Постанова

від 11.11.2010 по справі 2а-10936/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 11 листопада 2010 року           16:43           № 2а-10936/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., за участю секретаря судового засідання Бистрик О.С., вирішив адміністративну справу

за позовом

Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Кліо-інтер"

про

стягнення податкового боргу

Державна податкова інспекція у Святошинському районі міста Києва звернулась до Господарського суду міста Києва з адміністративним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Кліо-інтер" податкового боргу в сумі 151669,50 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 р. у справі №49/507-А позов було задоволено повністю

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2007 р. у справі №46/507-А апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Кліо-інтер" задоволено повністю, а вказану постанову Господарського суду міста Києва скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.05.2010 р. касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва задоволено частково, постанову Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2007 р. у справі №46/507-а скасовано, справу передано на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В своїй ухвалі Вищий адміністративний суд України зазначив, що оскільки предмет доказування у справі був обмежений судом першої інстанції лише констатацією обставин існування податкового боргу відповідача, а висновки суду апеляційної інстанції спирались виключно на суперечливість та необґрунтованість розрахунку спірної суми, з'ясування питання дійсної суми узгодженого податкового зобов'язання, не сплаченого позивачем своєчасно, залишилося поза межами судового розгляду справи, що не відповідає принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи у справі та означає, що ухвалені у справі судові рішення не можуть бути визнанні законними та обґрунтованими.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2010 р. справу прийнято до провадження.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, обґрунтовуючи тим, що станом на час розгляду справи за позивачем обліковується недоїмка в сумі 136387,09 грн. та пеня – 13503,95 грн., що підтверджується довідкою про заборгованість. Інших доказів представник позивача надати суду не зміг, посилаючись на те, що з моменту виникнення боргу пройшов значний час, крім того сума боргу підтверджується матеріалами справи.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, про що зазначено в запереченнях на адміністративний позов від 22.09.2010 р. При цьому представником було зазначено, що рішенням господарського суду міста Києва від 20.06.2007 р. у справі 11/42 встановлено, що товариством сплачено суму узгодженого податкового зобов'язання на суму 67966,88 грн. Інші вимоги, на думку представників, заявлені з пропущенням строку або ж не підтверджуються матеріалами справи.

У судових засіданнях 13.10.2010 р., 03.11.2010 р. оголошувалась перерва за клопотанням представників позивача з метою надання доказів для обґрунтування суми боргу. В судовому засіданні 20.10.2010 р. позивач участь повноважного представника не забезпечив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Кліо-інтер" – ідентифікаційний код 24725340, взято на облік як платника податків 13.02.1997 р., свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 03.07.1997 р. №36307346.

Державною податковою інспекцією в Святошинському районі міста Києва заявлено вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Кліо-інтер" про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість, який виник в результаті несплати товариством узгоджено податкового зобов'язання згідно з декларацією від 22.01.2001 р. №103834. Крім того, за результатами перевірки відповідачу нараховувались суми штрафних санкцій з податку на додану вартість. Згідно з розрахунками, наведеними в позові станом на 26.10.2006 р. загальна сума податкового боргу позивача з податку на додану вартість становила 72534,82 грн., у тому числі 66951,16 грн. – недоїмка, 5583,66 грн. – пеня.

Відповідно до позовної заяви ТОВ "Кліо-інтер" подавало декларації з податку на прибуток від 11.08.2003 р. №100364, від 22.12.2003 р. №170685, від 11.05.2004 р. №213742, від 09.08.2004 р. №116226, від 09.11.2004 р. №177722, від 09.08.2006 р. №116843, в яких платником податків самостійно визначено суму податкового зобов'язання, однак не сплачено ним до бюджету. Станом на 26.10.2006 р. податковий борг з податку на прибуток становив 2833,12 грн., у тому числі 2829,00 грн. – недоїмка, 4,12 грн. – пеня.

Крім того, відповідачу донараховані штрафні санкції за відчуження активів, що знаходились в податковій заставі на підставі податкового повідомлення-рішення від 18.02.2003 р. №0000182612 у розмірі 72450,00 грн. Також, згідно з позовною заявою, у товариства існує пеня з податків, не віднесених до інших категорій у розмірі 3851,56 грн.

На підтвердження наявності податкового боргу ДПІ у Святошинському районі подано, зокрема, податкові декларації з податку на прибуток та з податку на додану вартість, корінець першої податкової вимоги від 26.10.2001 року №1/181 на загальну суму 26056,00 грн., корінець другої податкової вимоги від 25.03.2002 року №2/932 на загальну суму 67966,88 грн. зворотній бік облікової картки, довідку про заборгованість станом на 26.10.2006 р., згідно якої недоїмка становить 142230,16 грн., залишок несплаченої пені – 9439,34 грн., штрафна санкція – 291,06 грн., довідку про заборгованість станом на 14.10.2010 р., за якою недоїмка становить 136387,09 грн., залишок несплаченої пені – 13503,95 грн., разом – 149891,04 грн.

Також до матеріалів справи долучено корінці податкових повідомлень-рішень, якими нараховані суми штрафів на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у зв'язку з затримкою сплати узгодженого податкового зобов'язання від 30.03.2006 р. №0012341502/0, на суму 2372,48 грн., від 30.03.2006 р. №0012321502/0 на суму 3903,19 грн., від 30.03.2006 р. №0012331502/0. Однак, представник позивача не зміг пояснити, чи включені вказані суми до загальної суми податкового боргу, оскільки в позовній заяві жодним чином про них не згадано. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази їх вручення, надіслання, розміщення на дошці оголошень.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" 21 грудня 2000 року №2181-III (далі – Закон №2181-III) податкове зобов'язання – зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (пункт 1,2); податковий борг (недоїмка) – податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (пункт 1.3).

Як вже зазначалось, податковий борг у відповідача, на думку позивача, виник на підставі самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань та за рахунок податкових зобов'язань, нарахованих податковим органом.

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті. Підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181-ІІІ встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання (підпункти "а"-"в").

Разом з тим, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону №2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (абзац перший). Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок (абзац другий).

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181-ІІІ встановлено, що 5.3.1. платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (абзац перший). У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності – протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування (абзац другий). У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а"-"в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження (абзац третій).

Представник відповідача пояснив, що податковий борг. який виник на підставі самостійно узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість товариством було погашено, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2010 р. у справі №11/412 за позовом ТОВ "НВФ "Кліо-інтер" до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про скасування акта перевірки від 21.12.2005 р. та податкового повідомлення-рішення від 22.02.2005 р. №0000192612/0 , яким позов задоволено частково – скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.02.2005 р. №0000192612/0, в решті позову відмовлено. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2010 р. вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішенням господарського суду встановлено, зокрема, що ТОВ "НВФ "Кліо-інтер" на розрахункові рахунки ДПІ у Святошинському районі м. Києва сплачено 84900,00 грн. З врахуванням цієї обставин, господарським судом зроблено висновок про погашення товариством податкового боргу, визначеного в другій податковій вимозі від 25.03.2002 р. №2/932.

Також судом у справі №11/412 встановлено, що погашення податкового боргу відповідно до другої податкової вимоги від 25.03.2002 р. №2/932 на суму 67966,88 грн. та податкового повідомлення-рішення від 18.03.2003 р. №0000212612 на суму 36136,25 грн. здійснювалось платіжними дорученнями від 25.04.2003 р. №29 на суму 28909,00 грн., від 05.05.2003 р. №49 на суму 74000,00 грн. (міститься в матеріалах справи), від 23.07.2003 р. №151 на суму 10900,00 грн., від 27.05.2003 р. №87 – 5053,00 грн., а всього – 118862,00 грн.

Вказані обставини не враховані позивачем у розрахунку суми податкового боргу, зазначеної в позовній заяві. Представник позивача не зміг пояснити чи були взяті до уваги вказані платіжні доручення, зазначивши, що згідно з довідкою про заборгованість станом на час розгляду справи за відповідачем рахується податковий борг в розмірі 149891,04 грн.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на те, що рішенням господарського суду міста Києва від 20.06.2010 р. у справі №11/412 за позовом ТОВ "НВФ "Кліо-інтер" до ДПІ у Святошинському районі м. Києва, яке набрало законної сили, встановлено факт погашення заборгованості відповідачем податкового боргу, визначеного в другій податковій вимозі від 25.03.2002 р. №2/932 суд вважає, що зазначені обставини не потребують доказування в даній справі.

Не зміг надати доказів представник позивача, які б свідчили про виконання ДПІ Святошинському районі м. Києва вимог підпункту 4.2 статті 4 Закону, підпунктів 6.2.1-6.2.5 пункту 6.2 статті 6 Закону №2181-ІІІ щодо вручення, надіслання платнику податків податкового повідомлення-рішення від 18.02.2003 р. №0000182612 у розмірі 72450,00 грн., розміщення його на дошці оголошень. Не надано суду й інших доказів, які б свідчили про факт відчуження позивачем активів, що знаходились в податковій заставі. В матеріалах справи містяться лише акт опису активів від 06.10.2005 р. №16 та витяг про податкову заставу на все рухоме майно ТОВ "НВФ "Кліо-Інтер" (дата виникнення застави 22.11.2002 р.).

Також відсутні докази надсилання податкових вимог відповідачу відповідно до вимог Закону №2181-ІІІ щодо податкового боргу на додану вартість, який утворився після 25.03.2002 р. та податкового боргу з податку на прибуток, зазначеного у позовній заяві.

Крім того, розрахунки суми недоїмки та пені з податку на прибуток та податку на додану вартість не підтверджуються наданими до матеріалів справи позивачем податковими деклараціями.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В даному випадку суд вважає, що позивачем не доведено наявності боргу в товариства.

Слід погодитись з твердженнями представника відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом щодо вимог про стягнення самостійно узгоджених платником податку сум податкових зобов'язань.

Відповідно до статті 99 КАС України. чинної на момент звернення ДПІ у Святошинському м. Києва з позовом – 01.11.2006 р., адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша). Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга). Згідно з частиною першою статті 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Водночас КАС України набрав законної сили 01.09.2005 р.

З огляду на викладене, враховуючи положення підпункту 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закону №2181-ІІІ, яким передбачено граничний строк давності у 1095 днів для стягнення податкового боргу, який виник у зв'язку з нарахуванням податкового зобов'язання податковим органом, суд дійшов висновку, що позивач повинен був звернутись з позовом про стягнення податкового боргу, який утворився внаслідок несплати відповідачем самостійно узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток протягом року після спливу десяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання відповідної податкової декларації.

Тому, вимоги щодо сплати податкового боргу з податку на додану вартість, податку на прибуток самостійно узгодженого платником, який необхідно було сплатити до 31.10.2005 р., заявлені позивачем з пропущенням строку (декларації з податку на прибуток від 11.08.2003 р. №100364, від 22.12.2003 р. №170685, від 11.05.2004 р. №213742, від 09.08.2004 р. №116226, від 09.11.2004 р. №177722; декларації з податку на додану вартість за вересень 2003 р. №141205, за вересень 2005 року №60822). Оскільки позов ДПІ у Святошинському районі м. Києва подано до внесення змін Законом України від 07.07.2010 р. №2453-VI у статтю 100 КАС України, тому пропущення строку є підставою для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позивачем не доведено наявності боргу у відповідача з податку на додану вартість, з податку на прибуток та з податків, не віднесених до інших категорій, не спростовано тверджень позивача про погашення боргу, визначеного в другій податковій вимозі від 25.03.2002 р. №2/932, відсутності доказів щодо надсилання податкових вимог, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, відтак у позові слід відмовити.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                В.А. Донець