Ухвала

від 17.03.2025 по справі 500/5271/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 березня 2025 року

м. Київ

справа № 500/5271/19

провадження № 61-3205ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 листопада 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дунайського регіонального офісу водних ресурсів, Ізмаїльського управління водного господарства про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Дунайського регіонального офісу водних ресурсів, Ізмаїльського управління водного господарства про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 05 серпня 2013 року ОСОБА_1 був призначений на посаду юрисконсульта І категорії в Дунайське басейнове управління водних ресурсів. Зазначена посада в подальшому була перейменована на провідного юрисконсульта.

04 липня 2018 року Дунайське басейнове управління водних ресурсів перейменовано на Дунайський регіональний офіс водних ресурсів.

Наказом Державного агентства водних ресурсів України від 15 квітня 2019 року № 233 Дунайський регіональний офіс водних ресурсів реорганізовано шляхом приєднання до Ізмаїльського управління водного господарства.

Наказом Дунайського регіонального офісу водних ресурсів від 12 червня

2019 року № 20-Л звільнено з 17 червня 2019 року ОСОБА_1 на підставі відмови від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці (пункт 6 частини першої статті 36 КЗпП України).

Звільнення з роботи позивач вважав незаконним та таким, що суперечить трудовому законодавству, оскільки про саме звільнення його не попередили за три місяці, заяву про відмову від посади він не писав, а з новим штатним розписом не був ознайомлений.

Усупереч вимогам трудового законодавства роботодавець не отримав згоду на звільнення ОСОБА_1 від профспілкового комітету, а сам оскаржуваний наказ про звільнення був підписаний особою, яка не мала на це повноважень.

Посилаючись на зазначені обставини у їх сукупності, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним наказ Дунайського регіонального офісу водних ресурсів від 12 червня 2019 року № 20-Л про звільнення; поновити його на посаді провідного юрисконсульта Ізмаїльського управління водного господарства

та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі

224 868,00 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 листопада 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Одеський апеляційний суд постановою від 30 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 листопада 2021 року залишив без змін.

13 березня 2025 року ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд», подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 листопада 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 січня 2025 року в указаній вище справі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на положення статті 19 у системному зв`язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Предметом позову у цій справі є вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ціна позову у цій справі становить 224 868,00 грн, яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 80 = 242 240,00 грн).

Зазначена справа є справою незначної складності та виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.

Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (пункт 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК Українисуд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржуване судове рішення ухвалено у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 листопада 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дунайського регіонального офісу водних ресурсів, Ізмаїльського управління водного господарства про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко