Ухвала

від 23.11.2010 по справі 2а-6441/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

2а-6441/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-6441/10/2670                            Головуючий у 1-й інстанції:   Каракашьян С.К.  

Суддя-доповідач:  Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" листопада 2010 р.                                                                                                        м. Київ

                        Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

                     Головуючого-судді:                                    Мельничука В.П.

                                           суддів:                                        Шведа Е.Ю., Попович О.В.,

                               при секретарі:                                    Плаксі В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрит»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрит»до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Олександрит»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги мотивує тим, що повідомлення, на підставі якого співробітниками Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому проводилася перевірка, було здійснено невідомою особою, рапорт про отримання такого повідомлення у встановленому порядку не реєструвався, в рапорті відсутня назва підприємства. Також позивач посилається на те, що норми абзацу другого пункту 24 статті 11 Закону України «Про міліцію»могли застосовуватися до позивача тільки після порушення кримінальної справи.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 серпня 2010 року  у задоволенні вказаного вище позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Олександрит»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає

апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої

інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням

норм матеріального і процесуального права.          

Судом першої інстанції встановлено наступне.

12 квітня 2010 року у чергову частину відділу податкової міліції ДПІ у м. Хмельницькому зателефонувала особа, яка повідомила про те, що на територію м. Хмельницького, а саме: складські приміщення по вул. Кооперативна, 5 завозяться товари народного споживання промислової групи, в тому числі і дитячі товари виробництва КНР, які немарковані та виготовлені з недоброякісної сировини, що можуть становити загрозу здоров'ю споживачів, з метою подальшої реалізації на території речових ринків м. Хмельницького.

Про зазначений телефонний дзвінок черговим було сповіщено начальника ВПМ ДПІ у м.Хмельницькому, що підтверджується відповідним рапортом.

Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що виконання співробітниками Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому судового рішення, яке набрало законної сили, не може бути визнано неправомірним.

Колегія суддів погоджується з таким висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 1.2 затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 24 червня 1998 року № 304 Про затвердження деяких нормативних актів з питань приймання, реєстрації, обліку і розгляду в підрозділах податкової міліції заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини та  Інструкцію про порядок приймання, реєстрації, обліку та розгляду в підрозділах податкової міліції заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини, за змістом якої визначено, що інформація про злочини, яка надходить до податкової міліції, залежно від форми подання, порядку розгляду поділяється на дві групи: інформація про злочини, що є приводом до порушення кримінальної справи та інша інформація про злочини.

Згідно з пунктом 1.4 даної Інструкції встановлено, що інша інформація про злочини –це повідомлення, що надійшли з інших джерел і потребують проведення негайної перевірки з метою встановлення ознак злочину або їх відсутності. До неї належить інформація громадян, представників громадськості та посадових осіб, що надійшла телефоном (телефаксом), телеграфом, по радіо і телебаченню.

У відповідності до пункту 4.3 Інструкції про порядок приймання, реєстрації, обліку та розгляду в підрозділах податкової міліції заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини при надходженні іншої інформації про злочини черговий вживає заходів щодо її термінової перевірки. Вказана інформація може бути підставою для виїзду на місце події, вжиття заходів з забезпечення збереження слідів, кінофотознімання та відеозапису тощо. Якщо під час перевірки будуть одержані заяви чи повідомлення про злочин, або встановлені інші підстави для прийняття рішень в порядку застосування статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України, то перевірка повинна продовжуватися в порядку, визначеному пунктом 4.2 цієї Інструкції та Кримінально-процесуальним кодексом.

Отже, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що співробітники Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому правомірно довели до відома керівництва відомості про отримання телефонного дзвінка, здійснили виїзд на місце події, за результатами якого подали рапорт, який і був зареєстрований в Книзі обліку інформації про злочини (КОЗП), що підтверджується відбитком штампу на рапорті.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що з метою перевірки отриманої інформації, працівниками відділення боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів ВПМ ДПІ у м. Хмельницькому, а саме начальником відділення БНОПТ ВПМ ДПІ у м. Хмельницькому Бідою Д.О. та ст. о/у відділення БНОПТ ВПМ ДПІ у м. Хмельницькому Статкевичем Ю.М., згідно направлення № 2, 3 від 12.04.2010 року, було здійснено виїзд на вище зазначене складське приміщення, де встановлено, що на складі TOB «Олександрит»по вул. Кооперативній 5 знаходяться зазначені  вище товари. Крім цього, біля даного складу знаходився вантажний автомобіль, номерний знак AI 6693 СВ, який прибув для розвантаження вказаних товарів.

Також судом першої інстанції було встановлено, що працівниками податкової міліції 13.04.2010 року було подано подання до суду на отримання дозволу на вилучені і документів та зразків продукції, що знаходяться на складі TOB «Олександрит»по вул. Кооперативній, 5 та у вантажному автомобілі номерний знак AI 6693 СВ., погоджене з прокурором м. Хмельницького.

13 квітня 2010 року Хмельницьким міськрайонним судом було винесено постанови, якими було дозволено вилучення оригіналів документів, що знаходяться у вантажному автомобілі DAF, номерний знак AI 6693СВ, який належить ГОВ «Ресурс ЛТД»та зразків поставленої продукції, та дозволено вилучення оригіналів документів, що зберігаються в складському приміщенні TOB «Олександрит»за адресою: м.Хмельницький, вул. Кооперативна, 5 за місцем здійснення господарської діяльності позивачем, та зразків поставленої продукції.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що згідно з ч.ч.2 та 3 ст. 11 Закону України «Про судоустрій України», який діяв на час винесення постанови Хмельницьким міськрайонним судом, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиціальність) судових рішень для інших судів, органів прокуратури, слідства, дізнання визначається процесуальним законом. Судові рішення інших держав є обов'язковими до виконання па території України за умов, визначених законом України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що позивачем відомостей про оскарження чи скасування постанов судді Хмельницького міськрайонного суду на вилучення документів та зразків продукції надано не було, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виконання співробітниками відповідача судового рішення, яке набрало законної сили, не може бути визнано неправомірним.

Враховуючи викладене вище колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та про те, що позов  не підлягає задоволенню.  

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевказаним, а тому вона є такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

 Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим –ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

 З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

  Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

                                                     У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрит»–залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 серпня 2010  року –без змін.

  Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

  Головуючий-суддя:                                                                                   В.П. Мельничук

                   Судді:                                                                                   Е.Ю. Швед    

                                                                                                                 О.В. Попович