Рішення

від 20.03.2025 по справі 2а-8221/09/2670

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2025 року справа №2а-8221/09/2670

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом заступника прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва до Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київреконструкція» про стягнення заборгованості ,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (02094, м. Київ, бул. Верховної Ради, 24б) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київреконструкція» (01004, м. Київ, вул. Горького, 5, код ЄДРПОУ 03335623), в якому просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київреконструкція» до державного бюджету суму податкової заборгованості на загальну суму 79 783 грн. 74 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем обліковується узгоджена сума податкового зобов`язання у розмірі 79 783,74 грн, яка не була ним оскаржена та сплачена у визначені строки, відтак вважається сумою податкового боргу і може бути примусово стягнена за рахунок активів платника податків в судовому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 липня 2009 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2009 року зупинено провадження в адміністративній справі № 2а-8221/09/2670 до вирішення Господарським судом м. Києва справи щодо банкрутства Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київреконструкція".

25 січня 2023 року від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла адміністративна справа №2а-8221/09/2670 на виконання Закону України № 2825-IX від 13 грудня 2022 р. «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».

25 січня 2023 року протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями цю справу передано на розгляд судді Журавлю В.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2023 року прийнято до провадження адміністративну справу № 2а-8221/09/2670 за позовом Заступника прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київреконструкція" про стягнення заборгованості, провадження у якій зупинено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2023 (суддя ОСОБА_1 ) поновлено провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 03.10.2023 за №949/0/15-23 ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, справу №2а-8221/09/2670 передано до розгляду судді Білоноженко М.А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року справу прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А. Запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив до суду не надав. Відтак, суд вирішує спір на підставі наявних документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київреконструкція» є юридичною особою, яка зареєстрована Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією 10.04.1995.

Відповідачем протягом 2008-2009 року подавались податкові декларації з самостійно визначеними зобов`язаннями:

1.Декларація № 355 від 17.01.08 із самостійно визначеним податковим зобов`язанням 124043,40 гри.;

2. Декларація №2580 від 28.01.2009 із самостійно визначеним податковим зобов`язанням.

07.05.2008 відповідачем подано уточнюючий документ №38989, яким за 2008 рік було донараховано 7632,31 грн.

Контролюючим органом 09.02.2009 проведена перевірка своєчасності сплати платежів до бюджету щодо орендної плати за землю, за результатами якої складено Акт № 902-15/03335623, яким встановлено порушення ВАТ «Київреконструкція» строків подання до установ банків платіжного доручення за серпень 2008 р., в результаті чого відповідно до пп. 17.1.7. п.17.1 ст. 17 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 121.12.2000 р. № 2181-ІП, 13.02.2009 винесене податкове повідомлення-рішення № 10002001540/0, яким нараховані штрафні санкції на суму 463,73 грн.

Відповідачем дані нарахування не було оскаржено у встановлений Законом термін, тому суми є узгодженими.

Заходи, спрямовані на погашення податкового боргу, а саме: направлення першої та другої податкових вимог, не принесли позитивних результатів по погашенню заборгованості, відтак позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. При цьому закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Це положення процесуального закону узгоджується з підходами Європейського суду з прав людини, який вважає, що принцип унеможливлення зворотної дії закону в часі не застосовується, коли нове законодавство ставить особу в сприятливіший стан (Scoppola v. Italy, заява № 126/05, п. 102-111).

У контексті застосування принципу незворотності дії закону у часі це означає, що у разі, якщо правовідносини стосовно реалізації певного права розпочато у період чинності нормативно-правового акта, за умови, що особа здійснила конкретні дії, що виражають її волевиявлення стосовно реалізації права (звернулась до суб`єкта владних повноважень, подала повний пакет документів тощо), то особа повинна мати можливість закінчити реалізацію відповідного права за тими нормами, що діяли на момент початку реалізації відповідного права, навіть якщо до завершення реалізації права вони втратили чинність.

Аналогічний висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17.

Суд зазначає, що оскільки правовідносини, що стали предметом даного спору, виникли у 2009 році, суд застосовує норми матеріального права, чинні на момент виникнення вказаних правовідносин.

Так, згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1. статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ (зі змінами та доповненнями) Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2181) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов`язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов`язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов`язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (підпункт 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181).

Як свідчать матеріали справи, згідно до облікових карток платника податків, податкового повідомлення- рішення, декларацій відповідач має податкову заборгованість на загальну суму 79783,74, з яких: за 2008 рік 24281,22 грн. (декларація №355 від 17.01.08. на суму 124043,40грн. - 99762,18 грн. сплаченого податку); за 2009 рік 55502,52 грн (декларація №2580 від 28.01.2009р. на суму 55038,79грн.+ штрафні санкції 463,73 грн.).

Направлення позивачем першої та другої податкових вимог не принесли позитивних результатів по погашенню заборгованості. При цьому, вимоги відповідачем не оскаржені, а заборгованість не сплачена.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.06.2016 у справі № 910/9158/16 порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київреконструкція", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду м. Києва від 16.01.2017 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Станом на час розгляду справи, ліквідаційна процедура триває.

При вирішенні даної справи суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992р. №2343-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2343-XII), мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

-забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

Відповідно до статті 1 Закону №2343-XII, мораторій на задоволення вимог кредиторів- це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Правове регулювання застосування до боржника, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом, штрафних (фінансових) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) під час мораторію на задоволення вимог кредиторів не змінилося, а встановлена цими правовими нормами заборона щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій стосується грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), на які поширюється мораторій (термін виконання яких настав до дня введення мораторію, який співпадає з днем порушення судом справи про банкрутство боржника).

Підтвердженням цього є законодавче визначення поняття мораторію, яке включає в себе: 1) зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство зобов`язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію; 2) припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань. До таких заходів відносяться неустойка (штраф, пеня), інші штрафні (фінансові) санкції, стосовно нарахування (застосування) яких і встановлено заборону.

Таке тлумачення норм, якими встановлено правовий режим мораторію на задоволення вимог кредиторів, відповідає суті мораторію: він вводиться господарським судом одночасно із порушенням справи про банкрутство, а відтак стосується тих вимог, які мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 16.09.2020 у справі №826/3106/18 підтвердила вже сформовану Верховним Судом у складі колегії суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.10.2019 в адміністративній справі №2340/4157/18 правову позицію щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування санкцій протягом дії мораторію на поточні зобов`язання боржника (зобов`язання, які виникли після введення мораторію). У пункті 61 постанови від 16.09.2020 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що заборона застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов`язання (зобов`язання, які виникли після цієї дати) боржника.

Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури

Аналогічний правовий висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 27.06.2023 у справі №440/1464/19.

Беручи до уваги те, що суму боргу у розмірі 79783,74 грн виникла у період 2008-2009 років, тобто до моменту введення мораторію відповідно до ухвали Господарського суду м. Києва від 15.06.2016, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та визнання їх такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У відповідності до положень ст. 139 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору не підлягають розподілу.

Керуючись статтями 72-77, 143, 241-243, 250, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову заступника прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (02094, м. Київ, бул. Верховної Ради, 24б) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.