Постанова

від 21.03.2025 по справі 160/7943/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 березня 2025 року м. Дніпросправа № 160/7943/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року в адміністративній справі №160/7943/24 за позовом ОСОБА_1 до Обласної медико-соціальної експертної комісії №4 Комунальний заклад "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради", третя особа: Державний заклад "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування акту огляду та довідки, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Обласної медико-соціальної експертної комісії №4 Комунальний заклад "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради", третя особа: Державний заклад "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України", в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати акт огляду від 19.12.2023 №2243, проведеного ОСОБА_1 Комунальним закладом «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради «Обласна медико-соціальна експертна комісія №4» та видану на підставі цього акту довідку від 19.12.2023 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках №004656;

- зобов`язати Комунальний заклад «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради провести повторний огляд ОСОБА_1 і за результатами огляду видати нову довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року відмовлено у задоволені позовних вимог.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування скарги зазначено про порушення ч. 12 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в України», Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, п. 1.10. розділу І Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України 05.09.2011 № 561, щодо обов`язку відповідача при огляді провести вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травми, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Скаржник зазначає, що ним в обґрунтування позовних вимог щодо динаміки погіршення стану здоров`я, були надані до суду першої інстанції, в якості доказів, висновки медичних закладів, в тому числі, ВЛК Дніпропетровського військового госпіталю, ВЛК Національного Військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» та провідних спеціалізованих медичних інститутів України.

ВЛК Дніпропетровського військового госпіталю від 26.11.2019р., яким встановлена низка захворювань та травм пов`язаних із захистом Батьківщини та при проходженні військової служби. ВЛК Дніпропетровського військового госпіталю апелянта було визнано придатним до військової служби. Після проведених обстежень і з урахуванням наявних медичних матеріалів переданих в повному обсязі, Відповідач 18.04.2020р, провів медичний огляд про що було складено акт за № 683 та видав апелянту довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках № 009940 про встановлення апелянту 25% втрати працездатності одноразово пов`язано з захистом Батьківщини.

При проходженні служби по мобілізації 14.08.2023р. рішенням військово-лікарською комісією Національного Військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» апелянта визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Вказане рішення 14.08.2023р. було затверджено Центральною військово-лікарською комісією Збройних сил України.

19.12.2023р. згідно акту огляду № 2243 при явному погіршені стану здоров`я апелянту було встановлено ті ж 25% втрати працездатності одноразово з посиланням на свідоцтво про хворобу № 14245 від 02.08.2023р.

Скаржник зазначає, що при досліджені доказів суд не врахував, що відповідачем при проведенні медичного огляду 19.12.2023р. встановлено 25 % втрати працездатності, проте, за встановлення тих самих 25% втрати працездатності попри рішення ВЛК Національного Військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 14.08.2023р. яким підтверджено стійке порушення функцій організму та обмеження життєдіяльності позивача та визнання апелянта непридатним до військової служби, було прийняте оскаржуване рішення.

Так, суд першої інстанції не дав правової оцінки діям третьої особи в частині порушення нею ч. 5 п. 13 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317, що передбачає обов`язок третьої особи, серед іншого, провести повторний огляд осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми.

Від відповідача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення.

В обґрунтування зазначено, зокрема, що з урахуванням професії та стану здоров`я позивача ОСОБА_1 за результатами неодноразових медичних оглядів позивача експертами відповідача та вищих медико-експертних закладів, у позивача не встановлено жодних обмежень, передбачених пунктом 27 Положення № 1317, а тому підстав для встановлення йому групи інвалідності немає.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

З метою встановлення групи інвалідності позивач проходив в Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради огляд медико-соціальною експертною комісією.

08.11.2023 позивач був оглянутий на спільному засіданні міжрайонної кардіологічної МСЕК № 2 та обласної МСЕК № 4.

За результатами огляду він був скерований до клініки УкрДержНДІ МСПІ, де знаходився на дообстеженні з 20.11.2023 по 28.112023. Діагноз інституту: ІХС: стенокардія напруження ІІФК. Стенозуючий коронаросклероз. Кардіосклероз. СН І ст. зі збереженою ФВ ЛШ (68,97%). ГХ ІІ ст., 2 ст. Гіпертензивне серце. Ризик 4. Супутні: ЦВХ. Енцефалопатія ІІ ст. змішаного ґенезу на тлі ГХ у сполученні з цукровим діабетом ІІ ст., атеросклерозом МАГ з розсіяною симптоматикою, цефалгічним синдромом. Хр. цервікалгія, хр. люмболгія, рецедивуючий перебіг, стадія загострення з нерізким больовим та м`язовотонічним синдромами на тлі ОХЗ, спондилоаотрозу, спондильозу хребта, протрузій С2-С3, С4- С7 дисків. Цукровий діабет, 2 тип, середньої важкості, ст. субкомпенсації. Обмеження життєдіяльності до трудової діяльності 0-І ст., всі інші показники 0 ст.

19.11.2023 обласна МСЕК № 4 ознайомила позивача з консультативним висновком інституту № 6629 від 28.11.2023.

За результатами оглядів вищевказаних медичних закладів група інвалідності не встановлена, а встановлено 25% втрати працездатності (одноразово), згідно акту огляду від 19.12.2023 №2243 та довідки від 19.12.2023 №004656.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.7 ч.1 Закону «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV ( далі-Закон № 1105) професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою

За приписами ч.1 -2 ст. 38 Закону «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV ( далі-Закон № 1105) медико-соціальна експертиза стійких обмежень життєдіяльності потерпілих здійснюється МСЕК відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров`я.

Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров`я, з урахуванням (за наявності) результатів заключного реабілітаційного обстеження після надання реабілітаційної допомоги мультидисциплінарною командою реабілітаційного закладу, відділення, підрозділу, внесеного до індивідуального реабілітаційного плану. Огляд потерпілого, складання, внесення змін до індивідуальної програми реабілітації проводиться МСЕК відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ), особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно з частиною 1 -2 статті 3 Закону № 875-ХІІ інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об`єднань осіб з інвалідністю.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в України» від 06.10.2005 № 2961-IV (далі - Закон № 2961-IV), медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Частинами 1 та 2 статті 7 Закону № 2961-IV встановлено, що медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.

Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу «особа з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю» у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.

Частиною 8 статті 7 Закону № 2961-IV передбачено, що медико-соціальні експертні комісії визначають: групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності; види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров`я. Висновок про нездатність до трудової діяльності внаслідок інвалідності готується виключно за згодою особи з інвалідністю (крім випадків, коли особу з інвалідністю визнано недієздатною); причинний зв`язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою; ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання; ступінь втрати здоров`я, групу інвалідності, причину, зв`язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи; медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина 12 статті 7 Закону № 2961-IV).

Положення про медико-соціальну експертизу (далі - Положення про МСЕ) та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (далі - Порядок) затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317.

Це Положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації. (п.1 Положення № 1317).

Відповідно до п.4 Положення № 1317, Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Центр (бюро) очолює головний лікар, який призначається Міністром охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, керівником управління охорони здоров`я обласної (міської) держадміністрації.

Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.

Міські та районні комісії утворюються з розрахунку одна комісія на 100 тис. чоловік віком 18 років і старше, міжрайонні - у районах і містах з кількістю населення менш як 100 тис. чоловік.

МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, яку очолює головний лікар.

Утворення, реорганізація та ліквідація Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, Кримської республіканської, обласних, центральних міських, міських, міжрайонних, районних медико-соціальних експертних комісій та призначення і звільнення їх керівників визначається Положенням про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ та Положенням про Кримський республіканський, обласний, Київський та Севастопольський міський центр (бюро) медико-соціальної експертизи, які затверджуються МОЗ.

За приписами п. 5 Положення № 1317 Комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи.

За пунктом 12 Положення № 1317, Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, зокрема: повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання; проводять у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій; вносять відповідно до компетенції до Централізованого банку даних з проблем інвалідності інформацію про громадян, які пройшли медико-соціальну експертизу; узагальнюють, аналізують та подають до Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, обласних (міських) центрів медико-соціальної експертизи, а також управлінь охорони здоров`я обласних (міських) державних адміністрацій інформацію про випадки необґрунтованого прийняття рішень міськими, міжрайонними, районними комісіями та направлення хворих лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності.

За п. 13 Положення, Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, зокрема: здійснює організаційно-методичне керівництво обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами (бюро) медико-соціальної експертизи; проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх; узагальнює та аналізує випадки необґрунтованого прийняття рішень міськими, міжрайонними, районними комісіями та направлення хворих лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності, веде у розрізі лікарів облік відповідних випадків та щороку подає МОЗ пропозиції щодо покращення ситуації у цій сфері; повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми; проводить у складних випадках огляд хворих та осіб з інвалідністю за направленнями обласних, Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи; направляє в особливо складних випадках осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця).

Згідно із п. 17 Положення, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

За п. 19 Положення, Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

За наявності заперечень представників Пенсійного фонду України комісія направляє особу, що звернулася для встановлення інвалідності, на додаткове медичне обстеження, яке проводиться без урахування висновку попередньої лікарсько-консультативної комісії. Остаточне рішення приймається комісією за результатами додаткового медичного обстеження, обсяги якого визначаються комісією з урахуванням характеру та важкості захворювання.

Пунктом 20 Положення передбачено, що комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджене цією ж постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317.

Відповідно до п. 3 Положення, Медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Пункт 11 зазначеного Положення, ступінь втрати професійної працездатності працівників (у відсотках), ушкодження здоров`я яких пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків, та потреба у медичній і соціальній допомозі визначаються на підставі направлення лікувально-профілактичного закладу, роботодавця або уповноваженого ним органу чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України, суду чи прокуратури. Огляд потерпілого проводиться комісією за участю представника Пенсійного фонду України після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами та висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології або його відділення) про професійний характер захворювання.

Пунктом 26 вказаного Положення передбачено, що особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Пунктом 27 Положення врегульовано, що підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України 05.06.2012 № 420 відповідно до статті 7 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», абзацу першого підпункту 1 пункту 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, затверджено Порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків (далі Поярюок № 420).

Згідно з п. 1.5 Порядку встановлено, що за наявності у потерпілого наслідків однієї травми чи професійного захворювання ступінь втрати професійної працездатності у відсотках визначається залежно від тяжкості, але не нижче першого значення, наведеного у Критеріях встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, затверджених цим наказом.

За положенням п. 2.2.2 та 2.2.3 Порядку, при визначенні ступеня втрати професійної працездатності у відсотках враховуються такі професійні чинники: здатність потерпілого після нещасного випадку на виробництві або виникнення професійного захворювання виконувати роботу в повному обсязі за попередньою професією, роботою, під час якої стався нещасний випадок або встановлено професійне захворювання (до нещасного випадку або професійного захворювання), чи іншою рівноцінною їй за кваліфікацією.

При втраті основної або іншої рівноцінної їй за кваліфікацією раніше освоєної професії визначається можливість використання залишкової професійної працездатності на іншій роботі нижчої кваліфікації в звичайних, спеціально створених виробничих або інших умовах праці.

При визначенні ступеня втрати професійної працездатності у відсотках враховується вираженість порушень функцій організму потерпілого, що призводять до обмеження здатності до трудової діяльності та інших категорій життєдіяльності.

Пункт 2.3 Порядку визначає, що група інвалідності при наслідках виробничої травми та професійному захворюванні встановлюється залежно від видів порушення функцій організму людини, критеріїв життєдіяльності відповідно до Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року N 561, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за N 1295/20033 (далі - Інструкція про встановлення груп інвалідності).

За положенням п. 2.13 Порядку, визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.

Підпункт 2.13.4 Порядку визначає, що при помірно виражених порушеннях функцій організму (III група інвалідності), якщо потерпілий може у звичайних виробничих умовах виконувати професійну працю з вираженим зниженням кваліфікації або із зменшенням обсягу виконуваної роботи або якщо він втратив здатність продовжувати професійну діяльність внаслідок помірного порушення функцій організму, але може у звичайних виробничих умовах продовжувати професійну діяльність нижчої кваліфікації, ступінь втрати професійної працездатності встановлюється в межах 30 - 60 відсотків.

Пункт 2.13.5 Порядку визначає, що при невстановленні інвалідності потерпілому на виробництві, якщо він може у звичайних виробничих умовах виконувати професійну працю з помірним або незначним зниженням складності робіт, або із зменшенням обсягу виконуваної роботи, або при зміні умов праці, що призводять до зниження заробітку, або якщо виконання його професійної діяльності вимагає більшого навантаження, ніж раніше, відсотки втрати професійної працездатності не повинні перевищувати 25 відсотків, а при поєднанні декількох травм або професійних захворювань - 40 відсотків.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 за № 1295/20033 відповідно до пункту 20 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року N 1317 затверджена Інструкція про встановлення груп інвалідності (далі - Інструкції № 561).

Пунктом 1.4 Інструкції № 561 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

За п. 1.6 Інструкції, документи, що використовуються для визначення причинного зв`язку інвалідності, подаються в оригіналі або копії, засвідчені в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 1.9 Інструкції, огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, проводиться згідно з Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року N 1317

За змістом пункту 1.10 Інструкції № 561 при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Розділом ІІ вказаної Інструкції визначено класифікацію основних видів порушення функцій, основних критеріїв життєдіяльності та ступенів їх вираженості.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції, до основних видів порушення функцій організму людини, які визначаються медико-соціальною експертизою, належать: порушення психічних функцій (сприйняття, уваги, пам`яті, мислення, мови, емоцій, волі); порушення сенсорних функцій (зору, слуху, нюху, дотику, больової, температурної та інших видів чутливості); порушення статодинамічних функцій (голови, тулуба, кінцівок, рухливих функцій, статики, координації руху); порушення функції кровообігу, дихання, травлення, виділення, обміну речовин та енергії, внутрішньої секреції, імунітету тощо; мовні порушення (не обумовлені психічними розладами), порушення голосоутворення, форми мови - порушення усної (ринолалія, дизартрія, заїкання, алалія, афазія) та письмової (дисграфія, дислексія), вербальної та невербальної мови; порушення, які викликають спотворення (деформація обличчя, голови, тулуба, кінцівок, які призводять до зовнішнього спотворення, аномальні дефекти травного, сечовидільного, дихального трактів, порушення розмірів тулуба).

Розділом ІІІ Інструкція № 561 визначено перелік захворювань, дефектів, необоротних морфологічних станів, порушень функцій органів та систем організму, при яких група інвалідності встановлюється без строку переогляду.

Так, п. 3.4 пункту 3.3 Інструкції визначає захворюваннях при яких встановлюється III група інвалідності.

Системний аналіз наведених вище нормативно-правових актів дає підстави для висновків, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Ступінь обмеження життєдіяльності є загальним критерієм, як при встановленні інвалідності, так і при визначенні ступеня стійкої втрати професійної працездатності. При цьому, для встановлення інвалідності, поміж іншого, має значення ступінь втрати професійної працездатності у відсотковому співвідношенні, який визначається медико-соціальними експертними комісіями відповідно до Порядку № 420 та наявності підстав встановлення інвалідності у відповідності критерії встановлення групи інвалідності у залежності від встановленого захворювання. Обмеження життєдіяльності особи може мати такий ступінь, який не тягне встановлення інвалідності, а лише визначає ступінь стійкої втрати професійної працездатності, що і мало місце у спірному випадку.

Під час проведення медико-соціальної експертизи комісія не проводить власних досліджень, а лише проводить огляд особи та вивчає медичні документи, які складені лікувальним закладом, що направив особу на експертизу.

12.03.2020 позивач був первинно оглянутий Обласною медико-соціальною експертною комісією №4 (МСЕК №4), за рішенням якої не визнаний особою з інвалідністю та йому було встановлено 25 % втрати працездатності з 10.03.2020.

У зв`язку з цим МСЕК №4 складено акт огляду № 422/8 від 12.03.2020.

За результатами огляду позивач був направлений до клініки УкрДержНДІ МСПІ, де знаходився на дообстеженні з 20.03.2020 по 26.03.2020. Діагноз інституту: Енцефалопатія ІІ ст., нерізка координаторна недостатність, цефалгічний синдром. МВТ: осколкове поранення правої параорбітальної та скроневої ділянки (2014р.). Супутне захворювання: хронична сенсоневральна приглуховатість з двох сторін. ОХЗ поперекового відділу хребта. ПФХ І ст. ДОА колінних суглобів Іст. ПФС І ст. Вузловий зоб І ст. Еутиреоз. Аліментарноконституційне ожиріння ІІ ст. ГХ І ст., 2 ст., ризик високий. Виразкова хвороба. Хронічний гастродуоденіт в стадії ремісії. Кіста правої нирки. Обмеження життєдіяльності всі показники 0 ступеню, що стало підставою для не встановлення інвалідності, оскільки жодного обмеження життєдіяльності не встановлено.

Позивач не погодився із вказаним рішення МСЕК № 4, і звернувся із скаргою до адміністрації відповідача, у зв`язку з чим 17.04.2020 був повторно оглянутий Дніпропетровською обласною МСЕК № 2.

За результатами огляду група інвалідності встановлена не була, а було встановлено 25% втрати працездатності (одноразово). Згідно довідки ВЛК військової частини НОМЕР_2 № 2980 від 26.11.19р. визначено: «Захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини».

08.11.2023 позивач повторно оглянутий на спільному засіданні міжрайонної кардіологічної МСЕК № 2 та обласної МСЕК № 4.

За результатами огляду він був повторно скерований до клініки УкрДержНДІ МСПІ, де знаходився на дообстеженні з 20.11.2023 по 28.112023. Діагноз інституту: ІХС: стенокардія напруження ІІФК. Стенозуючий коронаросклероз. Кардіосклероз. СН І ст. зі збереженою ФВ ЛШ (68,97%). ГХ ІІ ст., 2 ст. Гіпертензивне серце. Ризик 4. Супутні: ЦВХ. Енцефалопатія ІІ ст. змішаного ґенезу на тлі ГХ у сполученні з цукровим діабетом ІІ ст., атеросклерозом МАГ з розсіяною симптоматикою, цефалгічним синдромом. Хр. цервікалгія, хр. люмболгія, рецедивуючий перебіг, стадія загострення з нерізким больовим та м`язовотонічним синдромами на тлі ОХЗ, спондилоаотрозу, спондильозу хребта, протрузій С2-С3, С4- С7 дисків. Цукровий діабет, 2 тип, середньої важкості, ст. субкомпенсації. Обмеження життєдіяльності до трудової діяльності 0-І ст., всі інші показники 0 ст.

19.11.2023 обласна МСЕК № 4 ознайомила позивача з консультативним висновком інституту № 6629 від 28.11.2023 року.

За результатами оглядів вищевказаних медичних закладів група інвалідності не встановлена, а встановлено 25% втрати працездатності (одноразово).

Згідно свідоцтва про хворобу Центральної військоволікарської комісії ЗС України № 14245 від 02.08.2023 «Захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини».

Позивач з рішенням не погодився та написав заяву з проханням розглянути його медикоекспертну справу в ДЗ «Центральна МСЕК МОЗ України».

15.02.2024 ДЗ «Центральна МСЕК МОЗ України», проаналізувавши всі наявні медичні документи, зробила висновок що на момент огляду підстав для встановлення групи інвалідності не має. У разі погіршання стану здоров`я, хворий може звертатися до ЛКК для оформлення нових документів на МСЕК, що і було роз`яснено позивачу.

Позивачеві не було встановлено захворювань, дефектів, необоротних морфологічних станів, порушень функцій органів та систем організму, які б підпадали під перелік захворювання при яких встановлюється III група інвалідності.

Як вбачається з матеріалів справи, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем були враховані та досліджені документи, та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії, та встановлено, що захворювання не відповідає критеріям для встановлення III групи інвалідності.

Суд зазначає, що оскільки актом огляду медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено 25 відсотків втрати працездатності, як позивач не спростовує, а для встановлення ІІІ групи інвалідності ступінь обмеження життєдіяльності особи встановлюється в межах 30 - 60 відсотків, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для встановлення інвалідності

Крім того, пунктом 3.4 Інструкції про встановлення груп інвалідності визначено перелік захворювань, за наявності яких особі надається ІІІ групи інвалідності, які не встановлені позивачу.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю медичних показань з огляду на встановлене захворювання комісія обґрунтовано відмовила позивачу в повторному направленні його для проходження експертизи.

Подібні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 04 березня 2019 року справа №805/773/17-а.

Щодо посилання скаржника на не врахування відповідачем висновків ВЛК, колегія суддів зазначає наступне.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, відповідно до частини десятої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, зокрема, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За п.1.1 глави 1 розділу І Положення, Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення, Військово-лікарська експертиза це, зокрема: установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Згідно пункту 1.3 глави 1 розділу І якого, основним завданнями військово-лікарської експертизи є, серед іншого: визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

Суд зазначає, що ступінь втрати працездатності визначається медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК) у відсотках від професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров`я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, причину, час настання і групу інвалідності у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги.

Отже, ВЛК - це комісія, яка визначає придатність до військової служби та установлює причинний зв`язок поранення та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. МСЕК це комісія, яка встановлює групу інвалідності та/або ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності.

Колегія суддів зазначає, що за приписами законодавства, висновки ВЛК не є обов`язковими та не враховуються при прийнятті рішення МСЕК.

Щодо посилання скаржника на те, що суд першої інстанції не дав правової оцінки діям третьої особи в частині порушення нею ч. 5 п. 13 Положення №1317, колегія суддів зазначає, що третя особа не є відповідачем та її дії третьої особи відповідач не оскаржував в межах цієї справи та не є предметом розгляду.

Суд не приймає посилання апелянта на не дослідження належним чином підстави відмови МСЕК встановити позивачу групу інвалідності за наявності відповідних розладів здоров`я та стійкої втрати працездатності, оскільки вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційними повноваженнями відповідних комісій та вимагає наявності медичної освіти та спеціальних знань. Завданням суду, при розв`язанні зазначеного спору, є перевірка дотримання медико-соціальною експертною комісією встановленого законом порядку проведення експертизи та відповідність її дій та рішень положенням спеціальних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини у даній справі.

Враховуючи те, що в ході судового розгляду судами не встановлено будь-яких порушень з боку відповідача при винесенні оскаржуваного рішення, суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.03.2019 року по справі № 805/773/17-а.

Здійснюючи аналіз доводів апеляційної скарги позивача з урахуванням встановлених обставин справи та наявних доказів, суд дійшов до висновку, що посилання позивача носять виключно суб`єктивний характер і відображають його особисте бачення належних дій відповідача у питанні визначення групи інвалідності.

Враховуючи те, що в ході судового розгляду судами не встановлено будь-яких порушень з боку відповідача при винесенні оскаржуваного рішення, суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статями 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року в адміністративній справі №160/7943/24 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.В. Чабаненко

суддяС.В. Білак

суддяІ.В. Юрко