Постанова від 20.03.2025 по справі 697/2753/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року

м. Черкаси

Справа № 697/2753/23Провадження № 22-ц/821/480/25Категорія: 302000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Гончар Н.І., Новікова О.М.

за участю секретаря: Гладиш О.Ю.

прокурора: Лєнкової Н.Д.

учасники справи:

позивач: заступник керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Канівської міської ради Черкаської області,

відповідач: ОСОБА_1 ,

представник відповідача : адвокат Васянович В`ячеслав Валерійович,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судум.Черкаси апеляційнускаргу представника ОСОБА_1 -адвоката ВасяновичаВ`ячеслава Валерійовичана рішенняКанівського міськрайонногосуду Черкаськоїобласті від26грудня 2024 року (ухваленого у приміщенні Канівського міськрайонного суду Черкаської області під головуванням судді Колісник Л.О., повний текст рішення складено 30 грудня 2024 року) у справі за позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Канівської міської ради Черкаської області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання повернути земельну ділянку з приведенням її у придатний для використання стан,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

26 грудня 2023 року заступник керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Канівської міської ради Черкаській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання повернути земельні ділянку з приведенням її у придатний для використання стан.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ухвалою Канівського міськрайонного суду у справі № 697/858/23 від 04.05.2023 клопотання ОСОБА_1 задоволено та на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності останнього звільнено від кримінальної відповідальності за ч.3 ст. 197-1 КК України, кримінальне провадження закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Разом з тим, судом встановлено, що протягом 2008 року ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку поруч із будинком АДРЕСА_1 , та без відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи, самовільно здійснив будівництво споруди - гаражу, розмірами 4x7 метри, загальною площею 28 м2, проектна документація щодо якої не погоджувалась у встановленому законом порядку, на самовільно зайнятій ним земельній ділянці, яка знаходиться у комунальній власності Канівської міської територіальної громади.

Збитки у сумі 1 046,37 грн відшкодовані ОСОБА_1 добровільно 15.05.2023.

Вказує, що оскільки гараж по АДРЕСА_1 побудований ОСОБА_1 самочинно, на земельній ділянці комунальної власності, є всі підстави для звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Самовільне будівництво ОСОБА_1 гаража в АДРЕСА_1 стало предметом розгляду справи № 697/1534/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Канівська міська рада Черкаської області про захист права власності, припинення порушень правил добросусідства, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди.

У ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку по АДРЕСА_2 і є суміжним землекористувачем з домоволодінням по АДРЕСА_1 .

Судом також встановлено та визнавалось сторонами, що контролюючими органами встановлені порушення ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, щодо яких складені відповідні акти реагування.

Посадовими особами інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області протягом 2013-2014 років та посадовими особами Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області протягом 2014-2017 років неодноразово здійснювались перевірки, в ході проведення яких встановлено що у 2008 році ОСОБА_1 збудовано гараж без оформлення належних дозвільних документів. На усунення виявлених порушень ОСОБА_1 неодноразово надавалися приписи з вимогою знести гараж, які ОСОБА_1 були залишені без виконання.

Також встановлено, що ОСОБА_1 вживав заходи щодо отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1746 кв.м в АДРЕСА_1 , для чого було створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Варшавка».

Рішенням Канівської міської ради №14-55 від 19.12.2013 надано дозвіл ОСББ «Варшавка» на розробку проекту землеустрою в оренду для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Проте, ОСОБА_2 , яка є сусіднім землекористувачем, відмовила у погодженні меж земельної ділянки, оскільки зі зведенням самочинно збудованого у 2008 році приміщення гаража між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 порушено право приватної власності на її земельну ділянку.

На момент пред`явлення позову, право користування чи право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 ні ОСОБА_1 ні ОСББ «Варшавка» не оформлене.

Позивач вказує, що ОСОБА_1 фактично використовує земельну ділянку комунальної власності загальною площею 28 к.в.м під гараж за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду), за відсутності вчиненого правочину щодо неї та подальшого його оформлення у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяження».

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Власником спірної земельної ділянки є територіальна громада в особі уповноваженого органу Канівської міської ради.

У спірних правовідносинах об`єкт самовільного будівництва - гараж, що встановлений без дозвільних документів, хоча і не позбавляє територіальну громаду фактичного володіння земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , проте фізично займає вказану земельну ділянку, яка взагалі не набута в порядку, визначеному законодавством, а отже неправомірно створює перешкоди у її використанні територіальною громадою та суперечить інтересам суспільства в цілому.

На підставі викладеного, прокурор просив суд прийняти рішення, яким усунути перешкоди Канівській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності загальною площею 28 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку по АДРЕСА_1 , привівши її у придатний стан шляхом звільнення від об`єкту нерухомого майна гаража, розмірами 4х7 м загальною площею 28 кв.м., який розташований на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2024 року позов задоволено.

Усунуто перешкоди Канівській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності загальною площею 28 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 , повернути земельну ділянку по АДРЕСА_1 , привівши її у придатний до використання стан шляхом звільнення від об`єкту нерухомого майна-гаража, розмірами 4х7 метри, загальною площею 28 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь Черкаської обласної прокуратури в розмірі 2 684,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази, що посвідчують право ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 .

Натомість, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 самочинно збудував на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , яка належить до комунальної власності, та на суміжній земельній ділянці, належній ОСОБА_2 , гараж розмірами 4х7 метри, загальною площею 28 кв.м.

Також відсутні відомості стосовно видачі контролюючими органами дозволу на виконання будівельних робіт, де замовником є ОСОБА_1 . Доказів щодо підтвердження видачі вказаного дозволу чи наявності таких документів у Реєстрі будівельної діяльності та Реєстрі дозвільних документів стороною відповідача не надано, тому відсутні підстави вважати, що гараж, розмірами 4х7 метри, загальною площею 28 кв.м. на земельній ділянці АДРЕСА_1 , побудований ОСОБА_1 на підставі дозвільних документів, виданих відповідачу, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що вимоги прокурора підлягають до задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційнійскарзі,поданій через систему«Електронний суд»27січня 2025року, представник ОСОБА_1 адвокат Васянович В.В., вважаючи рішення суду першої інстанції прийнятим при невідповідності висновків, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просив рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Вказує, що судом першої інстанції не встановлено, не спростовано матеріалами справи та позивачем те, що знесення самочинного будівництва не завдасть істотної шкоди відповідачу.

Будівля гаражу є самочинним будівництвом, однак слід врахувати, що це об`єкт фактично завершений будівництвом і використовується за призначенням, він має значну матеріальну цінність, а строк, який пройшов з моменту його будівництва, свідчить про наявну обгрунтованість сподівань з боку відповідача щодо надання йому згоди на визнання за ним права власності на цей гараж.

Відповідач не вбачає підстав для захисту порушеного права позивачем в обраний ним спосіб, оскільки він призведе до завдання відповідачу збитків, розмір яких очевидно перевищує значущість вчиненого ним правопорушення.

Крім того, матеріали справи не містять жодних належних доказів, які б підтверджували порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, що полягало у самовільному зайнятті відповідачем частини земельної ділянки, яка належить позивачу, не доведено накладення однієї земельної ділянки на іншу, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Відзив на апеляційну скаргу

04 лютого 2025 року до Черкаського апеляційного суду від представника Канівської міської ради Леонової А.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, вважаючи, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язанні з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків, а відповідач самовільно зайняв земельну ділянку, на якій розміщено успадковану ним частину будинку АДРЕСА_1 , не оформлюючи права власності, право користування чи оренди на землю та проведення її державної реєстрації.

Вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 є власністю територіальної громади.

ОСОБА_1 протягом 2008 року самовільно здійснив будівництво споруди - гаражу, розмірами 4x7 метри, загальною площею 28 кв.м, проектна документація щодо якої не погоджувалась у встановленому законом порядку, на самовільно зайнятій ним земельній ділянці, яка знаходиться у комунальній власності Канівської міської територіальної громади.

Самочинність будівництва ОСОБА_1 гаражу встановлена контролюючими органами.

Рішенням у справі № 697/1534/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Канівська міська рада Черкаської області, про захист права власності, припинення порушень правил добросусідства та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди, встановлено що ОСОБА_2 є власником житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_2 . Гараж по АДРЕСА_1 побудований гр. ОСОБА_1 , знаходиться на земельній ділянці загальною площею 31 кв.м., з них 3 кв. м. землі приватної власності ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) та 28 кв. м. ( АДРЕСА_1 ) землі комунальної власності.

Вказаним рішенням, залишеним без змін Постановою Черкаського апеляційного суду від 10.05.2022, позов ОСОБА_2 задоволено. Ухвалено усунути порушення прав ОСОБА_2 як власника земельної ділянки та домоволодіння АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок перемістити самовільно побудований гараж на відстань не менше 1 метра від найбільш виступаючої частини гаража до межі з земельною ділянкою ОСОБА_2 із забезпеченням виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівлі на територію суміжної земельної ділянки ОСОБА_2 (згідно з вимогами державних будівельних норм (п.6.1.41 «ДБН Б.2.2-12:2019»).

Крім того, ухвалою Канівського міськрайонного суду у справі № 697/858/23 від 04.05.2023 клопотання ОСОБА_1 задоволено та на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, останнього звільнено від кримінальної відповідальності за ч.3 ст. 197-1 КК України, кримінальне провадження закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Зазначеною ухвалою встановлено, що протягом 2008 року (більш точний період встановити не вдалося) ОСОБА_1 у порушення вимог ч. 1 ст. 81, ч. 2 ст. 95, ч. 1 ст. 96, ч. 1 ст. 116, ч. 3 ст. 125, ст. 126, ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 23, 29 Закону України «Про планування та забудову територій», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», п. 1.1 «Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт», затвердженого Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 № 273, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, самовільно, без належного оформлення права власності, права користування чи оренди на землю, та її державної реєстрації, самовільно зайняв земельну ділянку поруч із будинком АДРЕСА_1 , та без відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи, самовільно здійснив будівництво споруди - гаражу, розмірами 4x7 метри, загальною площею 28 м2, проектна документація щодо якої не погоджувалась у встановленому законом порядку, на самовільно зайнятій ним земельній ділянці, яка знаходиться у комунальній власності Канівської міської територіальної громади. Збитки у сумі 1 046,37 грн. відшкодовані ОСОБА_1 добровільно 15.05.2023.

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідьсудді-доповідача,перевіривши законністьі обґрунтованістьрішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону в повній мірі відповідає.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

У даній справі спір виник у правовідносинах щодо захисту прав Канівської міської ради на земельну ділянку комунальної власності від порушення відповідачем при здійсненні ним самочинного будівництва (частина четверта статті 376 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною другою статті 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органом місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктами «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (статті 125, 126 ЗК України).

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Стаття 212 ЗК України визначає, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Судом встановлено, що гараж розміром 4х7 м, загальною площею 28 кв.м. належить до об`єктів самочинного будівництва, оскільки збудований без будь-яких дозвільних документів та на земельній ділянці, яка не була відведена в установленому порядку для цієї мети.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови

є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

З урахуванням зазначеної норми у поєднанні з положеннями

статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Отже, за статтею 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з статтями 3, 15, 16 ЦК України, статтею 4 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права

у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14, а також неодноразово була підтримана Верховним Судом, зокрема у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 127/27333/16-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 685/1537/17-ц, від 10 червня 2020 року у справі № 127/11492/16-ц.

Встановивши, що прокурор обрав належний спосіб захисту інтересів держави в особі Канівської міської ради, пред`явивши вимогу про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання повернути земельну ділянку з приведенням її у придатний для використання стан, а також з`ясувавши, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 є власністю Канівської міської ради, на якій відповідач самочинно збудував гараж розміром 4х7м. загальною площею 28 кв.м. і спірний гараж є самочинним будівництвом, оскільки збудований без дозвільних документівна земельнійділянці,яка небула відведенадля цієїмети,та належитьдо комунальноївласності,суд дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, є необгрунтованими, оскільки із матеріалів даної справи вбачається, що посадовими особами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області протягом 2013-2014 та посадовими особами Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області протягом 2014-2017 неодноразово здійснювалися перевірки та були складені акти реагування, які ОСОБА_1 залишені без належного реагування.

Крім того, рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17.08.2017 у справі № 697/703/17, яке набрало законної сили після апеляційного перегляду, у задоволенні позовних вимог голови правління ОСББ «Варшавка» Гавриша В.Л. до ОСОБА_2 , Канівської міської ради, ЧРФ ДП «Центр ДЗК» про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із суміжним користувачем - відмовлено.

Водночас, у даній справі судом встановлено, що чинним приписом головного інженера будівельного нагляду ОСОБА_3 №185 від 10.10.2016 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, зобов`язано ОСОБА_1 привести будівництво цегляного гаража, розміром орієнтовно 4 х 7 м, до вимог чинного законодавства до 10.04.2017.

Також суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності контролюючими органами за порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, цивільної відповідальності за порушення правил добросусідства,кримінальної відповідальності за самовільне будівництво споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці і даний факт підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Доводи скаржника, що відповідач не вбачає підстав для захисту порушеного права позивачем в обраний ним спосіб, оскільки він призведе до завдання відповідачу збитків, розмір яких очевидно перевищує значущість вчиненого ним правопорушення, відхиляються судом апеляційної інстанції, так як позивач обрав належний спосіб захисту інтересів держави в особі Канівської міської ради, а завдання збитків, розмір яких очевидно перевищує значущість вчиненого ним правопорушення є безпідставними, оскільки будуючи об`єкт нерухомості без довільних документів на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети та належить до земель комунальної власності, відповідач свідомо здійснив ці витрати, а відповідно до вимог частин першої, другої статті 375 ЦК України лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам, проте, відповідач не має такого дозволу від органу місцевого самоврядування на зведення об`єкта нерухомості (гаража), тому розмір коштів, витрачених відповідачем на будівництво вказаної споруди, не має значення при розгляді даної справи.

Статтею 91 ЗК України передбачено, що власники земельних ділянок зобов`язані: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

Також є необгрунтованими посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що матеріали справи не містять жодних належних доказів, які б підтверджували порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки порушення прав позивача полягає в самовільному зайнятті та самочинному будівництві ОСОБА_1 об`єкта нерухомості на земельній ділянці, яка належить Канівській міській раді і вказаний об`єкт порушує права не лише позивача, а і власника суміжної земельної ділянки.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди позивача із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 368, 374,375,381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката ВасяновичаВ`ячеслава Валерійовича- залишити без задоволення.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2024 року у справі за позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Канівської міської ради Черкаської області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання повернути земельну ділянку з приведенням її у придатний для використання стан - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначенихЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді О.М. Новіков

Н.І. Гончар

/повний текст постанови суду виготовлений 21 березня 2025 року/