Рішення

від 21.03.2025 по справі 932/11582/24

НЕ ВКАЗАНО

Справа №932/11582/24

Провадження №2/932/3607/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2025 року м.Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді Цитульського В.І.,

за участю секретаря судового засідання Вишневецької К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищого професійного училища №17 про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні,

В С Т А Н О В И В :

Основні процесуальні рішення та дії.

19.11.2024 ОСОБА_1 звернувся із позовом в якому просить стягнути із Вищого професійного училища №17 на її користь заборгованість з заробітної плати, яка мала бути виплачена при наданні щорічних відпусток за 2018 - 2024 роки в сумі 24459 грн. за вирахуванням з цієї суми передбачених законодавством податків та зборів, а також заробіток за період затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою від 27.05.2024 відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання.

21.01.2025 Вищим професійними училищем №17 подано відзив на позовну заяву.

07.02.2025 ОСОБА_1 подано відповідь на відзив.

Узагальнені доводи позивача.

ОСОБА_1 з 12.12.2014 по 28.08.2018 працювала у Вищому професійному училищі №17 на посаді майстра виробничого навчання, з 01.06.20148 прийнята за сумісництвом на посаду юрисконсульта, а з 29.08.2018 переведена на основне місце роботи на посаду юрисконсульта.

01.08.2024 ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про звільнення за власним бажанням у якій просила виплатити компенсацію матеріальної допомоги на оздоровлення до наданих їй щорічних відпусток в розмірі посадового укладу.

Наказом відповідача від 02.08.2024 позивача було звільнено з посади, проте компенсацію матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічних відпусток в розмір посадового укладу їй не виплатили.

Позивач вказує, що її посадовий оклад становив: у 2019 році 2958 грн; у 2020 році 3237 грн; у 2021 році 4112 грн; у 2022 році 4456 грн; в 2023 році 4456 грн.; у 2024 5240 грн.

Як на підставу позову позивач покликається на п.8.3.2 Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України та ЦК Профспілки освіти і науки України на 2016-2020 роки та Постанову Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298.

Також позивач вказує що має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку на підставі ст.117 КЗпП України.

В судовому засіданні 17.03.2025 позивач просила задовільнити позов, навела пояснення, аналогічні фабулі позову.

Узагальнені доводи відповідача.

У відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позову, вказує про виплату ОСОБА_1 при звільнені усіх передбачених коштів. Зазначає про те, що в період роботи позивач не зверталася із заявами про виплату їй матеріальної допомоги, виплата такої допомоги згідно колективного договору не є обов`язковою, а її виплата при звільнені не передбачена законодавством.

В судовому засіданні 17.03.2025 представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

Фактичні обставини встановлені судом.

Із трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що 29.08.2018 вона переведена на посаду юрисконсульта за основним місцем роботи у Вищому професійному училищі №17. 02.08.2024 ОСОБА_1 звільнена з посади за власним бажанням.

У заяві про звільнення від 01.08.2024 ОСОБА_1 просила компенсувати матеріальну допомогу на оздоровлення до щорічної відпустки починаючи з моменту прийняття її на посаду.

У наказі про звільнення останньої вказано про виплату грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку в період роботи з 01.06.2023 по 02.08.2024, за 2023 рік 14 календарних днів, за 2024 15 календарних днів. Вказані виплати були проведені 02.08.2024.

ОСОБА_1 зверталася до відповідача також із вказаною вимогою від 04.10.2024 на що тримала відповідь про те, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298 виплата відповідних надбавок є необов`язковими та проводяться за рахунок економії фонду оплати праці. Також відповідач вказує про виплату позивачу щомісячної надбавки до 50% від посадового окладу.

Згідно довідки відповідача посадовий уклад ОСОБА_1 становив: з 01.01.2019 2958 грн; з 29.08.2019 2713 грн; з 01.01.2020 3237 грн; з 01.09.2020 3427 грн; з 01.01.2021 4112 грн; з 01.12.2021 4456 грн; 01.09.2023 4745 грн; з 01.01.2024 5240 грн.

Згідно довідки про доходи заробітна плата ОСОБА_1 за червень 224 року склала 8883,71 грн., за липень 2024 року 17840 грн.

Відповідачем надано колективний договір Вищого професійного училища №17 на 2015 2019 роки, у якому визначено, що надання матеріальної допомоги на оздоровлення до одного окладу на рік провадиться за рахунок економії фонду оплати праці.

Представник відповідача в судовому засіданні ствердив про відсутність інших колективних договорів, які б діяли у спірний період.

Згідно п.8.3.2 Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України та ЦК Профспілки освіти і науки України на 2016-2020 роки, сторони угоди рекомендують керівникам закладів та установ освіти і науки забезпечити надання всім категоріям працівників, включаючи педагогічних і науково-педагогічних, матеріальної допомоги, зокрема на оздоровлення, в сумі до одного посадового окладу на рік (матеріальна допомога на поховання зазначеним вище розміром не обмежується), виплату премій відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298.

Аналогічна норма міститься і в п. 8.3.2 Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України та Профспілки працівників освіти і науки України та Всеукраїнським об`єднанням організацій роботодавців у галузі вищої освіти на 2021 - 2025 роки.

Норми права, що застосував суд.

У відповідності до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

У відповідності до ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди», умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Згідно ст.8 вказаного закону, угодою на галузевому рівні регулюються галузеві норми, зокрема щодо: нормування і оплати праці, встановлення для підприємств галузі (підгалузі) мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації на основі єдиної тарифної сітки по мінімальній межі та мінімальних розмірів доплат і надбавок з урахуванням специфіки, умов праці окремих професійних груп і категорій працівників галузі (підгалузі); встановлення мінімальних соціальних гарантій, компенсацій, пільг у сфері праці і зайнятості.

За приписами ст.9 Закону, після закінчення строку дії колективний договір, угода продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором, угодою.

Підпунктом б п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298, надано право керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання.

У відповідності до .1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до приписів статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10.02.2010), постанови КЦС ВС від 07.10.2020 у справі №465/3586/17, від 08.10.2020 у справі №712/22134/12, від 05.10.2020 у справі №347/637/18, від 27.10.2020 у справі №243/11349/18.

Висновок суду.

Із аналізу приписів галузевих угод вбачається, що норма щодо надання працівникам матеріальної допомоги та виплату премій носить рекомендаційний характер (вказано «сторони угоди рекомендують»).

Окрім цього такі виплати здійснюються в межах фонду заробітної плати, розмір матеріальної допомоги обмежено верхньою межею (тобто він може бути меншим за один посадовий оклад на рік та має визначатися керівниками установ). При цьому така допомога не обов`язково має бути пов`язана із оздоровленням (вказано «зокрема на оздоровлення»).

Постановою КабінетуМіністрів Українивід 30.08.2002№1298передбаченоправо керівників на виплату матеріальної допомоги.

Колективний договір відповідача також передбачає відповідне право та пов`язує виплату із економією фонду оплати праці.

Позивачем не мотивовано та не доведено фактів прийняття керівником відповідача рішень про виплату працівникам допомоги на оздоровлення протягом 2018-2024 років у розмірі посадового окладу, та що у цей період такі виплати дозволяла зробити економія фонду оплати праці.

При цьому відсутність відповідного рішення керівника відповідача не суперечить ані трудовому законодавству, ані галузевим угодам, ані колективному договору.

Також суд звертає увагу на неможливість втручання у розподіл відповідачем його фонду оплати праці (в тому числі й щодо зекономлених коштів), тим більше щодо попередніх періодів.

З огляду на наведене не вбачається підстав для стягнення із відповідача в користь позивача допомоги на оздоровлення за 2018 - 2024 роки в розмірі посадового окладу на рік.

Вимога про стягнення заробітку за період затримки розрахунку при звільненні є похідною від вказаної вимоги про стягнення допомоги на оздоровлення, а тому також не підлягає до задоволення.

Інші доводи учасників не впливають на правильність вирішення даного спору тому їх наліз судом не здійснюється.

Розподіл судових витрат.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Судових витрат до відшкодування відповідачем не заявлялося.

Відтак відсутні підстави для розподілу судових витрат.

На підставі викладеного, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищого професійного училища №17 про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення проголошено 21.03.2025.

Суддя В.І.Цитульський