Рішення від 11.03.2025 по справі 910/12076/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2025Справа № 910/12076/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Олексюк О.В., розглянувши у загальному позовному провадженні господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс Компані»

до MK Merchants SA

про стягнення 135 688,96 дол. США

за участю представників:

від позивача: Серафимов І.М.

від відповідача: Кінько О.В.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду м. Києва з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс Компані» (далі - ТОВ «Енергоресурс Компані», позивач) до MK Merchants SA (далі - МК Мерчантс СА, відповідач) про стягнення заборгованості за міжнародним контрактом № 5274-С від 09.04.2024 в сумі 135 688,96 дол. США, що еквівалентно 5 593 085, 36 грн за курсом НБУ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови укладеного сторонами міжнародного контракту № 5274-С від 09.04.2024 в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого товару.

У позові ТОВ «Енергоресурс Компані» просить стягнути з МК Мерчантс СА заборгованість у сумі 135 688,96 дол. США, що еквівалентно 5 593 085,36 грн по курсу НБУ станом на дату подачі позову, що складається з: основної заборгованості у сумі 126 000,00 дол. США, що еквівалентно 5 193 707,40 грн, пені у сумі 7 266,97 дол. США, що еквівалентно 299 544,19 грн, 3% річних у сумі 1 665,99 дол. США, що еквівалентно 68 671,53 грн та інфляції у сумі 756 дол. США, що еквівалентно 31 162,24 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.10.2024 за вказаним позовом було відкрите провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач у строк, встановлений законом, надав суду відзив на позов, в якому заявлені вимоги не визнав, вказав, що у відповідача відсутнє грошове зобов`язання на суму основного боргу в розмірі 126 000,00 дол. США перед позивачем, оскільки заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог МК Мерчантс СА зарахувало 126 000 дол. США збитків, понесених ним з вини ТОВ «Енергоресурс Компані» зі сплати понаднормового простою та страхування судна при митному оформленні товару, в рахунок заявленої до стягнення заборгованості на вказану суму в порядку ст. 601 ЦК України. Щодо стягнення пені та матеріальних втрат, то відповідач погодився з їх нарахуванням, проте, на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України просив зменшити їх розмір, адже затримка сплати вартості товару була зумовлена неправомірними діями позивача при митному оформленні товару, що спричинило збитки відповідачу.

Також у визначений законом строк відповідач (MK Merchants SA) подав до суду зустрічну позовну заяву про стягнення з ТОВ «Енергоресурс Компані» штрафних санкцій у сумі 23 944,31 дол. США. Проте ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 вказаний зустрічний позову був повернутий заявнику без розгляду з підстав, наведених у вказаній ухвалі.

У відповіді на відзив позивач вказав, що відповідач безпідставно здійснив односторонній залік зустрічних однорідних вимог з огляду на те, що порушень митного оформлення товару позивач не вчиняв, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями ТОВ «Енергоресурс Компані» і збитками, понесення МK Merchants SA збитків сталося не з вини позивача, а з вини митного органу, який діяв поза межами своїх повноважень.

У запереченнях до відповіді на відзив відповідач зазначив, що грошове зобов`язання відповідача на суму 126 000,00 дол. США перед позивачем відсутнє внаслідок одностороннього правочину - зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, що передбачено умовами укладеного сторонами контракту, тому наявні підстави для закриття провадження у справі в цій частині.

Ухвалою Господарського суду міста Києва, занесеною до протоколу судового засідання від 12.12.2024, підготовче провадження було закрите, справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив закрити провадження в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу, зменшити заявлений розмір пені на 50% та відмовити у стягненні матеріальних втрат.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті позову, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Установлено, що 09.04.2024 між ТОВ «Енергоресурс Компані» (продавець) та MK Merchants SA (покупець) був укладений міжнародний контракт № 5274-С (далі - контракт), за умовами якого продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію: кукурудза, українського походження, насипом (п. 1.1 контракту).

Відповідно до п. 1.2 контракту поставка товару здійснюється на умовах DAP (постачання в місці призначення) - відповідно до Міжнародних умов торгівлі «Інкотермс 2020». У випадку, якщо будь-яке з положень цього договору суперечитиме відповіднім умовам Інкотермс, застосовуються умови цього договору.

Пунктом 1.3 контракту визначено, що місце поставки - Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», вантажоодержувач - ТОВ "Лоджіістлі" (Україна, 65000, Одеська обл., м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 24, корпус Б, оф. 709, код ЄДРПОУ 24159892, код вантажоотримувача 9892), станції призначення - Чорноморськ-порт (Одеська обл, код 402000) та/або місце поставки - ТОВ «УНСК» (місто Одеса, Митна Площа, 1), вантажоодержувач - ТОВ «Євротермінал» (код отримувача 7625, адреса: Україна 65006, м. Одеса, вул. Хаджибейська, буд. 4, код ЄДРПОУ 33507625), станція призначення - ст. Одеса-Пересип (Одес.зал, код станції призначення 400803).

У пунктах 1.4 - 1.6 контракту сторони погодили, що строк поставки - до 30.04.2024 року включно; кількість товару, що підлягає поставці - 3000 метричних тон +/- 5.0% (п`ять відсотків) за вибором покупця; ціна товару за одну метричну тонну у заліковій вазі - 159,00 доларів США.

Поставка здійснюється шляхом надання товару в розпорядження покупця на території місця поставки на транспортних засобах, готових до розвантаження. Право власності на товар та ризики пошкодження/загибелі товару переходить від продавця до покупця з моменту приймання товару покупцем у місці поставки, що підтверджується актом приймання-передачі товару, оформленого на підставі «реєстру вивантаження товару» у місці поставки (п. 3.1 контракту).

Згідно з п. 5.1 контракту оплата за поставлений товар здійснюється покупцем шляхом безготівкового переказу грошових коштів в доларах США на банківський рахунок продавця. Валютою платежу може бути Євро. У разі здійснення платежу у Євро, конвертація крос-курсу Євро в долар США застосовується за курсом Європейського центрального банку на дату платежу. Датою оплати товару є дата списання коштів з банківського рахунку покупця (п. 5.2 контракту).

Відповідно до п. 5.3 оплата за поставлений товар здійснюється покупцем у наступному порядку:

- перерахування 90 % вартості поставленого товару - протягом 5 банківських днів з моменту фактичного отримання товару у місці поставки та після отримання покупцем: акту приймання-передачі оформленого на підставі реєстру вивантаженого товару з переліком транспортних одиниць, ваги брутто і нетто; інвойсу; копії посвідчення якості на товар (форма № 42) - при поставці залізничним транспортом; копії протоколів на вміст ГМО і показники безпеки - при поставці залізничним транспортом; копії карантинних та ветеринарних сертифікатів - при поставці залізничним транспортом (за вимогою покупця); копії довідки виробника (на вимогу покупця); підтвердження від брокера в місці поставки (про наявність документів, необхідних для здійснення експорту);

- перерахування 10% вартості поставленого товару здійснюється протягом 5 банківських днів після отримання покупцем оформленої вантажної митної декларації (ВМД).

Пунктом 6.7 контракту передбачено, що штрафні санкції, збитки, витрати підлягають оплаті продавцем протягом 3 банківських днів з дня отримання відповідної вимоги покупця, або покупець вправі здійснити зарахування зустрічних грошових зобов`язань в односторонньому порядку, шляхом зменшення належної до сплати суми (боргу) на користь продавця на суму штрафних санкцій, збитків, витрат, вказаних у вимозі покупця.

Відповідно до п. 7.1 контракту договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2024 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що випливають з цього договору.

Додатковими угодами № 2 від 30.04.2024 та № 3 від 10.05.2024 до контракту сторони продовжили строк поставки до 10.05.2024 включно, а потім - до 14.06.2024 включно.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріали справи свідчать, що позивач поставив відповідачу товар у загальній кількості 2 710,38 т на суму 430 291,90 дол. США, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі № 05-24/09-1 від 09.05.2024 на суму 300 498,26 дол. США, № 05-24/09-2 від 09.05.2024 на суму 52 145,74 дол. США, № 12-06/24-1 від 12.06.2024 на суму 77 647,90 дол. США.

Позивачем також було виставлено відповідачу рахунки (інвойси) № 2-1 від 09.05.2024 на суму 300 498,27 дол. США, № 2-2 від 09.05.2024 на суму 52 145,74 дол. США та № 3 від 12.06.2024 на суму 77 647,90 грн.

Крім того, на виконання умов контракту, позивачем були оформлені періодичні митні декларації № 24UA500090004963U2 від 07.05.2024 на загальну кількість 2 221,81 тон та № 24UA500090005870U6 на 488,57 тон від 05.06.2024.

Зокрема 07.05.2024 позивачем на електронну адресу відповідача була надіслана періодична митна декларація № 24UA500090004963U2 від 07.05.2024 на загальну кількість 2 221,81 тон, а протягом 21-24 травня 2024 були надіслані акти приймання-передачі № 05-24/09-1 від 09.05.2024 на суму 300 498,26 дол США, № 05-24/09-2 від 09.05.2024 на суму 52 145,74 дол. США та інвойс № 2-1 від 09.05.202 на суму 300 498,27 доларів США та інвойс № 2-2 на суму 52 145,75 дол. США.

Отже до 31.05.2024 відповідач повинен був здійснити сплату 90% вартості товарів за інвойсом № 2-1 від 09.05.2024 в сумі 270 448,44 доларів США та інвойсом № 2-2 від 09.05.2024 в сумі 46 931,17 доларів США.

Також 05.06.2024 на адресу відповідача була надіслана періодична митна декларація № 24UA500090005870U6 від 05.06.2024, а 12.06.2024 - надіслані інвойс № 3 від 12.06.2024 та акт приймання-передачі № 12-06/24-1 від 12.06.2024 на загальну суму 77 647,90 доларів США.

Отже до 19.06.2024 відповідач повинен був здійснити сплату 90% вартості товарів за інвойсом № 3 від 12.06.2024 в сумі 69 883,11 дол. США.

Разом з тим встановлено, що відповідач 90% вартості товару за інвойсом № 2-1 від 09.05.2024 сплатив частково та повністю розрахувався за інвойсом № 2-2 09.05.2024 і № 3 від 12.06.2024 в розмірі 90% вартості товару, що підтверджується платіжною інструкцією № 336168 від 24.06.2024 на суму 261 262,72 дол. США.

Також 14.06.2024 позивачем на адресу відповідача була направлена оформлена митна декларація № 24UA500090006173U6 від 14.06.2024 на загальну кількість вантажу 2 221,81 т вартістю 352 644,02 доларів США.

Отже до 21.06.2024 відповідач повинен був здійснити оплату 10% вартості товарів за інвойсом № 2-1 від 09.05.2024 в сумі 30 049,83 доларів США та за інвойсом № 2-2 від 09.05.2024 в сумі 5 214,58 доларів США.

Зі свого боку відповідач повністю сплатив 10% вартості товарів за інвойсом № 2-1 від 09.05.2024 та № 2-2 від 09.05.2024 на загальну суму 35 264,40 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією № 273560 від 17.07.2024 на суму 35 264,40 дол. США.

Також 09.07.2024 позивачем на адресу відповідача була надіслана оформлена митна декларація № 24UA500090006986U6 від 09.07.2024 на загальну кількість вантажу 199,51 т вартістю 31 722,09 доларів США, а 31.07.2024 митним брокером на адресу відповідача була надіслана остання оформлена митна декларація № 24UA500090007884U4 від 31.07.2024 на загальну кількість вантажу 283,66 т. вартістю 45 069,80 доларів США.

Отже до 07.08.2024 відповідач повинен був здійснити оплату 10% вартості товарів за інвойсом № 3 від 12.06.2024 у сумі 7 764,79 доларів США.

Відповідач повністю сплатив 10% вартості товарів за інвойсом № 3 від 12.09.2024 на суму 7 764,79 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією № 663471 від 12.09.2024 на суму 7 764,79 дол. США.

Таким чином встановлено, що позивачем був поставлений товар на загальну суму 430 291,92 дол. США, однак, відповідачем сплачено товар на суму 304 291,91 дол. США, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість з оплати товару на суму 126 000,00 дол. США (430 291,92 - 304 291,91), з якою погодився і сам відповідач.

Водночас судом встановлено, що 31.10.2024 MK Merchants SA направило на електронну адресу ТОВ «Енергоресурс Компані» повідомлення № 3110-ЕК від 31.10.2024 про здійснення зарахування в односторонньому порядку зустрічних грошових вимог у вигляді збитків на суму 126 000,00 доларів США, нарахованих позивачу, в рахунок погашення своєї заборгованості перед позивачем за поставлений товар в сумі 126 000,00 дол. США.

За таких обставин відповідач вважає, що заборгованість в сумі 126 000,00 дол. США за вказаним контрактом MK Merchants SA погашена зарахуванням зустрічних однорідних вимог шляхом вчинення одностороннього правочину.

Однак суд не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до частини 5 статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Згідно з частиною 3 статті 203 ГК України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення містяться у ст. 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, виходячи з положень статей 203 та 601 ЦК України, заява про зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати умовам (ст. 601 ЦК України):

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Такий правовий висновок, зокрема, сформовано в пункті 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 зі справи № 914/3217/16.

Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 ГК України, статтею 601 ЦК України, але вона випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18.

У численних своїх постановах Верховний Суд зазначив, що зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна зі сторін у зобов`язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов`язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. Якщо інша сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду (постанови від 28.02.2018 зі справи № 910/4312/17, від 04.07.2018 зі справи № 910/16430/16, від 05.07.2018 зі справи № 914/3013/16, від 19.07.2018 зі справи № 910/14503/16, від 26.09.2018 зі справи № 910/20105/17, від 04.04.2019 зі справи № 918/329/18).

Разом з цим Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 уточнив правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, передбачених ст. 601, 602 ЦК України.

Так, Верховний Суд у вказаній постанові вказав, що безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом.

Також у пункті 8.3 постанови від 30.11.2021 у справі № 910/4503/20 Верховний Суд вказав, що для правильного вирішення відповідного спору судам необхідно як встановити факт наявності між сторонами спору щодо вимог, які були погашені (припинені) оскаржуваним зарахуванням, так і перевірити, чи існувала зарахована заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено стороною при зарахуванні.

Як вбачається з направленого позивачу повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідач нарахував ТОВ «Енергоресурс Компані» збитки на суму 126 000,00 дол. США внаслідок неналежного виконання останнім митних формальностей, необхідних для експорту товару, які позивач вирішив зарахувати в рахунок погашення наявної у нього заборгованості за контрактом.

Водночас, судом встановлено, що ТОВ «Енергоресурс Компані» порушення зобов`язання з митного оформлення документів під час поставки товару та обов`язку сплатити збитки за таке порушення не визнало, а в судовому засіданні представник позивача стверджував, що простій судна стався з вини митних органів, які діяли не в межах наданих їм повноважень.

Судом також встановлено, що спір щодо порушення ТОВ «Енергоресурс Компані» своїх зобов`язань зі своєчасної поставки товару за договором від 09.04.2024 № 5274-С, внаслідок якого MK Merchants SA понесло збитки, був предметом розгляду справи № 910/14535/24, рішення в якій на час розгляду даної справи законної сили не набрало.

Отже матеріали справи не містять будь-яких доказів визнання позивачем (як на час вчинення зарахування однорідних вимог, так і на час розгляду даного спору) факту наявності у нього заборгованості у вигляді збитків у вказаних відповідачем розмірах, а обґрунтування відповідача в частині наявності у позивача грошових зобов`язань зведені до односторонніх дій та правочину, які здійснювались виключно самим відповідачем.

За таких обставин суд вважає, що між сторонами наявна неузгодженість щодо заявленого відповідачем зустрічного зобов`язання, відтак, відсутня така умова зарахування за ст. 601 ЦК України, як безспірність заявлених відповідачем зустрічних вимог.

Таким чином, за висновком суду, направлення ТОВ «Енергоресурс Компані» повідомлення про здійснення зарахування зустрічних грошових зобов`язань в односторонньому порядку у даному випадку не припиняє обов`язку відповідача розрахуватися за отриманий товар за міжнародним контрактом № 5274-С від 09.04.2024 на суму 126 000 дол. США.

Відповідно до ст. 525 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Оскільки доказів належної сплати вартості товару відповідачем суду не надано, позовні вимоги про стягнення з MK Merchants SA заборгованості у сумі 126 000 дол. США підлягають задоволенню.

Водночас суд враховує, що згідно зі ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті (вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц).

Крім основного боргу позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 7 266,97 дол. США, що еквівалентно 299 544,19 грн станом на дату подачі позову, нараховану за порушення зобов`язання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.3 контракту у випадку прострочення оплати за поставлений товар та/або партію товару (за винятком випадків, коли затримка оплати викликана неналежним виконанням зобов`язань продавцем) покупець сплачує пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого в строк товару та/або партії товару за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє покупця від виконання зобов`язань по оплаті товару.

За таких обставин, враховуючи підтверджений факт прострочення грошового зобов`язання, суд вважає, що вимоги про нарахування пені заявлені позивачем правомірно.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки, суд зазначає, що він здійснений арифметично правильно та стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 7 266,97 дол. США, що еквівалентно 299 544,19 грн станом на дату подачі позову, як просив позивач.

Разом з цим відповідач заявив клопотання про зменшення пені на 50 % від заявленої у позові суми, посилаючись на порушення позивачем своїх зобов`язань з поставки товару, які завдали збитків відповідачу.

Розглянувши вказану заяву, проти якої заперечив позивач, суд врахував наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За приписами ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються на розсуд суду за наявності визначених у них умов та на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто є правом суду.

Суд вважає, що в даному випадку відповідач не довів поважності причин неналежного виконання своїх зобов`язань з урахуванням інтересів обох сторін, вини іншої сторони у порушенні зобов`язання та наявності виняткових обставин для зменшення штрафних санкцій. Крім того суд враховує, що розмір пені був погоджений відповідачем при укладенні контракту, а нарахована до стягнення пеня не є надмірно великою у порівнянні з сумою основної заборгованості (126 000,00 дол. США).

З огляду на викладене суд вважає, що відсутні правові підстави для зменшення штрафних санкцій (пені) у визначеному судом розмірі, при встановленому та підтвердженому факті прострочення грошового зобов`язання.

Також за порушення зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1 665,99 дол. США, що еквівалентно 68 671,53 грн, та інфляційні втрати в сумі 756 дол. США, що еквівалентно 31 162,24 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, розрахунок 3% річних здійснюється з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої суми матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню 3% річних у сумі 1 665,99 дол. США, що еквівалентно 68 671,53 грн та інфляційні втрати у сумі 756 дол. США, що еквівалентно 31 162,24 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем.

Отже позов ТОВ «Енергоресурс Компані» суд задовольняє у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс Компані» до MK Merchants SA про стягнення 135 688,96 дол. США задовольнити.

Стягнути з MK Merchants SA (Швейцарія, 1204, м. Женева, вул. Рю дю Марше, буд. 28, ідентифікаційний код СНЕ-488.111.586) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс Компані» (02105, м. Київ, просп. Миру, буд. 15-А, офіс 311, ідентифікаційний код 42710710) основну заборгованість в сумі 126 000 (сто двадцять шість тисяч) дол. США 00 центів, що еквівалентно сумі 5 193 707 (п`ять мільйонів сто дев`яносто три тисячі сімсот сім) грн 40 коп., пеню в сумі 7 266 (сім тисяч двісті шістдесят шість) дол. США 97 центів, що еквівалентно сумі 299 544 (двісті дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот сорок чотири) грн. 19 коп., 3% річних у сумі 1 665 (одна тисяча шістсот шістдесят п`ять) дол. США 99 центів, що еквівалентно сумі 68 671 (шістдесят вісім тисяч шістсот сімдесят одна) грн 53 коп., інфляцію в сумі 756 (сімсот п`ятдесят шість) дол. США 00 центів, що еквівалентно сумі 31 162 (тридцять одна тисяча сто шістдесят дві) грн 24 коп. станом на дату подачі позову, та судовий збір у сумі 83 896 (вісімдесят три тисячі вісімсот дев`яносто шість) грн 28 коп.

Вступна та резолютивна частини оголошені в судовому засіданні 11 березня 2025 року.

Повне рішення складене 21 березня 2025 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя Головіна К. І.