Ухвала

від 05.03.2025 по справі 760/33280/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 760/33280/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/1832/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнське об`єднання безпеки та охорони» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 02 січня 2025 року про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 72024111500000014 від 11 липня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 02 січня 2025 року задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72024111500000014 від 11 липня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Накладено арешт на тимчасово вилучене майно, з метою збереження речових доказів, що було вилучено під час проведення обшуку 19 грудня 2024 року за адресою: м. Київ, проспект Валерія Лобановського 144, приміщення 8-О, на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року у справі №760/31687/24 (провадження №1-кс/760/14984/24), а саме:

- грошові кошти в сумі 32 370 (тридцять дві тисячі триста сімдесят) грн., з метою збереження речових доказів;

- ноутбук «ASUS» P4500C.

Організацію виконання ухвали та контроль за виконанням ухвали покладено на прокурорів Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ТОВ «Всеукраїнське об`єднання безпеки та охорони» - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 02.01.2025 року про арешт наступного майна: ноутбук «ASUS» Р4500С; грошові кошти в сумі 32 370 гривень; та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні клопотання про арешт майна відмовити і зобов`язати старшого детектива Територіального управління БЕБ у Київській області ОСОБА_9 повернути вказане майно.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що постановлена слідчим суддею ухвала від 02.01.2025 року є такою, що винесена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, у зв`язку із чим, відповідна ухвала підлягає скасуванню.

Зазначає, що згідно ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Проте вищезазначені строки було не додержано, і як вбачається з ухвали слідчого судді клопотання про арешт майна було направлено до суду 20.12.2024 року, а розглянуто слідчим суддею лише 02.01.2025 року.

При цьому, слід врахувати, що відповідно до ч. 1 ст. 116 КПК України, процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Але ні стороною обвинувачення, ні самостійно слідчим суддею не було продовжено строк розгляду даного клопотання. Так, ст. 117 КПК України визначає, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. Цього також зроблено не було.

Скаржник зазначає, що постанова старшого детектива ТУ БЕБ у Київській області від 19.12.2024 року про визнання речовими доказами майна, вилученого під час обшуку, носить суто формальний характер, оскільки в самій постанові не надана оцінка майну щодо відповідності його положенням статті 98 КПК України. Крім того в ній зазначено, що не встановлено коло винних осіб у скоєнні злочину.

Отже, наявність постанови про визнання майна речовим доказом не є достатньою підставою для арешту майна саме як речового доказу.

В той же час, прокурором не надано доказів на підтвердження того, що майно, вилучене в ході проведення обшуку 19.12.2024 року, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення чи зберегло на собі його сліди або може містити інші відомості, які можуть бути використані/як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Адвокат посилається на те, що під час обшуку вилучені не бухгалтерські документи, які можуть свідчити про скоєння правопорушення, передбаченого ст. 212 КК України, а особові справи працівників Товариства та ноутбук, на якому зберігалася кадрова документація.

Вказує, що прокурором не надано протоколу огляду вилучених папок та чорнових записів, а також змісту інформації, що знаходилася на ноутбуку.

На думку апелянта, в клопотанні прокурор формально заявляє, що вилучені кошти можуть бути грошовими коштами, набутими кримінально протиправним шляхом, а інформація, яка міститься на ноутбуку, може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Скаржник посилається на те, що згідно витягу з державного реєстру досудових розслідувань, доданого до клопотання, вбачається, що кримінальне провадження за номером № 72024111500000014 зареєстровано 11.07.2024 року. Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 3 ст. 212 КК України.

Однак, в ухвалі слідчого судді від 10.12.2024 року зазначено, що клопотання детектива ТУ БЕБ у Київській області про проведення обшуку обґрунтовано тим, що детективами ТУ БЕБ у Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.07.2024 року № 72024111500000014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України (ЗАЙНЯТТЯ ГРАЛЬНИМ БІЗНЕСОМ) і необхідність проведення обшуку за адресою м. Київ вул. Лобановського, 144 викликана тим, що там організатори незаконних ігор зберігають комп`ютерну техніку, предмети, що забезпечують діяльність закладів, жорсткі диски Флеш-накопичувачі, нотатки, мобільні термінали та інші документи та речі, які містять інформацію, що має доказове значення для досудового розслідування.

Отже не зрозуміло, у зв`язку з розслідуванням якого кримінально правопорушення проводився обшук, а саме: зайняття гральним бізнесом (ч. 1 ст. 203-2 КК України), чи ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів (ч. 3 ст.212 КК України), оскільки у витягу з реєстру зазначено, що на території Київської області та інших областей України діє протиправна група осіб, яка втілила в діяльність підконтрольних підприємств, серед яких: ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ БЕЗПЕКИ» (код ЄДРПОУ 44590366), ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ХОЛДИНГ ОХОРОНИ» (код ЄДРПОУ 44382360), ТОВ «УКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ БЕЗПЕКИ» (код ЄДРПОУ 44225536), ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ» (код ЄДРПОУ 44901722), схему ухилення від сплати податків, шляхом проведення безтоварних Фінансово-господарських операцій по придбанню товарів, які не пов`язані з вказаним видом діяльності підприємств, чим порушили вимоги п.44.1 ст. 44, п.п 196.1, 196.3, 196.6, ст. 196 Податкового кодексу України, що призвело до несплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів в особливо великих розмірах.

В той же час, в клопотанні про накладення арешту на майно прокурор зазначає, що вилучені грошові кошти призначалися для виплати необлікованої заробітної плати, при цьому в доданих до клопотання матеріалах нічим це не підтверджує.

Як вбачається з матеріалів, доданих до клопотання про накладення арешту на майно, підставою для внесення відомостей до ЄРДР став аналітичний продукт (висновок аналітика) ТУ БЕБ у Київській області від 09.10.2024 року №23.9/2/784-24.

Адвокат вказує на те, що не встановлено чи є суб`єктом експертної діяльності особа, яка проводила дослідження та складала висновок.

Представник власника майна посилається і на те, що маючи сумнівний висновок фахівця, без проведення документальної перевірки, або призначення експертизи, працівники ТУ БЕБ у Київській області внесли відомості до ЄРДР про скоєння правопорушення.

З огляду на вищевикладене, можна зробити висновок про відсутність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні службовими особами «ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ БЕЗПЕКИ» (код ЄДРПОУ 44590366), ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ХОЛДИНГ ОХОРОНИ» (код ЄДРПОУ 44382360), ТОВ «УКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ БЕЗПЕКИ» (код ЄДРПОУ 44225536) та ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ» (код ЄДРПОУ 44901722) кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння.

Адвокат ОСОБА_6 зазначає, що на підставі доводів, зазначених в клопотанні прокурора про арешт майна, та змісту ухвали слідчого судді про його арешт, жодним чином не вдається за можливе об`єктивно встановити причетність вищезазначених підприємств до кримінального правопорушення.

Крім того, жодній особі не повідомлено про підозру, а отже підстави для накладення арешту на вилучене майно під час проведення обушку відсутні.

Як на підставу поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, адвокат посилається на те, що 02 січня 2025 року в судовому засіданні місцевого суду були проголошені лише вступна та резолютивна частини рішення, а повний текст ухвали був виготовлений лише 27 січня 2025 року, що позбавило учасників кримінального провадження можливості якісно обґрунтувати свою думку щодо незгоди з висновками суду та викласти в апеляційній скарзі свої заперечення на мотиви прийнятого судового рішення та вчасно подати апеляційну скаргу.

В судове засідання представник власника майна не з`явився, про дату, час та місце судового засідання його повідомлено у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представника власника майна, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора ОСОБА_7 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, як законну та обґрунтовану, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно статей 7, 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02 червня 2016 року кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 частини третьої статті 395 КПК України якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

За змістом частини першої статті 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до вимог частини другої статті 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об`єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що 2 січня 2025 року в судовому засіданні місцевого суду були проголошені лише вступна та резолютивна частини рішення.

При цьому, повний текст оскаржуваної ухвали скаржником було отримано лише 27 січня 2025 року.

З матеріалів справи вбачається, що представник власника майна з апеляційною скаргою звернувся 31.01.2025 року.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи представника власника майна про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, а відтак пропущений апелянтом процесуальний строк підлягає поновленню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, детективами Територіального управління БЕБ у Київській області розслідується кримінальне провадження № 72024111500000014 від 11.07.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження службові особи ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ БЕЗПЕКИ» (код ЄДРПОУ 44590366), ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ХОЛДИНГ ОХОРОНИ» (код ЄДРПОУ 44382360), ТОВ «УКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ БЕЗПЕКИ» (код ЄДРПОУ 44225536), ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ» (код ЄДРПОУ 44901722), у період 01.01.2022 по 30.09.2024 року в порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями) шляхом підміни номенклатури товарів та за рахунок штучного сформованого податкового кредиту від підприємств з ознаками «ризиковості» без фактичної поставки товарів в подальшому, шляхом безпідставної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 63 531 526,3 грн., тобто в особливо великому розмірі, що підтверджується аналітичним продуктом (висновком аналітика) Територіального управління БЕБ у Київській області від 09.10.2024 року № 23.9/2/784-24.

Згідно висновку аналітичного дослідження ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ БЕЗПЕКИ» (код ЄДРПОУ 44590366), ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ХОЛДИНГ ОХОРОНИ» (код ЄДРПОУ 44382360), ТОВ «УКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ БЕЗПЕКИ» (код ЄДРПОУ 44225536), ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ» (код ЄДРПОУ 44901722) протягом 2022-2024 рр. документально відобразили придбання послуг у таких «ризикових» підприємств як ТОВ "ОХОРОННА АГЕНЦІЯ "САПСАН" (код ЄДРПОУ 43901056), ТОВ "АКТІОН УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 32801209), ТОВ "СЛУЖБА ОХОРОНИ СТАТУС" (код ЄДРПОУ 44175119), ТОВ "ОХОРОННО-ПРОФЕСІЙНА СЛУЖБА ФОРТ" (код ЄДРПОУ 44348864), ТОВ "ЕКСПЕРТ СЕКЮРІТІ" (код ЄДРПОУ 44490153), ТОВ "СФЕРА-БЕЗПЕКИ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 44361864), ТОВ "СПЕЦБЕЗПЕКА-Д" (код ЄДРПОУ 44382528), ТОВ "ПАСАЖ ТЕАТРАЛЬНИЙ" (код ЄДРПОУ 33420026), ТОВ "ЛЕВІТЕР" (код ЄДРПОУ 39871094), ТОВ "КОМПАНІЯ "ЛЮКС-ГРУП" (код ЄДРПОУ 35081717), ТОВ "ОХОРОННА КОМПАНІЯ СТАТУС ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 43604884), ТОВ «ОХОРОННА КОМПАНІЯ "ЯГУАР ГРУП» (код ЄДРПОУ 44291986), якими сформовано податковий кредит за рахунок придбання товарів народного вжитку (мобільні телефони, водяні насоси відцентрові, біноклі, електричні трансформатори, стрічка маскуюча жовта GOLD MASK, ящик для вогнегасника пластиковий, кабельні канали пластикові, вогнегасники, домкрат гідравлічний, труба пластикова, драбина з алюмінію, одяг, взуття, холодильники, пральні машини, варильні поверхні, захисна плівка в рулоні, пилососи, телевізори, блендери, системи вентиляції, підлога ламінована, зарядні станції, троси для чищення труб) та інші товари загального вжитку, які не мають відношення до здійснення безпосередньої діяльності таких підприємств - надання послуг охорони.

В ході проведеного аналітичного дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ БЕЗПЕКИ» в період з 01.01.2022 по 30.09.2024 рр. встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.3, 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 26 760 491,67 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 26 760 491,67 грн.

В ході проведеного аналітичного дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ХОЛДИНГ ОХОРОНИ» в період з 01.01.2022 по 30.09.2024 рр. встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.3, 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 12 657 999,88 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 12 657 999,88 грн.

В ході проведеного аналітичного дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «УКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ БЕЗПЕКИ» в період з 01.01.2022 по 30.09.2024 рр. встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.3, 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 10 319 105,97 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 10 319 105,97 грн.

В ході проведеного аналітичного дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ» в період з 01.01.2022 по 30.09.2024 pp. встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 13 793 929,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 13 793 929,00 грн.

Так, встановлено, що службові особи ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ БЕЗПЕКИ», ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ХОЛДИНГ ОХОРОНИ», ТОВ «УКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ БЕЗПЕКИ» та ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ» для здійснення фінансово - господарської діяльності використовують офісне приміщення за адресою: м. Київ, вул. Валерія Лобановського 144, приміщення 8-О, яке відповідно до відомостей про об`єкти оподаткування платника податків (Форма - 20 ОПП) значаться за ТОВ "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ХОЛДИНГ ОХОРОНИ".

Прокурор у клопотанні зазначив, що 19.12.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 10.12.2024 року (справа № 760/31687/24) проведено обшук офісного приміщення за адресою: м. Київ, вул. Валерія Лобановського 144, прим. 8-О за місцем здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ БЕЗПЕКИ», ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ХОЛДИНГ ОХОРОНИ», ТОВ «УКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ БЕЗПЕКИ» та ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ», в ході якого виявлено та вилучено документи та чорнові записи щодо фактичного нарахування та виплати заробітної плати найманим працівникам, грошові кошти в сумі 32 370 (тридцять дві тисячі триста сімдесят) грн., ноутбук, в якому міститься інформація щодо працевлаштування працівників без відміток в трудовій книзі, нарахування та виплату заробітної плати працівникам.

Як зазначено у клопотанні, на вилучення грошових коштів дозвіл ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 10.12.2024 року (справа № 760/31687/24) не було надано, проте в ході обшуку встановлено, що вказані грошові кошти призначались для виплати необлікованої заробітної плати працівникам ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ БЕЗПЕКИ», ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ХОЛДИНГ ОХОРОНИ», ТОВ «УКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ БЕЗПЕКИ» та ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ».

Крім того, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 10.12.2024 року (справа № 760/31687/24) надано дозвіл на огляд та копіювання інформації з ноутбуків. В ході проведення обшуку було оглянуто ноутбук «ASUS» Р4500С, в якому міститься інформація щодо працевлаштування працівників без відміток в трудовій книзі, нарахування та виплату заробітної плати працівникам. Оскільки інформація, яка міститься на ноутбуку «ASUS» Р4500С, дуже містка, було прийнято рішення вилучити даний ноутбук.

У зв`язку із вищевикладеним, 19.12.2024 року винесено постанову про визнання вилучених у ході обшуку грошових коштів в сумі 32 370 (тридцять дві тисячі триста сімдесят) грн. та ноутбук «ASUS» Р4500С - речовими доказами у кримінальному провадженні № 72024111500000014.

23 грудня 2024 року прокурор у кримінальному провадженні - прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72024111500000014 від 11 липня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Клопотання обґрунтоване з посиланням на те, що у відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, є достатні підстави вважати, що тимчасово вилучені під час обшуку офісного приміщення за адресою: м. Київ, вул. Валерія Лобановського 144, прим. 8-О, грошові кошти та ноутбук є речовими доказами у кримінальному провадженні і відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки грошові кошти є предметом кримінального правопорушення, а інформація, яка міститься в ноутбуці, може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Враховуючи викладене вище, з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, яке має критерії речових доказів у зазначеному кримінальному провадженні, а також для їх збереження, прокурор звернувся до слідчого судді з вищевказаним клопотанням про арешт майна.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 02 січня 2025 року задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72024111500000014 від 11 липня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Накладено арешт на тимчасово вилучене майно, з метою збереження речових доказів, що було вилучено під час проведення обшуку 19 грудня 2024 року за адресою: м. Київ, проспект Валерія Лобановського 144, приміщення 8-О, на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року у справі №760/31687/24 (провадження №1-кс/760/14984/24), а саме:

- грошові кошти в сумі 32 370 (тридцять дві тисячі триста сімдесят) грн., з метою збереження речових доказів;

- ноутбук «ASUS» P4500C.

Організацію виконання ухвали та контроль за виконанням ухвали покладено на прокурорів Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Задовольняючи дане клопотання, подане в межах кримінального провадження № 72024111500000014 від 11 липня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, слідчий суддя виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою його збереження як речового доказу у вказаному кримінальному провадженні.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Так, задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на - грошові кошти в сумі 32 370 (тридцять дві тисячі триста сімдесят) грн. та ноутбук «ASUS» P4500C, оскільки вказане майно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України та визнане речовими доказами постановою старшого детектива Територіального управління БЕБ у Київській області ОСОБА_10 від 19 грудня 2024 року у даному кримінальному провадженні.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто його власник, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене та враховуючи, що судом першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, та враховано, що для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникненню майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештованим майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу власника майна з можливістю арешту такого майна.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводів представника ТОВ «Всеукраїнське об`єднання безпеки та охорони» - адвоката ОСОБА_6 , у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України.

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся з порушенням строків, визначених ч. 1 ст. 172 КПК України, оскільки клопотання надійшло до суду 23.12.2024 року, а розглянуто 02.01.2025 року, однак колегія суддів вважає, що дана обставина не спростовує обґрунтованості висновків слідчого судді про накладення арешту та не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягло б за собою скасування оскаржуваної ухвали.

Недотримання строку, встановленого ч. 6 ст. 173 КПК України, не являється достатньою підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, відтак доводи апеляційної скарги про порушення строків розгляду клопотання не свідчать про незаконність висновків слідчого судді суду першої інстанції по суті розгляду клопотання та не являються підставою для скасування постановленої ним ухвали про накладення арешту на майно.

Твердження апелянта про відсутність обґрунтованої підозри у даному кримінальному провадженні посадовим особам товариства, та про непричетність ТОВ «Всеукраїнське об`єднання безпеки та охорони» до кримінального правопорушення, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення про те, що вилучене майно, зокрема кошти, можуть бути об`єктом кримінального правопорушення, а інформація, яка міститься на ноутбуці, може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому зазначене майно відповідає ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

З урахуванням наведеного, доводи апелянта про відсутність будь-яких об`єктивних доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення ТОВ «Всеукраїнське об`єднання безпеки та охорони» або доказів, які можуть дати органу досудового розслідування підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину, є передчасними та такими, що не є предметом оцінки слідчого судді під час розгляду клопотання про арешт майна.

Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу власника майна з можливістю арешту такого майна.

Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб.

Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що постанова детектива БЕБ від 19.12.2024 року про визнання майна речовими доказами носить формальний характер, так як вказана постанова слідчого, а також клопотання прокурора про арешт майна, з посиланням на встановлені у кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, всупереч твердженням представника власника майна, містять відповідні мотиви та підстави на обґрунтування висновку про відповідність такого майна ознакам речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, зокрема, посилання на те, що зазначене майно було об`єктом кримінально протиправних дій та зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, що встановлюються під час кримінального провадження.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом.

Не спростовують висновків слідчого судді і доводи апеляційної скарги про неспівмірність обмеження прав власника майна ТОВ «Всеукраїнське об`єднання безпеки та охорони» завданням кримінального провадження, оскільки на переконання колегії суддів, слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співмірним завданням кримінального провадження, з огляду на встановлені обставини даного кримінального провадження, зважаючи на те, що на час прийняття рішення вони вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту на вищезазначене майно.

Інші доводи апеляційної скарги, на які посилається апелянт, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

п о с т а н о в и л а:

Поновити представнику власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнське об`єднання безпеки та охорони» - адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 02 січня 2025 року.

Апеляційну скаргу представника власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнське об`єднання безпеки та охорони» - адвоката ОСОБА_6 -залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 02 січня 2025 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4