Рішення

від 21.03.2025 по справі 380/23706/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/23706/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2025 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сихівської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Кінаш Дмитро Вадимович, звернувся до суду з позовом до Сихівської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» (далі відповідач, Сихівська міжрайонна МСЕК), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо незазначення в акті № 2417 огляду медико-соціальною експертною комісією другої причини інвалідності позивача, а саме: «загальне захворювання», а також всіх діючих інвалідизуючих діагнозів (захворювань) на дату огляду 19 грудня 2023 року;

- зобов`язати відповідача встановити позивачу всі причини інвалідності, а саме: додати причину «загальне захворювання» станом на дату огляду 19 грудня 2023 року, а також вказати всі діючі інвалідизуючі діагнози (захворювання) позивача на дату огляду 19 грудня 2023 року, внаслідок чого видати позивачу акт огляду медико-соціальною експертною комісією і довідку до такого акту, зазначивши у них дві причини інвалідності позивача, а саме: «з дитинства» та «загальне захворювання» з 01 грудня 2023 року, а також всі діючі інвалідизуючі діагнози (захворювання) позивача на дату огляду 19 грудня 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Сихівської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» від 19 грудня 2023 року, яке оформлене у виді акта № 2417 огляду медико-соціальною експертною комісією, ОСОБА_1 повторно проведено огляд і безстроково встановлено ІІ групу інвалідності із зазначенням причини інвалідності «з дитинства». Позивач погоджується та не оспорює встановлення йому ІІ групи інвалідності з дитинства безстроково. Водночас зазначає, що при зверненні для проходження огляду медико-соціальною експертною комісією, надавав всі необхідні медичні документи на підтвердження двох причин інвалідності, а саме «з дитинства» та «загальне захворювання», у зв`язку з чим у вищезгаданому рішенні мали б бути вказані обидві причини інвалідності.

Вказує, що Наказом № 561 від 05 вересня 2011 року затверджено Інструкцію про встановлення груп інвалідності, згідно з п.2.4. якої, якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, МСЕК у висновку про огляд інваліда вказує дві причини інвалідності. Згідно з ст.7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» медико-соціальні експертні комісії визначають групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності.

З огляду на вказане вважає, що відповідач протиправно, безпідставно та незаконно не зазначив всіх причин інвалідності, зокрема, не зазначив загальне захворювання як причину інвалідності.

Відповідач позову не визнав з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Позивач 19.12.2023 оглядався Сихівською міжрайонною МСЕК КЗ ЛОР «ЛОЦ МСЕ» на підставі направлення на медико-соціальну експертну комісію № 1237/8 від 05.12.2023. За результатами огляду встановлено II (другу) групу інвалідності з дитинства безтерміново. Відповідач погоджується з позивачем, що згідно з п.2.4. Інструкцію про встановлення груп інвалідності, затвердженою Наказом № 561 від 05 вересня 2011 року, якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, МСЕК у висновку про огляд інваліда вказує дві причини інвалідності. Водночас звертає увагу, що позивачу уже встановлено дві причини інвалідності. Зокрема, згідно з висновком про час настання інвалідності від 04.06.2024 ОСОБА_1 визнано інвалідом третьої групи загального захворювання і визначено діагноз «Консолідований поперечний перелом с/з правої стегнової кістки без порушення функцій суглобів і ходи» та «Загальне захворювання з ураженням опорно-рухового апарату внаслідок ДТП».

Вважає, що висновком про час настання інвалідності від 04.06.2024 форми № 157-2/о відповідачем ОСОБА_1 уже встановлена причина інвалідності «загальне захворювання» із 31.07.2019.

Зазначає, що згідно з правовим висновком КАС ВС, викладеним у постанові від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19 (п.п. 31-33), «суди вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка встановлена Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561, Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 03.12.2009 № 1317. Суди позбавлені можливості оцінювати підставність прийняття певного висновку, так як суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального та процесуального права. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 25.09.2018 у справі № 804/800/16 та від 26.09.2018 у справі № 817/820/16».

Зауважує, що задоволення позовних вимог призведе до того, що суд здійснить власну оцінку підставності прийняття висновку МСЕК, чим фактично перебере на себе виключні повноваження МСЕК. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач у відповіді на відзив заперечив аргументи відповідача, наведені у відзиві. Зазначає, що не оскаржує саме рішення відповідача, оформлене актом огляду МСЕК від 19 грудня 2023 року, а просить встановити бездіяльність відповідача щодо незазначення у цьому рішенні другої причини інвалідності та всіх діючих інвалідизуючих діагнозів (захворювань), які вже були встановлені МСЕК.

Вказує, що підставами позову є порушення відповідачем процедури прийняття висновку МСЕК, тому вирішення спору не стосується оспорювання встановлення позивачу групи інвалідності або інвалідизуючого захворювання. З огляду на це вважає, що твердження відповідача про втручання у його дискреційні повноваження не відповідають дійсності.

Ухвалою від 26.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Позивач 30.12.2024 (вх. № 95687) подав відповідь на відзив.

Відповідач 31.12.2024 (вх. № 96110) подав відзив на позовну заяву.

Позивач 12.03.2025 (вх. № 21220) подав заяву про залучення співвідповідача, у задоволенні якої ухвалою від 20.03.2025 відмовлено повністю.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року у справі № 464/8399/16а, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року, зобов`язано Міжрайонну спеціалізовану Травматологічну медико-соціальну експертну комісію Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації повторно провести медико-соціальну експертизу щодо ОСОБА_1 на предмет інвалідності з 27.08.2013 у зв`язку з перенесеною 06.01.2013 травмою внаслідок ДТП.

На виконання вказаного рішення позивачу була повторно проведена медико-соціальна експертиза.

Відповідно до висновку про час настання інвалідності від 04.06.2024, позивача з 31.07.2019 визнано особою з інвалідністю третьої групи, загальне захворювання з ураженням ОРА внаслідок ДТП, встановлено діагноз: «Консолідований поперечний перелом с/з правої стегнової кістки без порушення функцій суглобів і ходи».

Відповідно до висновку про час настання інвалідності від 02.02.2021, позивача визнано особою з інвалідністю з дитинства, встановлено діагноз: «Злукова хвороба органів черевної порожнини».

Згідно з рішенням Сихівської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» від 19 грудня 2023 року, яке оформлене актом огляду медико-соціальною експертною комісією № 2417 (форма № 157/о), позивачу проведено огляд і безтерміново встановлено другу групу інвалідності, причина інвалідності - «З дитинства». Основний діагноз згідно з МКХ 10 в пункті 29.1: Злукова хвороба черевної порожнини на ґрунті множинних оперативних втручань з приводу гангренозного апендициту та гострої кишкової непрохідності (1984, 1991, 2016, 2018 роки) з рецидивуючою частковою кишковою непрохідністю, вираженим порушенням моторно-евакуаторної та всмоктуючої функції кишківника, больовим синдромом; супутній діагноз в пункті 29.2: Хронічний вірусний гепатит. Хронічний гастродуоденіт, проктосигмоїдит.

Вважаючи протиправною бездіяльність Сихівської міжрайонної МСЕК, яка полягає у незазначенні другої причини інвалідності ОСОБА_1 , а також всіх діючих інвалідизуючих діагнозів (захворювань) в акті № 2417 огляду медико-соціальною експертною комісією, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 КАС України визначаючи, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» № 2961-IV від 16.10.2005 (далі Закон № 2961-IV, в редакції від 01.05.2023, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності. Інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2961-IV медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями.

Згідно із частиною третьою статті 7 Закону № 2961-IV, залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Абзацом другим частини восьмої статті 7 Закону № 2961-IV передбачено, що медико-соціальні експертні комісії визначають групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності.

Наказом МОЗ № 561 від 05.09.2011, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 за № 1295/20033, затверджено Інструкцію про встановлення груп інвалідності, згідно з п.2.4. якої, причини інвалідності встановлюються згідно з пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317. При підвищенні груп інвалідності внаслідок загального захворювання, нещасного випадку на виробництві, професійного захворювання, поранення, контузії, каліцтва та іншого захворювання, в разі виникнення важчого загального захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір хворого. Якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, МСЕК у висновку про огляд інваліда вказує дві причини інвалідності.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення про медико-соціальну експертизу, в редакції від 11.07.2023, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Абзац перший пункту 3 Положення про медико-соціальну експертизу передбачає, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно з пунктом 4 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Центр (бюро) очолює головний лікар, який призначається Міністром охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, керівником управління охорони здоров`я обласної (міської) держадміністрації. Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.

У силу підпункту 1 пункту 11 Положення про медико-соціальну експертизу групу інвалідності, причину і час її настання визначають міські, міжрайонні, районні комісії.

Пункт 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, в редакції від 11.07.2023, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає , що особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Причинами інвалідності є, серед інших: загальне захворювання; інвалідність з дитинства.

Як встановив суд, Сихівською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» 19.12.2023 позивачу проведено огляд і безтерміново встановлено другу групу інвалідності, причина інвалідності - «З дитинства» (пункти 30.4, 30.5, 30.6). Основний діагноз згідно з МКХ 10 в пункті 29.1: Злукова хвороба черевної порожнини на ґрунті множинних оперативних втручань з приводу гангренозного апендициту та гострої кишкової непрохідності (1984, 1991, 2016, 2018 роки) з рецидивуючою частковою кишковою непрохідністю, вираженим порушенням моторно-евакуаторної та всмоктуючої функції кишківника, больовим синдромом; супутній діагноз в пункті 29.2: Хронічний вірусний гепатит. Хронічний гастродуоденіт, проктосигмоїдит.

На виконання абзацу третього пункту 24 Положення про медико-соціальну експертизу, наказом МОЗ «Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях» від 30.07.2012 № 577, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.09.2012 за № 1504/21816, затверджено Форму первинної облікової документації № 157/о «Акт огляду медико-соціальною експертною комісією» та інструкцію щодо її заповнення.

Пунктами 34 та 35 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 157/о «Акт № ___ огляду медико-соціальною експертною комісією» конкретизовано , що у підпункті 30.4 пункту 30 словами зазначається, яка група інвалідності встановлена, а для осіб, не визнаних інвалідами, ставиться запис «не встановлена». У підпункті 30.5 пункту 30 зазначається причина інвалідності (у деяких випадках може вказуватися дві причини, наприклад інвалідність з дитинства, пов`язана з впливом наслідків аварії на ЧАЕС, тощо). Якщо хворого визнано інвалідом, то в підпунктах 30.6-30.8 пункту 30 зазначаються: на який термін встановлена інвалідність, дата чергового переогляду та час настання інвалідності.

У зв`язку з цим, в акті форми первинної облікової документації № 157/о може бути вказана причина інвалідності «загальне захворювання» разом із причиною «інвалідність з дитинства», що не суперечитиме пункту 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Суд звертає увагу, що жодна із наведених правових норм не містить імперативної вказівки на обов`язковість зазначення одночасно обох причин інвалідності.

Відповідач вважає, що висновком про час настання інвалідності від 04.06.2024 форми № 157-2/о ОСОБА_1 уже встановлена причина інвалідності «загальне захворювання» із 31.07.2019.

Проте суд не може погодитися з такими аргументами, оскільки загальне захворювання вказане як причина інвалідності стосовно діагнозу «Консолідований поперечний перелом с/з правої стегнової кістки без порушення функцій суглобів і ходи». Вказане підтверджується висновком про час настання інвалідності від 04.06.2024, згідно з яким позивача з 31.07.2019 визнано особою з інвалідністю третьої групи, «Загальне захворювання з ураженням ОРА внаслідок ДТП».

Водночас, саме внаслідок діагнозу «Злукова хвороба органів черевної порожнини» позивачу встановлена причина інвалідності «З дитинства» згідно із висновком про час настання інвалідності від 02.02.2021.

Із матеріалів справи видно, що акт огляду медико-соціальною експертною комісією № 2417 та висновок про час настання інвалідності від 02.02.2021 стосуються одного й того ж діагнозу. Проте, суд не може самостійно встановлювати, чи підпадає вказаний діагноз під причину інвалідності загального захворювання, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 242 КАС України суд враховує при розгляді цієї справи правовий висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 30.11.2020 у справі № 200/14695/19-а, згідно з яким суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності і висновує, що така процедура порушена не була.

Суд висновує, що визначення того, чи діагнози, встановлені позивачу актом огляду медико-соціальною експертною комісією № 2417 (форма № 157/о), є загальним захворюванням та відповідно зазначення причини інвалідності «Загальне захворювання» є дискреційними повноваженнями МСЕК.

Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі № 160/7153/20 зазначив, що дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № К (80)2, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (рішення Верховного Суду у справі № 826/10085/16).

Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодзгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних державних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.

Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належали б до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

МСЕК надано виключне право визначати групу інвалідності, її причину і час настання. Жоден інший орган влади не може брати на себе відповідні повноваження.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем вказаний обов`язок виконано.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи оскаржувані дії відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, суд виснує, що такі вчинені відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд виснує про безпідставність позовних вимог в цілому, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Сихівської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» (просп. Червоної Калини, буд. 68, м. Львів, 79012, код ЄДРПОУ 20762605) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. П. Хома