Ухвала

від 18.03.2025 по справі 922/2635/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/2635/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання Сініцина В.А.,

представників учасників справи:

від позивача: Поліщук О.В. (самопредставництво),

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: Гончаренко В.В. (адвокат),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області

на постанову Східного апеляційного господарського суду (Слободін М.М., Гребенюк Н.В., Шутенко І.А.)

від 03.12.2024 (повний текст складений 09.12.2024)

у справі за позовом Головного управління ДПС у Харківській області

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ГРІН ЛЕНД"

про визнання недійсним договору поставки від 27.02.2023 № 02-2023/1-23,

ВСТАНОВИВ:

1. Головне управління ДПС у Харківській області (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ" (далі - Відповідач-1), Фермерського господарства "ПЕРВОМАГРО", Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНОПЛЯР" і Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ГРІН ЛЕНД" (далі - Відповідач-2), у якому просило:

- визнати договір поставки від 03.04.2023 №0304/2023-1, укладений між Відповідачем-1 та Фермерським господарством "ПЕРВОМАГРО", недійсним;

- визнати договір поставки від 07.04.2023 №0704-2023/1-23, укладений між Відповідачем-1 і Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНОПЛЯР", недійсним;

- визнати договір поставки від 27.02.2023 №02-2023/1-23 (далі - Договір №02-2023/1-23), укладений між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 (далі разом - Відповідачі), недійсним;

- застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, та стягнути з Відповідача-1 на користь Фермерського господарства "ПЕРВОМАГРО" 7 509 202,80 грн;

- застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені частиною третьою статті 228 ЦК України, та стягнути з Фермерського господарства "ПЕРВОМАГРО" на користь держави 7 509 202,80 грн.

2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 у справі №520/28784/23 адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Водночас згідно з постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2024 вказане рішення скасовано. Провадження в адміністративній справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України.

3. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 у справі №520/28784/23 клопотання Позивача про передачу адміністративної справи за підсудністю до Господарського суду Харківської області задоволено.

4. 15 липня 2024 року матеріали справи надійшли до Господарського суду Харківської області.

5. 23 липня 2024 року Позивач подав заяву про зміну предмета позову, у якій просив приєднати до матеріалів справи заяву-клопотання про зміну позовних вимог у справі №520/28784/23, виклавши його прохальну частину в такій редакції:

- визнати договір поставки від 03.04.2023 №0304/2023-1, укладений між Відповідачем-1 та Фермерським господарством "ПЕРВОМАГРО", недійсним;

- визнати договір поставки від 07.04.2023 № 0704-2023/1-23, укладений між Відповідачем-1 і Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНОПЛЯР", недійсним;

- визнати Договір №02-2023/1-23, укладений між Відповідачами, недійсним.

6. Позовні вимоги обґрунтовані безтоварністю господарських операцій та нездійсненням розрахунків за нібито поставлений товар за Договором №02-2023/1-23, укладеним 27.02.2023 між Відповідачами, з формальним складенням первинних документів з метою формування безпідставної податкової вигоди, що суперечить інтересам держави та суспільства, а тому спірний договір підлягає визнанню недійсним на підставі частини третьої статті 228 ЦК України.

7. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.07.2024 у справі №520/28784/23 заяву Позивача прийнято до розгляду. Позовну вимогу про визнання недійсним Договору №02-2023/1-23, укладеного між Відповідачами, виділено в самостійне провадження з наступним присвоєнням єдиного унікального номера справи (№922/2635/24).

8. Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.09.2024 у справі №922/2635/24 позов задоволено. Визнано Договір №02-2023/1-23 недійсним. Солідарно стягнуто з Відповідачів на користь Позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684 грн.

9. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у спірних правовідносинах, що виникли за Договором №02-2023/1-23, мають місце безтоварні господарські операції з формальним складенням первинних документів з метою формування безпідставної податкової вигоди, що суперечить інтересам держави та суспільства, а тому спірний договір підлягає визнанню недійсним на підставі частини третьої статті 228 ЦК України. Водночас, суд зазначив, що виконання відповідачами спірного правочину фактично не було і податковий кредит з податку на додану вартість, завдяки діям позивача, відповідачі не отримали, а тому наслідки за спірним правочином не настали. Встановивши наявність наміру у відповідачів щодо настання протиправних наслідків, суд першої інстанції дійшов висновку, що поданий позов про визнання договору недійсним є ефективним способом захисту.

10. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Відповідач-2 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

11. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 апеляційну скаргу Відповідача-2 задоволено. Рішення Господарського суду Харківської області від 18.09.2024 у справі №922/2635/24 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Позивача на користь Відповідача-2 4 026 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

12. Постанова мотивована недоведеністю факту укладання та існування спірного договору, оскільки Позивачем не надано до суду ані оригіналу спірного договору, ані його посвідченої копії. Ураховуючи, що операції з поставки та оплати товару за вказаним договором не відбувалися, а Відповідачем-1 помилково було складено та направлено на реєстрацію податкові накладні, які на час розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровані не були, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність будь яких правових наслідків для Позивача та доказів виконання спірного договору, а також провадження Відповідачем-1 господарської діяльності в умовах та обставинах, які характеризуються ознаками недодержання вимог чинного законодавства. Таким чином, апеляційний господарський суд вважає вимоги Позивача про визнання спірного договору недійсним такими, що позбавлені юридичного сенсу, та не вбачає підстав для задоволення позову.

13. 25 грудня 2024 року Позивач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024, у якій просить скасувати її, а рішення Господарського суду Харківської області від 18.09.2024 у справі №922/2635/24 - залишити в силі.

14. Підставами касаційного оскарження Скаржник визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України:

- щодо пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України - суд апеляційної інстанції не врахував висновків про застосування частини шостої статті 91 ГПК України, викладених у постанові Верховного Суду від 19.03.2024 у справі №910/3016/23 (ненадання для огляду оригіналу державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення та додаткових угод не є порушенням приписів частини шостої статті 91 ГПК України);

- щодо пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України - відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини шостої статті 91 ГПК України у разі оскарження недійсності правочину як такого, що не відповідає інтересам держави, за умови надання контролюючим органом належним чином завіреної копії оскаржуваного договору відповідно до частини четвертої статті 91 ГПК України, податкових накладних та інших первинних документів, виписаних на його виконання, у випадку, коли суб`єкт господарювання заперечує укладення договору та не надає його оригінал для дослідження судом. При оскарженні договорів як таких, що суперечать інтересам держави та суспільства, контролюючий орган не має можливості надати оригінал договору, оскільки він не є його стороною, тому оригінали такого договору у останнього відсутні;

- щодо пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України - суд апеляційної інстанції не прийняв як доказ належним чином засвідчену копію Договору №02-2023/1-23, оскільки Скаржником не було надано його оригінал, та не надав оцінки іншим доказам, які підтверджували факт укладання Договору №02-2023/1-23, а саме: копіям товарно-транспортних накладних, копіям видаткових накладних, копіям договорів оренди техніки, копіям договорів оренди та суборенди нерухомого майна, копіям свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, платіжним дорученням, податковим накладним та іншим документам, які подавалися Відповідачами до комісії контролюючого органу та до адміністративного суду.

15. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Скаржник стверджує, що:

- суд апеляційної інстанції здійснив посилання на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19 та постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №910/17281/21, які не є подібними правовідносинами за суб`єктним, об`єктним та змістовним критеріями;

- суд апеляційної інстанції, задовольнивши апеляційну скаргу та скасувавши рішення суду першої інстанції, єдиною причиною зазначив ненадання Скаржником доказів існування оскаржуваного Договору №02-2023/1-23, неможливість прийняття до уваги наявної в матеріалах справи ксерокопії з посиланням на частину шосту статті 91 ГПК України; суд не здійснив оцінки інших обставин справи;

- платник податку має можливість маніпулювати твердженням про відсутність (неукладання) договору та не надавати оригінали для дослідження судом, що призведе у майбутньому до неможливості захисту контролюючим органом інтересів держави від укладення підприємствами договорів, головною метою яких є отримання незаконної податкової вигоди. Останні не надаватимуть оригіналів договорів ані контролюючому органу, ані на вимогу суду, що призведе до завдання збитків державному бюджету і загалом;

- наявна в матеріалах справи копія Договору №02-2023/1-23 відкопійована з його оригіналу, що був підписаний уповноваженими представниками Відповідачів та засвідчений печатками підприємств.

16. Ухвалою від 12.02.2025 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі №922/2635/24; встановив Відповідачам строк для подання відзивів на касаційну скаргу з доказами надсилання їх копій та копій доданих документів іншим учасникам справи до 27 лютого 2025 року.

17. Відповідачі протягом встановленого Судом процесуального строку правом на подання відзиву не скористалися.

18. У ході підготовки справи №922/2635/24 до касаційного розгляду з`ясовано, що ухвалою від 28.05.2024 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу №420/12471/22 за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОРАЙС" про визнання договорів недійсними для відступу від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Великої Палати від 29.02.2024 у справі №580/4531/23, щодо підсудності всіх спорів з вимогами територіального органу Державної податкової служби України до платників про визнання недійсними правочинів, що суперечать інтересам держави та суспільства, судам господарської юрисдикції.

19. У зазначеній ухвалі Верховний Суд вказав:

- у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України закріплена спеціальна юридична норма, на підставі якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема: справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

- згідно з пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

- на підставі пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовим є спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

- законом прямо встановлено непоширення господарської юрисдикції на спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

20. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2019 року у справі №752/8287/18 стосовно того, що при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, та від 13.04.2023 року у справі №320/12137/20 стосовно того, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин, визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір, вказано, що публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Ураховуючи наведене, Велика Палата виснувала про неможливість розгляду справи в порядку господарського судочинства у разі, якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин.

21. З огляду на предмет позову та суб`єктний склад сторін, зміст відносин у справі №420/12471/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що вказана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки предмет (об`єкт) такого спору має публічно-владний управлінський характер і пов`язаний із застосуванням, тлумаченням публічно-правових норм. Фактично контролюючий орган реалізує повноваження на втручання у приватноправові відносини шляхом звернення з позовом про визнання недійсним договору, що суперечить інтересам держави та суспільства, і застосування встановлених законом правових наслідків недійсності такого договору в межах публічно-правових відносин щодо адміністрування сплати податків, зборів, платежів у єдності матеріального та процесуального вимірів. Сфера виникнення спору має загальнозначущий та загальносуспільний характер, зумовлена реалізацією публічного інтересу, тому що податковий орган як суб`єкт з особливим правовим статусом втручається в приватноправові відносини, що виникли на підставі договору, не з власного (приватного) інтересу, а виконуючи повноваження публічного контролю у сфері оподаткування з метою забезпечення національної економічної безпеки шляхом реалізації функції мобілізації фінансових ресурсів. Таке втручання ґрунтується на компетенції контролюючого органу і має характер «владного розпорядження» для припинення дискримінації держави, що слугуватиме запобіжником проти завдання збитків державі.

22. Ухвалою від 17.07.2024 Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу №420/12471/22.

23. Із загального змісту судових рішень у справі №420/12471/22 вбачається, що спірні правовідносини виникли у межах публічно-правового спору за позовом територіального органу Державної податкової служби України до платників податків про визнання недійсними правочинів, що суперечать інтересам держави і суспільства, переведеного в площину процедурного врегулювання, встановлену законодавством. Отже, вказана справа є подібною до справи №922/2635/24, що переглядається, за суб`єктним складом спірних правовідносин, предметом спору та правовим регулюванням спірних правовідносин.

24. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

25. Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу, до закінчення перегляду в касаційному порядку.

26. З урахуванням викладеного вище, зважаючи на предмет та підстави касаційного оскарження, доводи Скаржника, якими він обґрунтовує касаційну скаргу, обставини справи, що розглядається, Суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі №922/2635/24 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №420/12471/22 та оприлюднення у встановленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.

Керуючись статтями 228, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі №922/2635/24 за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №420/12471/22 та оприлюднення у встановленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

О. Кролевець