення позичальником строків сплати процентів, визначених п.2.4.1 договору кредиту, як в повному обсязі, так і частково, більш ніж на 30 календарних днів, кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій в повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення позичальнику, а позичальник в свою чергу, зобов`язується достроково погасити в повному обсязі кредит, нараховані проценти та можливі штрафні санкції, протягом 30 календарних днів з дати одержання вищезазначеного письмового повідомлення кредитора.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 01.08.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» як Іпотекодержателем, та ОСОБА_1 як Іпотекодавцем, було укладено Іпотечний договір № 08/290/31, згідно якого відповідачем було передано в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме: житловий будинок, з приналежними надвірними спорудами та прибудовами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 31.01.2020 року заяву АТ «Альфа-Банк» про заміну сторони позивача його правонаступником у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором №08/290/31 від 01.08.2007 року задоволено, замінено позивача Публічне Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ-00039019) його правонаступником АТ «Альфа-Банк», яке змінило свою назву на АТ «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором №08/290/31 від 01.08.2007 року.

Як вбачається з договору кредиту № 08/290/31 від 01.08.2007 року, ОСОБА_1 отримав кошти від Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» на умовах строковості, зворотності, забезпеченості, платності.

Отже, встановлено, що між сторонами діють цивільні правовідносини, засновані на договорі.

Свої зобов`язання як стверджує позивач виконав, надавши грошові кошти позичальникові.

Однак, як стверджуєпозивач , у порушення умов договору ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання по погашенню кредиту та відсотків. Внаслідок цього, станом на 08.04.2015 року заборгованість перед позивачем по кредитному договору №08/290/31 від 01.08.2007 року становить 89374,22доларів США,з яких: заборгованістьпо тілукредиту 49306,07доларів США; заборгованість по відсотках в розмірі 31740,78 доларів США; пеня за прострочення повернення кредиту 3644,54 доларів СШАта пеняза простроченняповернення відсотків 4682,83доларів США, що стверджується розрахунком заборгованості долученим до матеріалів справи, а саме до заяви про збільшення розміру позовних вимог. ( а.с. 109-110)

Як встановлено судом, ОСОБА_1 08.06.2012 року звернувся до Банку із заявою №1 про надання розрахунку простроченої заборгованості по договору кредиту, копія якої долучена до матеріалів справи, Т.1, а.с. 100.

Також, 08.06.2012 року ОСОБА_1 звернувся до Банку із заявою №2 про те, що у зв`язку із скрутним фінансовим становищем у нього виникла заборгованість за кредитом та про бажання врегулювання проблемних питань з Банком, копія якої долучена до матеріалів справи, Т.1, а.с. 101.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено 01.08.2007 року кредитний договір за № 08/290/31 за яким ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у сумі 50000,00 доларів США на строк до 31.07.2022 року. Та 16.06.2009 року між сторонами кредитного договору укладено Додаткову угоду, якою внесено зміни до умов кредитування, щодо збільшення процентної ставки та збільшення терміну погашення кредиту до 31.07.2027 року.

У пункті 2. Додаткової угоди від 16.06.2009 року передбачено, що у разі порушення позичальником строків сплати процентів, визначених у п.2.4.1. Договору кредиту, як в повному обсязі, так і частково, більш ніж на 30 календарних днів, Кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій в повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення позичальнику, а позичальник в свою чергу, зобов`язується достроково погасити в повному обсязі кредит, нараховані проценти та можливі штрафні санкції, протягом 30 календарних днів з дати одержання вищезазначеного письмового повідомлення кредитора.

Та разомз цим,18.02.2009року за№ 02-05/96-182 АКБ СР «Укрсоцбанк» надіслав ОСОБА_1 вимогу про погашення заборгованості в сумі 25133,68 гривень. Оскільки така вимога не була виконана ОСОБА_1 то 30.08.2010 року було приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А. вчинено виконавчий напис, який зареєстрований під № 2512 про звернення стягнення на житловий будинок з надвірними спорудами та прибудовами в рахунок погашення кредитної заборгованості в розмірі: 49306,07 доларів США заборгованості по кредиту; 7303,46 доларів США заборгованості по відсоткам; 1500,00 доларів США штрафу, а всього на загальну суму 58109,53 доларів США за період з 01.08.2007 року по 30.08.2010 року. Також, 07.11.2011 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А. було вчинено виконавчий напис, який зареєстрований під № 4751 про звернення стягнення на житловий будинок з надвірними спорудами та прибудовами в рахунок погашення кредитної заборгованості в розмірі: 8794,47 доларів США заборгованості по відсоткам за період з 31.08.2010 року по 07.11.2011 року.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц зроблено висновок, що «звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України».

У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зазначено, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Оскільки, 30.08.2010 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А. було вчинено виконавчий напис, який зареєстрований під № 2512 про звернення стягнення на житловий будинок з надвірними спорудами та прибудовами в рахунок погашення кредитної заборгованості на загальну суму 58109,53 доларів США за період з 01.08.2007 року по 30.08.2010 року за заявою АКБ СР «Укрсоцбанк», то зазначене є свідченням того, що банк змінив порядок, умови і строк дії кредитного договору. Відтак, настав строк виконання договору в повному обсязі.Тому, вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на іпотечне майно в рахунок погашення заборгованості засвідчує такі зміни. Тож,право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Проте як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 08/290/31 від 01.08.2007 року станом на 20.10.2014 року банком нараховано відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 30281,64 долари США з якої не сплачено суму 16303,86 доларів США. Тобто, станом на момент звернення із позовом 21.10.2014 року до суду АКБ СР «Укрсоцбанк» визначило заборгованість по відсоткам у розмірі 16303,86 доларів США.

Однак 09.04.2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» збільшило розмір позовних вимог та вже просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами станом на 08.04.2015 року в розмірі 31740,78 доларів США.

Зазначені розміри заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами станом на 08.04.2015 року свідчать про те, що ПАТ «Укрсоцбанк» здійснювало нарахування ОСОБА_1 відсотків після 30.08.2010 року, тобто, коли банком було прийнято рішення про повне виконання кредитного договору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення загальної суми кредитної заборгованості в розмірі 58109,53 доларів США за період з 01.08.2007 року по 30.08.2010 року в зв`язку із чим було вчинено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А. виконавчий напис 30.08.2010 року.

А звідси, ПАТ «Укрсоцбанк» з 31.08.2010 року втратило право на здійснення нарахування відсотків за кредитним договором № 08/290/31 від 01.08.2007 року в зв`язку із тим, що банком пред`явлено до позичальника дострокову вимогу згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Та після цього, права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У спірних правовідносинах, ПАТ «Укрсоцбанк» не заявляло до ОСОБА_1 вимог з підстав передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

У ході судового розгляду ОСОБА_1 та його представник адвокат Бухтоярова О.В. неодноразово як усно так і письмово наголошували суду на необхідності застосування положень частини четвертої статті 267 ЦК України, так-як ПАТ «Укрсоцбанк» пропустило строк позовної давності на звернення з позовом до суду за захистом порушеного права.

ПАТ «Укрсоцбанк» заперечувало доводи ОСОБА_1 щодо пропуску банком строку позовної давності з посиланням на те, що вчиненням виконавчих написів 30.08.2010 р. та 07.11.2011 р. було здійснено в порядку статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності.

Проте з таким доводом ПАТ «Укрсоцбанк» колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, стаття 257 ЦК України.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, частина перша статті 261 ЦК України.

Натомість, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Тож, положення частини п`ятої статті 261 ЦК України не суперечать загальному правилу визначення моменту початку перебігу позовної давності, закріпленому у частині першій цієї статті, а лише конкретизує дату, погоджену сторонами при укладенні договору, з якої кредитор міг та повинен був довідатись про порушення свого права.

Отже, за змістом статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З урахуванням наведеного, початок перебігу позовної давності за зобов`язаннями у договірних правовідносинах з визначеним строком виконання, починається зі спливом цього строку.

Підстави зупинення та переривання позовної давності визначені у статтях 263,264 ЦК України.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується, стаття 264 ЦК України.

Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

На підставі частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням процесуальних вимог щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.

Зазначене вище свідчить, що вчинення нотаріусом виконавчого напису або визнання його таким, що не підлягає виконанню, не впливають на переривання позовної давності або зупинення її перебігу.

Звернення особи до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису є певною мірою ризиком, пов`язаним, у тому числі, із пропуском позовної давності. Однак особа сама вирішує як їй здійснювати захист своїх прав, в судовому або ж позасудовому порядку.

Початок перебігу позовної давності, підстави зупинення та переривання перебігу позовної давності визначені законодавством у імперативних нормах матеріального права, проте частина п`ята статті 267 ЦК України надає суду право визнавати поважними причини пропуску позовної давності і захищати порушене право.

Тлумачення статей 18, 256, 261, 264, 267 ЦК України свідчить, що:

- початок перебігу позовної давності за позовами про стягнення заборгованості у зв`язку з невиконанням зобов`язань у договірних правовідносинах з визначеним строком виконання починається зі спливом цього строку. Тобто, цивільне право кредитора є порушеним з моменту невиконання зобов`язання;

- вчинення нотаріусом виконавчого напису не впливає на перебіг позовної давності, а саме не перериває та не зупиняє її перебіг;

- визнання судом виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не впливає на перебіг позовної давності;

- визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме по собі не є поважною причиною пропуску позовної давності;

- звернення до однієї форми (одного способу) захисту жодним чином не впливає на перебіг позовної давності, яка і є однією з тих обставин, що можуть перешкодити захисту в іншій формі чи іншим способом.

Особа, яка вдалася до юрисдикційної форми захисту свого права нотаріусом в порядку вчинення виконавчого напису і пропустила позовну давність для звернення до суду з позовом для захисту цього ж права, не може виправдовуватися тим, що вона захищалася в позасудовому порядку.

Таких висновків також дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 357/5125/16-ц де зокрема зазначено, що:

«вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником. З урахуванням наведеного,перебіг позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки починається від дня, коли у кредитора (іпотекодержателя) виникло право на відповідний позов, незалежно від того, чи звертався він після цього до нотаріуса за захистом своїх цивільних прав.У силу положень статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, а також у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Звернення стягнення на предмет іпотеки не вказане у статті 264 ЦК України в якості окремої підстави переривання перебігу позовної давності, а також не може вважатися діями, що свідчать про визнання боржником свого боргу, чи прирівнюватись до пред`явлення позову. Звернення стягнення є реалізацією іпотекодержателем свого права, передбаченого договором іпотеки, та підставою припинення цього права. Повернення стягувачу виконавчого напису (виконавчого документу) також не може переривати перебіг позовної давності за позовними вимогами про звернення стягнення з аналогічних причин».

За обставинами переглядаємої справи, колегія суддів встановила, що АКБ СР «Укрсоцбанк» перед тим як звернулось до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А. за вчиненням виконавчого напису надіслало ОСОБА_1 письмову вимогу-попередження від 18.02.2009року за№ 02-05/96-182 про погашення виниклої заборгованості в сумі 25133,68 гривень протягом 30-ти календарних днів з дня отримання такої вимоги, бо в інакшому разі банк буде вимушений звернутись в нотаріальну контору для вчинення виконавчого напису. Тож, для АКБ СР «Укрсоцбанк» перебіг позовної давності за вимогами про стягнення кредитної заборгованості розпочався 18.02.2009 року, коли у банку виникло право на відповідний позов, незалежно від того, що останній звертався після цього до нотаріуса за захистом своїх цивільних прав. Відтак, надсиланням ОСОБА_1 письмової вимоги від 18.02.2009 року, АКБ СР «Укрсоцбанк» у позасудовому порядку змінив строк виконання основного зобов`язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за виконавчим написом нотаріуса не дивлячись на те, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.12.2013 року в справі №308/6216/13-ц, такі виконавчі написи було визнано такими, що не підлягають виконанню.

За умовами кредитного договору № 08/290/31 від 01.08.2007 року, зокрема підпункту 1.1.1. пункту 1.1. передбачено певен порядок погашення суми основної заборгованості, а саме, щомісячно в останній робочий день місяця починаючи з вересня 2007 року в сумі 278,00 доларів США, а останній платіж 238,00 доларів США. В підпункті 2.4.1. зазначено, що сплата процентів здійснюється у валюті Кредиту на рахунок в облфілії АКБ СР «Укрсоцбанк» десятого числа місяця наступного за тим, в якому нараховані проценти. У випадку, коли десяте число місяця є неробочим днем, то позичальник зобов`язаний сплатити суму нарахованих процентів у попередній робочий день.

Із зазначеного вбачається, що сторонами кредитного договору визначено щомісячно в останній робочий день місяця погашення суми основної заборгованості та щомісячну сплату кожного 10 числа місяця нарахованих процентів. А звідси, перебіг позовної давності для кредитора розпочинає свій відлік кожного разу після того як позичальник не сплатив черговий поточний платіж за користування кредитними коштами.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

АКБ СР «Укрсоцбанк» обов`язки за умовами договору кредиту виконав, надавши кредитні кошти ОСОБА_1 . Останній зобов`язався за договором повертати кредит з процентами періодичними щомісячними платежами до 31 липня 2027 року включно.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У частині другій статті 1050 ЦК України наведено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Отже, оскільки за умовами договору ОСОБА_1 мав виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 10 числа кожного місяця впродовж строку кредитування по 31.07.2027 року, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому, встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.

ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом 21 жовтня 2014 року, тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів з 01.08.2007 року по 21.10.2011 року. Отже, станом по 21 жовтня 2011 року для ПАТ «Укрсоцбанк» спливли строки позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права по нездійсненню ОСОБА_1 погашення щомісячних платежів по основній заборгованості та нарахованих процентах.

Згідно розрахунку вимог банку з неповернення ОСОБА_1 кредитної заборгованості станом на 20.10.2014 року, залишок заборгованості по кредиту на 31.10.2011 року становить суму 45476,47 доларів США, а на 19.10.2014 року така становить суму 36859,87 доларів США.

А звідси, сума заборгованості по кредиту в межах трирічного строку позовної давності за період з 22.10.2011 року по 21.10.2014 року становить 8616,60 (45476,47 - 36859,87) доларів США, яка і підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» як правонаступника ПАТ «Укрсоцбанк».

Стосовно суми заборгованості по відсоткам за користуванням кредитними коштами в межах трирічного строку позовної давності за період з 22.10.2011 року по 21.10.2014 року становить 3824,74 (4975,39 - 1150,65) доларів США, яка і підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» як правонаступника ПАТ «Укрсоцбанк».

Відтак, позовні вимоги АТ «Сенс Банк» як правонаступника ПАТ «Укрсоцбанк» підлягають частковому задоволенню в межах строку позовної давності, який передував зверненню у суд з даним позовом. Вимоги за первісним позовом в частині стягнення пені за прострочення повернення кредиту та відсотків, у задоволенні яких суд першої інстанції відмовив, АТ «Сенс Банк» не оскаржувало, тому колегія суддів таким не дає правову оцінку, що свідчить про правильність рішення суду першої інстанції в цій частині вимог.

Щодо вимог зустрічного позову про розірвання договору кредиту та додаткової угоди до такого

Спір між сторонами виник з приводу наявності правових підстав для розірвання ухваленого між сторонами кредитного договору з підстав істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні кредитного договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, стаття 627 ЦК України.

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, частина перша статті 202 ЦК України.

Частиною першою та другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_1 посилався на наявність істотних обставин, які позбавили його того на що розраховував при укладенні кредитного договору, а саме: наявність світової фінансово-економічної кризи; військові дії в державі та отримання дитиною інвалідності.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог суд першої інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 не доведено обставин, які дають право для розірвання договору з підстав наведених в частині другій статті 651 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доводи зустрічного позову мотивовані тим, що у 2008 році настала фінансова криза в Україні, а згодом розпочались військові дії, які відносяться до тих обставин, які він не міг передбачити або запобігти. Такою ж обставиною вважає й здійснення ним догляду за дитиною інвалідом.

У частині другій статті 651 ЦК України зазначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно положень частини першої статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до положень пункту 5.1. статті 5 Договору кредиту №08/290/31 від 01.08.2007 року сторони звільняються від відповідальності за часткове, або повне невиконання своїх зобов`язань за цим Договором у випадку настання та дії обставин, що знаходяться поза межами контролю Сторін, та які Сторони не могли передбачити, або запобігти. До таких обставин за цим Договором належать: військові дії, незалежно від факту оголошення війни, повстання, стихійні лиха.

Тобто, сторони в Договорі кредити істотними обставинами визначили такі процеси як військові дії, незалежно від факту оголошення війни, повстання і стихійні лиха. Одразу слід зазначити, що сторонами в договорі не обумовлено такої істотної обставини як фінансово-економічна криза, яка настала в Україні. Відтак, позичальник не вправі посилатись на таку тільки тому, що знецінилась вартість грошової одиниці гривні і відповідно зріс курс валюти долара США. Крім цього, наявність фінансової кризи не свідчить про істотну зміну обставин в розумінні приписів статті 652 ЦК України, оскільки сторони Договору кредиту в рівній мірі несли ризик наявності змін на фінансових ринках при укладенні договору.

Також колегія суддів враховує те, що при укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред`явлення вимоги про розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали би договору або уклали його на інших умовах.

Відтак, ОСОБА_1 не надав суду доказів того, що зменшення його прибутків внаслідок фінансової кризи є тією обставиною, яку можна віднести до непереборної сили, яка позбавила його можливості виконувати вимоги Договору кредиту в повній мірі у відповідно до досягнутих сторонами умов договору. А такі умови договору не свідчать про наявність дисбалансу між правами і обов`язками сторін договору на шкоду позичальника.

Розірвання Договору кредиту ОСОБА_1 пов`язує також з тим, що в Україні наявні воєнні дії без оголошення війни.

Указом Президента України від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію», який затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» № 303/2014 від 17.03.2014 передбачено, що в Україні оголошено часткову мобілізацію, з огляду на що з 17.03.2014 по теперішній час в Україні діють умови особливого періоду.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів зазначає, що істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання такого зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання. Подібна позиція щодо суті істотної зміни обставин була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17.

Відповідно до частини другої статті 652 ЦК, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених ч.4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, закон пов`язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.

Також стаття 652 ЦК України містяться приписи для ситуації, коли сторона об`єктивно може виконати зобов`язання, проте внаслідок зміни обставин таке виконання втрачає для неї сенс або кінцевий результат буде не тим, на який вона розраховувала на початку. У цьому разі виникає потреба зміни умов зобов`язання (договору) до змінених суттєвим чином обставин.

Наведене на думку колегії суддів не дає підстав для твердження, що наявний воєнний стан в Україні є перепоною для ОСОБА_1 щодо неможливості належного виконання ним умов Договору кредиту на тих умовах, які були досягнуті між сторонами при його укладенні. Окрім того, ОСОБА_1 не довів у судовому порядку відповідними доказами, наявність прямого причинно-наслідкового зв`язкуміж такою істотною обставиною як наявність воєнного стану та його неспроможністю повноцінно погашати отриманий кредит.

За відсутності істотної зміни обставин, якими сторони керувались при вчиненні правочину, а також за відсутні обставин непереборної сили, не можна розірвати договір за рішенням суду. Наведене у сукупності є достатньою та самостійною підставою для відмови у зустрічному позові в частині вимоги про розірвання Договору кредиту і додаткової угоди до такого, відповідно доводи ОСОБА_1 в цій частині вимог суд першої інстанції обґрунтовано відхилив.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів.

Та позаяк, інших доводів, які б давали підставу для висновків, що рішення суду першої інстанції ухвалене в супереч вимог норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не містить, то звідси, слід визнати, що така скарга є частково обґрунтованою стосовно розміру заборгованості по тілу кредиту та нарахованим процентам за користування кредитними коштами.

Разом з наведеним, слід наголосити на тім, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відтак, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

А звідси, доводи апеляційної скарги у спірних правовідносинах не являються тими обставинами, які б слугували підставою для колегії суддів стосовно задоволення заявлених зустрічних позовних вимог, і не спростовують викладеного вище за винятком того, що суд першої інстанції за первісним позовом визначив розмір заборгованості за основним зобов`язанням і нарахованим процентам в спосіб, який виходить за межі строку позовної давності, що є підставою для зміни рішення суду першої інстанції за первісним позовом, а це впливає на правові висновки у спірних правовідносинах, які підлягають виправленню апеляційною інстанцією.

Таким чином, дослідивши усі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, але при цьому надаючи правову оцінку заявленим вимогам за первісним позовом в частині стягнення тіла кредиту та нарахованих процентів помилився у правильності застосування норми матеріального права в частині строку за який можуть бути задоволені заявлені вимоги, що свідчить про невідповідність рішення суду у цілому вимогам норм матеріального права, та це є підставою для зміни резолютивної частини судового рішення в частині вимог первісного позову.

Відтак, наведене у відповідності до змісту ч. 4 ст. 376 ЦПУ України, є підставою для зміни рішення суду першої інстанції шляхом викладення його резолютивної частини в редакції цієї постанови, та відповідно, апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статті 367, 368, 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 липня 2021 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення суду першої інстанції в частині вимог первісного позову в наступний спосіб:

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», код ЄДРПОУ: 23494714 заборгованість за кредитним договором № 08/290/31 від 01 серпня 2007 року на загальну суму 17233,20 долари США з якої сума 8 616,60 доларів США заборгованість за тілом кредиту, та сума 8 616,60 доларів США заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

У решті вимог первісного позову та зустрічного позову, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 17 березня 2025 року.

Головуючий :

Судді :