Постанова

від 20.03.2025 по справі 460/7691/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/7691/24 пров. № А/857/28906/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в електронній формі апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у справі № 460/7691/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромоторс Груп» до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Махаринцем Д.Є. в м. Рівне за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; справа в суді апеляційної інстанції сформована у змішаній паперовій та електронній - формі), -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євромоторс Груп» (далі позивач, ТОВ) звернулося до суду з позовом до Рівненської митниці (далі також - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення про визначення митної вартості від 12.06.2024 року № 204060/2024/000005/2.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що за результатами перевірки наданих декларантом документів встановлено ряд розбіжностей та неточностей, що слугувало підставою для витребування у декларанта додаткових документів, які не надані. На вимогу надати додаткові документи декларантом не було надано документів, які б спростували сумнівів митниці у правильності декларування митної вартості товарів. Також покликався на наявність у митниці цінової інформації згідно переліку митних декларацій із рівнем вартості вищим, аніж було заявлено до митного оформлення. Із врахуванням цих обставин посадовою особою митниці було оформлено картку відмови у митному оформленні та скориговано митну вартість із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України (далі також МК України) до рівнів, наявних у ціновій базі даних.

Тобто вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тими ж доводами, що й відзив на позовну заяву.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11.06.2024 року ТОВ (декларантом) до Рівненської митниці була подана митна декларація № 24UA204060003803U5 на запчастини до автомобілів, бувші у вжитку, згідно переліку за заявленою митною вартістю за ціною договору на загальну суму поставки 12700,00 Євро.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару до митниці разом з митною декларацією декларантом товариства були подані документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, визначені статтею 53 МК України, а саме: митна декларація країни відправлення MRN № 24ITQTI01RS44850A3 від 07.06.2024, зовнішньоекономічний договір (контракт) № 3/2021 від 12.03.2021 з додатками, товаротранспортна накладна CMR № 078017 від 07.06.2024, рахунок-фактура № 5/VEХ від 07.06.2024, Деталізація до рахунку-фактури № 5/VEХ від 07.06.2024, банківський платіжний документ, що стосується товару, від 10.06.2024 № 39JBKLО6 (код SWIFT-транзакції NJBKLО6AO9E6GAZ), транспортні документи (Договір на перевезення № 02/01/2022 від 02.01.2022, заявка на міжнародне перевезення вантажу № 05-06 від 05.06.2024, рахунок за надані авто послуги № 2706 від 05.06.2024, довідка про вартість перевезення вантажу № 154 від 10.06.2024), комерційну пропозицію б/н від 31.05.2024, протокол узгодження ціни від 06.06.2024, бухгалтерська довідка до рахунку № 5/VEХ від 07.06.2024, інформаційна специфікація Продавця, Покупця до інвойсу №5/VEХ від 07.06.2024, прибуткова накладна № 37 від 07.03.2024 тощо. У процесі здійснення процедури митного контролю та оформлення, 12.06.2024 року посадовою особою митниці повідомленням № 570153 було вказано на виявлення «окремих розбіжностей та неточностей» та витребувано у декларанта додатково виписку із бухгалтерської документації та висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Листом від 12.06.2024 року № 12/06 декларантом повідомлено про відсутність інших документів, окрім поданих.

12.06.2024 митницею прийнято Рішення про визначення митної вартості товарів № 204060/2024/000005/2 та Картку відмови у митному оформленні товарів № UA204060/2024/000064.

Підставою для коригування стали окремі розбіжності та неточності (пункт 1 арк. 24 Рішення), ненадання декларантом додаткових документів, витребуваних митницею та наявність у митного органу інформації стосовно митної вартості товарів згідно з переліком митних декларацій.

За наслідком сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів відповідно до статті 55 МК України товар випущено у вільний обіг 12.06.2024 року за митною декларацією № 24UA204060003837U5.

Позивач не погоджується з прийнятим рішенням, тому звернувся до адміністративного суду.

Відповідно частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню відповідача в розрізі зазначених вимог КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частина друга статті 52 МК України передбачає, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частина перша статті 54 МК України передбачає, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Як передбачає частина шоста статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За вимогами частини першої статті 55 МК України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 256 МК України відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Згідно частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках.

При цьому митний орган перевіряє правильність визначення саме числового значення і складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, достовірність та точність заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вищезазначених нормах.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Вказані вище норми МК України також свідчать про те, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору, а обов`язок доведення митної вартості товару покладається саме на декларанта.

При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

За матеріалами справи 12 березня 2021 року між італійською фірмою F.I.R. SAS DI F.I.R SERVIZI SRL, як Продавцем та ТОВ, як Покупцем, було укладено договір купівлі-продажу товарів № 3/2021 (далі Договір). Предметом Договору згідно пункту 1.1 є товар запасні частини, номерні агрегати та аксесуари до автомобілів. Відповідно до п. 2.1 Договору, ціна за товар встановлюється у євро та зазначається у інвойсах по кожній окремій поставці. Пунктом 2.2 Договору визначені умови поставки товарів FCA ROVERTO (TN) Італія.

Доповненням № 4 від 17.08.2022 року встановлено, що загальна сума контракту становить підсумкову вартість всіх інвойсів Продавця на кожну окрему партію товарів, що поставляється. Відповідно до Розділу 4 Договору Покупцем здійснюється 100% передоплата за товар до відвантаження згідно проформи-інвойсу.

Додатковою угодою до контракту № 4 від 17.08.2022 року зміст контракту із усіма доповненнями викладено українською мовою.

В рамках даного Договору Продавцем було продано Покупцеві частини до легкових моторів, бувші у вжитку, які потребують ремонту та не придатні до експлуатації (описові частини граф митної декларації) за ціною 12700,00 євро.

Відповідно до рахунку-фактури Продавця № 5/VEХ від 07.06.2024 за платіжною інструкцією від 10.06.2024 № 39JBKLО6 Покупцем перераховано 12700,00 євро на рахунок Продавця (код SWIFT-транзакції NJBKLО6AO9E6GAZ).

Відповідно умов Договору за повною передоплатою товар був відправлений Покупцеві.

Декларант надав митному органу усі належні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема: митну декларацію країни відправлення MRN № 24ITQTI01RS44850A3 від 07.06.2024, зовнішньоекономічний договір (контракт) № 3/2021 від 12.03.2021 з додатками, товаротранспортну накладну CMR № 078017 від 07.06.2024, рахунок-фактуру № 5/VEХ від 07.06.2024, Деталізацію до рахунку-фактури № 5/VEХ від 07.06.2024, банківський платіжний документ, що стосується товару від 10.06.2024 № 39JBKLО6 (код SWIFT-транзакції NJBKLО6AO9E6GAZ), транспортні документи (Договір на перевезення № 02/01/2022 від 02.01.2022, заявку на міжнародне перевезення вантажу № 05-06 від 05.06.2024, рахунок за надані авто послуги № 2706 від 05.06.2024, довідку про вартість перевезення вантажу № 154 від 10.06.2024), комерційну пропозицію б/н від 31.05.2024, протокол узгодження ціни від 06.06.2024, бухгалтерську довідку до рахунку № 5/VEХ від 07.06.2024, інформаційну специфікацію Продавця, Покупця до інвойсу № 5/VEХ від 07.06.2024, прибуткову накладну № 37 від 07.03.2024.

З матеріалів справи також встановлено, що сторонами опрацьовано комерційну пропозицію до контракту від 31.05.2024. В подальшому 06.06.2024 року погоджено ціну шляхом укладання Протоколу узгодження ціни контракту. 07.06.2024 складено інформаційні специфікації до інвойсу Продавця та Покупця. Платіж за вказані товари проведений у безготівковому порядку шляхом SWIFT-транзакції NJBKLО6AO9E6GAZ від 10.06.2024, із наданням митному органу відповідного платіжного документу.

Колегія суддів погоджується із відхиленням судом першої інстанції тверджень відповідача про наявність таких розбіжностей, які могли вплинути на рівень митної вартості, оскільки посадовою особою митниці не виконано обов`язку із перевірки формування митної вартості імпортованого товару, не виявлено ознак підробки документів або відсутності у них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни. При цьому, митний орган покликався лише на наявність неточностей, які були спростовані наданими декларантом документами та матеріалами справи.

Обґрунтовуючи рішення про коригування митної вартості № 204060/2024/000005/2 від 12.06.2024 , відповідач зазначає, що копія митної декларації країни відправлення від 07.06.2024 № 24ITQT101RS44859АЗ містить реквізити рахунку-фактури за кодом (№ 380) від 07.06.2024 № IT-2024-5/VEX, що не відповідає реквізитам рахунку-фактури від 07.06.2024 № Інвойс 5/VEX, зазначеної в графі 44 МД під кодом документу 0380.

Суд першої інстанції обґрунтовано з цього приводу зазначив, що митним органом вкотре виведено це як розбіжність, всупереч факту, що вказана різниця є внутрішньою деталізацією облікового номера Продавця, про що митниці неодноразово надавались письмові роз`яснення експортером та декларантом.

Також судом першої інстанції підставно вказано, що митна декларація країни відправлення від 07.06.2024 № 24ITQT101RS44859АЗ, яка містить реквізити рахунків-фактур, оформлена продавцем товарів згідно з умовами ведення його господарської діяльності, а її оформлення не залежало від самого позивача.

Згідно правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі № 813/1350/14, експортна митна декларація складається експортером, відповідно до вимог законодавства чинного в країні експортера, а Покупець Товару не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства, країни відправлення та внесення до неї відповідної інформації.

Крім того, відповідач зазначив, що заявлений в гр. 44 митної декларації під кодом 9000 документ, що позиціоновано як Бухгалтерська інформація формування ціни 5/VEX від 07.06.2024р. не являється первинним документом бухгалтерського обліку та не містить балансової вартості товару, а лише загальну її вартість, а тому не може слугувати документом який підтверджує вартість імпортованого товару.

Слід погодитися із висновком суду першої інстанції, що жодним нормативним актом не визначено обов`язковості вказання саме балансової вартості, відповідачем не обґрунтовано яким чином надання позивачем бухгалтерської інформації із зазначенням загальної вартості товару ставить під сумнів достовірність визначеної ним митної вартості товару, враховуючи, що відображені у бухгалтерській інформації дані щодо вартості товару. Сам факт надання позивачем бухгалтерської інформації із загальною вартістю товарів, не є підставою для визначення числового значення вартості товару і не впливає на митну вартість товару, зокрема не свідчить про її заниження та не є підставою для коригування митної вартості, враховуючи що ціни відповідають вартості, що зазначена у рахунку-фактурі № 5/VEХ від 07.06.2024 та решті документів, долучених до даної поставки товарів.

Щодо доводів відповідача про те, що комерційна пропозиція від 31.05.2024р. №б/н, Протокол погодження ціни 3/2021 від 06.06.2024р. та інформаційна специфікація Покупця до інвойсу 5/VEX від 07.06.2024, фактично дублюють цінову інформацію зазначену в Рахунку-фактурі (інвойс) від 07.06.2024 № 5/VEX, тобто в якості розбіжності митним органом вказано на тотожність усіх заявлених декларантом відомостей та їх повну відповідність у всіх товаросупровідних документах, апеляційний суд зазначає, що покликання митним органом на тотожність усіх заявлених декларантом відомостей та їх повну відповідність у товаросупровідних документах суперечить приписам чинного митного законодавства та не може свідчити про заниження митної вартості.

Покликання митниці на те, що в гр. 44 митної декларації під кодом документу 9000 зазначено заявка на міжнародне перевезення вантажу від 05.06.2024р. № 05-06, яка не містить посилання на Договір (контракт) про перевезення на умовах якого здійснюється замовлення та перевезення вантажу, спростовуються даними, зазначеними у заявці на перевезення вантажу, які чітко кореспондуються із даними у решті товаросупровідних документів, зокрема у CMR № 078017 від 07.06.2024 та рахунку на перевезення.

Фактично єдиною підставою для коригування стала наявність у митного органу інформації щодо цінових рівнів вищих, аніж заявлено до митного оформлення з спірною поставкою. При цьому, інформація з бази даних ЄАІС Держмитслужби як така взагалі не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Однак, у графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що цінова інформація щодо вартості аналогічного товару згідно з базами даних ЄАІС Держмитслужби є іншою, ніж зазначена позивачем у митній декларації. Наведене призвело до виникнення у митного органу сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та наявності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні відомості щодо складових митної вартості товарів.

Поряд із тим, текст спірного рішення про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. У свою чергу, недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номери митних декларацій як на джерела цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості визначення митної вартості за резервним методом.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 25 травня 2021 року у справі № 520/10386/2020 та від 13 січня 2022 року у справі № 520/11061/2020.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та від 17.01.2022 у справі № 520/2000/19.

Також Верховний Суд у своїх постановах від 25.02.2020 у справі № 260/718/19 та від 27.04.2020 у справі № 140/804/19 наголошував, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Відповідач не надав суду жодного доказу тому, що надані декларантом документи були не повними, містили розбіжності, чи ознаки підробки. Водночас ціна, яка була фактично сплачена позивачем за товар в повній мірі підтверджена належними і допустимими доказами і відповідає домовленостям сторін договору.

Відповідно до приписів статті 74 КАС України, адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання апеляційного суду контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, а, відтак, не доведено правомірності оскаржуваного Рішення №204060/2024/000005/2 від 12.06.2024.

Як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка.

Інших доводів на підтвердження правомірності своїх дій відповідач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Рівненської митниці залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у справі № 460/7691/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар